Порівняння переваг і ризиків подвійної та однокомпонентної антитромбоцитарної терапії для вторинної профілактики інсульту
Лікування антиагрегантами є основою вторинної профілактики інсульту в осіб, що перенесли некардіоемболічний ішемічний інсульт та транзиторну ішемічну атаку (ТІА). Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ) у пацієнтів після ішемічного інсульту або ТІА знижує частоту повторних епізодів, але також може асоціюватися зі збільшенням великих кровотеч порівняно з однокомпонентною антитромбоцитарною терапією (ОАТТ). За дорученням Американської асоціації серця та Американської асоціації з вивчення інсульту (AHA/ASA) D.L. Brown et al. виконали систематичний огляд та метааналіз переваг і ризиків застосування ПАТТ порівняно з ОАТT у межах вторинної профілактики ішемічного інсульту. Отримані результати опубліковані у виданні Stroke (2021; 52: 00‑00).
Роль вальпроатів у лікуванні симптоматичної та рефрактерної епілепсії
Епілепсія – неврологічне захворювання зі схильністю до судом, що призводить до стигматизації та негативно впливає на якість життя пацієнтів, можливість отримати освіту, перспективи працевлаштування. Протисудомні препарати відіграють центральну і вирішальну роль в лікуванні осіб з епілепсією, більшість з яких потребують застосування антиконвульсантів протягом тривалого періоду часу.
Окрелізумаб: попередні результати піддослідження ENSEMBLE PLUS
Клінічне дослідження
22 жовтня, 2021
Розсіяний склероз (РС) – автоімунне демієлінізувальне нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, яке є основною причиною нетравматичної неврологічної інвалідності в осіб молодого віку. Ефективне лікування РС потребує комплексного підходу для контролю гострих нападів, запобігання прогресуванню хвороби та усунення серйозних симптомів. Оптимізація схеми інфузійної терапії РС препаратами гуманізованих моноклональних антитіл є актуальним напрямом, який дозволить зменшити тягар захворювання для пацієнтів та знизити навантаження на медперсонал. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H.P. Hartung et al., присвяченої цій темі, яку було опубліковано у виданні Multiple Sclerosis and Related Disorders (2020; 46: 102492).
Психогенні рухові розлади: діагностичні критерії та особливості лікування тремору
Функціональні або психогенні рухові розлади зазвичай важко діагностувати. Діагностичні критерії психогенних гіперкінезів та особливості лікування висвітлив у межах науково-практичної конференції «НЕПіКа: неврологія, ендокринологія, психіатрія і кардіологія» завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, д. мед. н., професор Михайло Михайлович Орос.
Біль у спині та міофасціальний синдром: чому і як треба лікувати?
Біль у спині є однією з найчастіших скарг пацієнтів. Понад 70‑80% населення неодноразово стикалися з цією проблемою. Міофасціальний синдром (МФС) – це біль в ураженій групі м’язів, що має ниючий характер, не проходить у спокої та посилюється при навантаженнях і активації тригерів. Якість життя пацієнта залежить від правильної діагностики та своєчасної терапії. У вересні 2021 р. відбулася міжнародна неврологічна конференція «XIII Нейросимпозіум 2021», в межах якої завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, д. мед. н., професор Михайло Михайлович Орос поділився власним досвідом роботи та лікування МФС.
Реалии современной психотерапии: анализ и практика
Обилие появившейся за последние 10-15 лет информации по психотерапии и практической психологии вызывает смешанные чувства: с одной стороны, есть надежда на новизну, с другой – заметны отсутствие научной строгости и смысловая запутанность. Очевидно, назрела необходимость анализа достижений, чтобы лучше уяснить и существующие проблемы, и перспективы роста. Призыв к новому пониманию парадигмы психотерапии становится актуальным.
Ефективність агомелатину в лікуванні симптомів тривоги та функціональних порушень у пацієнтів із генералізованим тривожним розладом
Генералізований тривожний розлад (ГТР) – хронічне захворювання, що характеризується надмірним занепокоєнням, психічними та соматичними проявами тривоги у пацієнтів. ГТР є найпоширенішим тривожним розладом у практиці надання первинної медичної допомоги і часто асоційований із супутніми патологіями, як-то велика депресія та інші тривожні розлади, а також значущими психосоціальними порушеннями та економічними витратами. При веденні осіб із ГТР продемонстровано переваги низки ліків різних класів, а також когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) як важливого варіанту лікування. Проте багато хворих не відповідають на лікування чи не переносять рекомендовані нині методи фармакотерапії або ж мають суттєві побічні явища. D.J. Stein et al. проаналізували дані сучасних досліджень про вплив агомелатину як альтернативного препарату на симптоми тривоги та функціональні порушення у пацієнтів із ГТР. Матеріал опубліковано у виданні Advances in Therapy (2021; 38: 1567‑1583).
