28 червня, 2026
Вазектомія: огляд настанов Американської урологічної асоціації (AUA) – 2026
Вазектомія – це безпечний, малоінвазивний та ефективний метод постійної контрацепції у чоловіків. Оскільки у США щорічно виконується понад 500 тис. вазектомій, вони залишаються одними з найпоширеніших амбулаторних урологічних процедур. Пропонуємо до вашої уваги огляд основних тверджень оновлених настанов Американської урологічної асоціації (American Urological Association – AUA) щодо проведення вазектомії, включаючи обговорення показань, передопераційного консультування та підготовки, періопераційних аспектів, методик процедури, потенційних ризиків та ускладнень, а також післяопераційного нагляду, з метою надання спеціалістам точної, заснованої на доказах інформації для ведення пацієнтів, які розглядають цей метод постійної контрацепції. У настановах також описано варіанти збереження фертильності в майбутньому після вазектомії.
Ключові слова: вазектомія, фертильність, контрацепція, сім’явивідні протоки, зворотна вазектомія, мукозальна каутеризація, фасціальна інтерпозиція, вазоепідидимостомія, вазовазостомія.
Авторами було проведено комплексний пошук літератури, що охопив статті, опубліковані в період з 1 січня 1990 року по 30 січня 2024 року. Відповідні дизайни досліджень включали рандомізовані контрольовані, контрольовані клінічні та обсерваційні дослідження (когортні з/без групи порівняння, типу «випадок – контроль»). Як додатковий ресурс здійснено пошук систематичних оглядів для виявлення будь-яких відповідних досліджень із вищезазначеними дизайнами, які могли не бути охоплені пошуком літератури.
Основні твердження
Оцінка стану та консультування пацієнта
Твердження 1
Клініцисти повинні здійснювати передопераційне консультування пацієнта, який розглядає можливість вазектомії (клінічний принцип). Консультацію можна проводити віртуально або особисто (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 2
Лікарі повинні інформувати пацієнтів, що вазектомія є безпечним та ефективним методом постійної контрацепції (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 3
Клініцисти можуть повідомити пацієнтів, що причинно-наслідковий зв’язок між вазектомією та розвитком раку передміхурової залози (РПЗ) не встановлено (умовна рекомендація; рівень доказовості B).
Твердження 4
Лікарі можуть поінформувати пацієнтів, що причинно-наслідковий зв’язок між вазектомією та розвитком високозлоякісного РПЗ або підвищеною смертністю від РПЗ не встановлено (умовна рекомендація; рівень доказовості B).
Твердження 5
Лікарі можуть повідомити пацієнтів, що причинно-наслідковий зв’язок між вазектомією та ризиком серцево-судинних захворювань не встановлено (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 6
Лікарі можуть поінформувати пацієнтів, що причинно-наслідковий зв’язок між вазектомією та нефролітіазом не встановлено (умовна рекомендація; рівень доказовості B).
Антибіотикотерапія під час процедури
Твердження 7
Лікарі можуть відмовитися від перипроцедурного призначення антибіотиків пацієнтам, які підлягають вазектомії, за винятком осіб із високим ризиком інфікування (експертна думка).
Підготовка шкіри
Твердження 8
Перед вазектомією лікарі повинні обробити шкіру стерилізуючим розчином (клінічний принцип). Лікарі можуть видалити волосся перед втручанням (експертна думка).
Анестетики та перипроцедурний менеджмент болю
Твердження 9
Вазектомію слід проводити під місцевою анестезією шляхом інфільтрації шкіри за допомогою голки й/або струминного інжектора. Топічний анестетик може зменшити біль від інфільтрації місцевим анестетиком під час вазектомії (помірна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 10
Лікарі повинні рекомендувати неопіоїдні пероральні анальгетики (ацетамінофен або нестероїдні протизапальні препарати) для післяопераційного контролю болю (експертна думка).
Ізоляція сім’явивідних проток
Твердження 11
Хірурги повинні ізолювати та оголити сім’явивідну протоку для вазектомії, використовуючи мінімально інвазивний підхід, такий як техніка вазектомії без скальпеля (no-scalpel vasectomy) (помірна рекомендація; рівень доказовості A).
Оклюзія сім’явивідних проток
Твердження 12
Хірурги повинні виконувати вазектомію оклюзійною технікою, яка поєднує припікання (каутеризацію) слизової та фасціальну інтерпозицію (сильна рекомендація; рівень доказовості B).
Твердження 13
Хірурги не повинні виконувати оклюзію сім’явивідної протоки, використовуючи лише лігування та висічення короткого її сегмента (сильна рекомендація; рівень доказовості A).
