Монтелукаст: місце у терапії алергічного риніту та бронхіальної астми
Бронхіальна астма (БА) та алергічний риніт (АР) – хронічні алергічні захворювання, які найчастіше трапляються у дорослих та дітей. За останні 10 років поширеність цих недуг зросла майже вдвічі. Слід зауважити, що АР є незалежним фактором розвитку БА, а обидва ці захворювання вважаються коморбідними. Так, згідно з результатами численних епідеміологічних досліджень у 30-40% хворих на АР констатують БА, а частота асоціації астми з АР становить ≥80%. При неконтрольованих симптомах риніту збільшується частота нападів астми, незапланованих звернень до лікаря, за невідкладною допомогою, госпіталізацій.
Выбор стартовой антибиотикотерапии при лечении инфекций мочевыводящих путей у женщин в зависимости от менопаузального статуса
Эффективная стартовая антибиотикотерапия инфекций мочевыводящих путей (ИМП) способствует снижению и частоты возникновения данной патологии, и распространенности резистентных штаммов возбудителей. В большинстве руководств по ведению пациенток с ИМП не предусмотрена дифференциация лечения в зависимости от менопаузального статуса. Предлагаем вашему вниманию обзор статьи P. Miotla, K. Romanek-Piva, M. Bogusiewicz et al., в которой представлены результаты сравнительной оценки устойчивости к антибиотикам уропатогенов, идентифицированных у женщин в пре- и постменопаузе.
Серцево-легенева реанімація при раптовій серцевій смерті
Реанімаційні заходи при раптовій серцевій смерті (РСС) мають надзвичайно величезне значення, оскільки протягом кількох хвилин вирішується, чи повернеться людина до життя. І в цій екстремальній ситуації медичному персоналу або навіть звичайним людям, присутнім на місці, де трапилася РСС, дуже важливо не розгубитися, не панікувати, а послідовно і правильно оживляти потерпілого.
Сепсис при ревматических заболеваниях
В настоящее время проблема дифференциальной диагностики системного инфекционного процесса и ревматических заболеваний (РЗ), протекающих с высокой активностью, является чрезвычайно актуальной [1]. Инфекционные осложнения занимают одно из ведущих мест в структуре смертности этой категории пациентов, наряду с кардиоваскулярными и онкологическими заболеваниями [1, 2]. Существенно осложняют дифференциальный диагноз как наличие схожих симптомов, связанных с активным процессом при РЗ, так и иммуносупрессивная терапия, которая является ведущим фактором риска присоединения инфекции и маскировки ее клинических симптомов.
Застосування прегабаліну в лікуванні генералізованого тривожного розладу
Частота та поширеність тривожних розладів нині стрімко зростає. Попри це, здебільшого такі хворі не звертаються вчасно до лікарів, а отже, не отримують належної допомоги. Так, за статистичними даними, протягом свого життя 28,8 % осіб у той чи інший період життя мали симптоми тривоги (Kessler et al., 2005).
В Україні пацієнти з тривожними та невротичними розладами потрапляють не лише в поле зору лікарів-психіатрів, адже зазвичай вони звертаються за допомогою до терапевтів, ендокринологів, сімейних лікарів і неврологів.
Ад’ювантна терапія дисліпідемії в пацієнтів з ураженням гепатобіліарної системи
Доведено, що підвищений рівень холестерину (ХС), особливо ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), має тісний зв’язок з атеросклеротичним ураженням серцево- судинної системи. У структурі загальної летальності населення розвинених країн
кардіоваскулярна смертність посідає перше місце, набагато випереджаючи інфекційну й онкологічну. Лікування дисліпідемії та атеросклерозу залишається однією з найгостріших проблем сучасної медицини.
Приверженность пациентов к ингаляционной терапии и ее влияние на течение хронического обструктивного заболевания легких
Распространенность хронического обструктивного заболевания легких (ХОЗЛ) стремительно растет во всем мире, и в то же время оно остается недостаточно диагностируемым. Необходимо помнить, что ХОЗЛ является предотвратимой и поддающейся лечению патологией. Хорошо известны принципы терапии ХОЗЛ, которые включают предупреждение прогрессирования заболевания, способствование улучшению качества жизни пациентов и уменьшению количества обострений.
Сучасні можливості підвищення ефективності цефалоспоринів при лікуванні пневмонії
Від дня відкриття пеніциліну минуло менше 100 років, а ми вже не уявляємо медицину без антибіотиків. Завдяки їм покращилися якість і тривалість життя людей, істотно знизилася смертність від інфекційних захворювань. Однак уже через 3 роки промислового виробництва пеніциліну з’явилися перші повідомлення про стійкість до антибіотиків, а в 1953 р. виникла епідемія дизентерії з множинною лікарською резистентністю. Антибіотикорезистентність зростає прискореними темпами: минає лише кілька років між синтезом нових антибіотиків і розвитком нечутливості до них.
Не все золото, що блищить: деякі міркування стосовно професійної лексики лікарів
Мова йтиме не про суржик і навіть не про медичний сленг, який, мабуть, усе ж має право на існування. Хочу зупинитися лише на окремих алогізмах, які настільки міцно в’їлися в нашу свідомість, що на них уже майже ніхто уваги не звертає, більш того – вони публікуються в підручниках для студентів, і останні сприймають ці терміни як належні.
Глікований гемоглобін, маса тіла й артеріальний тиск у пацієнтів із ЦД 2 типу при лікуванні дапагліфлозином в умовах первинної медичної допомоги: ретроспективне дослідження
Дапагліфлозин – селективний інгібітор натрієзалежного котранспортера глюкози 2 типу – знижує реабсорбцію глюкози в нирках, викликаючи глюкозурію, покращує контроль рівня глікемії, стимулює зниження маси тіла й артеріального тиску (АТ) [1].
Туберкулез: история болезни
Туберкулез (от лат. tuberculum – «бугорок») – инфекционное заболевание, одно из наиболее распространенных в мировой популяции. Болезнь, вызываемая различными видами микобактерий из группы Mycobacterium tuberculosis complex (более известной как палочка Коха), может развиться как людей, так и животных, поражая легкие и другие органы.
Антибиотики при респираторных инфекциях: отказ от внутривенного и внутримышечного введения в пользу перорального
Даже в наше время как среди пациентов, так и среди врачей бытует мнение о превосходстве внутривенного (ВВ) пути введения антибиотика (АБ) над пероральным (ПО), поскольку в первом случае эффект более мощный и развивается быстрее. Однако, кроме случаев экстремально тяжелых инфекций, когда максимально быстрое достижение пиковой концентрации АБ в крови способно повлиять на результат лечения, ПО и ВВ формы антибактериального препарата одинаково результативны (Morgenstern J., 2018).
