Сучасні можливості в лікуванні полінейропатій, у фокусі нервонова кислота

13.01.2024

Стаття у форматі PDF

Зростання поширеності захворювань судинного ґенезу й запального характеру та метаболічних порушень супрово­джується збільшенням частоти таких ускладнень, як різноманітні нейропатії (периферична нейропатія, полінейропатія, радикулопатії, демієлінізуючої нейропатії тощо). Це зумовлює пошук ефективних підходів до лікування таких станів. Одним із них є застосування комплексних препаратів вітамінів групи В, жирних кислот, мікроелементів та інших складових, які сприяють відновленню функцій периферичних нервів.

Периферична нейропатія (ПН) – ​це ураження периферичної нервової системи, за якого страждають тіла нейро­нів, корінці спинномозкових нервів, нервові стовбури чи термінальні волокна [1].

Найпоширенішими причинами розвитку ПН є:

  • Цукровий діабет (ЦД) – ​в усіх пацієнтів із ЦД вини­кає та чи інша форма нейропатії; симптоми печіння та поколювання, біль майже у 30%; як пізнє ускладнення ПН діагностують близько у 50%; 11‑25% пацієнтів ­можуть мати ПН ще на предіабетичній стадії [2].
  • Інші системні захворювання (дефіцити вітамінів, гіпотиреоз, ВІЛ-інфекція тощо).
  • Автоімунні захворювання (хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія, синдром Гієна–Барре).
  • Токсичні ураження алкоголем, свинцем та іншими речовинами, вплив хіміотерапії.
  • Спадкова схильність.
  • Екологічні чинники (травми, зокрема вібраційні, тяжке переохоло­дження) [3].

Здебільшого за периферичної нейропатії патогенетичний вплив на сенсорні нерви зумовлює втрату чутливості й частий біль або дискомфорт. Переважно такі пацієнти відчувають пекучий біль, поколювання, оніміння у дистальних ділянках тіла, іноді навіть слабкість. У разі певних форм, ­зокрема автоімунних периферичних нейропатій, також пору­шується моторна функція. Морфологічним субстратом ураження периферичних нервів частіше є не запальний процес, а дистрофічні зміни волокон оболонок та інтерстиціальної сполучної тканини. Тому різні за природою та характером ураження периферичної нервової системи неінфекційного похо­дження об’єднують терміном «нейропатія». Множинні ураження периферичних нервів не запального, а дистрофічного характеру, мають назву полінейропатій [3].

Підходи до лікування периферичних нейропатій

Комплекс нуклеотидів та вітамінів групи B

Як вважалося раніше, у процесі регенерації пошко­джених периферичних нервів ключову роль відіграє ­застосування нуклеотидів та комплексу вітамінів групи B (вітамін B12 та фолієва кислота). Як нуклеотиди, так і вітаміни сприя­ють підвищенню синтезу фосфоліпідів, гліколіпідів і білків, які є основними компонентами мембрани нейронів [4].

Дані численних клінічних дослі­джень продемонстрували ефективність нуклеотидів (уридин, цитидин) за різних типів метаболічних полінейропатій. Ефективність усіх нуклеотидних препаратів базується загалом на наявності у відповідних лікарських формах уридину (який має різноманітні функції в нервовій системі) та його кількості, оскільки екзогенні нуклеотиди швидко дефосфорилюються після вживання. Доведено також, що вітамін B12 у складі таких препаратів підсилює дію уридину [4].

L.Negrгo et al. (2014) оцінювали ефективність застосування комплексного препарату, кожна капсула якого (добова доза) містить 50 мг уридинмонофосфату*, 3 мкг вітаміну B12 і 400 мкг фолієвої кислоти, у відкритому проспективному багатоцентровому дослі­дженні в 76 центрах первинної медичної допомоги в Португалії за участю 212 пацієнтів із різними формами нейропатії. Пацієнти могли продовжувати отримувати звичайну терапію, додатково їм призначали приймання однієї капсули комплексного препарату щодня протягом 60 днів. Клінічне оцінювання виконували на вихідному рівні та через 60 днів після початку дослі­дження. Основним критерієм ефективності була оцінка болю (за трьома показниками: інтенсивність болю на поточний момент, най­інтенсивніший біль упродовж останніх тижнів, середня інтенсивність болю протягом останніх 4 тиж.; ­оцінка від 1 [болю немає] до 10 [максимальний]) за допомогою валідованого опитувальника PDQ. Також оцінювали кількість прийнятих лікарських препаратів на початку та закінченні дослі­дження для виявлення зменшення їх застосування.

Результати підтвердили зміну середньої інтенсивності болю проти вихідного рівня (6,6±2,0) до 3,7±1,8 (p<0,001) на 60-й день. Інтенсивність найсильнішого болю протягом останніх тижнів (7,6±1,8) через 60 днів знизилася до 4,7±1,9 (p<0,001). Вихідний показник інтенсивності болю впродовж останніх 4 тиж. (6,5±1,9) через 60 днів знизився до 3,9±1,7 (p<0,001). Загальна середня оцінка за PDQ проти вихід­ного візиту (17,5±5,7 пунктів) знизи­лася до 8,8±5,2 пунктів (p<0,001). Приймання супутніх лікарських препаратів на момент фінального візиту зменшилося у більшості пацієнтів (75,6%) проти вихідного рівня [6].