Твердження 14
Хірурги можуть рутинно не проводити гістологічне дослідження видалених тканин (експертна думка).
Ускладнення вазектомії
Твердження 15
Хірурги, які виконують вазектомію, повинні вміти розпізнавати та лікувати пов’язані з нею ускладнення, включаючи кровотечу, інфекцію, епідидиміт і хронічний біль у калитці (клінічний принцип).
Аналіз сперми після вазектомії
Твердження 16
Пацієнти повинні надати принаймні один належним чином зібраний зразок сперми після вазектомії для підтвердження успіху оклюзії (помірна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 17
Нецентрифугований зразок сперми після вазектомії може бути досліджений у лабораторії/кабінеті лікаря або надісланий на аналіз поштою (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 18
Пацієнти можуть припинити використовувати контрацепцію після підтвердження повної азооспермії або за наявності ≤100 000 поодиноких нерухливих сперматозоїдів на мілілітр (RNMS) в одному нецентрифугованому зразку сперми, дослідженому протягом 2 год після збору (умовна рекомендація; рівень доказовості B). Зразок, досліджений через >2 год після збору, має показувати азооспермію для припинення контрацепції
(експертна думка).
Твердження 19
Зразок сперми можна здавати вже через 8 тижнів після вазектомії (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Повторна вазектомія
Твердження 20
Пацієнтів, у яких в еякуляті зберігається рухливість сперматозоїдів через 6 міс після вазектомії, слід проконсультувати щодо повторної процедури. Чоловікам, у яких кількість нерухливих сперматозоїдів >100 000 на мілілітр зберігається понад 6 міс, слід запропонувати метод спільного прийняття рішень для визначення необхідності в повторній вазектомії, продовженні контрацепції й/або повторному аналізі сперми (експертна думка).
Відновлення фертильності після вазектомії
Твердження 21
Лікарі повинні інформувати чоловіків, які бажають відновити фертильність після вазектомії, про те, що хірургічне реконструктивне втручання або хірургічне вилучення сперматозоїдів з подальшим проведенням інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда (ICSI) є двома можливими опціями. Парам слід надавати консультації на основі їхньої клінічної картини для підтримки спільного прийняття рішень щодо варіантів створення сім’ї (експертна думка).
Твердження 22
Хірурги повинні інформувати пацієнтів, які розглядають можливість реверсії вазектомії (відновлення прохідності сім’явивідних проток), що тривалість обструктивного інтервалу, вік чоловіка та його партнерки є найкращими доопераційними предикторами успіху зворотної вазектомії (помірна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 23
Хірурги повинні проводити мікроскопічне дослідження сім’яної рідини під час відновлення прохідності сім’явивідних проток після вазектомії, оскільки наявність сперматозоїдів у локусі запланованої реконструкції є найкращим інтраопераційним прогностичним фактором прохідності після процедури реверсії вазектомії (сильна рекомендація; рівень доказовості B).
Твердження 24
Хірурги повинні виконувати мікрохірургічну вазовазостомію, використовуючи модифікований одно- або двошаровий анастомоз, залежно від уподобань хірурга (помірна рекомендація; рівень доказовості C).
Твердження 25
Хірурги, які пропонують зворотну вазектомію, повинні мати досвід мікрохірургічних операцій, що дозволить проводити як вазоепідидимостомію, так і вазовазостомію (експертна думка).
Твердження 26
Хірурги можуть виконувати вазоепідидимостомію з використанням поздовжньої/триангуляційної інвагінації, анастомозу «кінець у кінець» або «кінець у бік» (умовна рекомендація; рівень доказовості C).
Перспективні напрями наукових досліджень
Хоча представлені настанови демонструють значний прогрес із моменту першої публікації рекомендацій AUA з вазектомії 2012 року, у багатьох галузях залишаються прогалини у знаннях.
Щодо оцінки стану пацієнтів і консультування актуальні рекомендації розглядають безпеку та ефективність вазектомії як методу постійної контрацепції. В осіб, що перебувають у гетеросексуальних стосунках, процес прийняття рішень є дуже варіабельним. Незважаючи на дані, які показують, що вазектомія має нижчий рівень невдач, ніж перев’язування маткових труб, і є дуже безпечною, багато пар все ж вирішують виконати перев’язування маткових труб. Ця тенденція спостерігається як у США, так і в усьому світі. На процес спільного прийняття рішень у таких пар можуть впливати культурні, релігійні чинники, фактори надійності та доступності медичної допомоги. Тим не менше пацієнти чоловічої статі, здається, беруть на себе більше відповідальності за планування сім’ї. Дослідження з інформування пацієнтів могли б сприяти підвищенню інтересу до вазектомії. Інформування пар щодо цінності вазектомії як метода постійної контрацепції може допомогти їм у прийнятті рішень. Співпраця з акушерами-гінекологами може бути корисною у цьому процесі інформування пацієнтів. В епоху прямого доступу споживачів до медичного обслуговування надання інформації безпосередньо парам може бути кращим підходом до поширення точної інформації про безпеку та ефективність вазектомії.
