15 березня, 2026

Ксеростомія в практиці інтерніста: що може за нею ховатися?

Автори:

Випуск 1

Сухість у роті, або ксеростомія, – поширена скарга пацієнтів, яку деякі лікарі нерідко сприймають як другорядну. Проте в клінічній практиці цей стан є потужним індикатором соматичного здоров’я і часто стає своєрідною точкою входу для діагностики складних соматичних станів: від побічної дії фармакотерапії до системних автоімунних процесів. Нерідко саме ксеростомія є прихованою першопричиною нутритивної недостатності, оскільки перетворює базовий процес харчування на складне й болісне випробування.

Принципово важливо, що ксеростомія – суб’єктивне відчуття, яке не завжди лінійно корелює з об’єктивною гіпосалівацією. За даними досліджень, швидкість секреції слини має впасти на ≈50%, перш ніж пацієнт почне відчувати сухість. Отже, момент появи скарги часто означає, що функціональне виснаження слинних залоз уже зайшло досить далеко.

Чому без слини все «йде не так»?

Щоб зрозуміти справжнє клінічне значення ксеростомії, варто поглянути на слину не просто як на «рідину для зволоження», а як на унікальний біологічний секрет. Слина на 99% складається з води, але саме той 1% органічних речовин, що в ній розчинені, визначає здоров’я всієї ротової порожнини та комфорт нашого пацієнта.

Щодня організм людини продукує від 0,8 до 2 л слини. Цей об’єм забезпечується злагодженою роботою трьох пар великих слинних залоз (привушних, підщелепних, під’язикових) та сотень малих залоз – дрібних «трудівників», розкиданих по всій слизовій. Секреція – процес енергозатратний і проходить два етапи: спочатку в ацинусах залоз народжується «первинна» слина, а потім, проходячи протоками, вона дозріває, стаючи гіпотонічною. Саме ця властивість дозволяє нам чітко відчувати смак їжі, не «забиваючи» рецептори зайвими солями.

Слина – це складний біологічний «коктейль» із десятків ферментів, імуноглобулінів, факторів росту та гормонально активних сполук. Її функції вражають і безпосередньо впливають на харчування та комфорт пацієнта.

Травлення розпочинається в роті. Слина впливає на жування, формування харчових грудок і ковтання. Окрім звичної α-амілази, тут працює лінгвальна ліпаза, яка є такою витривалою, що продовжує розщеплювати жири навіть у кислому середовищі шлунка. Для пацієнтів із проблемами підшлункової залози (панкреатит, муковісцидоз) слина стає чи не головним помічником у перетравленні ліпідів. Недостатність слини не лише ускладнює ковтання, а й може спричиняти погане всмоктування поживних речовин і нутритивну недостатність, особливо в уразливих групах.
Cмакова та запахова трансдукція. Слина діє як розчинник для смакових і ароматичних молекул. При гіпосалівації розчинення речовин порушується, що пацієнти описують як втрату смаку (дисгевзія) та зміни сприйняття запаху (гіпосмія/дизосмія). Це змінює харчову поведінку: тверда або суха їжа стає неприємною, пацієнти обирають м’яку/оброблену їжу, що може зумовити поступовий дефіцит поживних речовин.
Антибактеріальна та клінінгова функція. Слина забезпечує постійне механічне очищення ротової порожнини. Лізоцим, лактоферин та імуноглобулін A (IgA) формують першу лінію імунного захисту, стримуючи надмірний ріст мікробіоти. Під час сну секреція слини мінімальна, що створює умови для тимчасової колонізації бактерій і появи того самого неприємного запаху з рота вранці (ранкового галітозу). Перший ковток води та ранкова чистка зубів запускають систему наново.
Підтримання цілісності зубів. Слина нейтралізує дію харчових кислот і продуктів життєдіяльності бактерій, підтримуючи стабільний pH (5,6-7,6) у ротовій порожнині. При фізіологічному pH вона ремінералізує емаль, буквально «ремонтує» її через доставку кальцію і фосфору до зубів. Зміни середовища (цукор, тютюн) знищують цей захист, відкриваючи шлях карієсу.
Регенерація. Наявність у слині епідермального фактора росту та опіорфіну (наш внутрішній аналгетик) пояснює гоєння травм слизової оболонки рота швидше, ніж на шкірі. Саме тому ми інстинктивно «зализуємо» дрібні ранки.

