16 жовтня, 2024

Стрес і репродуктивне здоров’я жінки

За матеріалами науково-практичної конференції «Жінка та війна: формули виживання. Частина XX»

Гострим питанням практичної медицини в умовах сьогодення стало визначення характеру впливу стресу на здоров’я людини та можливі шляхи запобігання його негативним наслідкам. У рамках конференції «Жінка та війна: формули виживання» професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук Ольга Володимирівна Горбунова проаналізувала наукові підходи щодо визначення механізмів формування та наслідків впливу стресу на здоров’я жінки. В доповіді було зазначено, що стрес призводить до порушень гомеостазу в організмі з подальшим розвитком специфічних і неспецифічних адаптивних реакцій. Надмірна і тривала дія стресу супроводжується формуванням дистресу, котрий розглядається як основа будь-яких патологічних процесів організму людини. Стрес негативно впливає на стан здоров’я жінки, зокрема на її репродуктивну систему, тому потребує особливої уваги з боку лікарів.

Дослідження впливу стресу на здоров’я людини вже тривалий час перебуває у фокусі уваги медичного суспільства. Ще на початку минулого століття Ганс Сельє сформулював знамениту концепцію стресу, за яку в 1949 р. отримав Нобелівську премію. За його словами, лише декілька ознак дійсно характеризують будь-яку конкретну хворобу, а більшість симптомів є загальними для багатьох хвороб.

Стрес-система людини забезпечує неспецифічну адаптивну відповідь і має центральні відділи регуляції (кора півкуль головного мозку, гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз, лімбічна система, ретикулярна формація, тимус) та периферичні ланки, представлені наднирковими залозами, нервовими шляхами й рецепторами.

Основним результатом активації стрес-системи є збільшення секреції глюкокортикоїдів і катехоламінів (адреналіну, норадреналіну) – головних стрес-гормонів, які забезпечують мобілізацію та енергетичну підтримку роботи стрес-системи організму. Водночас спостерігається збільшення секреції соматотропіну, що активує анаболічні процеси в тканинах.

Стрес-система мобілізує функціональні системи, що відповідають за специфічну адаптацію в змінених умовах, а також координує адаптаційні процеси всього організму. За сучасними уявленнями, одночасно запускається й функціональна система, котра поєднує органи різних фізіологічних систем і відповідає за специфічну адаптивну відповідь на дію конкретного стресора. Стресовий стан охоплює функціональні системи, що забезпечують своєю саморегуляцією різні константи гомеостазу й поведінки.

Стресові чинники (або стресори) – це будь-які достатньо сильні впливи подразників середовища, що можуть спричинити порушення гомеостазу.

Стресори розрізняють за природою впливу (Соболь В.І., 2019) на:

▶ фізичні (спека, холод, вітер);

▶ хімічні (вплив вуглекислого газу, токсинів, солей);

▶ біологічні (інфекційні захворювання, нестача або надлишок їжі, вплив паразитів);

▶ соціальні (страх, небезпека, конфлікти);

та за джерелом впливу:

▶ зовнішні (екзогенні), наприклад травми;

▶ внутрішні (ендогенні), наприклад біль.

Механізм впливу стресових чинників представлено на рисунку 1.

Рис. 1. Механізм впливу стресових чинників

У відповідь на дію стресорів в організмі виникають стрес-реакції, які є складовою загального адаптаційного синдрому. Останній – це сукупність адаптивних реакцій, які виникають в організмі людини під дією стресорів і спрямовані на підтримання гомеостазу.

Серед основних ефектів загального адаптаційного синдрому:

збільшення концентрації у цитоплазмі універсального мобілізатора функцій (іонів кальцію) та активації ключових регуляторних ферментів (протеїнкіназ);
активація мембранних білків завдяки збільшенню активності ліпаз і фосфоліпаз;
мобілізація енергетичних і структурних ресурсів організму, що виражається в збільшенні в крові концентрації глюкози, жирних кислот, амінокислот;
спрямована передача енергетичних і структурних ресурсів до функціональної системи, що здійснює адаптаційну реакцію;
активація синтезу нуклеїнових кислот і білків у різних органах.

