Коронавірусна інфекція і тяжкі поліорганні ускладнення: розбір клінічного випадку
Друге десятиліття XXI ст. назавжди увійде в історію людства як час боротьби з новою коронавірусною інфекцією (COVID‑19), що набула характеру пандемії. Вона зачепила усі, без винятку, держави світу і стала одним із головних чинників, які визначили хід подальшої історії світової спільноти та значно змінили сучасні уявлення про майбутній розвиток людської цивілізації.
Застосування дапагліфлозину та діуретиків у хворих на серцеву недостатність зі зниженою фракцією викиду
Як відомо, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (НЗКТГ2) чинять діуретичний ефект у здорових осіб та пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Така властивість може бути корисною у хворих на серцеву недостатність зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ). Пацієнти із СНзнФВ зазвичай отримують лікування діуретиками, найчастіше петльовими. Однак даних щодо ефектів додавання інгібітора НЗКТГ2 в осіб на традиційній діуретичній терапії наразі бракує. A.M. Jackson et al. проаналізували ефективність та переносимість дапагліфлозину на тлі лікування діуретиками порівняно із плацебо. Було виявлено, що препарат знижував ризик погіршення перебігу СН та серцево-судинної (СС) смерті, а також покращував клінічний статус порівняно із плацебо у пацієнтів із СНзнФВ незалежно від фонового використання діуретика та його дози. Пропонуємо до вашої уваги огляд результатів дослідження, опублікованих у виданні Circulation (2020; 142: 1040‑1054).
Діагностика й лікування гострої та хронічної серцевої недостатності: нові європейські рекомендації
Серцева недостатність (СН) – це захворювання, за якого відбувається зниження працездатності серця та його можливості забезпечувати повноцінне кровопостачання організму. У 2021 р. Європейське товариство кардіологів (ESC) із залученням Асоціації серцевої недостатності (HFA) розробило настанову щодо діагностики й лікування гострої та хронічної СН. Автори проаналізували й узагальнили наявні дані, щоб полегшити клініцистам вибір оптимальної стратегії ведення таких хворих на індивідуальному рівні. Пропонуємо до вашої уваги основні положення цього документа.
Аспекти лікування хворих на ревматичну поліміалгію
Ревматична поліміалгія (РПМ) – запальне захворювання, що супроводжується болем і скутістю м’язів шиї, плечового пояса та стегон. РПМ переважно вражає дорослих віком від 50 років, найчастіше жінок. Італійське товариство ревматологів (SIR) розробило настанову щодо ведення пацієнтів із ревматичною поліміалгією. Ключова мета – надання обґрунтованих та чітких рекомендацій на основі систематичного огляду літератури на допомогу лікарям різного фаху, як-то ревматологи, лікарі загальної практики, терапевти, геріатри, фізіотерапевти, реабілітологи тощо, для досягнення оптимального ведення дорослих пацієнтів із РПМ. Пропонуємо до вашої уваги основні положення цього документа.
Системний остеопороз: корекція кальцієвого дисбалансу
У травні 2021 р. відбулася традиційна онлайн-конференція «Актуальні питання внутрішньої медицини». Висвітлені проблеми є важливими для попереджання ранньої інвалідизації та смертності серед хворих, зокрема на остеопороз (ОП). Провідний науковий співробітник відділу некоронарогенних хвороб серця, ревматології та терапії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» (м. Київ), д. мед. н., професор Олег Петрович Борткевич у своїй доповіді зупинився на можливостях своєчасного виявлення кальційдефіцитних станів, таких як ОП і остеопенія, та їх корекції.
Гостра інфекційна діарея: ведення пацієнтів в умовах загальної практики
Щорічно у світі реєструється близько 1,5 млрд випадків гострої діареї, яка є причиною загибелі понад 2 млн людей, причому в структурі летальності від діареї переважають діти перших 5 років життя та особи віком понад 65 років. Пандемія коронавірусної хвороби (COVID‑19) накладає свій відбиток на перелік патологій, що включаються фахівцями загальної практики в диференційний діагноз за наявності діареї.
