Восстанавливающая терапия при неалкогольной жировой болезни печени
Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) – это проблема № 1 современной гепатологии. Распространенность болезни в общей популяции, высокий риск прогрессирования НАЖБП в цирроз печени, печеночную недостаточность, гепатоцеллюлярную карциному вынуждает мировое медицинское сообщество искать новые эффективные методы лечения болезни и профилактики развития осложнений. В рамках научно-практической конференции «От новых научных концепций в гастроэнтерологии к конкретному пациенту», состоявшейся 7-8 ноября 2018 года в г. Полтаве и посвященной 75-летию со дня рождения доктора медицинских наук, профессора Ирины Ивановны Дегтяревой, проблемам НАЖБП уделили внимание ведущие отечественные эксперты.
Эффективность и безопасность адеметионина при коррекции функции печени у пациентов со стеатогепатитом
Результаты открытого сравнительного постмаркетингового исследования. Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) представляет собой хроническое заболевание, в основе которого лежит превышающее 5% от массы печени накопление липидов в гепатоцитах при отсутствии токсического воздействия алкоголя (40 г/сут для мужчин и 20 г/сут для женщин).
НАЖБП относится к распространенным заболеваниям (10-30% от общего числа населения страны). Частота ее резко возрастает при метаболических заболеваниях. Так, при ожирении НАЖБП имеется у большинства пациентов (70-100%), при сахарном диабете 2 типа – у 20-70%.
К 100-летию «испанки»: грипп в вопросах и ответах
Ровно 100 лет назад разразилась пандемия гриппа, унесшая, по некоторым данным, 100 млн жизней. «Странная болезнь эпидемического характера появилась в Мадриде, – сообщило в мае 1918 г. агентство новостей «Фабра». – Эпидемия имеет неопасную форму, пока не зарегистрировано ни одного смертельного исхода».
Современный взгляд на вертебро-базилярную болезнь
На вопросы о современном взгляде на вертебро-базилярную болезнь (ВББ) отвечает член-корреспондент НАМН Украины, заведующая кафедрой нервных болезней и нейрохирургии ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», доктор медицинских наук, профессор Людмила Антоновна Дзяк.
Кафедра терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика відзначила ювілей
29-30 листопада 2018 р. за підтримки Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика, Української гастроентерологічної асоціації, Асоціації дієтологів України, Європейської організації хвороби Крона та коліту у м. Києві відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Запальні та функціональні захворювання кишечнику».
Як проводять антигелікобактерну терапію в Україні
Інфекція Helicobacter pylori протягом багатьох років є важливою медичною та соціально-економічною проблемою. H. pylori інфіковано понад половину людства. Інфекція H. pylori – основна причина хронічного гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, мальтоми шлунка та є визнаним чинником ризику розвитку раку шлунка. Основні принципи діагностики та лікування захворювань, пов’язаних з інфекцією H. pylori, регулярно переглядають та публікують у вітчизняних і міжнародних рекомендаціях.
Променева діагностика раку яєчника: можливості сучасних діагностичних зображень
Рак яєчника є серйозною проблемою у світі та в Україні. У 2015 р. в Україні було виявлено 3477 випадків раку яєчника, померло 1862 жінки. Тобто захворюваність становила 9,6 на 100 тис. населення, смертність – 5,1 на 100 тис. населення. У США захворюваність на рак яєчника знижується із кінця 1980‑х років і у 2008-2012 рр. становила 12,1 на 100 тис. населення. Середній вік встановлення діагнозу – 63 роки (вік більшості пацієнток з первинно встановленим діагнозом – 55-64 роки).
Бібліотека онколога
До уваги, бібліотека онколога за грудень 2018 року. Підготовлено за підтримки Національної наукової медичної бібліотеки України
Можливості впливу пробіотиків на бар’єрну функцію кишечнику
Кишковий бар’єр виконує важливі функції – забезпечує захист слизової оболонки (СО) кишечнику і, відповідно, усього організму від патогенних мікроорганізмів та інших шкідливих факторів, абсорбцію харчових речовин із хімусу, їх подальший транспорт та інші. Він має 3-компонентну структуру, яка включає: слизовий, епітеліальний та судинний бар’єр. Структурні та функціональні порушення кишкового бар’єра можуть призвести до розвитку низки патологічних станів травної та інших систем організму – від запальних і функціональних захворювань кишечнику до цукрового діабету та ожиріння.
Применение микафунгина в гематологии
Инвазивные грибковые инфекции (ИГИ) повышают заболеваемость, смертность, длительность госпитализации и связанные с ней затраты у онкогематологических больных с тяжелым иммунодефицитом. У этих пациентов имеется большое количество взаимосвязанных факторов риска развития ИГИ, таких как нарушенные анатомические барьеры, супрессия иммунного ответа, индуцированная химиотерапией нейтропения, почечная или печеночная недостаточность, гипергликемия и реакция трансплантата против хозяина, а также лечение антибиотиками широкого спектра действия или кортикостероидами, установка центральных венозных катетеров.
Место пробиотиков (на примере штамма ВВ-12) в формировании иммунного ответа и лечении заболеваний желудочно-кишечного тракта
В современной литературе за последние годы напечатано огромное количество статей о микробиоценозе человека, в то же время каждая из них отражает одинаковые положения иногда с совершенно противоположных точек зрения. И это правильно, ибо микробиом состоит из миллионов микроорганизмов и выполняет определенные функции в организме человека. По сути, он является органом в этом организме, а стопроцентно одинаковых суждений и заключений по функционированию органа и развитию в нем проблем просто быть не может. Еще недавно мы оперировали термином «микробиоценоз», а уже сегодня понимаем, что наиболее подходящим является термин «микробиом», подразумевающий сложную генетическую и функциональную регуляцию и уникальность: так же, как и отпечатки пальцев, микробиом уникален для каждого человека.
Резолюція засідання Ради експертів із проблеми тромбоцитопенії у практиці онкологів та гематологів
Тромбоцитопенії – це група захворювань і синдромів, об’єднаних спільною ознакою: наявністю геморагічного синдрому, що розвивається в результаті зниження числа кров’яних пластинок у периферичній крові <150×109/л.