Кількість і склад слини завжди залежать від фізико-хімічних властивостей подразника. Найінтенсивніше слиновиділення зі значною кількістю рідкої, бідної на ферменти слини спричиняють подразливі речовини – ті, чия дія може ушкоджувати слизову оболонку порожнини рота або бути токсичною для організму. Така салівація – екстрений механізм захисту: слина видаляє речовини з рота, нормалізує температуру продуктів і розводить хімічні подразники.

Секреція слини – це чутливе «дзеркало» вегетативної нервової системи, багатоступеневий рефлекторний акт:

парасимпатична активація (через ацетилхолін і М3-холінорецептори) забезпечує рясне виділення рідкої слини;
симпатична активація (через норадреналін) зумовлює виділення малої кількості в’язкої, густої, органічно насиченої слини.

У спокої домінує парасимпатика, що забезпечує рясну та рідку секрецію. Проте стрес, біль, розумова напруга або негативні емоції миттєво зміщують баланс у бік симпатичного тонусу. Внаслідок цього відбувається взаємне гальмування центрів слиновиділення: секреція різко падає, а залишкова слина стає занадто густою та в’язкою.

Кожен, хто хоча б раз виступав перед публікою або проходив важливу співбесіду, добре знає це відчуття: язик «прикипає» до піднебіння, а кожне слово дається із зусиллям. Саме тому оратори завжди тримають під рукою склянку води. Це не класична спрага (дефіцит води в організмі), а гостра потреба зволожити слизову для відновлення артикуляції.

Стрес також може блокувати процес ковтання – той самий стан, коли «шматок не лізе в горло». Цей фізіологічний ефект відомий людству здавна: в Давньому Китаї його навіть використовували як примітивний «детектор брехні». Підозрюваному давали жувати сухий рис; якщо через страх рот залишався сухим, а рис не змочувався, провину вважали доведеною.

Цікаві факти про салівацію

Природна анестезія. У людській слині міститься опіорфін – ендогенна речовина з потужною знеболювальною дією; в низці моделей його зіставляють з морфіном або навіть завищують його дію. Опіорфін гальмує розпад енкефалінів, що пояснює швидке купіювання болю при дрібних ушкодженнях ротової порожнини та феноменально швидку регенерацію її слизової оболонки.
Слина й артеріальний тиск. Слина є важливою ланкою метаболізму оксиду азоту (NO). Бактерії на спинці язика відновлюють харчові нітрати до нітритів, які після проковтування перетворюються на NO та сприяють вазодилатації. Надмірне використання агресивних антисептичних ополіскувачів може порушувати цей цикл і асоціюватися із транзиторним підвищенням артеріального тиску.
Діагностичне вікно. Слина на 99% складається з води; вона фактично є діалізатом крові з секреторними компонентами, містить гормони, антитіла, ДНК і метаболіти, а концентрація деяких стероїдних гормонів у слині точно відображає їхню біологічно активну фракцію в плазмі. Саме на цьому ґрунтується розвиток напряму Saliva Diagnostics.
Циркадний захист. Під час сну секреція слини різко знижується (до <0,05 мл/хв). У пацієнтів із нічним апное або ротовим диханням це створює умови для швидкої демінералізації емалі – зуби залишаються без нічної «бікарбонатної ванни», що нейтралізує кислоти.
Нейтрофільні пастки. Нейтрофіли в слині реалізують унікальний механізм місцевого імунного захисту – утворення позаклітинних пасток (NETs) шляхом вивільнення власної ДНК. Ці структури механічно утримують та інактивують патогени, обмежуючи їхнє проникнення до нижніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Клінічний портрет: як «виглядає» ксеростомія?

