Важливим кроком засвоєння плану ведення хворого на артеріальну гіпертензію (АГ) на етапі первинної медичної допомоги (ПМД) є відпрацювання алгоритмів призначення стартової медикаментозної терапії залежно від ступеня тяжкості АГ.

Фінський клінічний протокол щодо медикаментозного лікування при артеріальній гіпертензії (АГ) визначає основні положення про фактори, які слід враховувати, приймаючи рішення щодо призначення медикаментів: тяжкість гіпертензії, наявність ураження органа-мішені, супутні захворювання і призначені лікарські засоби, персональні дані (вік, стать), вартість ліків, доказовість щодо прогнозу.

У статті проаналізовані актуальні аспекти доцільності впровадження в практику викладання дисципліни «загальна практика – сімейна медицина» на етапі додипломної освіти загальних положень європейських клінічних протоколів первинної медичної допомоги (Фінляндія) щодо артеріальної гіпертензії (АГ), алгоритмів клініко-лабораторної та інструментальної діагностики, немедикаментозних заходів ведення хворого на АГ.

Значна кількість ускладнень пожиттєвої інсулінотерапії та використання цукрознижувальних препаратів, а також розвиток у деяких пацієнтів алергічних реакцій обмежують призначення загальноприйнятого медикаментозного лікування хворим на цукровий діабет (ЦД)

Часто дивує, наскільки досвід минулого є сучасним, наскільки спресована у висловах великих філософів і лікарів давніх часів мудрість залишається актуальною і по сьогодні.

Хронічний панкреатит (ХП) є однією з найактуальніших проблем у сучасній гастроентерології. Його лікування становить значні труднощі через низьку ефективність, що призводить до погіршення якості життя пацієнтів найбільш працездатного віку.

Хронічний панкреатит (ХП) через значну поширеність та стрімке зростання захворюваності на сьогодні є важливою медико-соціальною проблемою, що зумовлює пошук нових підходів у його діагностиці та лікуванні. Незважаючи на велику кількість досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, поки що не до кінця з’ясовані питання щодо складного патогенезу у хворих на ХП із супутнім цукровим діабетом (ЦД). Зокрема, потребує вивчення стан калікреїн-кінінової системи (ККС) у хворих із поєднаною патологією підшлункової залози (ПЗ), тому що оцінка змін кініногенезу об’єктивно відображає активність запальної реакції, стан мікроциркуляції, дає змогу спрогнозувати перебіг захворювання.

Хронічний панкреатит (ХП) є однією з найбільш актуальних проблем у сучасній гастроентерології. Його лікування становить значні труднощі через низьку ефективність, що призводить до зниження якості життя пацієнтів найбільш працездатного віку. Відзначається загальносвітова тенденція до збільшення захворюваності панкреатитами, при цьому в різних країнах середній вік пацієнтів із моменту встановлення діагнозу зменшився з 50 до 39 років, а первинна інвалідизація хворих сягає 15%. В останні роки все більше уваги приділяється інфекційному агенту, вплив якого може призвести до розвитку запального процесу в підшлунковій залозі (ПЗ).

Запальні захворювання ротоглотки з року в рік залишаються значущою проблемою через високу розповсюдженість у всіх вікових групах. Гостре вірусне або бактеріальне запалення (фарингіт, тонзилофарингіт, ларингіт) супроводжується болем у горлі, першінням, відчуттям сухості та подразним кашлем. Традиційне лікування льодяниками для розсмоктування та спреями, що містять топічні антисептики та анестетики, може призводити до розвитку алергічних і токсичних реакцій

Рак легені (РЛ) – пухлина, що розвивається з епітеліальної тканини бронхів або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і нейрогенну природу (мезотеліоми плеври, саркоми, нейробластоми). На сьогодні ця патологія посідає перше місце в структурі онкологічних захворювань. Частота РЛ у чоловіків віком 48-77 років вища, ніж у жінок.