0 %

Другий академічний симпозіум з педіатрії: науковий початок весни у вітчизняній педіатрії

05.04.2018

   назад до змісту   

1-3 березня 2018 року за підтримки Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика, Асоціації педіатрів України, Міжнародної академії медичної освіти відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Другий академічний симпозіум з педіатрії». Вже традиційно місцем проведення масштабного заходу стало місто Трускавець – ​перлина Прикарпаття та осередок природного оздоровлення. Незважаючи на те що весна зустріла учасників конференції лютим морозом і хуртовиною, науковий симпозіум проходив у теплій та дружній атмосфері.

Мета цього освітнього проекту – ​сприяння професійному та науковому зростанню медичних і фармацевтичних працівників, підвищення якості надання медичної допомоги та інтеграція новітніх світових стандартів системи медичного обслуговування дітей в Україні. До участі в науково-практичній конференції долучились фахівці різних спеціальностей (дитячі гінекологи, стоматологи, офтальмологи, фармакологи, ортодонти, гематологи та ін.), які разом із ­лікарями-педіатрами виступали із доповідями в форматах клінічних дуетів, тріо та квартетів. Аналіз актуальних проблем педіатрії крізь призму мультидисциплінарного підходу дозволив охопити всі аспекти діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших захворювань у дітей.

Засновником та організатором ака­демічного симпозіуму, який щороку об’єднує медичну ­педіатричну спільноту з різних куточків України, є завідувач кафедри дитячих і підліткових захворювань НМАПО імені П.Л. Шупика, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Галина Володимирівна Бекетова. Під час урочистого відкриття конференції професор привітала учасників заходу і побажала плідної та інтенсивної роботи.

Невеличке місто Прикарпаття вже другий рік поспіль приймає учасників конференції з надзвичайною гостинністю. Не обійшлося без теплих слів міського ­голови Трускавця Андрія Богдановича Кульчицького, який представив присутнім душевний і надихаючий відеоролик про рідний край та його щирих людей. Слова привітання також прозвучали від начальника відділу організації медичної допомоги дитячому населенню Управ­ління медичної допомоги матерям і дітям Медичного департаменту МОЗ України Ірини Петрівни Волосовець, прорек­тора з наукової роботи НМАПО імені П.Л. Шупика, доктора медичних наук, професора Наталії Олегівни Савичук, керівника відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (ІПАГ), професора кафедри дитячих та підліткових хвороб НМАПО імені П.Л. Шупика, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора Людмили Вікторівни Квашніної.

Збереження здоров’я дітей і підлітків в Ук­раїні є стратегічним та пріоритетним зав­данням загальнодержавного значення. Основні моменти, які стосуються репро­дуктивного здоров’я ­дівчат і підлітків, ­охарактеризувала у вступній промові член-­кореспондент НАМН України, президент ГО «Асоціа­ція гінеко­логів-ендокринологів України», за­ступ­­ник директора з наукової роботи, завідувач відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінеко­логії НАМН України», доктор медичних наук, професор Тетяна Феофанівна Татарчук.

– Проблемними аспектами репродуктивного здоров’я дівчат-підлітків є незапланована вагітність, аномалії розвитку статевих органів, інфекції, які передаються статевим шляхом, і статеве дозрівання на фоні соматичних захворювань та впливу зовнішніх чинників. У період внутрішньо­утроб­ного розвитку в яєчниках дівчинки закладається близько 2 млн фолікулів. Поступово їх кількість зменшується до 200-400 тис., що є наслідком дії факторів навколишнього середовища. Збере­ження адекватної кількості фолікулів до моменту настання репродуктивного віку дівчини є передумовою народження у майбутньому здорової дитини. Роз­гля­даючи соціальні аспекти репродуктивного здоров’я дівчат в Україні, варто звернути увагу на частоту абортів і пологів у дівчат до 14 років: у 2016 році кількість абортів становила 56 на 1000 відповідного населення, пологів – ​118. В ДУ «ІПАГ НАМН України» нами проведено опитування, метою якого було оцінити статеву культуру молоді. В опитуванні взяло участь 2200 підлітків.