Коли пацієнт скаржиться на сухість у роті, погляд досвідченого лікаря одразу фіксує непрямі ознаки хронічного дефіциту слини.

Під час огляду ротової порожнини можуть виявлятися:

тріщини та ангулярний хейліт (заїди) – невеликі, але болісні зони хронічного подразнення;
слизова оболонка еритематозна, пересохла, «лакована», легко травмується;
позитивний тест шпателя або пальця: при дотику інструмент (або палець у медичній рукавичці) буквально прилипає до слизової;
під язиком немає звичної «слинної калюжки»;
язик «лакованого» вигляду (гладкий, мов полірований, іноді трохи блискучий) унаслідок атрофії ниткоподібних сосочків. Цей феномен може супроводжувати алкогольне ураження печінки та дефіцит вітамінів групи B.

Брак слини позбавляє ротову порожнину природного захисту й запускає каскад змін у стоматологічному статусі. В таких пацієнтів зростає ризик стрімкого розвитку пришийкового карієсу, пародонтиту та болючого стоматиту; часто приєднується кандидоз порожнини рота. Нерідко пацієнти додатково скаржаться на неприємний запах із рота (галітоз) і постійне відчуття болю або печіння язика (глосодинію), навіть за відсутності виражених видимих змін слизової.

За наявності зубних протезів дефіцит слини зумовлює втрату їхньої фіксації через відсутність адгезії, що спричиняє хронічну мацерацію тканин і біль. Окремою проблемою стають труднощі з мовленням, які суттєво впливають на якість життя.

Порушення жування і ковтання (дисфагія) разом зі зниженням смакової чутливості поступово змушують пацієнта відмовлятися від твердої їжі, що із часом може зумовити нутритивну недостатність. Але є й інший бік – психологічний. Постійний дискомфорт, обмеження в комунікації та втрата задоволення від їжі створюють підґрунтя для розвитку тривожних і депресивних симптомів.

Діагностика в кабінеті

Сіалометрія – золотий стандарт кількісної оцінки слиновиділення – в рутинній практиці терапевта застосовується рідко, оскільки процедура потребує часу та спеціального оснащення. В більшості клінічних ситуацій для встановлення діагнозу та початку ведення пацієнта достатньо характерних суб’єктивних скарг, навіть за відсутності очевидних ознак гіпосалівації під час огляду ротової порожнини.

Сіалометрію доцільно залишати для обраних випадків: коли необхідні об’єктивізація ступеня порушення слиновиділення, диференційна діагностика або динамічний контроль ефективності терапії.

Етіологічний лабіринт: чому зникає слина?

За наявності синдрому сухості в роті перед лікарем постає складне діагностичне завдання. Ксеростомія – це не самостійна хвороба, а клінічний сигнал про порушення, що можуть розгортатися в різних системах організму. У практиці внутрішньої медицини ключовими драйверами цього стану є побічні ефекти лікарської терапії, променеве ураження слинних залоз та автоімунні процеси, насамперед синдром Шегрена.

Ятрогенна ксеростомія: аптечка під підозрою

Найпоширеніша причина синдрому сухості в роті – прийом лікарських засобів. Відомо, що >400 препаратів можуть спричиняти ксеростомію як побічний ефект, причому її вираженість прямо залежить від дози, тривалості прийому та кількості призначених ліків. Що більше препаратів отримує пацієнт (поліпрагмазія), то вищим є ризик розвитку цього синдрому.

Саме тому ксеростомія є поширеною скаргою в геріатричній популяції: з одного боку – через вікові зміни функції екзокринних залоз, з іншого – через високу поширеність супутніх захворювань і необхідність одночасного застосування декількох груп препаратів.

