23 січня, 2026
Оцінювання ефективності комбінованого застосування декскетопрофену й метилпреднізолону в лікуванні гострого болю в попереку
Біль у попереку – один з найпоширеніших клінічних синдромів у сучасній медичній практиці. Хоча в суспільній свідомості він часто сприймається як несерйозна проблема, насправді йдеться про стан з потужними соціальними й економічними наслідками, зокрема значними витратами на охорону здоров’я та втратами робочого часу [1-3].
Етіологія поперекового болю є багатофакторною. Для забезпечення коректної тактики лікування вкрай важливо виявити першопричину, спираючись на ретельний збір анамнезу, фізикальне обстеження та, за потреби, результати візуалізаційних досліджень [4]. У більшості випадків лікування передбачає багатодисциплінарний підхід [5]. Залежно від клінічної ситуації та наявності червоних або жовтих прапорців (відповідно до актуальних настанов [6]) можуть застосовуватися нефармакологічні, фармакологічні, мінімально інвазивні або хірургічні методи.
До арсеналу нефармакологічних засобів належать масаж, акупунктура, термотерапія (холод або тепло), психотерапія, заняття йогою або тайцзи, контрольовані рухові вправи, мануальна терапія, лікувальна фізкультура й поступове розширення активності [7-12]. Фармакологічне лікування може включати міорелаксанти, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), опіоїди, трициклічні антидепресанти та протиепілептичні засоби [13-16].
Метою цього дослідження було оцінити ефективність декскетопрофену (препарат Arveles®, виробник – Menarini*) в монотерапії та в комбінації з метилпреднізолоном у пацієнтів з гострим болем у попереку, які звернулися до відділення невідкладної медичної допомоги. Для об’єктивізації результатів використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ) та індекс функціональних обмежень Освестрі (ODI).
Матеріали та методи
Дослідження мало проспективний рандомізований сліпий дизайн, протокол відповідав принципам Гельсінської декларації та настановам CONSORT. Пацієнти та їхні родичі надали інформовану згоду на участь.
У дослідження залучали пацієнтів віком від 18 до 65 років, які звернулися до відділення невідкладної медичної допомоги з гострим нетравматичним болем у попереку.
Критерії вилучення: приймання анальгетиків упродовж останніх 6 год; неврологічний дефіцит, серцевий або плеврогенний біль; печінкова, ниркова, серцева чи легенева недостатність; хронічний біль або пухлинний генез; зорові порушення; гіперчутливість чи алергія на метилпреднізолон або декскетопрофен; інтенсивність болю ≤3 см за ВАШ на момент звернення; вагітність чи лактація.
Пацієнтів рандомізували на дві групи:
- група Д: 50 мг декскетопрофену в 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно протягом 30 хв;
- група ДМ: 50 мг декскетопрофену + 1 мг/кг метилпреднізолону в 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно протягом 30 хв.
Пацієнти не були поінформовані про групу, до якої їх віднесли.
Первинною кінцевою точкою було зниження болю за ВАШ, вторинною – зміни функціональних обмежень за ODI.
Перед початком інфузійного введення препаратів усі пацієнти самостійно оцінили інтенсивність болю за 10-сантиметровою ВАШ (0 – відсутність болю, 10 – найсильніший біль). Також було заповнено анкету ODI, яка охоплює 10 доменів (інтенсивність болю, самообслуговування, підйом вантажів, ходьба, сидіння, стояння, сон, сексуальне життя, соціальна активність, подорожі), кожен з яких оцінюється окремо, з подальшим підрахунком загального показника від 0 (немає функціональних обмежень) до 100% (максимальні обмеження).
Після первинного обстеження пацієнтам установлювали внутрішньовенний катетер 16G. Уведення препаратів розпочинали після реєстрації базових показників. Моніторинг життєвих функцій здійснювали на 15-й, 30-й і 60-й хвилинах одночасно з повторним оцінюванням за ВАШ.
Показник ВАШ оцінювали на початку, 15-й, 30-й, 60-й хвилинах і на 48-й годині, ODI – на початку та на 48-й годині, життєві показники – на 15-й, 30-й і 60-й хвилинах.
