Колоноскопия: рациональный подход к подготовке
Колоноскопия имеет основополагающее значение для скрининга и своевременной диагностики различных заболеваний толстой кишки, в том числе такой серьезной онкологической патологии, как колоректальный рак. Поэтому особенно важно, чтобы данное эндоскопическое исследование было выполнено максимально качественно.
Опыт применения рекомбинантного тромбопоэтина человека (rh-TPO) для коррекции тромбоцитопении у больных циррозом печени, ассоциированным с HCV-инфекцией
Тромбоцитопения (ТП) – патологическое состояние, которое характеризуется снижением количества тромбоцитов в периферической крови менее 150×109/л и может быть как самостоятельным заболеванием крови, так и симптомом при различных патологиях других органов и систем [1, 2]. Исследования in vitro показали, что, в отличие от большого количества цитокинов, участвующих в регуляции кроветворения, тромбопоэтин оказывает влияние на все стадии дифференцировки мегакариоцитов и синтеза тромбоцитов [3].
Цільовий підхід до діагностики й фармакотерапії неалкогольного стеатогепатиту: діалог між медичною наукою та практикою
9-11 листопада 2017 р. у м. Рим (Італія) відбувся перший саміт Європейської асоціації з вивчення захворювань печінки (EASL) «Цільовий підхід до діагностики й фармакотерапії неалкогольного стеатогепатиту: діалог між медичною наукою та практикою». У роботі цього масштабного заходу, присвяченого неалкогольній жировій хворобі печінки (НАЖХП), взяли участь делегати з багатьох країн світу, у тому числі з України.
Лекарственные повреждения печени
Лекарственные повреждения печени (ЛПП) включают широкий спектр клинико-морфологических нарушений (признаки гепатита, гепатоцеллюлярного некроза, желтуху и другие), возникающих вследствие прогнозируемого или идиосинкразического побочного действия лекарственных средств, а также фитопрепаратов и диетических добавок.
Можливості гепатопротекції при медикаментозному ураженні печінки у дітей
Медикаментозне лікування, без сумніву, є основним складником комплексної терапії більшості захворювань не тільки в педіатрії, а й в інших галузях медицини. Проте під час призначення того чи іншого препарату та їх комбінацій обов’язково необхідно враховувати можливий ризик медикаментозного ураження печінки, яке є досить частим ускладненням фармакотерапії. Враховуючи потенційну гепатотоксичність значної кількості лікарських засобів, у процесі лікування будь-якого основного захворювання слід пам’ятати про печінку – орган, що завжди перебуває «під прицілом» чужорідних речовин природного та синтетичного походження.
Комбинация ледипасвира и софосбувира в лечении хронической инфекции, вызванной вирусом гепатита С: обзор и клинические перспективы
Терапия хронического вирусного гепатита С (ХВГС) продолжает совершенствоваться, и в настоящее время ее стандартом является применение безынтерфероновых схем на основе пероральных противовирусных препаратов прямого действия (ПППД). Сегодня новая схема лечения на основе комбинации двух ПППД – ледипасвира 90 мг (анти-NS5A) и софосбувира 400 мг (анти-NS5B) – одобрена в Соединенных Штатах Америки и Европейском Союзе для лечения хронической инфекции, вызванной вирусом гепатита С (HCV).
Кишечная микробиота и висцеральная боль: возможности модуляции боли при функциональных гастроинтестинальных расстройствах
Согласно определению Международной ассоциации по изучению боли, боль – «это неприятное сенсорное и эмоциональное переживание, связанное с существующими или возможными повреждениями ткани или описываемое в терминах такого повреждения» [13].
Маастрихтский консенсус V: персонифицированный подход к эрадикационной терапии с учетом региональных особенностей Украины
Более тридцати лет прошло с тех пор, как была открыта Helicobacter pylori (Hp) и обоснована ее этиопатогенетическая роль этого микроорганизма в формировании ряда заболеваний желудочно-кишечного тракта. Открытие, которое первоначально вызывало скепсис и недоверие, спустя четверть века получило наивысшее международное признание. В 2005 г. J.R. Warren и B.J. Marshall получили Нобелевскую премию по физиологии и медицине за открытие Hp и изучение ее роли в возникновении гастрита и пептической гастродуоденальной язвы.
Калікреїн-кініновий дисбаланс і ендотоксикоз у патогенезі хронічного панкреатиту в коморбідності з цукровим діабетом
Хронічний панкреатит (ХП) через значну поширеність та стрімке зростання захворюваності на сьогодні є важливою медико-соціальною проблемою, що зумовлює пошук нових підходів у його діагностиці та лікуванні. Незважаючи на велику кількість досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, поки що не до кінця з’ясовані питання щодо складного патогенезу у хворих на ХП із супутнім цукровим діабетом (ЦД). Зокрема, потребує вивчення стан калікреїн-кінінової системи (ККС) у хворих із поєднаною патологією підшлункової залози (ПЗ), тому що оцінка змін кініногенезу об’єктивно відображає активність запальної реакції, стан мікроциркуляції, дає змогу спрогнозувати перебіг захворювання.
Эффективная терапия кислотозависимых заболеваний: в фокусе – пантопразол
Кислотозависимые заболевания (КЗЗ) сегодня лидируют по распространенности среди нарушений со стороны органов пищеварения и являются одной из наиболее частых причин обращения за медицинской помощью. В патогенезе КЗЗ важнейшую роль играет уровень кислотообразования в желудке. Соответственно, эффективную патогенетическую терапию этих заболеваний следует начинать с установления контроля над желудочной секрецией.
Современные подходы к ведению больных со вздутием и растяжением живота
Вздутие традиционно определяется как чувство повышенного абдоминального давления и распирания, которое может сопровождаться растяжением живота, т.е. видимым увеличением талии. Наоборот, последнее может происходить и без ассоциированного ощущения вздутия. Таким образом, вздутие живота – это и ощущение, и растяжение живота, которые могут вызывать значительный дискомфорт [5, 17]. Хотя различие между вздутием и растяжением живота в настоящее время установлено, во множестве литературных источников оба термина используются не совсем корректно.
Значення pH у полегшенні симптомів та ефективному лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – це патологія, за якої гастродуоденальний вміст потрапляє у стравохід і зумовлює появу неприємних симптомів та розвиток ускладнень. Етіопатогенез виникнення гастроезофагеального рефлюксу є складним і мультифакторним. При цьому кислотний рефлюкс відіграє важливу роль у патогенезі як ерозивної, так і неерозивної форми ГЕРХ. Послаблення симптоматики ГЕРХ та загоєння слизової оболонки стравоходу корелюють із кількістю годин, протягом яких кислотність шлункового соку пригнічена до значень рН >4. Продемонстровано, що слизова оболонка стравоходу загоюється в більшості пацієнтів, які отримують ті чи інші інгібітори протонної помпи (ІПП), та лише у 50% пацієнтів, котрі приймають Н2-блокатори. Ці дані, імовірно, найкраще пояснюються відмінностями у тривалості та ступені кислотосупресії, що досягається на тлі застосування різних класів лікарських засобів (і, можливо, відмінностями між різними препаратами в межах одного класу).
