0 %

Сучасні тенденції в лікуванні респіраторної патології у дітей

05.04.2018

   назад до змісту   

Актуальною проблемою педіатрії є хвороби органів дихання, які традиційно займають провідні позиції у структурі загальної захворюваності у дітей. У практичній діяльності педіатра респіраторна патологія є основною нозологічною групою, тому детальне вивчення сучасних методів діагностики, лікування та профілактики – це необхідна умова підвищення якості надання медичної допомоги дитячому населенню України. Саме до проблематики респіраторних захворювань у дітей була прикута найбільша увага відомих вітчизняних вчених та зарубіжних науковців під час проведення науково-практичної конференції з міжнародною участю «Другий академічний симпозіум з педіатрії», яка відбулася 1-3 березня 2018 року у м. Трускавець. Розгляду найбільш актуальних аспектів ведення дітей із патологією органів дихання було присвячено дві великі секції цього форуму. Спікери розповіли про сучасні методи діагностики захворювань органів дихання у дітей, розставили основні акценти у питаннях їх диференційної діагностики, ознайомили учасників конференції з новими міжнародними рекомендаціями щодо лікування респіраторної патології та продемонстрували результати власних досліджень.

У рамках секції, присвяченої патології респі­раторного тракту у дітей, на су­часних аспектах лікування бронхо­об­струк­тивного синдрому (БОС) у ді­тей докладно зупи­ни­лася завідувач кафедри ­педіатрії № 1 На­ціональної медичної академії після­дипломної освіти імені П.Л. Шупика, ­доктор медичних наук, професор Олена Миколаївна Охотнікова.

– Бронхообструкція – ​це клінічний прояв порушення прохідності бронхів, яке зумовлене опором дихальних шляхів повітряному потоку при форсованому видиху. На жаль, сьогодні й досі трапляються випадки, коли лікарі використовують термін «бронхообструктивний синдром» як основний діагноз. Це є грубою помилкою, адже цей синдром не є самостійною нозологічною одиницею, а можливості сучасної діагностики дозволяють ідентифікувати основну причину бронхообструкції.

Перелік етіологічних факторів БОС у дітей надзвичайно великий: захворювання органів дихання (обструктивний бронхіт, бронхіоліт, бронхіальна астма (БА), бронхолегенева дисплазія, вади розвитку бронхолегеневої системи, пухлини трахеї та бронхів), захворювання аспіраційного генезу (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, трахеостравохідна нориця, вади розвитку шлунково-кишкового тракту, діафрагмальна кила, сторонні тіла трахеї, бронхів, стравоходу), патологія серцево-судинної системи (вроджені та набуті аномалії розвитку), хвороби нервової системи (черепно-спінальна травма, дитячий церебральний параліч, міопатії, нейроінфекції, епілепсія, істерія), спадкові хвороби обміну речовин (муковісцидоз, синдром мальабсорбції, рахітоподібні захворювання, мукополісахаридози, дефіцит альфа‑1-антитрипсину), вроджені та набуті імунодефіцити, рідкісні захворювання та інші патологічні стани (В.П. Алферов, 2000).

Завжди актуальною проблемою сучасної педіатрії є гострі респіраторні захворювання (ГРЗ). Близько ­90-95% ГРЗ спричиняють віруси і лише 5-10% – ​бактерії. Існують також вірусно-бактеріальні асоціації (зустрічаються у 25-45% па­цієнтів із ГРЗ) та вірусні коінфекції (у ­20-50% хворих на ГРЗ; В.Ф. Учайкин, 2007). Сьогодні відомо понад 200 респіраторних вірусів.

Окрім типових збудників (вірусів грипу та парагрипу, рес­піраторно-синцитіального (РС) вірусу, аденовірусу, риновірусу, ­коронавірусу, герпесвірусу), постійно з’являються нові штами: корона­віруси SARS, NL63, HKU1, MERS-CoV, риновірус типу С, аденовірус типу 14, метапневмовірус, бокавірус, мімівірус, поліомавіруси KI, WU, Mercel, Cell, вірус Мелака, вірус грипу типу A (H1N1) pdm09, вірус Ебола та вірус Зіка (Е.І. Бурцева, 2013).