Отже, застосування комплексних препаратів уридину, вітаміну B12 і фолієвої кислоти є ефективним за різних форм нейропатій. Ці компоненти відіграють ключову роль у процесі регенерації ушко­джених периферичних нервів, сприяють зменшенню болю, поліпшенню якості життя та зменшенню потреби у застосуванні супутніх препаратів. Профіль безпеки комбінації уридину з вітаміном В12 і низький ризик лікарської взаємодії свідчать на користь застосування цього комплексу в пацієнтів із периферичними нейропатіями, незалежно від їхніх причин [4].

В осіб із діабетичною полінейропатією зростає рівень фактора некрозу пухлин α (ФНП-α/TNF- α), причому він є вищим за больової форми діабетичної полінейро­патії, ніж у пацієнтів без болю [8‑11]. У дослі­дженнях на тваринних моделях було продемонстровано, що інгібування ФНП-α сприяє значущій редукції симптомів нейропатії, а В.Nбdrу et al. (2021) встановили позитивний кореляційний зв’язок між впливом α-ліпоєвої кислоти на ФНП-α і поліпшенням порогу чутливості [12, 13].

Додаткова користь вітамінів групи В

Окрім соматичної, для ЦД характерна й автономна нейропатія. Зазвичай вона супрово­джує сенсомоторні порушення, але іноді її ознаки «виходять на перший план». Клінічна картина залежить від того, яка система залучена до патологічного процесу. У разі дисфункції серцево-судинної системи відзначаються тахікардія спокою, ригідний ритм, ортостатична гіпотензія. Також можливі безбольова ішемія та інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, інсульт. Автономна нейропатія з ураженням серцево-судинної системи – ​одне з найтяжчих і поширених ускладнень ЦД, яке вп’ятеро підвищує ризик летального наслідку в таких хворих і може стати причиною раптової смерті [14].

Як відомо, одним із найбільш ігнорованих серйозних ускладнень ЦД є кардіальна автономна нейропатія (КАН) [15]. Розвивається КАН внаслідок ушко­дження нервових волокон, що іннервують серце й судини, призводячи до порушення контролю серцевого ритму та гемодинаміки, що зумовлює високий ризик смертності. Поширеність КАН іноді сягає 90%, проте поінформованість практичних лікарів щодо неї досі є невисокою. Недооцінка симптомів КАН набуває особливої небезпеки за розвитку у пацієнтів із ЦД гострих церебральних подій через посилення вегетативної дисфункції та кардіоваскулярних порушень [16].

Доведено, що приймання вітамінів групи В сприяє зменшенню ризику серцево-судинних подій, зокрема ­інсульту. Протягом останніх років опубліковано результати кількох великих метааналізів, у яких вивчали вплив терапії, спрямованої на зниження рівня ­гомоцистеїну, найважливішими регуляторами метаболізму якого є віта­міни ­групи В, на ризик розвитку серцево-судинних захво­рювань. Власне, підвищений вміст гомоцистеїну є  незалежним прогностичним чинником серцево-судинних захворювань і смертності пацієнтів. Також відомо, що гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) підвищує ризик ­розвитку та прискореного прогресування низки захворювань центральної нервової системи. Гомоцистеїн – ​ключовий проміжний продукт у реакціях метилювання, що утворю­ється з метіоніну; він може оборотно перетворюватися на метіонін або амінокислоту цистеїн. Перебіг цих реакцій відбувається за участю ферментів (метилентетрагідро­фолатредуктази, метіонінсинтази, цистатіонсинтази, метил­трансферази), кофакторами яких є фолієва кислота, а також інші вітаміни групи В, зокрема вітаміни B6 і B12.

Незалежно від причини ГГЦ механізм її розвитку поля­гає насамперед у зниженні активності реакції реметилювання, за якої відбувається відновлення гомоцистеїну до метіоніну (що забезпечує подальшу передачу метилової групи для виконання реакцій обміну). За функціо­нальної недостатності 5-метилтетрагідрофолату гомоцистеїн починає накопичуватися в клітині та виводитися до міжклітинного простору і плазми крові. Зважаючи на ­низьку швидкість виведення гомоцистеїну нирками його концент­рація в крові поступово зростає.