Порада лікарю

У разі ксеростомії насамперед ознайомтеся зі списком ліків, які приймає пацієнт, та оцініть імовірний внесок фармакотерапії у виникнення ксеростомії. За необхідності спільно із профільним фахівцем скоригуйте лікування. Спробуйте замінити препарат або змінити режим прийому / дозу (наприклад, перенести прийом «сухих» ліків на ранок, оскільки вночі салівація і так є мінімальною). Інколи достатньо корекції дози чи заміни препарату, щоб повернути пацієнту відчуття комфорту.

Найпоширеніші групи препаратів, асоційовані з розвитком сухості в роті, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Найпоширеніші групи препаратів, асоційовані з розвитком сухості в роті
Група препаратів	Механізм / приклади впливу на слиновиділення
Антихолінергічні засоби	Блокують М-холінорецептори, зменшують слиновиділення; приклади: трициклічні антидепресанти (амітриптилін), антипсихотики (хлорпромазин), H1-антигістамінні І покоління (дифенгідрамін)
Антидепресанти	Сухість як побічний ефект через серотонінові/ норадреналінові механізми; приклади: СІЗЗС (флуоксетин, сертралін), трициклічні
Антипсихотичні препарати	Психотропні засоби з антихолінергічним ефектом (хлорпромазин, оланзапін)
Протисудомні	Зменшують слиновиділення через нейротрансмітерні ефекти; приклади: карбамазепін, фенітоїн
Протипаркінсонічні	Містять антихолінергічні компоненти; приклади: бензатропін, тригексифенідил
Протигіпертензивні	Деякі діуретики та β-блокатори можуть знижувати слиновиділення; приклади: гідрохлортіазид, метопролол
Опіоїди та аналгетики	Зменшують слиновиділення через вплив на парасимпатичну систему; приклади: морфін, кодеїн
Інші препарати	Протимікробні засоби (тетрацикліни), міорелаксанти, деякі противірусні препарати (залежно від дози)

Радіаційний виклик

При лікуванні злоякісних новоутворень голови та шиї слинні залози часто стають випадковими жертвами променевої терапії, що зумовлює радіаційно-індуковану ксеростомію. Незважаючи на низький мітотичний індекс тканин слинних залоз, дослідження показують погіршення функції серозних ацинусів, пропорційне дозі опромінення. Навіть за умови анатомічної цілісності проток самі клітини, що продукують слину, поступово заміщуються фіброзною тканиною. Отже, слина стає не лише малочисельною, а й якісно іншою – густою, в’язкою, «клейкою». На жаль, рівень слиновиділення, що існував до променевої терапії, у більшості випадків не відновлюється.

Синдром Шегрена: автоімунна «засуха»

Класичний сценарій синдрому Шегрена часто розпочинається не з ротової порожнини. Пацієнти можуть роками скаржитися на сухість очей («пісок в очах») або рецидивне збільшення привушних слинних залоз, перш ніж з’явиться характерний симптом неможливості проковтнути суху їжу – т. зв. симптом сухаря.

Захворювання частіше зустрічається в жінок віком >40 років і рідко дебютує після 65 років, коли сухість у роті частіше має віковий або медикаментозний характер. Розрізняють первинний синдром Шегрена (ізольоване ураження слинних і слізних залоз) і вторинний – на тлі інших автоімунних захворювань. Нерідко він «крокує поруч» із первинним біліарним холангітом та іншими імунозалежними патологіями.

Синдром Шегрена – системний автоімунний процес, у якому CD4⁺-лімфоцити та В-клітини атакують власні екзокринні залози, що спричиняє прогресувальний фіброз. Біопсія малих слинних залоз губи зазвичай демонструє фокальні лімфоцитарні інфільтрати, а виявлення антитіл до SS-A (Ro)* та SS-B (La)** значно полегшує установлення діагнозу. Додатково дисфункція слинних залоз при цьому синдромі пов’язана з порушенням нейрорегуляції слиновиділення.

Інші системні причини сухості в роті

Не варто забувати про інші стани, де сухість є супутником основної драми.