Аналіз довгострокових результатів терапії алглюкозидазою альфа у пацієнтів із хворобою Помпе в реальних клінічних умовах
Хвороба Помпе, або глікогеноз 2-го типу – рідкісне генетичне захворювання з автосомно-рецесивним механізмом успадкування. Хвороба Помпе є одним із небагатьох нервово-м’язових розладів, для якого доступне доступне ефективне лікування. K. Gutschmidt et al. провели дослідження в реальних клінічних умовах з метою визначити довгострокові результати ферментнозамісної терапії (ФЗТ) алглюкозидазою альфа у пацієнтів із пізнім початком хвороби Помпе. Було підтверджено терапевтичну ефективність ФЗТ упродовж перших років із подальшим покращенням низки клінічних показників. Отримані результати опубліковані у виданні Journal of Neurology (2021; 268: 2482‑2492).
Рухові розлади: аспекти патогенетичної та симптоматичної терапії
Рухові розлади включають широкий спектр неврологічних станів, а розмаїття клінічних симптомів ускладнює діагностику та своєчасне призначення відповідної патогенетичної та симптоматичної терапії. Водночас накопичуються наукові дані щодо лікарських засобів, які дозволяють успішно корегувати прояви рухових розладів та поліпшувати якість життя пацієнтів. У межах міжнародної неврологічної конференції «ХІІІ Нейросимпозіум 2021», що відбулася 6‑9 вересня 2021 р. в Одесі, прозвучали змістовні доповіді, присвячені проблемі лікування рухових розладів.
Оцінка ефекту ін’єкційного паліперидону пальмітату пролонгованої дії на вторинні симптоми шизофренії у реальних клінічних умовах
Шизофренія – хронічне психічне захворювання, що часто ускладнюється розвитком симптомів депресії, агресивної поведінки, суїцидальних думок, соматичних супутніх захворювань тощо. Це викликає загострення стану хворих та нерідко призводить до стійкої інвалідизації. Фармакотерапія шизофренії є обов’язковою, оскільки для таких пацієнтів характерні менша тривалість життя та вищий рівень смертності, ніж у загальній популяції, особливо за відсутності лікування. D. De Berardis et al. провели дослідження з метою оцінити ефект щомісячної ін’єкції паліперидону пальмітату пролонгованої дії (PP-LAI), переважно на вторинні симптоми, в осіб із нещодавно діагностованою шизофренією у реальних клінічних умовах. Було показано ефективність раннього лікування PP-LAI стосовно зменшення майже всіх симптомів – як первинних, так і вторинних. Це може сприяти значному поліпшенню функціонування та підвищенню якості життя хворих. Отримані результати опубліковані у виданні Rivista di Psichiatria (2021; 56 (3): 143‑148).
Нестероїдні протизапальні препарати: докази ефективності, факти, міфи
Терапія болю є одним із першочергових завдань медичної допомоги і посідає важливе місце в роботі лікарів багатьох спеціальностей. У червні в Одесі відбулася науково-практична конференція «НЕПіКа: неврологія, ендокринологія, психіатрія і кардіологія». Єлизавета Давидівна Єгудіна, д. мед. н., професорка, лікарка-ревматологиня МЦ «Клініка сучасної ревматології» (м. Київ), на основі особистого досвіду, даних наукових аналізів та світових досліджень озвучила рекомендації щодо безпеки застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і розвіяла міфи, пов’язані з цими ліками.
Проблеми діагностики транзиторної ішемічної атаки
Останніми роками безтурботне ставлення до транзиторних ішемічних атак (ТІА) змінилося розумним підходом зі своєчасною госпіталізацією і такими ж обстеженням та лікуванням, як при гострому церебральному процесі. Проте далеко не завжди як самі пацієнти та їхні родичі, так і лікарі усвідомлюють необхідність такого підходу.
