На сторінках цього тематичного номера ми започатковуємо нову рубрику, метою створення якої є надання практикуючим педіатрам можливості поглибити свої знання та навички у сфері інструментальних методів діагностики – ​як класичних, так і новітніх. Сьогодні у фокусі нашої уваги буде метод, без якого неможливо уявити собі сучасну клінічну практику та навички інтерпретації результатів якого повинен мати кожен лікар. Це електрокардіографія (ЕКГ). Метод ЕКГ заснований на графічній реєстрації різниці потенціалів, що виникає під час збудження (деполяризації) клітин міокарда. За допомогою ЕКГ вивчають властивості серця: автоматизм, збудливість, провідність, рефрактерність; опосередковано – ​метаболізм серцевого м’яза і перевантаження окремих відділів серця. Потенціали, які виникають у м’язі серця, передаються на поверхню тіла і за допомогою накладання відповідних електродів на різні ділянки тіла реєструються через електрокардіограф.

Для многих поколений рыбий жир стал символом детства, поскольку применялся врачами уже не одно столетие. Этот уникальный продукт по праву является для организма источником жирорастворимых витаминов Е, А и D, микроэлементов (фосфора, брома, железа, селена, марганца, хлора, йода, магния, кальция и др.), полиненасыщенных жирных кислот (омега‑6 и омега‑3)

Ультразвукове дослідження (УЗД) посідає провідні позиції в діагностичному арсеналі дитячих кардіоревматологів, оскільки надає можливість обстеження та динамічного спостереження стану скелетно-м’язової та серцево-судинної систем. У деяких випадках УЗД – ​це основний метод діагностики патології (синовіту, ентозиту, міозиту, легаментиту, бурситу, перикардиту, ендокардиту та ін.).

Гострий міокардит – ​нечастий прояв багатьох вірусних інфекцій, що має широкий спектр симптомів і клінічних проявів. При грипі частота ураження міокарда становить від 0 до 11% (фактично кожна 10-а дитина) залежно від застосованих діагностичних критеріїв. Іншими етіологічними чинниками вірусного міокардиту є ентеровіруси (найчастіше – ​вірус Коксакі В), аденовіруси, парвовіруси, віруси гепатиту С, імунодефіциту людини та ін. Міокардит – ​запалення серцевого м’яза, що характеризується некрозом кардіоміоцитів та асоційованим запальним інфільтратом. Провідними патогенетичними механізмами вважають імунну реакцію макроорганізму і цитоліз унаслідок безпосередньої дії вірусів. Більшість випадків мають безсимптомний перебіг і вчасно не діагностуються. Фульмінантний вірусний міокардит розпочинається гостро з раптовим виникненням серцевих симптомів на тлі неспецифічних грипоподібних симптомів зі швидким зниженням гемодинаміки та потенційно фатальними серцевими ускладненнями. У дітей фульмінантний міокардит становить 30-40% випадків міокардиту і супроводжується 30-40% летальністю.

Сьогодні розлади аутистичного спектра (РАС) є однією з найбільш актуальних­ ­медико-соціальних проблем сучасної нейропедіатрії через зростання їх поширеності в усьому світі та значний негативний вплив на якість життя як пацієнтів, так і їх родин. Згідно з сучасними уявленнями, РАС – ​це гетерогенна група порушень нейророзвитку, що мають різну етіологію, але характеризуються спільними симптомами, пов’язаними з порушеннями соціальної взаємодії, комунікативних функцій та наявністю обмеженості та стереотипності поведінки та інтересів [1]. Це визначення підкреслює спектральний характер розладу, який поєднує пацієнтів із захворюванням різної етіології, з різним ступенем тяжкості клінічних проявів та різними супутніми захворюваннями, а також акцентує на його біологічній природі. Зараз загальновизнаним є уявлення про РАС як результат порушення розвитку мозку внаслідок взаємодії факторів – ​генетичних і зовнішнього середовища [2, 3].

Комплекс туберозного склероза (КТС) представляет собой генетическое заболевание, при котором поражаются многие системы органов. Клинические проявления КТС включают доброкачественные опухоли головного мозга, кожи, сердца, легких и почек, а также разнообразную неврологическую патологию – ​судороги, расстройства спектра аутизма и когнитивную недостаточность (рис. 1). Название этого заболевания образовано от латинского слова tuber (корневидный побег) и греческого слова skleros (твердый), поскольку при аутопсии в головном мозге умерших пациентов с КТС можно обнаружить характерные твердые и бледные новообразования, именуемые туберсами.

