14 червня, 2025
Аванафіл для лікування еректильної дисфункції у пацієнтів із коморбідністю: варіанти клінічних сценаріїв
Еректильна дисфункція (ЕД) є поширеною медичною проблемою, з якою стикаються чоловіки в усьому світі, особливо ті, хто має супутні захворювання. Попередні епідеміологічні дослідження показали, що поширеність ЕД в осіб з артеріальною гіпертензією (АГ), гіперліпідемією та цукровим діабетом (ЦД) або патологією серця становить 80,4, 78,9 і 89,2% відповідно. S.B. Ismail et al. (2025) провели серію клінічних спостережень із метою оцінки ефекту аванафілу як засобу лікування ЕД на прикладі восьми пацієнтів із подагричним артритом, АГ, ЦД та гіперліпідемією, які отримували 100 мг або 200 мг аванафілу відповідно до клінічних показань.
Ключові слова: еректильна дисфункція, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, якість життя, інгібітори фосфодіестерази 5‑го типу, аванафіл.
Сучасний стан проблеми
Еректильна дисфункція визначається як нездатність досягати або підтримувати ерекцію для задовільного статевого акту [1]. Глобальна поширеність ЕД коливається від 3 до 76,5% і, за прогнозами експертів, надалі зростатиме [2].
ЕД є значним тягарем як для окремого індивіда, так і для системи охорони здоров’я в цілому. Це захворювання суттєво впливає на соціальну сферу, знижуючи якість життя та продуктивність праці чоловіків [4]. ЕД може мати психогенну природу, тобто виникати на фоні різних психосоціальних проблем (депресія, низька самооцінка, брак впевненості, обмежена інтимна близькість тощо) [4]. Однак, як правило, розвиток ЕД зумовлений судинними, нейрогенними або гормональними причинами [5]. Встановлено, що ЕД часто вражає чоловіків із супутніми захворюваннями та тих, хто веде нездоровий спосіб життя, тобто зловживає тютюнопалінням, алкоголем або має зайву вагу [6].
Серед стратегій лікування ЕД, які включають інгібітори фосфодіестерази 5‑го типу (ФДЕ‑5), застосування вакуумних пристроїв для ерекції та інтракавернозні ін’єкції, інгібітори ФДЕ‑5 визнані терапією першої лінії завдяки простоті використання, високій ефективності та сприятливому профілю безпеки [8, 9]. Згідно з результатами клінічних досліджень, високоселективний інгібітор ФДЕ‑5 аванафіл перевершив силденафіл у покращенні оцінки домену еректильної функції за опитувальником Міжнародного індексу еректильної функції (IIEF‑5) та швидкості настання ефекту [8, 10]. Крім того, дослідження III фази та довгострокові дані показали, що аванафіл добре переноситься й має низьку частоту побічних ефектів завдяки вищій специфічності до ФДЕ‑5 порівняно з іншими підтипами ФДЕ [11-13].
S.B. Ismail et al. (2025) описали серію клінічних випадків за участю пацієнтів з ЕД та різними супутніми захворюваннями з метою оцінки впливу аванафілу на перебіг ЕД та покращення якості життя.
Пацієнти та методи
У цій серії клінічних випадків представлено вісім чоловіків з ЕД різної етіології (органічної або психогенної), які звернулися до клініки сімейної медицини і яким був призначений аванафіл відповідно до клінічних показань. Ці пацієнти мали різні супутні захворювання та отримували 100 мг або 200 мг аванафілу. Еректильну функцію оцінювали за допомогою опитувальника IIEF‑5 та Шкали твердості пеніса при ерекції (EHS).
Клінічний випадок 1
Пацієнт, 54 роки, звернувся зі скаргами на передчасну еякуляцію та епізодичну ЕД з ерекцією тривалістю менше 5 хвилин. Чоловік не палить і вживає алкоголь, має в анамнезі подагричний артрит та дисліпідемію. Початкова оцінка за опитувальником IIEF‑5 склала 22 бали, за шкалою EHS – 2-3. Чоловік одружений вдруге після смерті першої дружини, і, враховуючи анамнез, йому був встановлений діагноз психогенної ЕД. Стратегія лікування включала зміну способу життя (дієта з низьким вмістом холестерину), а також прийом аванафілу 100 мг/добу. Після одного місяця терапії спостерігалося помітне покращення ерекції з її досягненням через 15 хв після застосування препарату, що сприяло підвищенню балів за опитувальником IIEF‑5 до 25 та за шкалою EHS до 3-4. Пацієнт повідомив про задоволеність ерекцією й продовжив прийом аванафілу 100 мг на регулярній основі.
