Щербініна М.Б.

За сухими цифрами медичної статистики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) ховається масштаб справжньої пандемії XXI ст., зумовленої сучасним способом життя. Наразі в світі на ГЕРХ страждають >700 млн людей [1].

Пацієнтка, 67 років, скаржиться, що «їжа втратила смак». Кава здається гіркою, м’ясо має «металевий присмак», а улюблені страви більше не приносять задоволення. Вона пов’язує це з віком і не згадує про проблему під час консультації, доки лікар цілеспрямовано не уточнює деталі. І лише при перегляді терапії з’ясовується: протягом останніх місяців до лікування були додані новий антигіпертензивний препарат, статин і метформін.

Синдром пекучості рота (СПР), або стоматодинія, глосодинія, оральна дизестезія, ідіопатичний орофаціальний біль, синдром «ошпареного рота», – клінічний парадокс і водночас одна з найскладніших діагностичних пасток. Кожен лікар мав справу з пацієнтом, який скаржився на постійне «палання» в ротовій порожнині, але під час огляду виявлялася ідеально інтактна слизова – без ерозій, нальоту або ознак запалення. Саме ця невідповідність між інтенсивністю суб’єктивних відчуттів і відсутністю об’єктивних змін часто заводить лікаря в глухий кут. Із позицій сучасної медицини СПР розглядають як хронічний нейропатичний орофаціальний больовий розлад, за якого біль є не наслідком локального ушкодження, а самостійною патологією.

У межах циклу «Check-up ротової порожнини» в попередній публікації ми зосереджувалися на ксеростомії та алгоритмах дій інтерніста за наявності відповідної скарги пацієнта. Продовжуючи тему клінічних сигналів, пов’язаних із порожниною рота, цього разу зупинимося на галітозі – симптомі, який значно частіше має міждисциплінарне значення, ніж прийнято вважати.

Сухість у роті, або ксеростомія, – поширена скарга пацієнтів, яку деякі лікарі нерідко сприймають як другорядну. Проте в клінічній практиці цей стан є потужним індикатором соматичного здоров’я і часто стає своєрідною точкою входу для діагностики складних соматичних станів: від побічної дії фармакотерапії до системних автоімунних процесів. Нерідко саме ксеростомія є прихованою першопричиною нутритивної недостатності, оскільки перетворює базовий процес харчування на складне й болісне випробування. Принципово важливо, що ксеростомія – суб’єктивне відчуття, яке не завжди лінійно корелює з об’єктивною гіпосалівацією. За даними досліджень, швидкість секреції слини має впасти на ≈50%, перш ніж пацієнт почне відчувати сухість. Отже, момент появи скарги часто означає, що функціональне виснаження слинних залоз уже зайшло досить далеко.

Хвороба Вільсона (ХВ), або гепатоцеребральна дистрофія, – це автосомно-рецесивне спадкове захворювання, спричинене мутаціями гена ATP7B, що зумовлюють порушення транспорту та екскреції міді. Надлишок міді накопичується в печінці, а згодом – у головному мозку, нирках, рогівці, серці та інших органах, що спричиняє токсичне ураження тканин і прогресуючий перебіг хвороби. У світі ХВ спостерігається в ≈1 із 30 тис. людей, тоді як гетерозиготне носійство мутацій гена ATP7B зустрічається частіше – в 1 з 90-150 осіб.

Старіння є природним біологічним процесом, який супроводжується поступовим зниженням функційних резервів усіх органів і систем. За оцінками ВООЗ, до 2050 року частка людей віком понад 60 років подвоїться – із 12 до 22% населення планети [1]. В Україні цей процес відбувається ще інтенсивніше: вже сьогодні понад 17% населення становлять особи віком ≥65 років, а за прогнозами Державної служби статистики, до 2030 року ця частка перевищить 20% [2]. Така демографічна зміна висуває нові вимоги до системи охорони здоров’я і посилює актуальність проблем, що раніше розглядалися як другорядні, зокрема нутритивної підтримки та якості травлення у старших вікових групах.

Одним из симптомов, имеющих место при хронических заболеваниях печени, является усталость. При рассмотрении проявлений этого признака сегодня широко обсуждаются мнения о возможности его использования в качестве ключа к диагностике этой группы заболеваний, а также точки терапевтического воздействия для достижения оптимального эффекта лечения [1]. В дискуссиях распространено использование термина «синдром хронической усталости». Прежде всего необходимо выяснить, что выражают эти определения и правильно ли их используют.

Сегодня гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) находится в центре внимания гастроэнтерологов всего мира. Согласно данным статистики, распространенность ГЭРБ в мире колеблется от 8 до 33%, охватывая все возрастные группы обоих полов.

Согласно данным Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) сердечно-сосудистые заболевания (ССЗ) остаются ведущими причинами смерти во всем мире. Так, в 2008 г. от ССЗ умерло более 17 млн человек. Из них свыше 3 млн приходятся на возрастные группы до 60 лет и в значительной степени могли быть предотвращены.