Встановлено, що середній вік початку статевого життя в Україні становить 15 років. 42% опитаної учнівської молоді віком ­15-17 років уже мали досвід статевого життя (55% хлопців і 31% дівчат); від 7 до 15% підлітків (залежно від місця на­вчання) вступали в статеві стосунки у віці до 15 років. Значна частина дівчат практикує незахищений секс. Під час останнього статевого акту презервативом не користувався партнер майже кожної четвертої опитаної дівчини з тих, хто живе статевим життям. Оцінюючи свою статеву активність за ­останні 12 міс, 69,5% дівчат вікової категорії ­15-19 років відзначають хоча б один ризикований статевий акт, 9,1% – ​вказують про наявність 2 статевих партнерів і більше. У результаті зростає частота запальних захворювань органів статевої системи та навіть онкологічної патології у дівчат. Тому кожен педіатр повинен враховувати сучасні реалії життя молодих дівчат у своїй практичній ді­яльності.

Під час науково-практичної конфе­ренції пра­цювало 10 секцій, які охопили широкий спектр проблем сучасної педіатрії. Доповіді спікерів ­стосувалися сучасних підходів до діагностики та лікування патології респіраторного тракту у дітей, захворювань органів травлення та видільної системи, алергічної патології, метаболічних розладів. Унікальним форматом обговорення ­гострих проблем стали дискусійні клуби, на яких учасники конференції могли вступити в наукові дебати з експертами.

Багато уваги приділялося патології респіраторного тракту у дітей як найбільш актуальній проблемі сучасної педіатрії. Доповідачі детально розглянули діагностичні підходи, можливості лікування та профілактики захворювань дихальних шляхів. Зокрема сучасні методи профілактики та лікування рекурентних респіраторних захворювань у дітей та підлітків висвітлила заві­дувач кафедри дитячих і підліткових захворювань НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Галина Володимирівна Бекетова.

– Сьогодні значна увага педіатрів прикута до категорії дітей, яких раніше називали «тривало та часто хворіючими». Зараз уже відмовилися від цього терміна, називаю­чи їх пацієнтами із рекурентними респіраторними захворюваннями. Незва­жаючи на настання весни, сезонне підвищення захворюваності на гострі респіраторні ­інфекції (ГРІ) продовжується. Роз­повсюдженість ГРІ становить 18 тис. на 100 тис. осіб. У дітей цей показник ­вищий у 3,6 раза і становить 67 тис. на 100 тис. У структурі основних збудників ГРІ «лідерські» позиції займають рино­віруси, які спричиняють 30-50% випадків цих захворювань. Рекурентні респіраторні за­хворювання найчастіше ­виникають у ­дітей перших 6 років життя і нерідко характеризуються бактеріаль­ними ускладненнями (С.О. Крамарьов, 2009).

Так, у дітей першого року життя респіраторні інфекції у середньому розвиваються 7 разів на рік (Heikkinen et al., 2003). Виникає запитання: рекурентні респіраторні захворювання є нормою чи патологією у дітей, які достовірно частіше переносять ГРІ за відсутності стійких вроджених або набутих патологічних станів? У процесі фізіологічного формування імунітету протягом перших 6 міс життя дитина має потужний імунний захист за рахунок материнських факторів, і тільки після досягнення цього віку організм дитини починає синтезувати власні. Особливо активно продукуються фактори місцевого захисту на вхідних ­воротах інфекції – ​слизовій оболонці рото- та носоглотки.

Тому період з 6 міс до 6 років характеризується фізіологічно підвищеною чутливістю дитини до ГРІ та патології слизової оболонки ротової порожнини, що є її особливістю онтогенезу і становлення імунної системи. Тобто це та «ціна», яку дитина «платить» за формування повноцінного імунітету та системи антиінфекційної резистентності. Але чи обов’язково вона має хворіти? Дітям перших років життя притаманні такі особ­ливості імунної відповіді: недостатній синтез інтерферонів, порушення клітинно-­опосередкованого імунітету, зниження активності фагоцитів, природних кілерів і нейтрофілів, дефіцит імуноглобуліну А (P. Carreddu, 1994).

У результаті виникає хибне коло, клінічними маркерами якого є затяжні та ускладненні форми захворювань. Проте його можна розірвати шляхом впливу на систему вродженого імунітету, який не має специфічності до мікробних агентів і стереотипно реагує на різні патогени.