У разі порушення роботи однієї або декількох ферментних систем, спричиненого дефіцитом вітамінів групи В, надлишок гомоцистеїну накопичується спочатку в клітинах, а потім у плазмі крові, спричиняючи розвиток ГГЦ – ​патологічного стану, що асоціюється з досить серйозними наслідками для організму. Насамперед страждає ендотелій судин: розвиваються системна ендотеліальна дисфункція, оксидативний стрес, активація агрегації тромбоцитів, гіпер­коагуляція. Нині ГГЦ визнано незалежним чинником ризику судинних катастроф (інфаркту міокарда, мозкових інсультів, венозних тромбозів), низки захворювань нервової системи та збільшення смертності від усіх причин [18]. Цій проблемі також був присвячений масштабний мета­аналіз Y.Ji et al. (2013), який охоплював ­результати 14 дослі­джень (загальна кількість пацієнтів – ​54 913; вік – ​52,0‑68,9 року; період спостереження – ​24‑87 міс.). ­Тільки в одній із робіт вивчали ізольований вплив вітамінів ­групи В на ризик розвитку серцево-судин­них захворювань. Результати метааналізу свідчать про зменшення ризику розвитку інсульту (як геморагічного, так і ішемічного) у відповідь на зниження рівня гомоцис­теїну внаслідок приймання вітамінів групи В (відносний ризик 0,93; 95% довірчий інтервал 0,86‑1,00; р=0,04). ­Автори дослі­дження вивчали також питання доклінічного дефіциту вітаміну В12. Виявлено позитивну тенденцію до профілактики розвитку інсульту в пацієнтів, у яких вихідний рівень вітаміну В12 становив 322‑400 пмоль/л. На підставі отриманих результатів вчені дійшли висновку, що пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань необхідне ретельне обстеження для своєчасного виявлення гіпо­вітамінозу В12 і корекція його рівня у разі дефіциту [19]. Додаткове ­приймання вітамінів групи В сприяє ­зниженню ризику інсульту та інших серцево-судинних ­подій, що є дуже важливим для пацієнтів, у яких цей ризик підвищений, зокрема через автономну нейропатію.

Жирні кислоти

Останнім часом дослідники приділяють увагу впливу жирних кислот (ЖК) на нервову систему. Нервові волокна переважно складаються з мієлінової оболонки та аксонів, причому мієлінова оболонка оточена товстим ліпідним шаром, який визначає швидкість проведення нервового імпульсу. Вміст ліпідів у мієліні становить 70%. Особливістю хімічного складу нервової тканини є переважання складних полярних ліпідів (сфінголіпідів, гліколіпідів, фосфоліпідів) і холестерину та незначний вміст тригліцеридів, що зумовлено специфікою функцій (генерація нейронного потенціалу, проведення й синаптична передача імпульсу). Крім стеаринової, олеїнової та ліноленової (С18 жирні кислоти) до складу сфінгомієліну і цереброзиду входять лігно­церинова, церебронова і нервонова жирні кислоти [20].

На окрему увагу заслуговує нервонова кислота (цис‑15-тетракозенова кислота, C24:1ω‑9) – ​довголанцюгова ненасичена ЖК, компонент розгалуженого ланцюга таких ліпідів, як фосфатидилхолін, сфінгомієлін і церамід. Вона вважається однією з найважливіших структурних сполук у нервовій системі, а її синтез є найважливішим процесом у ліпідному гомеостазі мієлінової оболонки [21].

Введення нервонової кислоти зменшує симптоми моторних розладів у мишей із хворобою Паркінсона та обмежує в них збільшення ваги. Дефекти в мікросомаль­ному біосинтезі жирних кислот із дуже довгим ланцюгом, зокрема нервонової, у мишей мутантних ліній («стрибаючих» і «тремтячих») супрово­джуються порушенням мієлінізації. Нервонова кислота та її сфінгомієліни є спеціальним матеріалом для мієлінізації в немовлят і ремієлінізації у хворих на розсіяний склероз (РС).

Дані посмертного дослі­дження сфінголіпідів головного мозку пацієнтів з адренолейкодистрофією підтвердили знижений рівень нервової кислоти і підвищений рівень стеа­ринової кислоти. Подібні результати отримано за посмертного дослі­дження сфінголіпідів мозку пацієнтів із РС, зокрема, у них виявлено знижений вміст нервонової кислоти у складі сфінгомієліну еритроцитів. Отже, пору­шення обміну нервонової кислоти та її сфінголіпідів, що супрово­джуються зниженням її вмісту в організмі, можуть призвести до розвитку багатьох захворювань, пов’язаних із демієлінізацією, а з’ясування цих механізмів має вирішальне значення для дослі­дження потенційних терапевтичних підходів до їх лікування. Дієта, ­збагачена нервоновою кислотою або її попередниками, а також вживання добавок, що містять нервонову кислоту, є надзвичайно корисними за таких станів. Зокрема, добавки нервонової кислоти полегшують перебіг неврологічних захворювань, ЦД, онкопатологій [22, 23].

Комплексний засіб Ланейра – ​поєднання потужних компонентів для терапії полінейропатій

Вітаміни групи В та нервонова кислота разом із низкою інших компонентів (α-ліпоєва кислота, ацетил-L-карнітин, екстракт чорниць, цинк, селен) входять до складу комплексного препарату Ланейра, приймання якої сприяє активізації відновлювальних процесів в організмі та поліпшенню стану центральної й вегетативної нервової систем за:

  • Нейропатій різного ґенезу, зокрема алкогольної та діабе­тичної.
  • Радікулопатії за корінцевого синдрому.
  • Периферичного нейропатичного болю та невралгії.
  • ЦД, метаболічного синдрому, інсулінорезистентності, зниження толерантності до глюкози.
  • Астенії [24].