Питання різноманітності етіології ГРЗ у дітей ­становить значний інтерес, що стало підставою для ­вивчення структури гострих респіраторних вірусних інфек­цій (ГРВІ) у дітей з обструктивним бронхітом та ­БА.

Протягом сезону (зима-­весна 2013 року) у 75% пацієнтів встановлено вірусну етіологію ГРВІ, у 52,3% виявлено бока­віруси, у 14,3% – ​метапневмовірус, у 9,5% – ​РС-вірус, у 9,5% – ​риновірус, у 4,8% – ​віруси парагрипу 1 і 3 типу відповідно, у 4,8% – ​коінфекцію. Дані власного дослідження за 2014 рік показують дещо іншу статистику: бокавіруси ста­новили 38% у структурі ГРВІ у дітей ­віком до 6 років із ­бронхообструкцією, РС-віруси – ​12%, риновірус – ​6%, метапневмовірус – ​6%, коінфекція – ​14%, аденовірус – ​2%, віруси парагрипу 1 і 3 типу – ​по 2%. За результатами молекулярно-­­генетичного аналізу (полімеразної ланцюгової реакції – ​ПЛР) респіраторні віруси у клінічному матеріалі (назальному слизі) виявляють у 82% дітей.

У 65% дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеїтом та у 80% дітей з гос­трим ларингітом виявлено ­віруси, зокрема бокавіруси, які займають провідні позиції в етіо­логічній структурі ГРВІ у дітей із цими захворюваннями, їх виявляють у 40-58,8% випадків (О.Б. Над­рага та співавт. 2013).

Невідкладна терапія при БОС має включати бронхолітичну та протизапальну терапію, а також відновлення дренажної функції бронхів.

Згідно з даними, наведеними у рекомендаціях Британського торакального товариства (BTS, 2011), у більшості випадків ­природний перебіг гострого бронхіту завершується самостійним одужанням. Дітям із гострим бронхітом реко­мендований адекватний питний режим, ­можна призначити муколітики (дітям старше 4 років). При обструктивному бронхіті використовують сальбутамол, ­комбінацію іпратропію броміду та фенотеролу гідроброміду, тербуталін. Важливо підкреслити, що за відсутності БОС бронхолітики не показані.

Проте є і спірні питання щодо ключових аспектів терапії гострого обструктивного бронхіту, зокрема це стосується призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) та місцевих засобів, які містять ментол та евкаліпт. Рекомендації BTS заперечують доцільність застосування топічних гормональних препаратів. На нашу думку, ІГКС займають певну нішу в терапії гострого об­структивного бронхіту і можуть бути використані у деяких випадках БОС. Місцеві засоби, які містять ментол та евкаліпт, не показані при БОС, адже такі діти зазвичай схильні до розвитку алергічних реакцій. У лікуванні гострого обструктивного бронхіту не використовують антигістамінні препарати та міотропні спазмолітики, а також фізіотерапію.

Алгоритм дій у випадку БА у дітей представлений в Уніфікованому клінічному протоколі надання первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма» (наказ МОЗ України № 868 від 08.10.2013) і передбачає виконання таких дій:  

