Нервова система як пускова ланка загального адаптаційного синдрому та її стан за умов різних адаптаційних реакцій
Провідною ланкою загального адаптаційного синдрому (ЗАС) є нервова система, яка здійснює регулювальну та контролювальну функції, керує усіма процесами й забезпечує цілісність організму (Olff M. et al., 1999; Haas A. et al., 2022). За класичними уявленнями теорії стресу Г. Сельє (1907-1982 рр.), стрес – це стан фізіологічної або психологічної напруги, зумовлений різноманітними чинниками (соматичними, розумовими, емоційними, зовнішніми чи внутрішніми, частіше – їхньою сукупністю), спрямованими на порушення функцій організму,
яких організм намагається уникнути. Залежно від сили чи дози й тривалості дії стресорних факторів стрес-реакція в своєму розвитку може проходити або три послідовні стадії (тривоги, резистентності, виснаження), коли ЗАС набуває характеру руйнівного процесу (дистресу),
або тільки дві перші (тривоги та резистентності); тоді формується т. зв. еустрес (позитивний стрес), що, за словами Г. Сельє, сприяє підтриманню і збереженню здоров’я (Selye H., 1977). Крім стресу, описані також адаптаційні реакції орієнтування, спокійної та підвищеної активації, преактивації, неповноцінної адаптації (Радченко О.М., 2004).
Обмеження вживання алкоголю як стратегія запобігання психосоматичному розладу
У рамках організованого Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця та Всеукраїнською асоціацією психосоматичної медицини заходу розглядалися найактуальніші проблеми сьогодення.Особливостям розвитку психосоматичних розладів (ПСР) на тлі вживання алкоголю і перспективам роботи з такими пацієнтами присвятив свою доповідь завідувач відділу клінічної та соціальної наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» (м. Харків), доктор медичних наук, професор Олександр Іванович Мінко.
Життя в умовах війни: способи ефективної фітокорекції стресу, безсоння та артеріальної гіпертензії
Майже рік українці живуть в умовах війни, у щоденному протистоянні російській агресії, долаючи надмірний стрес, перемагаючи «звичайні» соматичні хвороби, чисельні захворювання, спровоковані війною. Досвід країн, які пережили воєнну експансію та успішно відновилися після тривалих кривавих війн, свідчить, що одразу після початку бойових дій хвилеподібно зростає поширеність психічних
захворювань через різке підвищення рівня тривоги, депресії, розладів сну і безсоння (Berg L. et al., 2022). Згодом це негативно впливає на стан кардіоваскулярної системи, провокуючи підвищення захворюваності та смертності від інсультів, серцевої недостатності, інфаркту міокарда (Korinek K. et al., 2020). Беручи до уваги висновки, зроблені зарубіжними військовими медиками, українські лікарі
вже мають власний досвід профілактики та подолання проявів стресу і його наслідків у воєнний час; накопиченими знаннями вони щиро діляться з усім медичним товариством.
Скелетно-м’язовий біль у постковідному періоді: що потрібно знати клініцисту
Хоча при COVID-19 зазвичай домінують респіраторні прояви, клінічний досвід і дані літератури свідчать, що всі органи та системи можуть бути прямо чи опосередковано (наприклад, через ушкодження цитокінами) залучені до перебігу коронавірусної інфекції. Крім того, часто має місце широкий спектр клінічних станів, котрі розвиваються після перенесеної гострої фази COVID-19. До них відноситься скелетно-мязовий біль (СМБ), який виникає більш ніж у половини пацієнтів, котрі перенесли коронавірусну інфекцію. У цьому матеріалі представлено огляд нових даних щодо больового синдрому, який спостерігається в постковідному періоді, його розповсюдженості, патогенезу, факторів ризику, а також шляхів оптимізації терапії.
Місце нестероїдних протизапальних засобів у лікуванні гострого риносинуситу
Захворювання дихального тракту завжди перебувають у центрі уваги лікарів різних спеціальностей. Терапевти, сімейні лікарі, інфекціоністи, пульмонологи, алергологи й оториноларингологи тісно співпрацюють, намагаючись розкрити особливості лікування респіраторної патології. Активне обговорення сучасних практичних рекомендацій відбулося під час Всеукраїнської міждисциплінарної науково-практичної конференції з міжнародною участю «Респіраторні читання – 2022». Ядром наукової програми стали виступи визнаних експертів із респіраторної патології й інших галузей сучасної медицини.