Методологія впровадження у вітчизняну клінічну практику сучасних міжнародних підходів до діагностики і лікування хронічної загрозливої ішемії нижніх кінцівок
Ведення пацієнтів із хронічною загрозливою ішемією нижніх кінцівок вимагає всестороннього застосування сучасних міжнародних діагностично-лікувальних підходів. У цій статті представлено ретельний аналіз термінів на основі міжнародних дефінітивних документів, розроблені на базі міжнародних настанов діагностичні й лікувальні алгоритми, схеми та таблиці, а також покроковий порядок діагностично-лікувальних дій, що спрямовані на допомогу судинним хірургам і вітчизняним науковцям для оптимізації їхньої клінічної та дослідницької діяльності.
Ведення пацієнтів з ураженням та інфарктом міокарда на тлі черезшкірного коронарного втручання
Черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) – провідний метод реваскуляризації міокарда як при гострих/хронічних коронарних синдромах, так і при стабільній ішемічній хворобі серця. Щорічно у світі проводять близько 5 млн процедур. Слід зазначити, що ЧКВ може супроводжуватися пошкодженням міокарда аж до розвитку інфаркту міокарда (ІМ). Однак прогностичне значення таких ускладнень та його точні діагностичні критерії залишаються до кінця неясними. Як відомо, ураження міокарда та ІМ на тлі ЧКВ частково залежать від підвищення серцевого біомаркера тропоніну (cTn). Робоча група із клітинної біології серця Європейського товариства кардіологів (ESC) та Європейська асоціація з черезшкірних коронарних втручань (EAPCI) 2021 р. розробили консенсусний документ, присвячений прогностичній значущості збільшення вмісту cTn, пов’язаного з ураженням міокарда та ІМ, у пацієнтів після ЧКВ.
Особливості ведення пацієнтів із клапанною хворобою серця
У серпні 2021 р. робоча група Європейського товариства кардіологів (ESC) і Європейської асоціації кардіоторакальної хірургії (EACTS) розробила оновлену настанову щодо ведення пацієнтів із клапанною хворобою серця (КХС). Розглянемо основні положення цих рекомендацій, насамперед показання для проведення клапанних втручань.
Тахікардія як чинник серцевої недостатності: стратегії ведення хворих
Тахікардія є одним із патогенетичних механізмів розвитку гострої серцевої недостатності (СН), а також предиктором госпіталізації та навіть раптової смерті. Про основні принципи стратегії контролю частоти серцевого ритму й особливості ведення пацієнтів із СН розповідає старший науковий співробітник відділу клінічної аритмології та електрофізіології ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України (м. Київ), к. мед. н. Таісія Вячеславівна Гетьман.
Артеріальна гіпертензія із супутніми факторами ризику: як підвищити ефективність терапії?
На сьогодні артеріальна гіпертензія (АГ) являє собою одну з найважливіших проблем населення світу. Підвищений артеріальний тиск (АТ) без належного контролю може призвести до інфаркту, інсульту, ниркової чи серцевої недостатності, погіршення зору та інших ускладнень, які є небезпечними для життя. Про те, як підвищити ефективність терапії АГ і контролювати супутні фактори ризику розповідають завідувач кафедри функціональної діагностики Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика (м. Київ), д. мед. н., професор Олег Йосипович Жарінов і д. мед. н., професор кафедри терапії та сімейної медицини післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету Сергій Валерійович Федоров.
Профілактика серцево-судинних захворювань у клінічній практиці
На сьогодні захворюваність та смертність від атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (ССЗ) демонструють тенденцію до зниження у багатьох країнах Європи, проте досі залишаються вельми значущими. Існує нагальна потреба у корекції способу життя в загальній популяції, а фактори ризику атеросклеротичних ССЗ (АССЗ) часто погано піддаються лікуванню. Запобігання розвитку кардіоваскулярних подій шляхом зниження ймовірності ССЗ, зокрема чинників ризику, є важливим. Цільова група із профілактики ССЗ у клінічній практиці сумісно з експертами Європейського товариства кардіологів (ESC) та 12 міжнародних медичних спільнот за участю Європейської асоціації профілактичної кардіології (EAPC) розробили рекомендації щодо запобігання виникненню АССЗ. Мета цього документа – допомогти клініцистам при виборі та реалізації профілактичних, діагностичних чи терапевтичних стратегій та прийнятті спільного рішення з пацієнтом на основі його індивідуальних особливостей. Пропонуємо до вашої уваги основні положення рекомендацій.