  • з перших хвилин надання допомоги одночасно з фармакотерапією за необ­хідності проводять оксигенотерапію 24% киснем через маску зі швидкістю 4 л/хв до SaО2 94%;
  •     використовують β2-агоністи короткої дії – ​2 вдихи сальбутамолу через спейсер або 2,5 мг через небулайзер кожні 20 хв впродовж 1 год; в Україні сальбутамол дозволено для використання у дітей з 4 років;
  •     застосовують препарати іпратропію броміду (у тому числі у складі комбінації з фенотеролом гідобромідом) – ​2 вдихи кожні 20 хв впродовж години;
  •     вводять перорально системні ГКС у вигляді преднізолону 1 мг на 1 кг маси тіла протягом 3-5 днів або внутрішньовенно метилпреднізолон 1 мг/кг кожні 6 год протягом 1-го дня та кожні 12 год протягом наступних днів лікування;
  •     застосування амінофіліну можливе при тяжких і середньотяжких нападах БА.
  • Згідно з останніми міжнародними рекомендаціями Глобальної ініціативи з бронхіальної астми (GINA), запропоновано такий алгоритм початкової ­терапії БА у дітей віком до 5 років:
  •    оксигенотерапія (до досягнення SaO2 94-98%);
  •    інгаляційні β2-агоністи короткої дії (якщо було проведено більше 10 вдихів за останні 3-4 год, а стан пацієнта не покращився, його госпіталізують);
  •    системні ГКС (починають із пер­оральних форм преднізолону у розрахунку 1-2 мг на 1 кг маси тіла, максимально 20 мг для дітей віком до 2 років і 30 мг – ​для дітей 2-5 років);
  •      у перші години лікування можливе застосування іпратропію броміду (при середньому і тяжкому загостренні БА проводять по 2 вдихи кожні 20 хв впродовж 1 год) та магнію сульфату у вигляді небулізованого ізотонічного розчину MgSO4 (150 мг) – ​3 дози впродовж 1-ї години для дітей віком 2 років і старше з тяжким загостренням БА.

Важливим компонентом лікування БОС у дітей старше 4 років є сальбутамол, який на фармацевтичному ринку Укра­їни представлений у вигляді препарату Небутамол® вітчизняного виробника ТОВ «Юрія-Фарм». Цей лікарський засіб уже вийшов на міжнародний ринок, що свідчить про його високу якість та затребуваність. Застосування розчину для інгаляцій Небутамол® зменшує тривалість лікування загострення БА удвічі.

Препарат характеризується найвищою спорідненістю з β2-адренорецепторами, тому його включено як препарат швидкої допомоги до вітчизняних та міжнародних стан­дартів надання медичної допомоги ­пацієнтам із БА. Дозування препарату Небутамол® проводять з розрахунку 0,1 мг на 1 кг маси тіла.

Перша доза, яку вводять одномоментно, не має перевищувати 5 мг, а 2-га та 3-тя дози (вводять через кожні 20 хв) становлять 50-100% від 1-ї дози. Наступне застосування препарату Небутамол® (дозу, яка становить 50% від 1-ї дози, вводять кожні 6 год) залежить від показників пікової швидкості видиху (ПШВ).

Отже, цей лікарський засіб є золотим стандартом лікування БА починаючи з 1969 року та безпечним для застосування як у дорослих, так і у дітей, характеризується високою селективністю до β2-адренорецепторів та ліквідує бронхоспазм впродовж 2-3 хв.

Проведення протизапальної терапії – ​важлива умова купірування загострення БА, при цьому основну нішу займають саме ІГКС. Ефект застосування системних ГКС настає через 6-24 год. Дані доказової медицини демонструють достовірне покращення функції легень впродовж 3 год при застосуванні високих доз ІГКС (дітям до 5 років – ​1000 мкг/добу за бу­десонідом, дітям старше 5 років – ​2000 мкг/добу) ­порівняно з плацебо.

Сьогодні лікар-педіатр має у своєму арсеналі перший вітчизняний та новітній ІГКС – ​флутиказону пропіонат у формі суспензії для інгаляцій під торговою назвою Небуфлюзон® ­(виробництва ТОВ «Юрія-Фарм»). Флутиказону пропіонат включений в усі міжнародні стандарти лікування БА (GINA), а також у національні рекомендації (Уніфікований клінічний протокол надання первинної, ­вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма», затверджений наказом МОЗ України № 868 від 08.10.2013).

Крім того, про можливість його застосування йдеться у рекомендаціях з лікування захворювань, що супроводжуються обструкцією верхніх дихальних шляхів (ВДШ), – ​обструктивного бронхіту та гострого стенозуючого ларинготрахеїту.

