Функциональная диспепсия с позиции современных научных данных
Распространенность функциональной диспепсии среди населения достаточно высока и, по данным некоторых исследователей, достигает 30-50%. С возрастом отмечается тенденция к увеличению случаев заболевания, при этом женщины страдают этой патологией в 2 раза чаще по сравнению с мужчинами. Диспепсические расстройства значительно ухудшают качество жизни пациентов. Установлено, что степень снижения качества жизни у лиц с ФД сопоставима с таковой у пациентов с органическими заболеваниями гастроинтестинального тракта, бронхиальной астмой и др.
За последние десятилетия определение термина «диспепсия» как в отечественной, так и в зарубежной медицине претерпело значительные изменения. Традиционно функциональной диспепсией (ФД) называли симптомокомплекс, свидетельствующий о нарушении пищеварения в желудке (желудочная диспепсия) или кишечнике (кишечная диспепсия), подразумевая при этом несоответствие активности ферментов объему и/или составу потребляемой пищи. Согласно современным представлениям, ФД (МКБ-10, XI, К30) – комплекс симптомов, относящийся к расстройствам гастроинтестинального тракта, продолжительностью не менее 3 мес в течение последних 6 мес при отсутствии органической или системной патологии как причины этих проявлений (Римские критерии III, 2006).
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Протягом останніх 60 років метформін є найпоширенішим цукрознижувальним засобом і рекомендований як препарат першої лінії для осіб з уперше виявленим цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Сьогодні понад 200 млн осіб із ЦД 2 типу в усьому світі щодня застосовують метформін як монотерапію або в комбінації. Препарат усе частіше використовують для лікування гестаційного ЦД та в пацієнтів із синдромом полікістозних яєчників. ...
Двадцять восьмого лютого 2024 року виповнилося 80 років від дня народження директора ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (далі – Інститут), віцепрезидента НАМН України, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки та техніки, лауреата Державної премії України, доктора медичних наук, професора Миколи Дмитровича Тронька....
Основою лікування осіб з явним гіпотиреозом і деяких пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом є довічна замісна гормональна терапія (ЗГТ) левотироксином (LT4) в адекватних дозах [1, 2]. Звичайна добова доза LT4 залежно від індивідуальних обставин варіює від 12,5 до 150 мг. Більшості пацієнтів літнього віку, із супутніми захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) та інших органів і систем (особливо серцево-судинної), а також особам із низькою масою тіла необхідно стартувати з низьких доз LT4, наприклад 25-50 мг. В огляді проаналізовано практичні аспекти терапії LT4 залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у пацієнтів із гіпотиреозом, особливо в разі необхідності застосування нижчих доз. Акцент зроблено на важливості точного і ретельного підбору початкової дози, подальшого титрування та врахування різних перешкод на шляху до побудови відповідної схеми лікування. ...
21-22 березня 2024 року на базі ДУ «Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» в режимі онлайн відбулася конференція «Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології» (ХХІІІ Данилевські читання). Слухачі мали можливість ознайомитися із сучасними досягненнями в ендокринології і новими тенденціями в лікуванні найпоширеніших ендокринних захворювань. Професор кафедри сімейної медицини з курсом дерматовенерології Сумського державного університету МОН України, кандидат медичних наук Оксана Костянтинівна Меліховець розповіла про нові можливості в стратегії зниження ризику прогресування атеросклерозу (АС) у хворих на цукровий діабет (ЦД). ...