Вроджений імунітет не посилюється при повторному контакті з антигеном, не має імунологічної пам’яті, а найголовніше – ​він сфокусований на висококонсер­вативних структурах мікроорганізмів – ​пато­генасоційованих молекулярних об­разах (англ. pathogen-associated molecular patterns – ​PAMP). PAMP продукуються тільки мікроорганізмами (вони не син­тезуються макроорганізмом) і є характерними для цілих класів патогенів. Роз­пізнавання PAMP відбувається різними ­ендоцитозними та сигнальними рецеп­торами, які «інформують» організм про наяв­ність інфекції. У результаті активується експресія генів, що кодують синтез цитокінів, посилюється функція фагоцитів і лімфоцитів.

Для реалізації ефекту із сигнальних рецепторів не потрібна проліферація клітин і формування антигенспецифічного клону, що обу­мовлює швидку відповідь. Тому вплив на систему вродженого імунітету за допомогою препаратів, що ­містять PAMP (мукозальних вакцин), є ефективним методом боротьби із рекурентними респіраторними інфекціями у дітей.

На секції дитячої нефрології виступив шанований гість симпозіуму, академік Національної ака­демії наук Рес­пуб­ліки Білорусь, доктор медичних наук, про­фесор Олександр Васильович Сукало, який розповів про системний червоний вовчак (СЧВ) та ­люпус-нефрит (ЛН) у дітей.

– Ураження нирок при СЧВ, який дебютував у дитячому віці, зустрічається у 80% пацієнтів (порівняно з 40% осіб, у яких маніфестація цього захворювання відбулась у дорослому віці). ЛН залишається найсерйознішим ускладненням СЧВ (K. Tullus et al., 2014). Незважаючи на значні успіхи, досягнуті в лікуванні СЧВ, тривалість життя хворих дітей значно нижча, ніж у дорослих пацієнтів, а ризик виникнення летальних наслідків у дитячій популяції вищий, ніж у дорослій (Z.A. Zahr et al., 2013). Тому залишається багато запитань з приводу ранньої верифікації патології та тривалості лікування пацієнтів з СЧВ.

Для діагностики цього системного захворювання традиційно використовують рекомендації Американської асоціації ревматологів (1997). Золотим стандартом верифікації ЛН є морфологічне дослідження зразка ниркової тканини з визначенням класу, індексів активності та хронізації процесу. Від появи перших симптомів до встановлення діагнозу у середньому минає від 1 до 3,3 міс.

До моменту виявлення 4 з 11 критеріїв відповідно до рекомендацій Американської асоціації ревматологів (що є умовою встановлення діагнозу СЧВ) у пацієнта відбувається незворотне ураження нирок. З метою пригнічення запалення та мінімізації пошкодження органа протягом тривалого часу пацієнти отримують імуносупресивну терапію, яка одночасно підвищує ­ризик інфікування, ураження печінки та кісткової тканини, сприяє розвитку атеросклерозу та ін. На жаль, сьогодні не існує засобів, які б селективно діяли на основну причину хронічного запалення – ​порушення імунної регуляції, а результати наукових досліджень демонструють, що імунна дизрегуляція виникає ­раніше, ніж з’являються перші клінічні ознаки ­захворювання.

Впровадження електронної мікроскопії дозволило підтвердити ураження нирок практично у всіх випадках СЧВ, навіть за відсутності сечового синдрому.

Проте сучасна класифікація ЛН має багато недоліків, які не враховують при встановленні діагнозу. Морфологічні зміни при ЛН характеризуються значним поліморфізмом (як у межах одного клубочка, так і в різних). Крім того, у патологічний процес можуть залучатися й інші структурні елементи нирок: канальці, інтерстицій, кровоносні судини. Прогностичне значення класу ЛН, індексів активності та хронізації є досить суперечливим і варіює залежно від віку, статі й етнічних характеристик вибірки. З перебігом захворювання змінюються клас та індекси активності і хронізації ЛН, відповідно прогноз захворювання та потреба в проведенні агресивної імуносупресивної терапії також варіюють.

Сьогодні ведуться пошуки нових біомаркерів, які могли б використовуватися для моніторингу активності захворювання, адже біопсія є інвазивним методом дослідження, що істотно обмежує її широке використання.

