Атопічний дерматит (АД) уражає від 20 до 25% світової дитячої популяції та виявляє значущий вплив на якість життя пацієнтів та їхніх сімей. Стандарт лікування АД – ​це топічні кортикостероїди (ТКС) за активної форми захворювання та зволоження для відновлення бар’єра шкіри. Новітніми методами лікування є дупілумаб та інгібітори янус-кінази (JAK-інгібітори).

Ведення пацієнтів з алергічними ринокон’юнктивітами (АРК), практичні рекомендації з урахуванням сучасних клінічних настанов, алгоритми обстеження, підходи до лікування і роль лікаря первинної ланки у вчасному виявленні та корекції цього стану.

Стаття має на меті пролити більше світла на поточну ситуацію щодо попередніх висновків про зв’язок між алергійним ринітом, імунітетом та захворюваннями середнього вуха.

10 березня 2025 р. на 79-му році життя відійшов у вічність Сергій Борисович Безшапочний – ​всесвітньо відомий український лікар, один із засновників ендоскопічного напряму в отоларингології, громадський діяч, академік Міжнародної академії отоларингології та Академії медичних наук України, доктор медичних наук, дійсний член Національної академії наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, багаторічний завідувач кафедри оториноларингології вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), багато років обіймав посаду головного ринолога України.

Алергійний риніт (АР) – ​поширене захворювання, яке вражає однаковою мірою як дітей, так і дорослих. Згідно зі статистичними даними, на АР в Канаді страждає до 20% населення. У статті розглянуто основні питання терапії алергійного риніту на основі опублікованих літературних джерел, а також висновки і рекомендації робочої групи щодо ефективності препаратів для його лікування.

Щороку Всесвітня організація алергії (World Allergy Organization, WAO) висвітлює нову тему, що стосується алергійних захворювань, яка потребує найбільшої обізнаності громадськості в усьому світі. Цьогорічною темою Всесвітнього тижня алергії стала анафілаксія.

Основною метою лікування ХОЗЛ є зменшення тягаря симптомів, а також зниження частоти і тяжкості загострень, з одночасним поліпшенням якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, і толерантності до фізичних навантажень. Для підсилення терапії використовують комбінації лікарських засобів, у тому числі трикомпонентні комбінації ІКС, b2-агоністи тривалої дії (БАТД) та М-холінолітики тривалої дії (МХТД) для лікування тих пацієнтів із ХОЗЛ, які не відповідають достатньою мірою на лікування подвійними комбінаціями (ІКС/БАТД або МХТД/БАТД).

Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) – ​це не лише одна з найчастіших інфекцій у жінок репродуктивного віку, а й захворювання, яке чинить суттєвий негативний вплив на якість їхнього життя, психоемоційний стан і сексуальне здоров’я. За оцінками, понад 70% пацієнток стикаються із цим діагнозом принаймні один раз у житті, а в 40-45% випадків йдеться про два й більше епізодів [1]. За даними глобального епідеміологічного аналізу D.W. Denning і співавт., щороку у світі реєструється близько 138 млн випадків ВВК, з яких майже 10% – ​рецидивуючі (≥4 епізоди на рік) [2]. Такий високий рівень захворюваності є наслідком складної взаємодії між зовнішніми факторами та ендогенними порушеннями. Антибактеріальна терапія, гормональні зміни, стрес, інтимна гігієна, порушення толерантності до вуглеводів – ​усе це сприяє зміні складу вагінального мікробіому, зменшенню кількості лактобацил і колонізації піхви грибами роду Candida. Останнім часом особливу увагу привертають штами Candida non-albicans – ​менш чутливі до традиційної терапії, здатні формувати біоплівки та провокувати часті рецидиви [3]. На жаль, ВВК часто недооцінюється як пацієнтками, так і лікарями. Самодіагностика, самолікування, безконтрольне застосування протигрибкових препаратів без лабораторного підтвердження призводять до неефективної терапії та переходу захворювання в хронічну форму. Рецидиви – ​це вже не просто свербіж і печіння, а постійний дискомфорт, погіршення якості життя, сексуальна дисфункція та тривожність, особливо коли лікування стає щомісячною рутиною без очікуваного результату [4, 5].

За матеріалами медичного форуму Ukraine Nephro-Urology

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 26 березня 2025 року № 535

Алергічні захворювання набули характеру глобальної епідемії XXI століття. За даними Всесвітньої організації алергії, через алергічний риніт (АР) страждають понад 400 млн людей у світі, що становить приблизно 10-30% дорослого населення [1]. Економічний тягар цього захворювання є значним: щорічні витрати на лікування алергічних захворювань у світі перевищують 150 млрд дол. США [2]. Соціально-економічний аспект алергічних захворювань дихальних шляхів потребує особливої уваги з огляду на їхню поширеність та вплив на якість життя пацієнтів [3].

За матеріалами фахового круглого столу алергологів України