Три основні стадії стресу (адаптаційного синдрому) за Г. Сельє:

1) стадія тривоги (alarm-реакція, короткочасна адаптація) – забезпечує негайну мобілізацію захисних сил організму. Так, під дією гормонів у людини збільшуються частота та сила скорочень серця, підвищуються артеріальний тиск і рівень глюкози в крові, розширюються бронхи, звужуються кровоносні судини тощо;

2) стадія опору (довгострокова адаптація) – характеризується відновленням порушеного гомеостазу та підвищенням стійкості не лише до дії початкового стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість). Синтезуються білки м’язів, утворюються еритроцити для забезпечення додаткових потреб у кисні, збільшується кількість ферментів для синтезу білків у робочих органах, зростає кількість антитіл, що підвищує імунітет, тощо;

3) стадія виснаження – зумовлює вичерпання резервних можливостей організму. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного еустресу перетворюється на шкідливий виснажувальний дистрес.

Дистрес супроводжується типовими змінами в організмі, які називають тріадою Сельє:

1) розростання кори надниркових залоз;

2) зменшення тимуса;

3) поява крововиливів у слизовій оболонці травного тракту.

Якщо дія стресора не припиняється, це може спричинити виникнення хвороби (рис. 2). Механізми адаптації взаємопов’язані між собою і мають подвійний характер через здатність переходити із захисних в ушкоджувальні та стають основою або складовою розвитку патологічного процесу. Цьому переходу сприяють кількість, інтенсивність і тривалість дії стрес-факторів (алостатичне навантаження), а також особливості організму, що характеризують його реактивність або схильність до різних патологічних процесів. Отже, із загальної ланки адаптації стрес-реакція перетворюється на неспецифічну ланку патогенезу різних захворювань.

Рис. 2. Стадії стресу (адаптаційного синдрому) за Г. Сельє (Соболь В.І., 2019)

Що стосується впливу стресу на репродуктивне здоров’я жінки, то насамперед він порушує регуляцію менструального циклу. Результатом можуть стати овуляція без лютеїнізації або ановуляція. Остання може спричинити персистенцію фолікула, виникнення кіст або полікістозу яєчників. Дефіцит прогестерону призведе до безпліддя або невиношування вагітності. В результаті надлишку естрогенів можуть виникати дисменорея, гіперплазія ендометрія, мастопатія. Гіперпролактинемія може реалізуватись аменореєю, мастодинією, фіброаденомами молочних залоз тощо. Ознаками гіперандрогенії є гірсутизм, вірилізація, акне.

Вплив зовнішніх факторів на регуляцію менструального циклу дуже серйозний. Особливо ця проблема актуальна сьогодні в Україні, адже населення знаходиться в умовах хронічного стресу. Останній спричиняє розбалансування гіпоталамо-гіпофізарно-гонадальної осі. Це, своєю чергою, зумовлює функціональну гіпоталамічну аменорею, наслідками якої є хронічна ановуляція та безпліддя жінок репродуктивного віку.

Отже, стрес має віддалені наслідки для репродуктивного здоров’я жінки. Порушення менструального циклу можуть у результаті зумовити цілий спектр патологічних станів: анемія, позаматкова вагітність, безпліддя, новоутворення, ендометріоз, випадіння волосся, акне, головний біль, розлади неврологічного та психоемоційного стану.

Слід також зазначити про вплив стресу на сексуальну сферу. Страх негативно впливає на якість сексуального життя й сексуальне бажання, що загрожує тривалості та якості нормальних інтимних стосунків подружніх пар, а це може чинити вплив на одну з найважливіших сторін суспільного життя – сім’ю.

Сучасний підхід до корекції функціональних можливостей репродуктивної системи жінки включає:

◆ зменшення навантаження гормональними препаратами та модуляцію відповіді клітин;

◆ підвищення чутливості клітин яєчників до дії гормонів, тобто подолання т. зв. субклінічної резистентності клітин до дії ФСГ, ЛГ, інсуліну.

Застосування Ледівіста Вітал («Віста») – комплексу біологічно активних речовин – сприяє підтримці гормонального балансу, обмінних процесів, репродуктивної функції, зменшенню наслідків інсулінорезистентності в жіночому організмі. Ледівіста Вітал містить міо-інозитол 2000 мг, метилтетрагідрофолат – активну метаболічну форму фолієвої кислоти (вітамін В₉) 200 мкг і ціанокобаламін (вітамін В₁₂) 2,5 мкг.

Відповідь клітин на вплив гормонів істотно залежить від рівня міо-інозитолу. Інозитол (вітамін В₈) – циклічний поліол; це не істинний вітамін, а вітаміноподібна речовина, оскільки ≈¾ добової потреби інозитолу продукується самим організмом людини. Добова потреба організму дорослого в інозитолі становить 4-8 г.