Перевагами препарату Небуфлюзон® є найвищий рівень спорідненості з ­ГКС-рецепторами та потужний місцевий протизапальний ефект. Крім того, важливою перевагою цього препарату є те, що у дозі 2000 мкг/добу флутиказону пропіонат не впливає на рівень корти­золу у сироватці крові, що підтверджують результати контрольованих досліджень. Після 7-денного лікування препаратом Небуфлюзон® необхідно оцінити стан ­пацієнта і визначитися з подальшою схемою лікування.

Найбільш ефективно застосовувати ­препарат за допомогою спеціального компресорного небулайзера, зокрема Юлайзера. При використанні малих доз суспензії чи за потреби тривалої доставки суспензію Небуфлюзон® для небулізації потрібно розвести у 2 мл 0,9% розчину натрію хлориду безпо­­серед­ньо перед ­інгаляцією. Показанням до  за­сто­сування препарату у дітей віком від 4 до 16 років є загострення БА.

Перс­пек­тивним напрямом використання флутиказону пропіонату є лікування гострого обструктивного ­бронхіту та гострого ­стенозуючого ларинготрахеїту. Препарат Небуфлюзон® випускається в одноразових контейнерах, які містять 2 мг суспензії флутиказону пропіонату для інгаляцій. Дія препарату відзначається уже після 1-ї доби інгаляційного використання, а максимальний ефект – ​через 4-7 днів.
Унікальними препаратами виробниц­тва ТОВ «Юрія-Фарм», які зараз дедалі ширше застосовують у педіатричній практиці, є Lorde® Hyper та Lorde® Hyal Hyper. Дія цих препаратів насамперед спрямована на покращення мукоциліарного кліренсу.

Гіпертонічний розчин нат­рію хлориду має більший осмотичний тиск порівняно з ізотонічним розчином, проте є певні труднощі в його викори­станні через побічні реакції (кашель, відчуття стиснення у грудях, подразнення у горлі).

Завдяки гіалуроновій кислоті, яку містить у своєму складі комбінований препарат Lorde® Hyal Hyper, знижується активність запального процесу у дихальних шляхах, зменшується набряк, що свідчить про відновлення їх слизової оболонки, покращуються реологічні властивості мокротиння (муколітична дія), відновлюється мукоциліарний кліренс, що сприяє евакуації мокротиння і усуненню порушення прохідності бронхів – і, як ­наслідок, ліквідації симптомів бронхо­обструкції.

Отже, терапію гострої обструкції дихальних шляхів і загострення БА слід розпочинати якомога раніше. У невідкладній терапії гострої бронхообструкції на етапі диференційної діагностики доцільним є використання сучасних бронхо­літи­ків та ІГКС (наприклад, препаратів Небутамол® і Небуфлюзон®). Корисним є ­інгаляційне застосування гіпертонічних розчинів хлориду натрію, особливо Lorde® Hyal Hyper, який поєднує муколітичну і зволожувальну дію, що забезпечує швидке відновлення дренажної функції дихальних шляхів.

Актуальним питанням сучасної клінічної педіатрії є застосування небулайзерної терапії у дітей. Цій темі присвятила свою доповідь заві­дувач кафедри педіатрії навчально-наукового інституту післядипломної освіти ДВНЗ «Терно­піль­ський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України», доктор медичних наук, професор Наталія Василівна Банадига.

– Респіраторні захворювання – ​це патологія, з якою педіатри у своїй практиці стикаються найчастіше, тому існує потреба у детальному вивченні не тільки методів діагностики, лікування та профілактики, а й способів адекватної та ефективної доставки препарату у дихальні шляхи дитини.

Згідно з рекомендаціями GINA, головною перевагою інгаляційного методу введення препаратів є можливість їх доставки безпосередньо в дихальні шляхи, що дозволяє досягнути локально вищої концентрації діючої речовини і значно зменшує ризик системних побічних ефектів. 