Нові біомаркери мають характеризуватися високою чут­ли­вістю та специфічністю, бути технічно малоінвазивними для пацієнта.

Нами було проведено дослідження, результати якого продемонстрували зміни концентрації прозапальних цитокінів, факторів активації ­Т- та В-лімфоцитів і маркерів судинних порушень (ендотеліальний фактор VEGF і профібротичний фактор росту TGF‑1β) під час розвитку захворювання та на фоні проведеного лікування.

Наявність кореляційного зв’язку між активністю нефриту та рівнем прозапальних цитокінів дозволяє використовувати ці показники як неінвазивні предиктори загострення запального процесу в нирках. Проте нині не існує універсального та специфічного маркера ЛН, який дозволяв би проводити ранню діагностику та моніторинг активності безпосередньо самого нефриту. Тому пошуки специфічних і чутливих маркерів тривають.

Почесний гість конференції – ​про­фесор Ростокського університету (Німеч­чина) Карл Фрідріх Классен – представив доповідь, присвячену питанням нейтропенії у практиці педіатра та сімейного лікаря. На прик­ладі низки клінічних випадків він розповів про діа­гностичні нюанси і тактику ведення таких пацієнтів. Виступ іноземного гостя викликав в учасників конференції знач­ний інтерес, який відобразився у великій кількості запитань до професора К.Ф. Классена.

На наше переконання, проблемам нейтропенії в Україні не приділяється достатня увага, тому ­виступ німецького гостя мав виняткову наукову цінність.

Під час конференції було заслухано велику кількість доповідей відомих українських вчених-педіатрів, з оглядами найбільш цікавих із яких читачі зможуть ознайомитися на сторінках цього та наступного тематичного номера.

***

Уже другий рік під надійним крилом шанованої в Україні та за її межами професора Г.В. Бекетової розвивається унікальний освітній проект для педіатрів. Науково-практична конференція «Другий академічний симпозіум з педіатрії» стала потужною платформою для обміну теоретичними та практичними знаннями, ідеями та досвідом. Учасники симпозіуму отримали унікальну можливість поспілкуватись із провідними віт­чизняними науковцями та поважними іноземними гостями, прослухати цікаві доповіді та поставити ­запитання експертам.

Проведення конференції у перші весняні дні має символічне значення. Весна – ​це пора для нових починань, ­реалізації творчих ідей і цікавих експериментів. Коли все навколо перевтілюється після затяжної та хо­лодної зими, ніщо так не доповнює пробудження природи, як дзвінкий сміх здорових дітей. І за­ходи такого формату сприяють підвищенню ­якості надання медичної допомоги дитячому населенню України.

Підготувала Ілона Цюпа

  Читайте також:  

 

Тематичний номер «Педіатрія» №1 (44), березень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

Гострі респіраторні інфекції у дітей: коли призначати антибіотик і як його обирати? 06.12.2018 Педіатрія Гострі респіраторні інфекції у дітей: коли призначати антибіотик і як його обирати?

Питання раціональної антибіотикотерапії протягом останніх років набуло без перебільшення глобального значення. Жодна науково-практична конференція міжнародного та всеукраїнського рівня, в тому числі і педіатричного спрямування, не обходиться без обговорення проблем, пов’язаних із застосуванням антибіотиків та з антибіотикорезистентністю. ...

24.10.2018 Педіатрія ХХ Сідельниковські читання: ювілейна осінь для педіатрів

Осінній сезон масштабних науково-практичних конференцій розпочався зі справжнього свята для педіатрів – ​ювілейної ХХ Всеукраїнської ­науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання педіатрії» (Сідельниковських читань)...

24.10.2018 Педіатрія Метод добового моніторування ЕКГ у педіатричній практиці

Добове (холтерівське) моніторування (ДМ) електрокардіограми (ЕКГ) – ​тривала реєстрація ЕКГ пацієнта в умовах його повсякденної активності з подальшою електронною обробкою даних. Сьогодні це інформативний неінвазивний метод діагностики порушень ритму та провідності серця, ішемічної хвороби серця. Використання цього методу дає можливість оцінити ефективність лікування серцево-судинних захворювань у дітей. ...