Лікування та ведення дорослих пацієнтів із депресією
Депресії притаманний широкий спектр проблем із психічним здоров’ям, зокрема брак позитивного афекту (втрата інтересу та задоволення від звичайних речей і переживань), знижений настрій і низка пов’язаних із цим емоційних, когнітивних, фізичних і поведінкових симптомів. Традиційно депресію класифікують за тяжкістю як підпорогову, легку, помірну та тяжку. Пропонуємо до вашої уваги огляд оновлених настанов Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE, 2022), під час розроблення яких використано підхід, що визначає нові епізоди депресії як менш тяжкі (підпорогова та легка) або серйозніші (помірна та тяжка депресія).
Головний біль напруги: патогенетичне обґрунтування стратегії терапії
Головний біль напруги (ГБН) є найчастішою формою первинного головного болю. Поширеність ГБН становить від 30 до 78%, що перевищує поширеність мігрені. Рідкісні епізоди ГБН (≤1 разу на місяць) мають вищу поширеність у загальній популяції – 51‑59%, зокрема, від 18 до 37% осіб страждають на ГБН із частотою ≥1 разу на місяць, 10‑20% мають щотижневі напади, а у 2‑6% ГБН є хронічним, триваючи ≥15 днів щомісяця (Табеева и соавт., 2011). Актуальним залишається пошук патогенетичних процесів, які лежать в основі ГБН, та адекватних стратегій ефективної терапії.
«Ішіалгія гаманця»: підходи до діагностування та лікування
4‑7 вересня 2022 року в онлайн форматі відбулася міжнародна неврологічна конференція «XIV Нейросимпозіум». Головними темами цьогорічного заходу були: сучасні підходи до лікування болю, захворювання екстрапірамідної нервової системи, «гострі кути» в діагностуванні та лікуванні розсіяного склерозу, сучасні аспекти захворювань периферичної нервової системи, нейроінфекції та психосоматичні розлади, терапевтичні та нейрохірургічні підходи до лікування епілепсії, нервово-м’язові захворювання та підходи до лікування, а також сучасні питання лікування хворих із судинною патологією.
Практичні аспекти ведення пацієнтів із когнітивними розладами
Найпоширенішим видом неврологічних розладів, який зустрічається у практиці лікарів різних спеціальностей, є порушення когнітивних функцій (КФ). Дуже важко уявити захворювання головного мозку або церебральне ускладнення соматичного захворювання, яке не мало б негативного впливу на КФ.
Застосування леветирацетаму для лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих з епілептичними нападами
Настанови Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE, 2022) містять рекомендації щодо діагностування та лікування епілепсії у дітей, осіб молодого віку і дорослих у закладах первинної та вторинної медичної допомоги. Вони спрямовані на поліпшення діагностики та призначення ефективної терапії. Пропонуємо до вашої уваги огляд рекомендацій щодо застосування препарату леветирацетам у пацієнтів із різними типами нападів та епілептичних синдромів.
Можливості вдосконалення протиепілептичної терапії у дітей
Епілепсія є найпоширенішою неврологічною проблемою у дітей в усьому світі. Одним із протинападових препаратів (ПНП) є лакосамід, який завдяки незначній лікарській взаємодії застосовується для монотерапії та комплексного лікування епілепсії у дітей. Результати проведених досліджень свідчать, що застосування препарату сприяє поліпшенню фізичного стану та зменшенню частоти нападів у дітей.
Роль амантадину в лікуванні черепно‑мозкової травми
Черепно-мозкова травма (ЧМТ) є найпоширенішою причиною смерті та інвалідності осіб віком 15-30 років (Faul et al., 2010). Модифікація прозапальних процесів і зміни нейромедіаторів лежать в основі когнітивних і нейроповедінкових наслідків ЧМТ (Butterworth, 2020). Амантадин є одним із найпопулярніших препаратів для пацієнтів із розладами свідомості, які проходять стаціонарну нейрореабілітацію (Whyte et al., 2005; Giacino et al., 2012). Пропонуємо до вашої уваги аналіз сучасних досліджень ефективності амантадину в терапії ЧМТ для оптимізації стратегії лікування пацієнтів цієї популяції.