20-22 вересня 2017 р. у м. Полтава відбулася XIX Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання педіатрії», присвячена пам’яті видатного вітчизняного вченого, члена-кореспондента НАН, НАМН України, професора Віктора Михайловича Сідельникова. Наукова програма цього щорічного заходу включала обговорення широкого кола питань сучасної клінічної педіатрії, а участь у ньому взяли відомі вітчизняні клініцисти й експерти з питань організації охорони здоров’я дітей. Традиційно значний інтерес аудиторії викликали доповіді, у яких знані українські вчені розглядали практичні підходи до діагностики, лікування та профілактики найбільш поширених дитячих захворювань, адже саме ці завдання щоденно доводиться вирішувати кожному педіатру та сімейному лікарю. Однією з таких «вічних» проблем педіатрії та дитячої оториноларингології є гострий тонзилофарингіт – ​дуже поширене у дитячій популяції інфекційно-запальне захворювання. Здавалося б, зараз про цю патологію вже відомо майже все, проте в реальній клінічній практиці під час вибору засобів його емпіричного лікування у лікарів дійсно виникає багато запитань і сумнівів. З сучасними науковими даними про етіологічну структуру збудників гострого тонзилофарингіту, а також з клінічними рекомендаціями щодо його терапії та профілактики ускладнень учасників конференції докладно ознайомив авторитетний вітчизняний вчений-педіатр, академік НАМН України, завідувач кафедри педіатрії № 4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Віталій Григорович Майданник. Пропонуємо увазі читачів огляд цієї цікавої доповіді.

Муколітики широко застосовують у педіатрії для лікування захворювань дихальних шляхів – ​як гострих (трахеїти, бронхіти, пневмонії), так і хронічних (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, вроджені та спадкові бронхолегеневі захворювання, зокрема муковісцидоз). Призначення муколітиків показане і при хворобах ЛOP-органів, що супроводжуються виділенням слизового і слизово-гнійного секрету

Проблема острых респираторных заболеваний (ОРЗ) всегда крайне актуальна в педиатрической практике, однако наибольшую остроту она традиционно приобретает именно в осенне-зимний период, когда отмечается резкий подъем заболеваемости. О современных подходах к тактике лечения ОРЗ у детей подробно рассказала в рамках научно-практической конференции «Проблемы и перспективы современной педиатрии» (3 марта 2017 года, г. Киев) профессор кафедры педиатрии № 2 Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика, доктор медицинских наук Марина Евгеньевна Маменко. Особое внимание в своем докладе она уделила особенностям назначения таких широко применяемых в педиатрической практике препаратов, как назальные деконгестанты.

Аденовирусы с момента их идентификации уже на протяжении 60 лет вызывают интерес врачей-клиницистов в разных областях медицины. В настоящее время выделяют 7 типов аденовирусов (A-G), а также более 50 их серотипов. Вирионы аденовирусов лишены внешней оболочки и имеют икосаэдрическую симметрию. Диаметр частиц составляет 70-90 нм. Геном представляет собой одну молекулу двухцепочечной ДНК. Репликация и сборка вируса осуществляется в ядре, синтез полипептидных цепей происходит в цитоплазме, а высвобождение вирионов сопровождается разрушением клетки (Harrison, 2010).

В структуре заболеваний респираторного тракта у детей во всем мире доминируют острые респираторные инфекции (ОРИ). И хотя большинство из них имеют вирусную этиологию, своевременное выявление и адекватное лечение бактериальных респираторных инфекций, а также вторичных бактериальных осложнений, нередко развивающихся при вирусных инфекциях, остаются важнейшими повседневными задачами для каждого педиатра. О современных подходах к назначению антибактериальной терапии и пойдет речь в данном обзоре.

У педіатрії дотримання схеми прийому антибіотика є надважливим при лікуванні будь-яких бактеріальних інфекцій. Зазвичай вибір антибіотика лікарем і комплаєнс пацієнта залежать від низки факторів, зокрема причинного мікроорганізму і його чутливості, локалізації та тяжкості інфекції. Важливим також є вік пацієнта і наявність у нього алергії, шлях введення препарату, побічні ефекти і токсичність. Проте смак антибіотика і здатність дитини переносити пероральну терапію часто не враховуються. Визнання важливості смакового задоволення для дитини та батьків дозволяє підвищити прихильність до лікування і таким чином покращити його результати.