Автоімунні захворювання

При ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, автоімунному гепатиті, первинному склерозуючому та первинному біліарному холангіті ксеростомія зазвичай є проявом вторинного ураження екзокринних залоз за механізмом, наближеним до синдрому Шегрена.

Ендокринні та гормональні порушення

Погано контрольований цукровий діабет часто супроводжується сухістю в роті внаслідок поліурії та хронічної дегідратації. Захворювання щитоподібної залози також можуть впливати на секрецію слини.

На окрему увагу заслуговує ксеростомія, пов’язана зі зменшенням естрогену в організмі жінок. Слизова оболонка порожнини рота за своєю гістологічною будовою та чутливістю до естрогенів схожа на вагінальний епітелій, тому різке зниження рівня статевих гормонів (у період менопаузи, після оваріектомії/гістеректомії) часто маніфестує вираженою сухістю в роті, атрофічним гінгівітом і порушенням смакового сприйняття.

Доведено, що слинні залози здатні до локального біосинтезу статевих гормонів, а їхня гіпофункція може бути адаптивною відповіддю на системний ендокринний дисбаланс. У цьому контексті «сухий рот» є маркером системної гіпоестрогенії та потребує міждисциплінарної оцінки за участю гінеколога-ендокринолога.

Інфекції та термінальні стани

Синдром сухості в роті спостерігається також при хронічному вірусному гепатиті С, ВІЛ/СНІДі та хронічній нирковій недостатності, де він є наслідком метаболічних, імунних і дегідратаційних механізмів.

Механічні фактори

Банальне ротове дихання при ЛОР-патології може звести нанівець роботу навіть морфологічно збережених слинних залоз, створюючи картину функціональної ксеростомії.

Стратегії лікування: як допомогти пацієнту вже сьогодні?

Коли етіологічний пошук завершено або триває паралельно, головне завдання терапевта – симптоматичний менеджмент. Ксеростомія – це не стан, який можна відтермінувати в очікуванні результатів усіх аналізів. Допомога має бути комплексною, багаторівневою й адаптованою до конкретного пацієнта.

Перший крок – модифікація способу життя, або, простіше кажучи, створення сприятливого середовища для слизової. Вода тут стає найкращим союзником, але пити її потрібно правильно: часті маленькі ковтки протягом дня формують постійну вологу плівку, тоді як одноразовий літр не надає відчутного ефекту. Особливо важливо подбати про нічний режим: зволожувач повітря в спальні суттєво полегшує ранковий стан, особливо для тих, хто дихає ротом. Із харчових аспектів варто обмежити кофеїн, алкоголь і занадто солону їжу, які підсилюють дегідратацію слизової оболонки ротової порожнини.

Якщо слинні залози ще зберегли функцію, їх можна стимулювати. Жування гумок або льодяників із ксилітолом активує механорецептори та одночасно захищає емаль від карієсу – це свого роду золотий стандарт стимуляції. У тяжчих випадках можливе фармакологічне втручання: М-холіноміметики, як-от пілокарпін, здатні активувати секрецію, але потребують ретельного контролю через ризик кардіоваскулярних побічних ефектів.

Коли власних ресурсів недостатньо, на допомогу приходить замісна терапія. Сучасні спреї та гелі на основі метилцелюлози чи муцину імітують в’язкість природної слини й особливо ефективні перед сном або перед тривалою розмовою. Важливо нагадати пацієнту: штучна слина зволожує, але не містить унікального складу ферментів та імуноглобулінів, які забезпечують природний захист ротової порожнини.

Неможливо обійти увагою і стоматологічний нагляд. Інтерніст має скерувати пацієнта до стоматолога для розробки індивідуального плану захисту емалі та слизової. Це передбачає застосування ремінералізуючих гелів із фтором і кальцієм та відмову від спиртовмісних ополіскувачів, які можуть підсилювати сухість.

Комплекс заходів для пацієнта узагальнено в таблиці 2.

