Нефрологія: сучасні підходи до діагностики та лікування захворювань нирок
Нефрологія – це галузь медицини, що займається діагностикою, лікуванням та профілактикою захворювань нирок. Від функціонального стану нирок залежить загальне здоров’я організму, адже нирки виконують життєво важливі функції, забезпечуючи очищення крові, регуляцію водно-сольового балансу та гормональну активність. До основних функцій нирок належать:
- Видільна (екскреторна) функція – нирки фільтрують кров, видаляючи токсини, шкідливі продукти обміну (сечовину, креатинін, аміак) та надлишок води.
- Регуляція водного балансу – контролюють кількість рідини в організмі, запобігаючи зневодненню або надмірному накопиченню води.
- Контроль електролітного балансу – підтримують рівень натрію, калію, кальцію, фосфору, що важливо для роботи серця, нервової системи та м’язів.
- Регуляція артеріального тиску – виробляють ренін, який впливає на судини та допомагає підтримувати нормальний кров’яний тиск.
- Гормональна функція – синтезують еритропоетин, який стимулює утворення еритроцитів у кістковому мозку, а також активують вітамін D, необхідний для засвоєння кальцію.
Серед найпоширеніших нефрологічних патологій виділяють:
1. Гостре ураження нирок (ГУН) –раптове погіршення функції нирок, що може призвести до накопичення токсичних речовин у крові, порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.
Причини ГУН
ГУН може бути преренальним, ренальним або постренальним
Преренальні фактори: гіповолемія (втрата рідини через діарею, кровотечу), серцева недостатність, сепсис.
Ренальні фактори: ішемія, токсичне ураження (нефротоксичні препарати, контрастні речовини), гломерулонефрит.
Постренальні фактори: обструкція сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, камені, пухлини).
Клінічні прояви включають: олігурію або анурію (зменшення або відсутність сечовиділення), набряки, гіперкаліємію (ризик аритмій), метаболічний ацидоз, втому, нудоту, порушення свідомості
2. Хронічну хворобу нирок (ХХН) – прогресуюче порушення функції нирок, що може призвести до ниркової недостатності.
3. Гломерулонефрит – запальне ураження клубочків нирок, яке може бути автоімунного (морфологічні варіанти включають хворобу мінімальних змін, мембранозну нефропатію, фокально-сегментарний гломерулосклероз, мембрано-, мезангіопроліферативний гломерулонефрит, С1q, С3 нефропатію) або інфекційного (постстрептококовий гломерулонефрит) походження.
4. Полікістозну хворобу нирок (аутосомно-домінантна та рецисивна).
5. Пієлонефрит – бактеріальне запалення нирок, що потребує антибактеріальної терапії.
6. Сечокам’яну хворобу – утворення каменів у нирках через порушення обміну речовин.
7. Нефротичний синдром – стан, що супроводжується значною втратою білка із сечею та набряками.
8. Нефропатії на тлі ревматичних захворювань, які включають:
- Люпус-нефрит – ураження нирок при системному червоному вовчаку;
- Ревматоїдний гломерулонефрит – запалення клубочків нирок у пацієнтів із ревматоїдним артритом.
- Васкулітну нефропатію – ураження ниркових судин при системних васкулітах, як-от гранулематоз Вегенера або вузликовий періартеріїт.
- Подагричну нефропатію – на тлі гіперурикемії/подагри.
У нефрології виділяють кілька ключових клінічних синдромів, які допомагають діагностувати та оцінювати стан пацієнтів із захворюваннями нирок. Ось основні із них:
- Гіпертонічний синдром – підвищення артеріального тиску через порушення ниркової регуляції.
- Гострий нефротичний синдром – характеризується гематурією, протеїнурією, набряками та артеріальною гіпертензією.
- Нефротичний синдром – масивна протеїнурія, гіпоальбумінемія, набряки та гіперліпідемія.
- Сечовий синдром – зміни в аналізах сечі, такі як протеїнурія, гематурія, лейкоцитурія.