Дедалі частіше пацієнти звертаються з приводу проведення вазектомії в більш ранньому віці, при цьому дані про вибір на користь постійної контрацепції є обмеженими. Наслідки рішення щодо ранньої вазектомії також недостатньо вивчені. Шкодування щодо вибору на користь даного втручання – це галузь, у якій бракує даних; вони можуть виникати через післяопераційний біль, необхідність у відновленні прохідності сім’явивідних проток або загальне жалкування. До відповідних факторів можуть належати вік пацієнта до 30 років, недостатність інформації про зворотність втручання, висока імпульсивність, низький рівень освіти, наявність відповідального партнера та дітей.
Опубліковані дані свідчать про використання мукозальної каутеризації (припікання слизової) та фасціальної інтерпозиції у методиках оклюзії сім’явивідних проток. Згідно з публікаціями, методики лише з лігуванням та висіченням фрагмента сім’явивідної протоки показали набагато вищі показники невдач, хоча ці методи традиційно широко використовувалися для вазектомії у США. Однією з цілей цих настанов є поширення інформації про ефективність мукозальної каутеризації та фасціальної інтерпозиції для оклюзії сім’явивідних проток.
Необхідні великі, добре сплановані дослідження невдач та ускладнень для оцінки результатів після таких процедур:
- розширеної електрокоагуляції (техніка Marie Stopes International з/без розсічення) порівняно з мукозальною каутеризацією та фасціальною інтерпозицією;
- електричної каутеризації слизової оболонки порівняно з термічною;
- мукозальної каутеризації з/без фасціальної інтерпозиції;
- технік фасціальної інтерпозиції (зажими, вільне перев’язування, шов із голкою);
- фасціальної інтерпозиції без мукозальної каутеризації з/без відгинання одного або обох сегментів;
- вазектомії з відкритим кінцем порівняно з методикою із закритим кінцем;
- висічення сегмента сім’явивідних проток порівняно з його відсутністю.
Крім того, існує потреба в добре спланованих обсерваційних дослідженнях того, як відмінності, що виникають під час виконання однієї й тієї ж методики (наприклад, довжина каутеризованого сегмента сім’явивідної протоки та об’єм тканин, включених у фасціальну інтерпозицію), впливають на ризик невдачі та ускладнень (неінфекційне запалення, болюча гранульома та застійний епідидиміт).
Аналіз сперми після вазектомії, ймовірно, є однією з найбільш суперечливих тем у проблематиці вазектомії на момент написання цих настанов. У рутинній практиці далеко не на 100% вдається дотриматися вимог щодо отримання якісних зразків для цього тестування. Аналіз свіжих зразків порівняно з надісланими поштою, в умовах лабораторії або вдома – це дві сфери, які постійно розвиваються. Поточні рекомендації змінюють парадигму, дозволяючи аналізувати зразки сперми через >2 год після забору, надіслані поштою.
Той факт, що частота невдач оклюзійних методик, таких як комбінована мукозальна каутеризація та фасціальна інтерпозиція, є доволі низькою, ставить питання доцільності проведення аналізу сперми після вазектомії. Рівень невдач без даного тестування подібний до рівня, що досягається при ідеальному використанні оральних контрацептивів (99%), і набагато кращий, ніж при типовому використанні оральних контрацептивів (91%). Деякі пацієнти можуть погодитися з низьким ризиком вагітності після вазектомії, отримавши цю інформацію, і не вдаватися до аналізу сперми після процедури. Якщо погодитися з тим, що аналіз сперми після вазектомії все ж таки рекомендований, то оптимізація дотримання правил його проведення стає дуже важливою.
Нехірургічні опції чоловічої контрацепції включають менш інвазивні процедури, а також гормональні та негормональні контрацептивні протоколи, які на сьогодні є експериментальними. Досліджувані гормональні препарати представлені 7α-метил‑19-нортестостероном (MENT), диметандролону ундеканоатом (DMAU), 11β-метил‑19-нортестостерону додецилкарбонатом (11β-MNTDC) і комбінацією сегестерону ацетату з тестостероном у формі гелю. Ці засоби є перспективними завдяки своїй здатності інгібувати синтез гонадотропінів (фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів), що веде до пригнічення сперматогенезу з мінімальними побічними ефектами. Також проводилися дослідження, що вивчали відновлення вироблення сперматозоїдів після такого лікування. Серед досліджуваних препаратів пероральний DMAU, 11β-MNTDC і гель сегестерону ацетату з тестостероном мають найбільший потенціал для чоловічої гормональної контрацепції, оскільки вони ефективні, прості в застосуванні, мають високу зворотність ефекту та сприятливий профіль безпеки. На сьогодні випробування ІІІ фази гормональної контрацепції ще тривають.