Таблиця 2. Корисні поради та рекомендації для пацієнтів стосовно стоматологічного нагляду
Категорія поради	Рекомендації
Спосіб життя та харчування	Уникати алкоголю, тютюну, кислих напоїв та напоїв із кофеїном; обмежити солону, гостру, липку і суху їжу; пиття води малими ковтками протягом дня; жувальна гумка чи льодяники із ксилітолом без цукру; використання масла або зволожуючої помади для губ; зволожувач повітря під час сну
Гігієна порожнини рота	Чистити зуби фторованою пастою щонайменше 2 р/день; користуватися зубною ниткою; безалкогольні ополіскувачі; зволожуючі спреї та гелі; слідкувати за станом зубних протезів; планові візити до стоматолога не менше 2 р/рік; прикусна рентгенограма щороку; своєчасне лікування грибкових/бактеріальних інфекцій; за узгодженням зі стоматологом – фторлак або фторгель
Фармакологічна стимуляція слиновиділення	Пілокарпін 5 мг 3 р/день; цевімелін 30 мг 3 р/день (курс не менше 3 міс); контролювати можливі побічні ефекти: пітливість, гіпотензія, брадикардія, нудота, діарея, бронхоконстрикція, проблеми із зором
Штучна слина	При вираженому дискомфорті – гелі-замінники слини перед сном; засоби з карбоксиметилцелюлозою, гліцерином, іонами кальцію та фосфату; забезпечують тимчасове полегшення симптомів, не замінюють природної слини

Отже, лікування ксеростомії – це гра в довгу. Навіть якщо усунути первинну причину неможливо (наприклад, при системних захворюваннях), правильний менеджмент дозволяє пацієнту знову комфортно приймати їжу, розмовляти та усміхатися, перериваючи цикл «сухість – запалення – дисфагія – тривога». Поєднання швидкої симптоматичної допомоги, зміна способу життя, гігієнічних заходів і за потреби фармакологічної підтримки зменшує ризик стоматологічних ускладнень і сприяє збереженню нутритивного та психологічного здоров’я.

Висновки для лікаря-практика

Підсумовуючи розгляд проблеми ксеростомії, варто акцентувати увагу на декількох стратегічних пунктах.

Ксеростомія – це системний маркер. Сухість у роті рідко є ізольованою проблемою. Для інтерніста це «сигнальна ракета», що свідчить про прихований цукровий діабет, автоімунні процеси (синдром Шегрена) або хронічні ураження печінки.
Ревізія фармакотерапії – крок № 1. Перш ніж призначати додаткові обстеження, проаналізуйте аптечку пацієнта. В більшості випадків причина криється в антигістамінних препаратах, антидепресантах або діуретиках.
Слина – захисник нутритивного статусу. Пам’ятайте, що без адекватної салівації пацієнт втрачає не лише комфорт, а й можливість повноцінно харчуватися. Ксеростомія – прямий шлях до дефіциту білка та вітамінів, особливо в пацієнтів літнього віку.
Комплексний підхід до лікування. Терапія має поєднувати стимуляцію (ксилітол), заміщення (штучна слина) та обов’язковий захист зубної емалі. Своєчасне скерування до стоматолога допоможе уникнути втрати зубів через стрімку демінералізацію.
Емпатія та якість життя. Ксеростомія суттєво підвищує рівень тривожності та соціальної ізоляції. Ваше розуміння цієї проблеми та прості поради (зволоження повітря, пиття малими ковтками) можуть кардинально змінити самопочуття пацієнта.

Список літератури знаходиться в редакції.

Примітка: * антитіла до цитоплазматичного антигена SS-A (Ro) – підвид антинуклеарних антитіл, спрямованих проти рибонуклеопротеїнів у ядрі та цитоплазмі; маркер синдрому Шегрена; ** антитіла до цитоплазматичного антигена SS-B (La) – антитіла до білків, пов’язаних із ферментом РНК-полімераза‑3; виявляються в 40-50% хворих на синдром Шегрена.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (613), 2026 р