Дані доказової медицини демон­струють, що лікування з використанням небулайзера покращує функцію легенів більше, ніж дозовані інгалятори. У лікуванні дітей небулайзерна терапія займає особливе місце, адже вона дозволена для використання з перших місяців життя. Сучасні дитячі інгалятори є простими у застосуванні, а також мають гарний дизайн, який викликає зацікавленість у дитини. Однак найбільш цінною перевагою ­небулайзерної терапії є відновлення прохідності дихальних шляхів без парентеральних маніпуляцій, що сприяє взаєморозумінню між лікарем і пацієнтом та його батьками, а також розширює можливості амбулаторного лікування. 

Сьогодні значно розширились напрями застосування небулайзерної терапії (усунення гострого нападу БА та інших варіантів гострої бронхообструкції, проведення муколітичної терапії, базисне лікування БА, хронічного бронхіту, стенозуючого ларинготрахеобронхіту та інших гострих запальних захворювань дихальних шляхів), що істотно покращує ком­плаєнс та збільшує прихильність батьків до застосування ­цього методу.

Це обґрунтовує використання небулайзерів на різних рівнях надання медичної допомоги. Цей метод доставки лікарських препаратів у дихальні ­шляхи здобув особливу популярність у педіатрії, адже техніка його виконання не передбачає координації вдиху та видиху, а фракція лікарського засобу, яка затримується в роті та глотці дитини, є незначною. При небулайзерній терапії не спостерігаються системні побічні ефекти і забезпечується високий рівень респірабельної фракції (понад 50% порівняно з 30-40% при застосуванні дозованих інгаляторів).

Малий діаметр аерозольних часток (менше 3 мкм) дозволяє молекулам препарату наблизитися до нижніх дихальних шляхів (бронхіол та альвеол) та діяти безпосередньо в ділянці ураження. Резюмуючи наведені особливості небулайзерної терапії, можна виділити такі переваги цього способу доставки препаратів у дихальні шляхи: відсутність необхідності координації акту дихання з надходженням аерозолю, можливість застосування високих доз препарату та отримання фармакодинамічного ефекту за короткий час, безперервне подання лікарського препарату разом із дрібнодисперсними часточками, швидке і значне по­кращення стану дитини внаслідок ефективного надходження у бронхи лікарської речовини та простої техніки інгаляцій, правильне і точне дозування препаратів.

Отримання бажаного ефекту небулайзерної терапії передбачає дотримання певних правил гігієни інгаляцій. Окрім належного догляду за обладнанням, інгаляції потрібно розмежовувати у часі з фізичним навантаженням та прийомами їжі та проводити їх з інтервалом 1-1,5 год. При використанні ІГКС ротову порожнину після інгаляції ополіскують, а в разі застосування маски дитина має вмитися, не торкаючись очей.

Незважаючи на те що небулайзерну терапію широко застосовують на всіх етапах надання медичної допомоги дітям із респіраторною патологією, часто виникають дискусійні питання, які заслуговують більш детального розгляду.

Що підходить для інгаляції? Для небулайзерної терапії використовують бронхолітики, ІГКС, муколітики та фізіологічний розчин натрію хлориду. Також можна застосовувати 3% гіпертонічний розчин нат­рію хлориду, ефективність якого підтверджують дані доказової медицини.

Зокрема, з огляду на клінічно значущу користь і хороший профіль безпеки використання розпорошеного гіпертонічного сольового розчину в поєднанні з бронходилататорами слід вважати ефективним і безпечним методом лікування дітей з легким і середньотяжким гострим вірусним бронхіолітом.

Категорично заборонено інгалювати через небулайзер всі розчини, які містять олії, відвари та настої з трав, мікстури від кашлю, ліки, що не мають інгаляційних форм випуску та не впливають на рецептори слизової оболонки бронхів (теофілін, еуфілін, папаверин, платифілін, антигістамінні препарати), системні ГКС (ефект інгаляції буде системним, із ризиком розвитку усіх можливих ускладнень).