Клінічний випадок 2
Пацієнт, 61 рік, пенсіонер із контрольованою АГ, ЦД та гіперліпідемією в анамнезі, звернувся з приводу нездатності підтримувати задовільну ерекцію під час статевого акту протягом останнього року, незважаючи на здатність досягати ерекції. Початкове обстеження за опитувальником IIEF‑5 та шкалою EHS становило 18 та 2-3 бали відповідно, що свідчить про судинний генез ЕД. Попереднє лікування силденафілом 100 мг протягом 3 міс не дало покращень. Враховуючи анамнез пацієнта, йому було рекомендована модифікація способу життя, зокрема заохочення до фізичної активності, разом із прийомом аванафілу 100 мг один раз на день. Через 1 міс лікування вдалося досягти настання ерекції через 15 хв і покращення оцінки за опитувальником IIEF‑5 з 18 до 23 балів та за шкалою EHS до 3 балів. Однак, незважаючи на початкове покращення, пацієнт висловлював незадоволення твердістю пеніса при ерекції, тому дозу аванафілу було підвищено до 200 мг, що забезпечило покращення оцінки за опитувальником IIEF‑5 до 26 балів та стійке задоволення без повідомлень про побічні ефекти.
Клінічний випадок 3
Пацієнт, 62 роки, пенсіонер, який протягом останніх десяти років хворів на ЦД, скаржився на ЕД, яка з’явилася після одруження вдруге після смерті першої дружини та триває три роки. Незважаючи на нормальне лібідо він відзначав труднощі з досягненням повної ерекції для проникнення. Початкове лікування силденафілом 50 мг і тадалафілом 20 мг не дало жодної відповіді. Після обстеження вихідний бал за опитувальником IIEF‑5 становив 5, а за шкалою EHS – 2. Лікувальна тактика ґрунтувалася на модифікації способу життя (фізичні вправи, відмова від куріння) та застосуванні аванафілу 200 мг. Через один місяць пацієнт повідомив про задоволеність результатом лікування та здатність вступати у статевий акт (покращення оцінки за опитувальником IIEF‑5 до 21 бала та за шкалою EHS до 3 балів) без побічних ефектів.
Клінічний випадок 4
Пацієнт, 57 років, звернувся зі скаргами на ЕД впродовж одного року. Незважаючи на періодичне досягнення твердості статевого члена ерекція тривала не більше 3-4 хв. Крім того, чоловік повідомив про головний біль після прийому 100 мг силденафілу. В анамнезі порушення мозкового кровообігу з геміпарезом справа та гіперліпідемія. Початковий бал за опитувальником IIEF‑5 склав 18, за шкалою EHS – 2-3. Призначена терапія включала вправи Кегеля та прийом аванафілу 100 мг, що сприяло покращенню оцінки за опитувальником IIEF‑5 до 23 балів і за шкалою EHS до 3 балів. Пацієнт зазначив, що головний біль після прийому аванафілу переносився значно легше порівняно з тим, який виникав після силденафілу.
Клінічний випадок 5
Пацієнт, 60 років, звернувся зі скаргами на ЕД, яка триває протягом 3 років. Незважаючи на початкову оцінку за шкалою EHS 3 бали, він не міг підтримувати ерекцію довше 3 хв, що викликало невдоволення з боку його дружини. Попередні спроби прийому добавок для лікування ЕД, придбаних в інтернеті, виявилися неефективними. Початок прийому силденафілу 50 мг (за рецептом) упродовж 3 міс покращив оцінку за шкалою EHS до 3-4 балів, ерекція тривала більше 5 хв, із подальшим досягненням задоволення, про яке повідомила його партнерка. Пацієнт страждав на АГ, гіперліпідемію та ЦД, які контролювалися медикаментозно. Початкова оцінка за IIEF‑5 становила 20 балів без лікування та 23 бали при застосуванні силденафілу 50 мг на постійній основі, а за шкалою EHS – від 2 до 3. Пацієнту були рекомендовані вправи Кегеля, зменшення ваги та прийом аванафілу 100 мг за необхідності. Під час другого візиту доза була підвищена до 200 мг через незадоволеність чоловіка ефектом. Подальші оцінки показали ефективність дозування 200 мг та підвищення бала за шкалою EHS до 3-4 і за опитувальником IIEF‑5 – до 24.
Клінічний випадок 6
Пацієнт, 67 років, звернувся з приводу ЕД, яка триває протягом одного року і характеризується оцінкою за шкалою EHS 2 бали та труднощами з проникненням під час статевого акту. Приймав силденафіл 100 мг один раз на тиждень без рецепта, вказуючи на тимчасове покращення. Чоловік має в анамнезі АГ, гіперліпідемію та ЦД. Початкова оцінка за опитувальником IIEF‑5 та шкалою EHS – 8 і 2-3 бали відповідно, що вказує на органічну природу ЕД. Найбільш ефективним режимом терапії виявився аванафіл 200 мг, що сприяло покращенню оцінки за опитувальником IIEF‑5 до 24 балів після періоду спостереження.