Після завершення спостереження у відділенні невідкладної допомоги пацієнтів виписували з рекомендацією повернутися через 48 год для контрольного обстеження. Зібрані дані аналізували з використанням відповідних статистичних методів.
Результати
Загалом до відділення невідкладної медичної допомоги було госпіталізовано 178 пацієнтів з гострим нетравматичним болем у попереку. З них 28 не з’явилися на контрольне обстеження через 48 год і були вилучені з дослідження. Отже, фінальний аналіз охопив 150 учасників.
Демографічні й фізіологічні характеристики пацієнтів були загалом подібними. У групі Д (декскетопрофен) чоловіки становили 65,3%, у групі ДМ (декскетопрофен + метилпреднізолон) – 54,7%. Середній вік був вищим у групі ДМ: 40,8±10,9 проти 34,9±10,9 року в групі Д.
Середні показники систолічного/діастолічного артеріального тиску, частоти дихання, сатурації киснем і пульсу були в межах норми в обох групах з деякими варіаціями, що не досягали клінічно значущих відмінностей.
На момент залучення в дослідження (0 хв) пацієнти обох груп мали високий рівень болю. Початкова середня оцінка за ВАШ становила 8,12±1,59 см у групі Д та 7,49±1,81 см у групі ДМ, при цьому біль був достовірно вираженішим у групі Д (p=0,032).
Після початку лікування в обох групах спостерігали достовірне зниження інтенсивності болю за ВАШ на всіх етапах спостереження (p<0,05 для кожної контрольної точки). Різниця на користь комбінованої терапії стала особливо помітною через 48 год: середня оцінка за ВАШ у групі ДМ становила 1,69±1,71 см (медіана – 1), тоді як у групі Д – 4,13±2,27 см (медіана – 4) (p<0,0001). Отже, сумарне зниження болю через 48 год було на 1,8 см більшим у групі комбінованої терапії (5,8 проти 3,99 см відповідно).
Ці результати підтверджують вищу знеболювальну ефективність комбінації декскетопрофену з метилпреднізолоном порівняно з монотерапією. Динаміка змін показників ВАШ у різні моменти часу представлена на рисунку 1.
Рис. 1. Динаміка інтенсивності болю за ВАШ у групах терапії
ODI оцінювали на момент надходження та через 48 год після терапії. Початкові значення були дещо вищими в групі ДМ (43,95±22,09 проти 39,87±20,51 у групі Д), проте ця різниця не була статистично значущою (p=0,514).
Після лікування в обох групах відзначено покращення функціонального стану. Однак у групі ДМ зниження було істотнішим: середній показник ODI через 48 годин становив 18,67±14,44 (медіана – 16) проти 33,27±23,31 (медіана – 31) у групі Д (p<0,0001) (рис. 2). Отже, додавання метилпреднізолону асоціювалося не лише з вираженішим знеболенням, а й із кращим відновленням повсякденної активності пацієнтів.
Жодних побічних ефектів у жодного з пацієнтів зареєстровано не було.
Рис. 2. Динаміка функціональних обмежень за ODI у групах терапії
Обговорення
НПЗП залишаються засобами першої лінії в лікуванні болю в попереку, тоді як ефективність монотерапії глюкокортикоїдами в цьому контексті є сумнівною. Наше дослідження стало одним з перших, де було комплексно оцінено знеболювальний і функціональний ефекти комбінації НПЗП із системними стероїдами. Згідно з отриманими результатами декскетопрофен продемонстрував виражену аналгетичну активність, водночас додавання метилпреднізолону підсилювало знеболювальний ефект і сприяло більш значущому покращенню функціонального стану пацієнтів.
Фармакотерапія є доцільною в пацієнтів з болем у попереку, які не бажають або не мають можливості використовувати немедикаментозні методи, а також у разі ризику ускладнень [16]. Американська медична асоціація рекомендує починати саме з НПЗП та міорелаксантів як стартової ланки медикаментозного втручання [16]. Систематичні огляди [17] підтверджують, що НПЗП забезпечують належний рівень аналгезії та значуще покращення фізичної функції при болю в попереку – як гострому, так і хронічному.
