11 січня, 2025
Стрес воєнного часу та жіноче репродуктивне здоров’я: результати клінічних досліджень
У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія, репродуктологія: сьогодення та перспективи» особливу увагу привернули доповіді, присвячені актуальній проблемі впливу воєнного часу на жіноче репродуктивне здоров’я. Військова агресія проти України створила безпрецедентні виклики для системи охорони здоров’я та спричинила значний вплив на психоемоційний стан і фізичне здоров’я жінок. Представлені на конференції дані розкривають важливі аспекти діагностики та лікування гінекологічної патології в умовах хронічного стресу, що має особливе значення для оптимізації медичної допомоги в сучасних реаліях.
Ключові слова: воєнний час, хронічний стрес, репродуктивне здоров’я, передменструальний синдром, гіперпроліферативні процеси ендометрія, психоемоційний стан, прогестерон.
Професор кафедри акушерства, гінекології і репродуктивної медицини Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, доктор медичних наук Галина Іванівна Резніченко представила результати власного дослідження щодо особливостей перебігу передменструального синдрому (ПМС) в умовах стресу воєнного часу.
За теперішньої військової агресії проти України, яка несе чимало викликів для суспільства в цілому й медичної спільноти зокрема, виникли умови для вивчення впливу хронічного стресу на жіноче репродуктивне здоров’я. Особливої актуальності набуває дослідження перебігу ПМС в умовах війни, оскільки психоемоційний стрес є одним із ключових факторів, що модулюють прояви цього стану.
Масштаб впливу стресу, пов’язаного з війною, на жіноче населення України важко переоцінити. Мільйони жінок зазнали примусової міграції, ставши внутрішньо переміщеними особами або біженками за кордоном. Значна частина жіночого населення опинилася на тимчасово окупованих територіях без доступу до належної медичної допомоги. Документально зафіксовані випадки пологів в умовах окупації та під обстрілами. Навіть у відносно безпечних регіонах країни населення перебуває під постійним впливом хронічного стресу, що призводить до суттєвих порушень у функціонуванні нервової, ендокринної та репродуктивної систем організму.
ПМС, як циклічний симптомокомплекс, що виникає в лютеїновій фазі менструального циклу, характеризується високою поширеністю в жіночій популяції. Епідеміологічні дані свідчать, що до 90% жінок протягом репродуктивного періоду відзначають окремі прояви ПМС, близько 40% страждають на класичний ПМС, а від 2 до 8% мають тяжку форму – передменструальний дисфоричний розлад, що потребує мультидисциплінарного підходу із залученням психіатрів. Ці стани суттєво впливають на соціальну адаптацію, працездатність та якість життя жінок.
! Сучасна концепція патогенезу ПМС розглядає цей стан як нейроендокринну реакцію на стрес.
Ключову роль у розвитку синдрому відіграє дисбаланс яєчникових стероїдних гормонів, зокрема відносне зниження рівня прогестерону в лютеїнову фазу менструального циклу. Дефіцит прогестерону призводить до підвищення нервової збудливості, порушень сну, розвитку депресивних станів і зниження судомного порогу.
Терапевтична стратегія при ПМС, згідно з Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Передменструальний синдром» (2022), спрямована на корекцію патологічної дії стресу через вплив на різні ланки патогенезу. Особлива увага приділяється нормалізації біохімічних процесів у тканинах мозку шляхом застосування препаратів із седативною, анксіолітичною та антидепресивною дією. Терапія може проводитися як у другу фазу менструального циклу, так і в безперервному режимі, залежно від варіанта перебігу передменструальних розладів.
! В умовах воєнного стану особливого значення набуває пошук ефективних і доступних методів корекції ПМС, які враховують специфіку психоемоційного стану пацієнток та можливості системи охорони здоров’я в умовах війни.
Для оцінки впливу пов’язаного з війною стресу на перебіг ПМС та ефективності гормональної терапії на базі кафедри акушерства, гінекології і репродуктивної медицини Запорізького державного медико-фармацевтичного університету було проведено порівняльне клінічне дослідження. Воно набуло особливої актуальності в контексті безпосередньої близькості до зони бойових дій та часткового руйнування критичної інфраструктури регіону, зокрема Дніпровської ГЕС, що створило додаткові стресові фактори як для медичного персоналу, так і для пацієнтів.
Наукова робота проводилась у два етапи: перший охоплював період до початку повномасштабного вторгнення, другий – в умовах воєнного стану. Така структура дослідження дозволила не лише оцінити поширеність та особливості перебігу ПМС у різних умовах, а й простежити динаміку змін психоемоційного стану жінок під впливом хронічного стресу воєнного часу. Особлива увага приділялася вивченню ефективності застосування препаратів прогестерону в пацієнток із ПМС в умовах підвищеного стресового навантаження.
Дослідження порівнювало частоту та особливості перебігу ПМС у довоєнний період та під час війни. У довоєнний період було обстежено 1262 жінки, які звернулися до жіночої консультації, серед яких діагноз ПМС встановлено у 21% осіб. Під час війни обстежено 568 жінок, частота ПМС серед яких склала 37%.
Учасники дослідження, жінки віком 30-50 років, були розподілені у дві групи: основна група – 135 пацієнток із ПМС, які отримували терапію мікронізованим прогестероном, і контрольна група – 50 жінок без ПМС. Лікування проводилося пероральним шляхом у дозі 100 мг перед сном протягом 3 місяців. Психоемоційний стан пацієнток оцінювали за допомогою валідованих шкал, включаючи інтегральний показник психічної напруженості, шкали тривоги та депресії Гамільтона, шкалу нейротизму Айзенка, а також інтегративний показник якості життя (QLS) та шкалу самооцінки пацієнта.