Клінічний випадок 7
Пацієнт, 40 років, протягом двох років відмічав ЕД із періодичними труднощами під час вагінального проникнення, при цьому брак сексуального потягу чоловік не відзначав. В анамнезі – жирова дистрофія печінки та алергічний риніт. Початкова оцінка за опитувальником IIEF‑5 і шкалою EHS – 15 і 3 бали відповідно. Молодий вік, періодична поява ЕД, наявність ранкових ерекцій, хороше лібідо та відсутність хронічних супутніх захворювань свідчили про психогенну ЕД. Лікування включало зміну способу життя, зменшення ваги, а також прийом аванафілу 100 мг, що сприяло досягненню максимального бала за IIEF‑5 – 28 (нормальна еректильна функція).
Клінічний випадок 8
Пацієнт, 45 років, упродовж року відзначав незадоволеність ерекцією, хоча він все ще міг її досягати для вагінального проникнення та відчував зранку. Чоловік страждає на АГ, гіперліпідемію та бронхіальну астму, отримує відповідне лікування. Початкова оцінка за опитувальником IIEF‑5 та шкалою EHS склала 17 і 3 бали, що потребувало зміни способу життя, зокрема збільшення фізичних навантажень та зниження ваги, а також призначення аванафілу 200 мг на постійній основі, враховуючи відносно молодий вік пацієнта. Під час наступного візиту чоловік висловив задоволеність, із часом початку ерекції 15 хв, оцінкою за шкалою EHS 3-4 бали та покращенням такої за опитувальником IIEF‑5 із 17 до 22 балів.
Результати
Результати дослідження продемонстрували значне покращення в групі лікування аванафілом в дозі 200 мг, де оцінка за опитувальником IIEF‑5 підвищилася з 14,83±9,4 до 24,17±2,6 бала (р<0,05). Слід зазначити, що аванафіл 200 мг виявився ефективним, у тому числі, при тяжкій ЕД (клінічний випадок 3). У загальній групі лікування аванафілом 100 мг + 200 мг було зареєстроване незначне покращення оцінки за опитувальником IIEF‑5 – з 16,67±7,7 до 21,67±6,8 бала. Терапевтична ефективність аванафілу зафіксована в різноманітній популяції пацієнтів, включаючи чоловіків із супутніми захворюваннями. Важливо, що після прийому аванафілу не спостерігалося жодних побічних ефектів, помітних змін артеріального тиску або частоти серцевих скорочень, що узгоджується з даними літератури [16].
Отримані дані свідчать про те, що аванафіл є прийнятним і безпечним терапевтичним засобом для лікування ЕД у пацієнтів із коморбідністю. Покращуючи сексуальну функцію, аванафіл сприяє нормалізації інтимного життя, підвищенню самооцінки, задоволеності та впевненості, що є важливими аспектами цілісного здоров’я чоловіків [20].
Реферативний огляд підготувала Дарина Чернікова
За матеріалами: Ismail S.B., Zainon W.M.N.W. et al. Avanafil use in patients with erectile dysfunction and co-morbidities: Clinical insights from multiple aetiologies – A case series. Malays Fam Physician. 2025 Apr 9;20:20.
Довідка від редакції
Аванафіл, розроблений компанією VIVUS Inc. (Маунтін-В’ю, Каліфорнія, США), схвалений Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів і лікарських препаратів США та Європейським агентством з лікарських засобів для лікування ЕД і є безпечною та ефективною альтернативою своїм попередникам (Kedia G.T. et al. Avanafil for thetherapy of erectile dysfunction, 2016). Згідно з проведеним аналізом наукових джерел у базі даних PubMed, за результатами клінічних випробувань, хімічних, фармакологічних і фармакодинамічних характеристик рівня безпеки, а також ефективності аванафілу, його фармакологічний профіль вказує на мінімальний рівень побічних ефектів серед інших інгібіторів ФДЕ-5 (Avanafil for erectile dysfunction, Aust Prescr, 2019).
Єдиним комерційним препаратом аванафілу, офіційно зареєстрованим і доступним в Україні, є Аваналав (виробництво АТ «Київський вітамінний завод»). Аваналав характеризується швидкою (Tmax 30-45 хв) абсорбцією, з кінцевим періодом напіввиведення препарату протягом 5 годин після перорального прийому, що не потребує корекції дози залежно від початкової функції, функції печінки та віку пацієнта (Kyle J.A. Avanafil for erectile dysfunction, 2013).
Рекомендована доза становить 100 мг, яку приймають за потреби приблизно за 15-30 хвилин до сексуальної активності. З огляду на індивідуальну ефективність та переносимість, дозу можна збільшити до максимальної – 200 мг або знизити до 50 мг.
Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 2 (37), 2025 р.