Негормональні методи контрацепції є предметом активних досліджень. Вони спрямовані на ключові елементи сперматогенної функції, включаючи акросомальну реакцію (наприклад, інгібітори аденілатциклази [ADCY]), основні функції сперматозоїдів (наприклад, білки BRDT, HIPK4) та порушення вироблення сперматозоїдів (наприклад, антагоністи ретиноєвої кислоти). Більшість цих засобів були випробувані лише на доклінічних моделях, а питання щодо їхньої ефективності, зворотності ефекту та переносимості не були повністю досліджені.
Інтервенційні процедури, включаючи черезшкірне внутрішньопротокове введення гідрогелю та інших речовин, можуть забезпечити коротко- або довгострокову контрацепцію без хірургічного втручання. Ці процедури включають зворотне контрольоване пригнічення сперматозоїдів (RISUG), за якого відбувається зв’язування гелю зі стінкою просвіту сім’явивідних проток. При цьому введені агенти порушують мембрану сперматозоїдів, деактивуючи ферменти, що беруть участь у заплідненні, у результаті чого в еякуляті залишаються лише дисфункціональні сперматозоїди. Імплантат можна видалити шляхом внутрішньопротокового введення іншої речовини для вилучення гелю. У США розробляється подібний гідрогель, що забезпечує повну блокаду просвіту сім’явивідної протоки, з можливістю його видалення, а також гідрогель більш короткої дії з ефективністю впродовж двох років.
У даних настановах вперше розглядається питання відновлення фертильності після вазектомії. Огляд літератури з цієї теми виявив деякі важливі питання, які потребуватимуть вирішення в майбутньому. Немає опублікованих даних щодо того, який рівень мікрохірургічної кваліфікації необхідний для проведення операції з відновлення прохідності сім’явивідних проток після вазектомії. З огляду на цю прогалину в знаннях показники успішності вазоепідидимостомії базуються здебільшого на окремих серіях із нерандомізованими даними для оцінки результатів. Багато практикуючих лікарів, які виконують лише вазовазостомію, можуть повідомляти про свої результати цієї операції, незважаючи на типові показання до проведення вазоепідидимостомії, такі як збільшення інтервалу обструкції, відсутність сперматозоїдів у зразку сім’яної рідини, загущення сім’яної рідини під час зворотної вазектомії та індурація придатка яєчка. Крім того, доцільно було б провести рандомізоване дослідження за участю одного хірурга для порівняння різних мікрохірургічних методик із визначенням найбільш оптимальної з них. Хоча хірург, який пропонує зворотну вазектомію, повинен мати досвід виконання вазоепідидимостомії, кількість урологів із таким досвідом у США обмежена. Багато урологів, які пропонують операцію з відновлення прохідності сім’явивідних проток після вазектомії, не мають підготовки або досвіду виконання вазоепідидимостомії, незважаючи на цінність цієї процедури для значної кількості чоловіків, які намагаються відновити фертильність після вазектомії.
Яке ж втручання є найкращим для відновлення фертильності після вазектомії? Дані порівняльних досліджень з оцінки різних методик обмежені, а результати допоміжних репродуктивних технологій, а також мікрохірургічних реконструктивних операцій можуть значно відрізнятися в різних центрах. Крім того, проведення рандомізованого дослідження може бути ускладненим. Утім рандомізоване дослідження, яке б порівнювало зворотну вазектомію з хірургічним вилученням сперми та ICSI, було б цінним.
Насамкінець, ці настанови розглядають больовий синдром після вазектомії як частину передопераційного консультування пацієнтів – кандидатів для вазектомії. Частота больового синдрому після вазектомії, який є стійким і впливає на якість життя, зазвичай становить близько 1-2%. Заспокоєння та належний нагляд за пацієнтом є важливими елементами підтримки ефективних стосунків між ним і лікарем для купірування больового синдрому. Необхідні подальші дослідження, спрямовані на виявлення причин болю, його діагностичну оцінку та ефективне лікування.
Реферативний огляд підготувала Марина Малєй
За матеріалами:
Schlegel P.N., Clark J.Y., Coward R.M. et al.
Vasectomy: AUA Guideline Part I. J Urol. 0(0). https://www.auajournals.org/doi/10.1097/JU.0000000000004861.
Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 2 (41), 2026 р.
