Статті

18 березня конференція під такою назвою об’єднала студії у чотирьох містах України та численну онлайн-аудиторію для знайомства з новим лікарським засобом класу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Перший і єдиний в Україні локсопрофен під назвою Реліква виведений на ринок відомим виробником – компанією «Др. Редді’с Лабораторіз». Мультидисциплінарність проблеми болю, лихоманки та запалення визначила фахове різноманіття учасників заходу: лікарі загальної практики і сімейної медицини, неврологи, отоларингологи, хірурги, травматологи. На зустрічі розглянуто історію розробки, особливості механізму дії, клінічні переваги, аспекти безпеки та сучасні позиції локсопрофену в терапії гострих і хронічних станів, які потребують знеболення й протизапальної терапії.

За матеріалами VII Міжнародного конгресу Antibiotic resistance STOP!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку через ускладнення гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) помирають ≈2,5 млн людей у всьому світі [1]. Більшість ГРІ, як-от грип, парагрип, респіраторно-синцитіальна інфекція, властива сезонність, коронавірусна інфекція, яка часто супроводжується гострим респіраторним дистрес-синдромом, є активними протягом усього року. Респіраторні віруси порушують мукоциліарний кліренс, руйнують війки епітелію дихальних шляхів, сприяють швидкій колонізації респіраторного тракту бактеріальною флорою (найчастіше Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzaе, Moraxella catarrhalis). Доведено, що протеолітичні ферменти, зокрема серратіопептидаза, є ефективною ад’ювантною терапією при захворюваннях дихальних шляхів, яка сприяє прискоренню одужання і запобігає розвитку ускладнень.

Синдром обструкції дихальних шляхів у практиці інтерніста зустрічається надзвичайно часто, що зумовлено розмаїттям причин його розвитку, а тому пояснює труднощі його диференційної діагностики. Це патологічний стан, що виникає внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів із подальшим зростанням спротиву потоку повітря під час вентиляції і характеризується епізодами задишки в результаті запальної інфільтрації, бронхоконстрикції (бронхообструкції), гіперсекреції та дискринії підслизових залоз, набряку і гіперплазії слизової оболонки дихальних шляхів. З біологічної точки зору обструкція дихальних шляхів є захисно-пристосувальним механізмом, який запобігає проникненню різних чужорідних агентів, у т. ч. інфекційних патогенів та алергенів, у більш глибокі відділи легень (аж до альвеол), таким чином запобігаючи розвитку пневмонії. Виявлення причин і ліквідація обструкції дихальних шляхів, включаючи бронхообструкцію, – ​ключовий момент у діагностичних і терапевтичних алгоритмах багатьох захворювань респіраторного тракту. Відомо, що виділення слизу є першою лінією захисту будь-якого, в т. ч. респіраторного, епітелію організму людини від небезпечних патогенів. Слиз містить імуноглобуліни, різноманітні глікопротеїни та навіть антибактеріальні ферменти, які протидіють росту і розмноженню мікроорганізмів, а також утворенню біоплівок.

Загалом визнається, що розмежувати гострий кашель, спричинений гострим бронхітом та/або ГРІ, практично неможливо: «Поширеність кашлю, зумовленого ГРІ, перевищує 83% протягом перших двох діб захворювання, й оскільки застуда та гострий бронхіт мають багато спільних симптомів, то клінічно диференціювати гострий і хронічний бронхіт і застуду складно, а подекуди взагалі неможливо» (Braman S.S., 2006). Ця клінічна проблема добре відома та визнається не тільки в рекомендаціях, а й у клінічних публікаціях (Albert R.H., 2010) і звітах рандомізованих клінічних досліджень (РКД) (Fischer J., Dethlefsen U., 2013).