- Гостра та хронічна ниркова недостатність – порушення фільтраційної функції нирок, що призводить до накопичення токсичних речовин у крові.
- Дисфункція канальців – порушення реабсорбції та секреції в ниркових канальцях, що може спричинити електролітні розлади.
Сучасні методи діагностики
- Лабораторні аналізи (загальний аналіз сечі, біохімія крові, визначення рівнів креатиніну, сечовини, цистатину С, співвідношення альбумін/креатинін у сечі) із подальшим розрахунком швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ).
- Ультразвукове дослідження (УЗД) – оцінка форми, розмірів, товщини паренхіми нирок та наявності патологічних утворень, камінців.
- Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) – детальна візуалізація нирок.
- Біопсія нирки – гістологічне дослідження тканин для уточнення діагнозу.
- Радіоізотопна реносцинтіграфія – неінвазивний метод діагностики, який використовується для оцінки функціонального стану нирок.
Показання до реносцинтіграфії
- Оцінка ниркової фільтрації
- Діагностика міхурово-сечовідного рефлюксу
- Контроль стану нирок після трансплантації
- Виявлення порушень кровотоку в нирках
- Оцінка ефективності лікування
Методи лікування
- Фармакотерапія – застосування антибіотиків, діуретиків (петльових, тіазидних, калійзберігаючих), глюкокортикоїдів, цитостатиків, імуномодуляторів, антигіпертензивних препаратів, нефропротекторної терапії (інгібітори АПФ/БРА, іНЗКТГ-2, антагоністи альдостерону та ін.).
-
Діаліз – очищення крові при нирковій недостатності (гемодіаліз, гемодіафільтрація, інтермітуючий гемодіаліз, перитонеальний діаліз).
Гемодіаліз передбачає наявність судинного доступу, як-от артеріовенозної фістули, протезу, двоходового або тунельованого центрального венозного катетера.
Перитонеальний діаліз передбачає імплантацію катетера Тенкоффа для проведення обмінів.
- Трансплантація нирки (від родинного донора, трупна) – радикальний метод лікування термінальної стадії ХХН.
Профілактика захворювань нирок
Щоб зберегти здоров’я нирок, важливо:
- Дотримання водного балансу – вживання достатньої кількості рідини, обмеження у разі наявності набряків / нефротичного синдрому.
- Контроль артеріального тиску – гіпертонія є одним із факторів ризику ХХН.
- Обмеження споживання солі – надлишок натрію може спричинити затримку рідини та підвищення тиску.
- Уникнення неконтрольованого приймання ліків – особливо нефротоксичних препаратів.
Сучасна нефрологія активно впроваджує інноваційні методи діагностики і лікування, що покращують точність діагнозу та ефективність терапії. Ось деякі із найперспективніших напрямків:
Інноваційні методи діагностики
- Штучний інтелект (ШІ) у нефрології – використовується для ранньої діагностики, персоналізованого планування лікування та моніторингу пацієнтів. ШІ допомагає аналізувати великі масиви даних, прогнозувати ризики та покращувати результати лікування.
- Біомаркери для оцінки функції нирок – нові маркери, як-от NGAL, KIM-1, дозволяють виявляти гостре пошкодження нирок ще до появи клінічних симптомів.
- Розширена візуалізація – функціональна МРТ та КТ із контрастуванням дають детальну картину стану нирок, що важливо для діагностики пухлин та судинних патологій.
Інноваційні методи лікування
- Біологічна терапія – нові препарати, такі як інгібітори TNF-α та антагоністи інтегринів, демонструють високу ефективність у лікуванні запальних захворювань нирок.
- Персоналізована медицина – використання генетичних тестів для підбору оптимальної терапії при хронічній хворобі нирок (ХХН).
- Лапароскопічні операції – мінімально інвазивні методи, такі як лапароскопічна нефропексія, значно знижують ризик ускладнень при нефроптозі.
- Замісна терапія нирок – новітні технології гемодіалізу та перитонеального діалізу із покращеними фільтрами та індивідуальними режимами очищення крові.