Ацетил-L-карнітин

Як відомо, ацетил L-карнітин бере участь у метаболізмі жирних кислот і вуглеводів, захищає тканини мозку від ішемії через енергетичне забезпечення організму. Має антиоксидантну, мембраностабілізувальну та нейропротекторну дію (відновлює проведення нервового імпульсу, поліпшує мета­болізм периферичних нервів і клітинний обмін); модулює активність фактора росту нервів, а також чинить холіноміметичну дію завдяки структурній подібності до ацетил­холіну; поліпшує процеси регенерації нер­вових клітин за уражень периферичних нервів, зокрема через стимулювання синтезу фосфоліпідів для побудови мембран [24].

Тривале підтримання стану нормоглікемії у хворих із виразними ознаками діабетичної нейропатії сприяє затримці прогресування деструктивних процесів у периферичних нервах. Тож одним із напрямів терапії є вплив на відомі ланки патогенезу. Оскільки за ЦД ­спостерігається ­дефіцит ацетил-L-карнітину, додаткове введення цієї речовини може скоригувати наслідки змін концентрації міоінозитолу та оксиду азоту, поліпшити регенерацію нервових волокон, зменшити інтенсивність болю в пацієнтів із мані­фестною формою діабетичної нейропатії.

У дослі­дженні за участю пацієнтів із ЦД (середнього ступеня тяжкості та тяжким) було продемонстровано, що отримання ацетил-L-карнітину додатково до базисної терапії (дієта №9, таблетовані цукрознижувальні препарати, інфузії пентоксифіліну) протягом двох тижнів сприяло поліпшенню функціонального стану периферичних нервів за показниками стимуляційної електронейроміографії (ЕНМГ). У групі базисної терапії спостерігалося зростання амплітуди М-відповіді на 7% (р>0,05), а в групі додатко­вого призначення ацетил-L-карнітину – ​на 12,9% (р<0,05) [25]. Як зазначили автори, оптимальний результат лікування фіксували за початкових стадій діабетичної нейропатії, що свідчить про потребу в лікувальних заходах до розвитку виразних структурних змін у периферичних нервах.

α-Ліпоєва кислота

Ланейра містить α-ліпоєву кислоту, що сприяє зниженню больових відчуттів, підвищенню чутливості кінцівок і забезпечує ангіопротекцію [7]. Як кофермент міто­хондріальних мультиферментних комплексів α-ліпоєва кислота ­залучена до окиснювального карбоксилювання піровиноградної кислоти і α-кетокислот. Вона сприяє зниженню вмісту глюкози в крові, а також подоланню інсулінорезистентності, бере участь у регуляції ліпідного та вуглеводного обміну, стимулює обмін холестерину та поліпшує ендоневральний кровотік. Завдяки антиоксидантним властивостям α-ліпо­єва кислота нормалізує функцію нервів, уражених діабетичним процесом [24].

Результати дослі­джень свідчать про високу ефективність використання α-ліпоєвої кислоти в лікуванні діабе­тичної периферичної нейропатії. На тлі приймання α-ліпо­євої кислоти ­спостерігалося зменшення специфічних скарг паці­єнтів, зокрема на загальну слабкість, запаморочення під час вставання, ­сухість у роті, що зумовлені порушеннями парасимпатичної іннервації та дисбалансом між ­тонічними впливами парасимпатичного й симпатичного відділів веге­тативної нервової системи. Терапія α-ліпоєвою кислотою сприяла значущому збільшенню амплітуди моторної відповіді спричиненого шкірно-симпатичного потенціалу. У пацієнтів зменшувалися ознаки депресії та тривожних розладів; спостерігалася позитивна динаміка частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. Внаслідок лікування α-ліпоєвою кислотою знижувалася концентрація малонового діальдегіду в еритроцитах [26]. Усе це дає підстави ствер­джувати, що α-ліпоєва кислота є ефективною в лікуванні периферичної вегетативної нейропатії.

Інші компоненти препарату Ланейра

Мікроелементи селен і цинк сприяють підвищенню швидкості проведення збу­дження нервовими волокнами, стабілізують клітинні мембрани. Цинк поліпшує метаболізм і дію деяких вітамінів, є складовим елементом багатьох металопротеаз, залучених до синтезу ДНК; стабілізує структуру інсуліну. Селен – ​мікроелемент з антиоксидантними властивостями, він входить до складу протеїнів, залучених до антиоксидантного захисту проти окиснювального стресу, що супрово­джує неврологічні розлади. Сухий екстракт чорниць (Vaccinium myrtillus) забезпечує антиоксидантну дію, сприяє поліпшенню периферичної та венозної мікроциркуляції, нормалізує тонус судин [24].