Міо-інозитол відіграє важливу роль у репродуктивному здоров’ї жінки. Зокрема, він бере участь у метаболізмі глюкози, у фолікуло- й оогенезі, регулює проліферацію і дозрівання гранульозних клітин у яєчниках, а також у виробленні антимюллерова гормону, у розвитку та транспортуванні зрілих ооцитів, покращує якість ембріонів.

Сьогодні міо-інозитол широко застосовується для покращення фертильності. Ще у 2018 р. інозитол було включено до настанов Європейського товариства репродукції та ембріології людини (European Society of Human Reproduction and Embryology, ESHRE) з лікування синдрому полікістозних яєчників [1].

Установлено, що прийом міо-інозитолу в дозі 2000 мг і фолієвої кислоти 200 мкг 2 р/добу протягом 10,5 тиж дозволяє відновити менструальний цикл та овуляцію в 70% пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, а в >15% жінок настає вагітність [3].

Систематичний огляд міо-інозитолзалежних білків показав, що міо-інозитол впливає на процеси метилювання ДНК за допомогою інозитолзалежних білків, є природним синергістом фолатів, які, як відомо, необхідні для метилювання ДНК – процесу, без якого неможливе ділення клітин, а також, зокрема, для утворення функціонально повноцінних еритроцитів із мегалобластів. Саме тому в практиці репродуктології міо-інозитол використовують спільно з фолатами [2].

Застосування міо-інозитолу разом із фолатами є важливим ресурсом корекції репродуктивних порушень у жінок.

Фолат останнього покоління – глюкозамінова сіль метилтетрагідрофолату, який містить Ледівіста Вітал:

◆ відіграє важливу роль у метаболізмі амінокислот, синтезі білків та нуклеїнових кислот (ДНК, РНК), а також у відновленні хромосом;

◆ сприяє виробленню деяких гормонів і гормоноподібних речовин;

◆ бере участь у процесі ділення клітин, формуванні й роботі кровотворної та імунної систем;

◆ сприяє засвоєнню вуглеводів, покращенню вироблення енергії у клітинах;

◆ бере участь у регуляції рівня глюкози в крові, сприяє підвищенню чутливості клітин до інсуліну.

Включення в комплекс вітаміну В₁₂ сприяє синергічному впливу щодо:

◆ нормалізації гормонального фону, поліпшення процесів ділення клітин, синтезу нуклеотидів;

◆ покращення засвоєння та підвищення дії фолієвої кислоти;

◆ зниження ризиків розвитку інсулінорезистентності, забезпечення участі у регуляції рівня глюкози в організмі;

◆ поліпшення формування епітеліальних клітин;

◆ нормалізація імунітету, покращення енергетичного обміну в клітинах.

Ледівіста Вітал має зручний спосіб вживання – 1 саше/добу дорослим і підліткам віком старше 16 років. Уміст 1 саше слід розчинити у 200 мл теплої води, ретельно перемішати та випити одразу після приготування. Рекомендована тривалість вживання становить 3-6 міс. Упаковка містить 30 саше та забезпечує місячний курс за стандартної схеми вживання.

Отже, застосування коплексу Ледівіста Вітал дозволяє патогенетично впливати на наслідки стресу та знижувати прояви інсулінорезистентності, гіперінсулінемії; сприяти покращенню функції яєчників, овуляції, метаболічних і гормональних показників, а також зниженню рівня андрогенів й усуненню андрогенних порушень у жінок. Ледівіста Вітал – формула жіночої фертильності – комплекс, який може бути рекомендований жінкам, які планують вагітність.

Література

European Society of Human Reproduction and Embryology (2018). International evidence-based guideline for the assessment and management of polycystic ovary syndrome (PCOS). https://www.eshre.eu/Guidelines-and-Legal/Guidelines/Polycystic-Ovary-Syndrome.
Unfer V., Facchinetti F., Orrù B., Giordani B., Nestler J. Myo-inositol effects in women with PCOS: a meta-analysis of randomized controlled trials. Endocr Connect., 2017 Nov; 6 (8): 647-658. doi: 10.1530/EC‑17-0243. PMID: 29042448; PMCID: PMC5655679.
Regidor P.-A., Schindler A. E. (2016). Myoinositol as a Safe and Alternative Approach in the Treatment of Infertile PCOS Women: A German Observational Study. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1155/2016/9537632.

Підготувала Віталіна Хмельницька

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (578), 2024 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (578), 2024 р