Для оцінки місця осідання препарату в дихальних шляхах використовують європейський стандарт визначення середнього аеродинамічного розміру часток (MMAD) – ​діаметра, який розділяє масу аерозолю на 2 рівні частини: 50% маси аерозолю зосереджені у частках розміром менше показника MMАD, 50% аерозолю зосереджені у частках розміром більше показника MMАD.

Якщо виробник заявляє для небулайзера про розмір часток 4 мкм, це означає, що 50% часток аерозолю має діаметр 4 мкм, а решта 50% представлені сукупністю часток різного розміру – ​від найбільших до найменших. Саме завдяки цьому інгалятор можна використовувати для лікування основних захворювань дихальних шляхів.

Чи провокують інгаляції атрофію мукоциліарного апарату? Розмірковуючи над цим питанням, необхідно розуміти, що атрофічні зміни є наслідком будь-якого запального процесу, індукованого бактеріями та вірусами, а також виникають на тлі коливання температури слизової оболонки менше 28 °С або більше 33 °С та рН слизу більше або менше 5,5-6,5, впливу низької вологості повітря, зміни в’язкості слизу. Застосування інгаляцій нормалізує вказані показники.

Чи спричиняють інгаляції кашель? Слід диференціювати сухий та вологий кашель, адже від цього залежить тактика лікування. При вологому кашлі дії пе­діат­ра спрямовані на зміну його характеристик.

З цією метою застосовують муколітики, які розріджують та прискорюють виділення мокротиння, тому після інгаляції кашель посилюється.

У клінічній практиці часто виникають ситуації, які потребують застосування комплекс­ної терапії кашлю. Розпочинають лікування із бронходилататора, через 30 хв застосовують муколітик.

Антисептичні препарати рекомендовано застосовувати не раніше, ніж через півгодини після муколітиків. Для зменшення можливої подразнювальної дії лікарські засоби розводять розчином хлориду натрію чи його аналогами.

Чи можна використовувати мінеральні води для інгаляцій? Мінеральні води є нестерильними, нестандартизованими, газованими, а також містять сторонні домішки, тому відповідь на це запитання є очевидною – ​інгалювати ці речовини категорично заборонено.

Чи призводять інгаляції до дисбіозу ВДШ? Звичайно, ні. Мікрофлора ВДШ виконує імуногенну, антагоністичну та регуляторну функції.

Дисбіоз ВДШ, спричинений золотистим стафілококом, β-гемолітичним стрептококом групи А і дріжджоподібними грибами, є найбільш небезпечним і практично завжди призводить до розвитку таких захворювань, як риніт, синусит, ангіна, тонзиліт, фарингіт, пневмонія, бронхіт та ін. Тому дисбіоз є причиною, а не наслідком проведення інгаляцій.

Чи можливе низхідне інфікування дихальних шляхів? Можливе у разі порушення правил гігієни інгаляцій (на­приклад, при груповому використанні індивідуальної маски чи загубника), невиправданого застосування ІГКС та нееф­ективної етіотропної терапії. Агресивність аутофлори ВДШ – ​це пряме показання для застосування інгаляційних антисептиків.
 

Чи можна інгалювати антисептики? Інгаляція антисептиками розглядається як цінний метод лікування захворювань дихальних шляхів. У подальшому розвитку цього підходу ми рекомендуємо робити акцент на вивченні використання аерозольного гіпертонічного сольового розчину для зменшення навантаження збудника на дихальні шляхи пацієнтів, інфікованих мікробами з низькою вірулентністю, стимуляції природної резистентності для запобігання пневмонії у хворих з імунодефіцитом.

Чи можуть інгаляції спровокувати кандидоз ВДШ? Найчастіше кандидоз ротоглотки розвивається через порушення правил гігієни та неконтрольоване застосування ІГКС. Для запобігання цьому ускладненню інгаляції слід проводити після прийому їжі, після кожної інгаляції полоскати ротову порожнину розчином соди, застосовувати менші дози ІГКС та з меншою кратністю.