Ефективність комплексного препарату Ланейра за периферичної нейропатії та астенічного синдрому

Як уже зазначалося, нервонова кислота сприяє регенерації мієлінових оболонок, відновлює пошко­джені нервові волокна, усуває блокування передачі нервового імпульсу. Завдяки невроновій кислоті комплексний препарат ­Ланейра, як зазначив М. М.Орос під час своєї доповіді «Метаболічна нейропатія: особливості патогенезу та лікування» на конференції «Pain control – ​мистецтво контролювати біль» (15 листопада 2023 р.), є потужним мієлінізатором, відновлює трофіку та зменшує біль за нейропатій [27].

Вміст ФНП-α відіграє важливу прогностичну роль у паці­єнтів із діабетичною полінейропатією. У дослі­дженні В.Nбdrу et al. (2021) підтвер­джено позитивний кореляційний зв’язок між впливом α-ліпоєвої кислоти на ФНП-α і поліпшенням порогу чутливості [13]. Збільшення рівня ФНП-α фіксували у пацієнтів із тяжким перебігом радикулопатій. Тому дослі­дження кореляцій стану пацієнта з ФНП-α має важливе практичне значення щодо корекції тактики ліку­вання у цій популяції. Наявність асте­нії в пацієнтів із полі­нейропатіями і радикулопатіями є одним із чинників погір­шення прогнозу захворювання і збільшення тривалості лікування. Тому врахування і корекція наявного астенічного ­синдрому може стати одним із ключових елементів ­лікування хроніч­них захворювань периферичної нервової системи, ­як-от полінейропатія та радикулопатія.

Цього року М. М.Орос і А. Я.Сабовчик вивчали ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із ЦД 2-го типу і його вплив на астенічний синдром [7]. У дослі­дженні взяв участь 41 пацієнт із ЦД 2-го типу (серед­ній вік 54,5±7,6 року). До основної групи ­увійшли 22 (53,7%) пацієнти, які приймали препарат Ланейра, а до конт­рольної – ​19 (46,3%) осіб зі стандартним лікуванням (комплекс нуклеотиди + вітаміни групи В). За отриманими даними, застосування Ланейри сприяло значущому зниженню виразності нейропатичного синд­рому в пацієнтів із полінейропатіями. Так, за 12 тиж. лікування в основ­ній групі пацієнтів, які приймали препарат Ланейра, ­ознаки нейро­патичного синдрому, за шкалою DN‑4 для діагностики нейро­патичного болю, зменшилися на 35,12%, а в контроль­ній – ​на 21,88%. Тобто в основній групі результат був на 60% кращим, ніж у групі контролю (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка зміни виразності нейропатичного синдрому за шкалою DN‑4 (критерій Вілкоксона [W]=861; p<0,00001)

Рис. 1. Динаміка зміни виразності нейропатичного синдрому за шкалою DN‑4 (критерій Вілкоксона [W]=861; p<0,00001)
Адаптовано за Орос М. М., Сабовчик А. Я. Ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і його вплив на астенічний синдром. Міжнародний неврологічний журнал. 2023. Вип. 19, № 5.

Застосування Ланейри сприяло виразнішому змен­шенню рівня втомлюваності у пацієнтів із полінейро­патіями – ​на 27,4% за 12 тижнів лікування, тоді як у конт­рольній групі цей показник становив лише 15,6% (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка зміни тяжкості втомлюваності за шкалою FSS (критерій Стьюдента [t]=12,3; p<0,00001)

Рис. 2. Динаміка зміни тяжкості втомлюваності за шкалою FSS (критерій Стьюдента [t]=12,3; p<0,00001)
Адаптовано за Орос М. М., Сабовчик А. Я. Ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і його вплив на астенічний синдром. Міжнародний неврологічний журнал. 2023. Вип. 19, № 5.

Тобто результат зниження рівня втомлюваності у пацієнтів основної групи, які приймали препарат ­Ланейра, був на 75,6% кращим, ніж у контрольній групі. На тлі приймання препарату Ланейра у пацієнтів із полі­нейропатіями суттєво поліпшився показник якості ­життя, визначений за 36-пунктовою шкалою оцінювання ­якості життя (SF‑36): на 36,3% за 12 тиж. лікування, тоді як пацієн­тів контрольної групи – ​лише на 9,6% (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка поліпшення якості життя за шкалою SF‑36

Рис. 3. Динаміка поліпшення якості життя за шкалою SF‑36
Адаптовано за Орос М. М., Сабовчик А. Я. Ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і його вплив на астенічний синдром. Міжнародний неврологічний журнал. 2023. Вип. 19, № 5.

Рис. 4. Динаміка вмісту ФНП-α в крові пацієнтів

Рис. 4. Динаміка вмісту ФНП-α в крові пацієнтів
Адаптовано за Орос М. М., Сабовчик А. Я. Ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і його вплив на астенічний синдром. Міжнародний неврологічний журнал. 2023. Вип. 19, № 5.