Гострий бронхіт (ГБ) – актуальне питання сучасної клінічної практики. Одним з основних його симптомів є гострий кашель [1]; згідно зі статистикою Європейського Союзу, кашель – причина половини нових зареєстрованих звернень до лікаря загальної практики [2]; він має не лише суттєве суто медичне значення, а й є серйозною соціально-економічною проблемою через значне навантаження і витрати на систему охорони здоров’я. Водночас варто зауважити, що ГБ - одна з найчастіших причин нераціонального призначення препаратів антибіотиків (АБ) [3]. Вищезазначене ілюструє актуальність проблеми ГБ у сучасній клінічній практиці та необхідність пошуку оптимальних підходів до лікування ГБ, де особлива увага має приділятися раціональному призначенню АБ.

Кашель є одним з найбільш поширених симптомів у дітей як молодшого, так і старшого віку в різних регіонах світу [1]. За даними проспективного когортного дослідження M. Jurca та співавт. (2017), у 69-70% дітей (із невеликою відмінністю між віковими групами) застуда супроводжується кашлем. Натомість поширеність кашлю, не пов’язаного із гострим респіраторним захворюванням (ГРЗ), має тенденцію до зростання із віком: з 34% в однорічних дітей до 55% у дітей віком 14-17 років.

Гострі вірусні інфекції дихальних шляхів (ГРВІ) є найпоширенішими захворюваннями на первинній ланці медичної допомоги. За ГРВІ, як-от гострий бронхіт і звичайна застуда, кашель – провідний симптом [1]. Гострий кашель спричиняє >50% нових звернень до лікарів, а також формує основний запит на безрецептурні ліки в аптеках [2]. Розрізнити кашель, пов’язаний з гострим бронхітом або застудою, майже неможливо; на практиці лікування часто розпочинають лише на основі клінічних симптомів (без установлення точного діагнозу) [3]. У разі ГРВІ кашель може тривати декілька тижнів – довше за інші симптоми; це, своєю чергою, спричиняє стійке погіршення самопочуття і затримує повернення до звичної активності як у дорослих, так і в дітей [4].

Кашель є одним із найпоширеніших симптомів гострого бронхіту та застуди (Kardos P. et al., 2019). Хоча більшість випадків минає самостійно без будь-яких довгострокових наслідків, гострий кашель має значний вплив на якість життя пацієнтів і часто пов’язаний із пропусканням роботи та втратою продуктивності (Lee K. K. et al., 2013; Thielmann A. et al., 2018). Через переважно вірусну природу гострого кашлю лікування антибіотиками є недоцільним (Kemmerich B. et al., 2006; Albert R. H., 2010; Smith M. P. et al., 2020), може призводити до побічних ефектів і антибіотикорезистентності (Martin D. et al., 2020).

Патологія бронхолегеневої системи в дітей, зокрема гострі бронхіти (ГБ), є однією з 5 найпоширеніших причин звертання пацієнтів по амбулаторну допомогу. ГБ у будь-якому періоді дитинства найчастіше має вірусну етіологію. Незважаючи на чинні прості й чіткі рекомендації щодо лікування бронхітів, реальна клінічна практика показує різноманітні, часто необґрунтовані, підходи з поліпрагмазією до ведення таких пацієнтів. Особливо важливим є поширена практика призначення антибіотиків. Окрім побічних ефектів вони призводять до зростання проблеми антибіотикорезистентності, яку сьогодні Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розцінює як загрозу національній безпеці.

Кожен лікар знає, що під час пандемії COVID-19 можливості для госпіталізації інших пацієнтів украй обмежені. У статті описано алгоритм ведення тяжкого бронхіту в амбулаторних умовах, який дає можливість запобігти госпіталізації пацієнтів.

Гострий бронхіт визначають як гостре захворювання, що виникає в пацієнта без хронічної бронхолегеневої патології, проявляється кашлем, який може бути продуктивним або ні, а також іншими симптомами та клінічними ознаками, які вказують на інфекцію нижніх дихальних шляхів і не мають альтернативного пояснення (тобто не спричинені, наприклад, астмою або синуситом) [1, 2].