Одним із провідних чинників патогенезу коронавірусної хвороби (COVID-19) є розвиток надмірної запальної реакції, відомої як цитокіновий шторм, що вважається основною причиною розвитку легеневої недостатності й інших тяжких ускладнень. Запобігання цитокіновому шторму сьогодні розглядають як важливий засіб профілактики тяжких ускладнень COVID-19 і порятунку життя пацієнтів. До препаратів, що здатні ефективно інгібувати надмірну запальну відповідь, належать кортикостероїди, тому вони викликають неабиякий інтерес науковців як потенційно ефективний засіб лікування нової коронавірусної інфекції. У цій статті розглянемо основні положення протоколів Альянсу боротьби з COVID‑19 (Front Line COVID‑19 Critical Care Alliance, FLCCC), оновлених у червні цього року. В цих протоколах системним кортикостероїдам відведено ключову роль у лікуванні пацієнтів із тяжким перебігом інфекції.

Цей перегляд і оновлення міжнародних настанов щодо ведення пацієнтів із кропив’янкою (КР) ґрунтуються на доказах і консенсусі експертів і розроблені згідно з Кокранівськими методами, а також робочою групою GRADE (Система класифікації, оцінки, розробки і експертизи рекомендацій). Для обговорення й узгодження рекомендацій використовувався структурований процес досягнення консенсусу. Конференція відбулася в гібридному форматі 3 грудня 2020 р. у Берліні (Німеччина). У цьому огляді рекомендацій наведено визначення і класифікацію КР для полегшення інтерпретації даних із різних центрів і регіонів світу щодо основних причин, провокувальних факторів, супутніх захворювань, тягаря для пацієнтів і суспільства, а також відповіді на лікування різних підтипів КР. Крім того, описано основні діагностичні й терапевтичні підходи до ведення пацієнтів, які страждають на найпоширеніші підтипи КР. У керівництві враховано глобальну різноманітність пацієнтів, лікарів, медичних систем і доступу до діагностики й лікування пацієнтів із КР.

Ротова порожнина – ​важливий резервуар SARS-CoV‑2. Збудник COVID‑19 виявляють у назофарингеальному секреті хворих протягом усього захворювання, а стабільно високе вірусне навантаження в слині спостерігають переважно на ранніх стадіях хвороби (Yoon et al., 2020). SARS-CoV‑2 виявляють у 91,7% зразків слини пацієнтів із COVID‑19, а кількість інфекційних копій може досягати 1,2 × 108/мл (To et al., 2020). Коли людина кашляє, чхає, дихає або розмовляє, вона виділяє краплини слини, що містять мікроорганізми (Baghizadeh Fini, 2020). Так, один епізод кашлю або 5 хв розмови супроводжуються виділенням майже 3 тис крапель слини, а під час чхання кількість контамінованих часточок слини, які можуть поширюватися в повітрі на кілька метрів, становить приблизно 40 тис (Baghizadeh Fini, 2020). Краплини слини (>60 мкм) зумовлюють передачу вірусу SARS-CoV‑2 при тісному контакті між людьми (1 м і 3 м; Національні академії наук, інженерної справи та медицини (National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine), 2020). Ба більше, є дані на користь того, що насичені вірусом аерозолі (розмір часточок <60 мкм) можуть сприяти поширенню SARS-CoV‑2 і зараженню ним на відстані до 7-8 м (Jayaweera et al., 2020). Потрібно зауважити, що кількість і розмір краплин слини в різних людей варіюють, відповідно, ризик передачі інфекції при цьому також різний. Таким чином, використання противірусних ополіскувачів для порожнини рота є перспективним напрямом у боротьбі з пандемією COVID‑19.

Вивчення причин гестаційних цереброваскулярних ускладнень, механізмів їх розвитку, розробка алгоритмів діагностики та невідкладної терапії, методів профілактики є актуальною проблемою в неврологічній, нейрохірургічній і акушерсько-гінекологічній практиці. Гостра мозкова катастрофа різко ускладнює перебіг будь-якої акушерсько-гінекологічної патології та багато в чому визначає результат вагітності та пологів. У розвинених країнах частота інсульту, що ускладнює вагітність і післяпологовий період, відносно невелика і становить 1‑2 випадки на 10 тис. пологів. Дотепер достовірна оцінка потенційного ризику гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), асоційованого з вагітністю, є досить складним завданням.