Крім того, терапія Ланейрою сприяла суттєвому зниженню рівня ФНП-α у крові пацієнтів основної групи – ​на 21,6%, тоді як в учасників контрольної групи цей показник знизився лише на 16%. Порівняння груп за показниками нервової провідності на початку і наприкінці дослі­дження не підтвердило статистично значущого результату щодо зміни провідності нервовими волокнами. Під час вивчення кореляційного зв’язку між ФНП-α і показниками за шкалами DN‑4, FSS і SF‑36 було встановлено пряму кореляцію із середньою силою зв’язку щодо виразності нейропатичного болю (DN‑4: r=0,45; р=0,003) і тяжкості втоми (FSS: r=0,31; р<0,05), а також обернену кореляцію із середньою силою зв’язку за рівнем якості життя (SF‑36: r= -0,5; р=0,0009).

Основні висновки, яких дійшли автори, є такими:

  1. Встановлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α, виразністю нейропатії й рівнем втоми, виявлено обернений кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α і показником за шкалою оцінювання якості життя, вміст ФНП-α може розглядатися як маркер виразності нейропатії.
  2. В основній групі пацієнтів, які приймали препарат Ланейра, виразність нейропатичного синдрому вдалося знизити на 35,12% за 12 тиж. лікування, а в контрольній (які отримували терапію – ​комплекс нуклеотиди+вітаміни групи В) цей показник становив 21,88%; результат зниження ознак нейро­патичного синдрому за шкалою DN‑4 в основній групі був на 60% кращим за показник контрольної групи.
  3. Пацієнти, які приймали препарат Ланейра, демонстрували виразніше зменшення рівня втоми – ​на 27,4% за 12 тиж. лікування, тоді як у контрольній групі – ​лише на 15,6%, ­тобто результат зниження рівня втоми на тлі терапії Ланейрою був на 75,6% кращим за показник контрольної групи.
  4. У пацієнтів основної групи, які приймали препарат Ланейра, спостерігалося збільшення показника ­якості життя за SF‑36 – ​на 36,3% за 12 тиж. лікування, тоді як у контрольній групі цей показник становив лише 9,6%, тобто результат поліпшення якості життя в разі ­приймання препарату Ланейра був у чотири рази кращим за показник контрольної групи.
  5. Приймання препарату Ланейра сприяло ­виразнішому зменшенню рівня ФНП-α – ​на 21,6%, тоді як у контрольній групі пацієнтів цей показник становив 16%.
  6. Результат зниження рівня втоми в групі пацієнтів, які приймали препарат Ланейра, був на 35% кращим за показник контрольної групи.
  7. Препарат Ланейра добре переносився, побічних ефектів не зареєстровано.
  8. Результати застосування препарату Ланейра ­дають підстави розглядати його як препарат вибору при ­лікуван­ні діабетичної полінейропатії завдяки статистично значу­щому позитивному впливу на симптоматику захворювання [7].

Висновки

У схемі ведення пацієнта з нейропатією поруч із терапією, спрямованою на причину захворювання і нейро­патичний біль, а також симптоматичним лікуванням, важливе місце належить зміні способу життя (дієта, фізична активність) і застосуванню добавок вітамінів, альбумінів, кислот тощо. Саме до таких належить комплексний препарат Ланейра. Його діючі речовини допомагають подолати проблеми, пов’язані з порушенням функцій периферичної нервової системи:

  • Комплекс вітамінів групи B сприяє регенерації пошко­джених периферичних нервів, підвищенню синтезу фосфоліпідів, гліколіпідів і білків, які є основними компонентами мембрани нейронів; зменшує ризик серцево-судинних подій, зокрема інсульту.
  • Нервонова кислота є важливим компонентом мієлінової оболонки нервів, необхідним для відновлення пошко­джених нервових волокон; вона усуває блокування передачі нервового імпульсу; вживання добавок нервонової кислоти полегшує перебіг неврологічних захворювань, ЦД, онкопатологій.
  • Дія α-ліпоєвої кислоти спрямована на зменшення ­больових відчуттів, підвищення чутливості в кінцівках; забезпечує ангіопротекцію; сприяє зниженню вмісту глюкози в крові; зменшує інсулінорезистентність; ­сприяє регуляції ліпідного та вуглеводного обміну; поліпшує ендо­невральний кровотік.
  • Ацетил-L-карнітин поліпшує метаболізм як на рівні клітин, так і периферичних нервів загалом, сприяє проведенню нервового імпульсу.
  • Селен і цинк чинять помірну аналгетичну дію, підвищують швидкість проведення імпульсу нервовими волокнами, стабілізують клітинні мембрани.
  • Екстракт чорниці чинить антиоксидантну дію, сприяє поліпшенню периферичної та венозної мікроциркуляції, нормалізації судинного тонусу.

Завдяки такій потужній комплексній дії препарат Ланейра доцільно застосовувати як засіб додаткової терапії для лікування діабетичної полінейропатії, оскільки він забезпечує зменшення нейропатичного болю, зниження рівня втоми і підвищення якості життя пацієнтів.