Аналіз даних виявив значне погіршення психоемоційного стану жінок в умовах війни. У здорових жінок встановлено достовірне підвищення показників психічної напруженості в 1,3 раза, рівня тривоги – в 1,5 раза, нейротизму – у 3,2 раза і депресії в 9,7 раза. Інтегральний показник психічної напруженості у здорових жінок до війни становив 84,5, у жінок із ПМС до війни – 136,2, а у пацієнток із ПМС під час війни досягав 164,5. За шкалою тривоги Гамільтона у пацієнток із ПМС під час війни показник становив 29 балів порівняно з 23 балами у здорових жінок і 22 балами у жінок із ПМС до війни. Рівень якості життя за шкалою QLS знизився із 77 балів у здорових жінок до війни до 52,1 бала у пацієнток із ПМС під час війни.
Застосування терапії прогестероном сприяло нормалізації показників психічної напруженості та тривоги до рівня, характерного для пацієнток із ПМС у довоєнний період, а також частковому відновленню показників якості життя.
Отже, ПМС в умовах воєнного стресу набуває особливої актуальності та потребує підвищеної уваги фахівців. Наразі все жіноче населення України перебуває під впливом хронічного стресу, що призводить до порушень у нервовій, ендокринній та репродуктивній системах. Патогенетичні механізми розвитку ПМС тісно пов’язані з нейроендокринною відповіддю на стрес і дисбалансом стероїдних гормонів, що зумовлює необхідність застосування комплексного підходу до терапії. Своєчасна діагностика та адекватна терапія ПМС набувають особливого значення для збереження репродуктивного здоров’я та якості життя жінок в умовах війни.
Тему впливу хронічного стресу воєнного часу продовжив у своїй доповіді головний науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції жінок ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України», доктор медичних наук Олег Олександрович Ревенко, який презентував важливе дослідження особливостей перебігу гіперпроліферативних процесів ендометрія у жінок в умовах воєнного стресу, що розкриває нові аспекти діагностики та лікування цієї патології з урахуванням психоемоційного стану.
! Колективом відділення патоморфології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України» під керівництвом члена-кореспондента НАМН, професора Т. Д. Задорожної було проведено порівняльне клінічне дослідження впливу воєнного стресу на перебіг гіперпроліферативних процесів ендометрія. Дослідження набуло особливої актуальності в контексті масштабних воєнних дій на території України та їх впливу на систему надання медичної допомоги, зокрема у сфері жіночого репродуктивного здоров’я.
Наукова робота включала комплексне обстеження 90 пацієнток репродуктивного віку з гіперпроліферативними процесами ендометрія, лейоміомою матки та ендометріозом. Дослідження проводилось в умовах воєнного стану з особливим акцентом на вивчення впливу різних типів стресового навантаження на перебіг захворювання. Така структура дослідження дозволила не лише оцінити клінічні прояви патології, а й простежити динаміку змін психоемоційного стану жінок під впливом хронічного стресу воєнного часу.
Учасниці дослідження були розподілені на три групи: перша група (n=30) – жінки, які перебували під тимчасовою окупацією; друга група (n=30) – пацієнтки з територій, наближених до лінії бойових дій; третя група (n=30) – внутрішньо переміщені особи. Комплексне обстеження учасниць включало оцінку психоемоційного стану, лабораторні, мікробіологічні, гістологічні та імуногістохімічні дослідження. Психодіагностичне обстеження виявило трансформацію гострого стресу в хронічний у всіх досліджуваних групах протягом періоду спостереження. У першій групі домінувала ситуативна тривожність, пов’язана із зовнішніми обставинами, тоді як у другій та третій групах переважала особистісна тривожність, сфокусована на соматичних проявах.
Лабораторні дослідження продемонстрували значне підвищення рівнів пролактину та кортизолу порівняно з референтними значеннями. Мікробіологічне дослідження вагінальних виділень виявило високу концентрацію патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Гістологічне дослідження діагностувало хронічний запальний процес в ендометрії у 63% пацієнток.
Морфологічне дослідження встановило переважання розповсюджених форм аденоміозу (80%) над фокальними (20%). Імуногістохімічне дослідження виявило підвищену експресію Ki‑67 при гіперпластичних процесах та позитивну експресію CD138, що підтверджує наявність хронічного ендометриту.
На підставі отриманих результатів було розроблено диференційований підхід до лікування, який включав:
- психологічну діагностику та супровід;
- етіотропну антибактеріальну терапію;
- застосування агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону;
- органозберігаючі хірургічні методики з використанням сучасних малоінвазивних технологій.
Впровадження розробленого алгоритму дозволило оптимізувати тактику ведення пацієнток і покращити результати лікування. У випадку необхідності хірургічного втручання застосування інтелектуального зварювання та 3D-візуалізації забезпечило безпечне проведення органозберігаючих операцій зі скороченням часу втручання.
Проведені дослідження вказують на суттєвий вплив стресових факторів воєнного часу на перебіг гіперпроліферативних захворювань ендометрія й обґрунтовують необхідність комплексного підходу до їх діагностики та лікування. Отримані результати свідчать про важливість урахування психоемоційного стану пацієнток та особливостей місцевого запального процесу при виборі терапевтичної тактики. Подальші дослідження в цьому напрямку сприятимуть удосконаленню методів лікування даної категорії пацієнток в умовах воєнного часу.
Підготувала Олена Речмедіна
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 5 (61) 2024 р.