Тривога, що асоціюється із соціальною взаємодією і досягає значущого дискомфорту – ​може ­розглядатися як соціальний тривожний розлад (соціальна фобія), як один із найпоширеніших розладів психічного здоров’я поміж молоді (18‑35 років). Хронічний та виснажливий тип перебігу корелює із поширеністю впродовж усього життя та показниками стійкості симптоматики (включно із вразливістю до рецидиву): 4‑12% та 60% відповідно

Негативна симптоматика шизофренії лишається серйозною терапевтичною проблемою, що має вплив на вибір лікування. За отриманими даними аналізу ефективності як фармакологічних, так і нефармакологічних втручань фахівці Європейської психіатричної асоціації (EPA) розробили настанови з лікування недиференційованих негативних симптомів (як первинних, так і вторинних). До вашої уваги представлено огляд цих рекомендацій, які були опубліковані у березні 2021 р. у виданні European Psychiatry, де зроблено акцент зокрема на перевагах антипсихотичних препаратів другого покоління і на можливості переведення пацієнтів, які отримували антипсихотики першого покоління.

Значна частка пацієнтів із депресією страждають на резистентну, тобто стійку до фармакотерапії антидепресантами, форму захворювання. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є аугментація схеми терапії препаратами інших класів. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті L. McKeown et al. «Patient perspectives of lithium and quetiapine augmentation treatment in treatment-resistant depression: a qualitative assessment» видання Journal of Psychopharmacology (2022; 36 (5):557‑565), присвяченої згаданій проблемі.

Психічне здоров’я дітей і підлітків у закладах дошкільної та шкільної освіти викликає занепокоєння у педагогічних працівників. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 20% дітей у певному періоді свого життя мають значущі проблеми із психічним здоров’ям. Приблизно у 10% школярів відзначено розлади психіки та поведінки, найпоширенішими з яких є розлад дефіциту уваги / гіперактивності й розлад емоційної регуляції (депресивні та тривожні розлади). Проблеми зі шкільною адаптацією внаслідок розладів психіки та поведінки є головною причиною звернення батьків школярів по психіатричну допомогу. Такі діти потребують оцінювання дитячим психіатром наявних порушень, визначення ознак психічних розладів, їх клінічної типології, застосування спеціалізованих терапевтичних програм для контролю поведінки, психотерапевтичного супроводу освітнього процесу тощо.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на тлі пандемії COVID‑19 у всьому світі поширеність тривожних розладів та депресії зросла на 25%. Також зазначається, що у кожної п’ятої (22%) особи, яка пережила війну або інші збройні конфлікти, розвивається депресія, тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), біполярний афективний розлад (БАР) або шизофренія (WHO, 2022). При цьому особи зі вже наявними психічними розладами є вкрай вразливими в умовах надзвичайних ситуацій і потребують доступу до психіатричної допомоги та адекватної фармакологічної терапії. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті Taro Kishi et al. «Pharmacological treatment for bipolar mania: a systematic review and network meta-analysis of double-blind randomized controlled trials» видання Molecular Psychiatry (2022; 27: 1136–1144).

На тлі стрімкого зростання частоти захворюваності на епілепсію серед дітей та осіб молодого віку актуальними є рекомендації щодо особливостей застосування медикаментозного лікування, зокрема використання протиепілептичних препаратів для вказаної вікової категорії пацієнтів. До вашої уваги представлено огляд розділу настанов, підготовлених Шотландською міжуніверситетською мережею з розроблення настанов (SIGN, 2021), присвячений терапії епілепсії у дитячій і юнацькій популяціях.

Цукровий діабет (ЦД) 2 типу та пов’язані з ним супутні захворювання стають чимраз поширенішими, тоді як схеми глікемічного контролю постійно ускладнюються. У багатьох країнах світу лікування більшості пацієнтів із ЦД 2 типу здійснюється в закладах первинної медичної допомоги. На тлі постійного зростання кількості доступних варіантів цукрознижувальної терапії лікарі первинної ланки часто стикаються з труднощами у виборі лікування таких пацієнтів, а це геть не сприяє оптимізації ведення таких хворих і часто призводить до терапевтичної інертності.

Подагра є найпоширенішим запальним захворюванням суглобів, яке розвивається внаслідок підвищення рівнів сечової кислоти (СК) в крові з подальшим відкладанням у суглобах кристалів моноурату натрію. Подагра та безсимптомне підвищення СК (гіперурикемія) асоціюються з кардіометаболічними і нирковими порушеннями, як-от артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, інсульт, цукровий діабет 2 типу, гіперліпідемія, хронічна хвороба нирок тощо. Головними факторами ризику подагри, крім тривалого застосування діуретиків, є ожиріння, незбалансоване харчування та вживання алкоголю. Отже, дієтологічні втручання та зміна способу життя є обов’язковими компонентами ведення таких пацієнтів. У 2014 році Австрійське товариство ревматології та реабілітації (OGR) розробило перші рекомендації з харчування та способу життя для пацієнтів із подагрою і гіперурикемією. Відтоді було проведено багато нових досліджень, через що виникла потреба оновити цей документ.