Ланейра також рекомендована як засіб для лікування нейропатій різного ґенезу, радікулопатій, периферичного нейропатичного болю та невралгій, ЦД, метаболічного синдрому, інсулінорезистентності, астенії. Рекомендована добова доза Ланейри для дорослих становить 1‑2 таблетки на добу під час їди. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально. Для виразнішого ефекту, як зазначив Михайло Михайлович Орос під час свого виступу, рекомендовано приймати препарат Ланейри по 2 таблетки на добу протягом 3‑4 місяців.


Примітка. *Полінуклеотидні комплекси, що є в Україні у вигляді лікарських засобів містять усього по 3 мг уридину без ключових вітамінів групи В.


Література

  1. ЗозуляІ. С., ЗозуляА. І., ВолосовецьА. О., БігунІ. Ю.Нейропатії: діагностика, диференційна діагностика, лікування. Український медич­ний часопис. 2019 Вип2, № 130. Т. 2 – ​III/IV. URL: https://umj.com.ua/uk/publikatsia‑140110-nejropatiyi-diagnostika-diferentsijna-diagnostika-likuvannya.
  2. Mervaala E., Isomaa B.Настанова 00495. Діабетична нейропатія. Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, Ltd. URL: http://guidelines.moz.gov.ua/documents/2918?id=ebm00495&format=pdf.
  3. ПуликО. Р.Нервові хвороби та нейрохірургія. Захворювання периферичної нервової системи. Методичні рекомендації для самопідготовки до семінарських занять лікарів за фахом «Загальна практика – ​сімейна медицина». Ужгород, ​2004. 26 с.
  4. Монтеро ­Дж., ДаниловА. Б.Роль нуклеотидов в лечении периферических нейропатий. Manage pain. 2015. Vol. 4. P. 33‑38.
  5. LaurettiG. R., Omais M., PereiraA. C., de MattosA. L.Clinical evaluation of the cytidine-uridine-hydroxicobalamine complex as adjuvant in the mana­gement of the chronic neuropathic low back pain. Coluna. 2005. Vol. 3. Р. 73‑6.
  6. Negrгo L, Almeida P, Alcino S. et al. Effect of the combination of uridine nucleotides, folic acid and vitamin B12 on the clinical expression of peripheral neuropathies. Pain Manag. 2014 May. Vol. 4, № 3. Р. 191‑6.
  7. ОросМ. М., СабовчикА. Я.Ефективність застосування препарату Ланейра для лікування захворювань периферичної нервової системи в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і його вплив на астенічний синдром. Міжнародний неврологічний журнал. 2023. Vol. 19, № 5.
  8. Mohja A. et al. Tumor necrosis factor-α is a novel biomarker for peripheral neuropathy in type II diabetes mellitus: a clinical and electrophysiological study. Egyptian Neurology and Rehabilitation. 2017. Vol. 44, № 2. Р. 83‑90.
  9. Chanda D., Adhya S.Correlation of level of TNF-α with severity of Diabetic Polyneuropathy in Type‑2 Diabetes Mellitus. Journal of Dental and Medical Sciences. 2016. Vol. 15, № 8. Р. 13‑15.
  10. Ristikj-Stomnaroska D., Risteska-NejashmikjV., Papazova M.Role of Inflam­mation in the Pathogenesis of Diabetic Peripheral Neuropathy. Open. Access. Maced. J.Med. Sci. 2019. Vol. 7, № 14. Р. 2267‑2270.
  11. MuZ. P., WangY. G., LiC. Q. et al. Association Between Tumor Necrosis Factor-α and Diabetic Peripheral Neuropathy in Patients with Type 2 Diabetes: a мeta-аnalysis. Mol. Neurobiol. 2017 Mar. Vol. 54, № 2. Р. 983‑996.
  12. ShiX., Chen Y., Nadeem L., XuG.Beneficial effect of TNF-α inhibition on diabetic peripheral neuropathy. J.Neuroinflammation. 2013 Jun 4. Vol. 10. Р. 69.
  13. Nбdrу B., Lőrincz H., Molnбr Б. et al. ­Effects of alpha-lipoic acid treatment on serum progranulin levels and inflammatory markers in diabetic neuropathy. J.Int. Med. Res. 2021. Vol. 49, № 5. е:3000605211012213.
  14. Нейропсихіатричні прояви ендокринних захворювань. Медицина світу. URL: http://msvitu.com/archive/2014/november/article‑1.php?print=1.
  15. MaserR. E., MitchellB. D., VinikA. I., Freeman R.The Association Between Cardiovascular Autonomic Neuropathy and Mortality in Individuals With Diabetes. Diabetes Care. 2003. Vol. 26, № 6. Р. 1895‑1901.
  16. Agashe S., Petak S.Cardiac Autonomic Neuropathy in Diabetes Mellitus. Methodist Debakey Cardiovasc. J. 2018. Vol. 14, № 4. Р. 251‑256.
  17. Lucock M. Folic acid: nutritional biochemistry, molecular biology, and role in disease processes. Mol Genet Metab. 2000. Vol. 71, № 1-2. Р. 121-38. DOI: 10.1006/mgme.2000.3027.
  18. Fan R. et al. An Official American Thoracic Society/European Society of Inten­sive Care Medicine/Society of Critical Care Medicine Clinical Practice Guideline: Mechanical Ventilation in Adult Patients with Acute Respiratory Distress Syndrome 2017.
  19. Ji Y., Tan S., Xu Y. et al. Vitamin B supplementation, homocysteine levels, and the risk of cerebrovascular disease: a meta-analysis. Neurology. 2013 Oct. Vol. 81, № 15. Р. 1298‑307.
  20. СибільМ. Г.Клінічна біохімія. Львів, 2015.
  21. Song W.Cognitive improvement effect of nervonic acid and essential fatty acids on rats ingesting Acer truncatum Bunge seed oil revealed by lipidomics approach. Food Funct. 2022.
  22. PhungN. V., Rong F., XiaW. Y. et al. Nervonic acid and its sphingolipids: Biological functions and potential food applications. Crit Rev Food Sci Nutr. 2023 Apr.  Vol. 28. Р. 1‑20.
  23. Sargent J.R., Coupland K., Wilson R.Nervonic acid and demyelinating ­disease. Med Hypotheses. 1994 Apr. Vol. 42, № 4. Р. 237‑42.
  24. Ланейра (Laneyra) Інструкція. URL: https://compendium.com.ua/dec/561517.
  25. ПавловичЛ. Б., БілоусІ. І., МаслянкоВ. А. та ін. Ацетил-L-карнітин у лікуванні діабетичної нейропатії. Міжнародний ендокринологічний журнал. 2013. Vol. 6, № 54. Р. 116‑117.
  26. Сергієнко О. О., Сергієнко В. О. Альфа-ліпоєва кислота (альфа-ліпон) у лікуванні діабетичної периферичної нейропатії. Міжнародний ендокринологічний журнал. 2008. Vol. 1, № 13.
  27. Орос М. М.Метаболічна нейропатія: особливості патогенезу та ­ліку­вання. Доповідь на конференції «Pain control – ​мистецтво контролювати біль» 15.11.2023. URL: https://dropmefiles.com.ua/ua/HGZNk93mf.