Якщо уникнути кандидозної інфекції не вдалося, припиняти лікування інгаляціями не потрібно, але пацієнту додатково призначають ефективні відносно штамів Candida spp. протигрибкові лікарсь­кі ­засоби.

Дискусійним є питання про до­ціль­ність застосування інгаляцій дека­метоксину (препарат Декасан®, ТОВ «Юрія-Фарм»). Цей лікарський засіб є безпечним для використання у дітей, оскільки не чинить системної дії. Декаметоксин діє на всі збудники (бактерії, віруси, гриби) та покриває слизову оболонку дихальних шляхів захисною плівкою, перешкоджаючи розмноженню мікроорганізмів та їх проникненню в організм. Препарат Декасан® чинить селективну дію на клітини мікроорганізмів, не впливаючи на клітини організму хазяїна.

За рахунок десенсибілізуючого ефекту інгаляції декаметоксину не пов’язані з ризиком розвитку алергічних реакцій. Препарат Декасан® має протизапальну та спазмолітичну активність, інактивує екзотоксини, гальмує реплікацію вірусів, чинить віруліцидну дію на позаклітинні форми вірусу грипу (пошкоджує або пригнічує вірусні протеази), інактивує вірус грипу.

Уні­каль­ною властивістю декаметоксину є його імуномодулювальна дія за рахунок позитивного впливу на природну і специфічну імунологічну реактивність. До­ведено, що інгаляції 0,02% розчину антисептика декаметоксину не чинять негатив­ного впливу на функцію зов­нішнього дихання.

Небулайзерна терапія розчином декаметоксину добре переноситься пацієнтами з інфекційним загостренням БА і не супроводжується розвитком побічних ефектів. Встановлено, що препарат Декасан® потенціює антибактеріальну дію β-лактамів на резистентні штами стафілокока, посилюючи ефект антибактеріальної терапії. Застосування цього лікарського засобу не має вікових обмежень та не спричиняє жодних токсичних реакцій.

Підготувала Ілона Цюпа

  Читайте також:  

 

Тематичний номер «Педіатрія» №1 (44), березень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

28.06.2019 Педіатрія Бактериоцины в педиатрии: новые возможности в борьбе с респираторными инфекциями

Антибиотикорезистентность (АР) – ​это глобальная проблема современной медицины, которая поставила перед учеными и клиницистами всего мира непростую задачу: изменить устаревшее представление о лечении инфекционной патологии путем ограничения применения антибиотиков или использования новых молекул, к которым бактерии не вырабатывают устойчивость. ...

28.06.2019 Алергія та імунологія Педіатрія Роль монтелукаста в лечении аллергических заболеваний у детей

Антагонисты лейкотриеновых рецепторов заняли свою нишу в современных схемах терапии аллергической патологии у детей, в частности, для лечения БА и АР. Стоит отметить, что отечественные фармацевтические производители следуют международным производственным стандартам качества GMP. ...

28.06.2019 Педіатрія Інтегроване ведення хвороб дитячого віку. У фокусі – ​лихоманка

Інтегроване ведення хвороб дитячого віку (ІВХДВ), положення якого відповідають стандартам Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), є національною стратегією надання амбулаторної допомоги дітям від 0 до 5 років життя фахівцями у галузі сімейної медицини. На першому етапі медичної реформи в Україні знання алгоритму діагностики, проблем сортування хворих за критеріями безпеки, тактики стартової терапії при лихоманці у дітей за стандартами ІВХДВ є дуже важливими для лікарів загальної практики – ​сімейної медицини....

28.06.2019 Педіатрія Пробіотик Bacillus subtilis у сучасній педіатрії: аргументи, факти, досвід

Важливим фактором збереження міцного здоров’я дитини є підтримання оптимального кількісного та якісного складу мікрофлори кишечнику й перешкоджання росту патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Для реалізації цього завдання вчені розробили нову концепцію у світовій медицині – ​пробіотичну. Сьогодні пробіотична концепція стала настільки популярною, а кількість пробіотиків – ​настільки великою, що лікарям буває складно обрати оптимальний засіб....