У клінічних дослідженнях оцінювали ефективність різних форм НПЗП: пероральний піроксикам [18], внутрішньом’язовий теноксикам [19], внутрішньовенний диклофенак [20]. Дані про декскетопрофен також накопичуються: він демонстрував кращий знеболювальний ефект, аніж парацетамол, ібупрофен [21], диклофенак [22] і плацебо [23], та був зіставним з морфіном [24]. Отримані нами результати підтверджують ефективність декскетопрофену в лікуванні гострого болю в попереку, що узгоджується з попередніми роботами.
Що стосується глюкокортикоїдів, то їхнє застосування в лікуванні люмбалгії досі викликає дискусії. Відомо, що монотерапія стероїдами має обмежену ефективність. Наприклад, у дослідженні з оцінювання перорального преднізолону суттєвих переваг порівняно з контрольною групою виявлено не було [25, 26]. Утім, інші роботи засвідчили позитивний вплив внутрішньом’язового метилпреднізолону в пацієнтів з гострим болем у попереку при госпіталізації до відділення невідкладної допомоги [27].
У нашому дослідженні комбінація декскетопрофену та метилпреднізолону забезпечувала значуще зниження інтенсивності болю вже на 15-й хвилині після введення з подальшим збереженням ефекту протягом усього періоду спостереження (до 48 год). Окрім того, в пацієнтів з вираженими функціональними обмеженнями на момент надходження спостерігалося істотне покращення за ODI після лікування.
Попри обмеженість даних щодо ефективності глюкокортикоїдів як монотерапії деякі публікації демонструють їхню користь. Зокрема, внутрішньом’язове введення метилпреднізолону знижувало потребу в додаткових анальгетиках і частоту повторних скарг у пацієнтів з позитивним симптомом натягу сідничного нерва [28]. В іншому дослідженні, де аналізувалося застосування пероральних стероїдів у пацієнтів з корінцевим болем (після ураження сідничного нерва), відзначено зменшення функціонального дефіциту за ODI [29].
Інтерес становлять і комбінації стероїдів з НПЗП при інших больових синдромах. Наприклад, така комбінація виявилася ефективнішою при підошовному фасциїті [30] та покращувала післяопераційний комфорт у пацієнтів після тонзилектомії [31]. Наше дослідження підтверджує подібний синергічний ефект і при болю в попереку, причому з вираженішим аналгетичним профілем, аніж у попередніх роботах.
З погляду фармакокінетики метилпреднізолон має лінійний характер дії, починає діяти вже в 1-шу годину після внутрішньовенного введення, а його період напіввиведення становить 12-36 год [32]. Своєю чергою, тривалість аналгезії після введення 50 мг декскетопрофену зазвичай обмежується 8 год [32]. Зважаючи на це, показник ВАШ у нашому дослідженні оцінювали не лише в перші 15-60 хв, а й через 48 годин, що відображає як піковий ефект декскетопрофену (через ~45 хв), так і тривалішу дію метилпреднізолону. Вибір таких часових точок (0, 15, 30, 60 хв і 48 год) був цілеспрямованим і дав змогу відстежити як негайний, так і відстрочений ефект терапії.
Висновки
Результати цього дослідження підтвердили, що декскетопрофен у монотерапії ефективно зменшує інтенсивність болю та рівень функціональних обмежень у пацієнтів з нетравматичним болем у попереку, які звертаються до відділення невідкладної допомоги. Водночас комбінація декскетопрофену з метилпреднізолоном демонструє ще вищу аналгетичну ефективність і сприяє швидшому відновленню функціонального статусу.
Отже, поєднане застосування НПЗП та стероїдів має переваги над монотерапією в лікуванні пацієнтів з гострим болем у попереку в умовах невідкладної допомоги. Завдяки швидкому початку дії декскетопрофену та пролонгованому ефекту метилпреднізолону досягається як швидке полегшення болю, так і стійке покращення функції впродовж перших 48 год.
* В Україні ін’єкційний декскетопрофен виробництва Menarini представлений під назвою Дексалгін® ін’єкт.
Джерело: Meral M., Gur A. A comparative study on the efficacy of dexketoprofen and methylprednisolone in the treatment of acute low back pain. BMC Emerg. Med. 2025 Aug 5; 25 (1): 147. doi: 10.1186/s12873-025-01276-y.
Скорочений переклад підготував Олексій Терещенко