Підготувала Наталія Купко

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (67) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

26.03.2024 Неврологія Кардіоваскулярна безпека під час лікування нестероїдними протизапальними препаратами: збалансований підхід

Хоча нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) мають численні серйозні побічні ефекти, вони належать до найчастіше застосовуваних препаратів у всьому світі (McGettigan P., Henry D., 2013). Через часте застосування побічні дії НПЗП становлять значну загрозу для громадського здоров’я. Так, уже декілька декад тому було описано підвищення артеріального тиску та ризик загострень серцевої недостатності на тлі прийому цих препаратів (Staessen J. et al., 1983; Cannon P.J., 1986)....

24.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Діагностика і лікування потиличної невралгії та цервікогенного головного болю

У лютому відбувся медичний форум Ukraine Neuro Global 2024, організований ГО «Українська асоціація медичної освіти» (м. Київ). Під час заходу обговорювалися найактуальніші проблеми сучасної неврології. У рамках форуму відбувся сателітний симпозіум «Актуальні питання фармакотерапії в неврології». Слово мала в.о. завідувача кафедри неврології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Марина Анатоліївна Тріщинська з доповіддю «Краніоцервікалгії: особливості діагностики та лікування»....

24.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Вестибулярні наслідки легкої черепно-мозкової травми і вибухової дії

Запаморочення є поширеним та іноді стійким симптомом після струсу мозку чи легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ). Терміном «запаморочення» часто описують декілька симптомів, як-от головокружіння (вертиго; ілюзія руху), порушення рівноваги (нестійкість, нестабільність) і, власне, запаморочення (пресинкопальний стан). Запаморочення після струсу мозку є клінічним викликом, оскільки існує багато причин цього розладу, а його ведення залежить від етіології [1-3]. Однією з таких причин є пошкодження периферичної вестибулярної системи (внутрішнього вуха). У разі травм, отриманих під час війни, лЧМТ часто пов’язана з вибуховою дією, яка може пошкоджувати внутрішнє вухо. Лікарям важливо розуміти вестибулярні наслідки вибухової лЧМТ, оскільки ЧМТ є дуже характерною для сучасних війн [4]....

22.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії

Морфологічні й фізіологічні відмінності чоловічого і жіночого організму є підставою для гендерного підходу до вивчення та застосування лікарських засобів. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті I. E. Sommer et al. «Sex differences need to be considered when treating women with psychotropic drugs» видання World Psychiatry (2024; 23 (1): 151–152), присвяченій дослі дженню питання вибору фармакотерапії з урахуванням фізіологічних, а відтак — фармакокінетичних і фармакодинамічних — особливостей у представників різних статей....