Статті

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) не без підстав вважається «захворюванням ХХІ століття»: враховуючи високу поширеність, наявність тяжких, часом резистентних до лікування форм, розвиток ускладнень, таких як стриктури, виразки стравоходу, кровотеча та аденокарцинома, ГЕРХ потребує ретельної та своєчасної діагностики із застосуванням раціональної терапії. ​​Пацієнтам із симптоматичною та підтвердженою ГЕРХ із переважаючими симптомами печії Американське товариство шлунково-кишкової ендоскопії (ASGE) рекомендує фармакологічне лікування інгібіторами протонної помпи (ІПП) у найнижчій можливій дозі протягом найкоротшого можливого періоду часу з одночасним обговоренням довгострокових варіантів терапії. Пантопразол зарекомендував себе як ефективний і безпечний ІПП із мінімальним впливом на цитохром P450 та найменшим ризиком взаємодії з лікарськими засобами, що особливо важливо в осіб літнього віку та пацієнтів із коморбідністю.

Інгібітори протонної помпи (ІПП) є одними з найбільш використовуваних лікарських засобів у всьому світі. Нещодавній систематичний огляд показав, що ≈¼ дорослих використовує ІПП. Цей показник у різних країнах коливається від 4 до 33% і з часом зростає (Shanika L.G.T. et al., 2023). ІПП контролюють кислотозалежні хвороби та якість життя багатьох людей (щонайменше в короткостроковій перспективі). Багато пацієнтів стають постійними користувачами цих засобів у режимі підтримувальної терапії. Окрім того, ІПП можуть призначатися як гастропротектори, щоб запобігти виразкам при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), кортикостероїдів, антитромботичної терапії або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Виникнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) під час вагітності провокують багато факторів включно з гормональними та механічними. Часто до цього призводить прогресуюче зниження тиску нижнього сфінктера стравоходу внаслідок поступового збільшення циркулюючого естрогену та прогестерону (найнижчий тиск спостерігається на 36-му тижні вагітності).

Вихід на фармацевтичний ринок першого інгібітора протонної помпи (ІПП) – ​омепразолу – ​в 1989 р. поклав край пошуку ефективного контролю кислотосекреції. Після цього було відкрито і нові ІПП: лансопразол (1995), пантопразол (1997), рабепразол (1999), езомепразол (2001). ІПП представлені у формах для перорального прийому (капсули, суспензії) та внутрішньовенного введення. Внутрішньовенні ІПП (ввІПП) схвалені Управлінням із контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) для лікування пацієнтів з ускладненим ерозивним езофагітом, неспроможних переносити пероральні препарати, та осіб із синдромом Золлінгера – ​Еллісона (СЗЕ) з патологічною гіперсекрецією, однак у реальному житті застосування ввІПП є значно ширшим.

Кислотозалежні захворювання належать до найпоширеніших хвороб органів травлення і потребують антисекреторної терапії. Завдяки унікальному механізму дії, ефективності та безпеці чільне місце в схемах лікування цієї патології посідають інгібітори протонної помпи (ІПП). У квітні відбулася науково-практична конференція «Допомога лікарю та пацієнту під час війни: практичний досвід». Доцент кафедри клінічної фармації і клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету, кандидат медичних наук Олександра Олексіївна Клекот мала слово з доповіддю «Клініко-фармакологічні аспекти застосування омепразолу в клінічній практиці». Подаємо огляд цієї доповіді у форматі «запитання – ​відповідь».

За визначенням Всесвітньої гастроентерологічної організації (World Gastroenterology Organisation), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – ​низка неприємних симптомів, які значно знижують якість життя пацієнтів унаслідок аномального зворотного відтоку шлункового вмісту до стравоходу, глотки, ротової порожнини та дихальних шляхів [1]. Це може зумовити езофагеальні й екстраезофагеальні ускладнення, що потребують комплексної діагностики та лікування.

Використання інгібіторів протонної помпи (ІПП), цих потужних антагоністів секреції шлункової кислоти, для лікування кислотно-пов’язаних розладів, таких як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та виразкова хвороба, а також для профілактики гастродуоденальних уражень у пацієнтів, які приймають ацетилсаліцилову кислоту (АСК) або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), швидко зросло протягом останніх десятиліть. Наразі ІПП є одним із найпризначуваніших класів лікарських засобів у світі. Водночас у питанні співвідношення ризику та користі застосування ІПП, зокрема при антитромботичній терапії, досі залишаються певні суперечності. Сучасні клінічні й безпекові дані доводять актуальність застосування омепразолу.

Інфекція Helicobacter pylori (H. pylori) офіційно визнана інфекційним захворюванням і включена до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) 11-го перегляду, тому рекомендовано лікувати всіх інфікованих пацієнтів. Проте, зважаючи на широкий спектр клінічних проявів, пов’язаних із гастритом, викликаним H. pylori, лишаються специфічні проблеми, які потребують регулярного перегляду для оптимізації лікування.

Актуальність проблеми порушень моторної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за останні десятиліття значно зросла, що пов’язано з великою поширеністю в світі та в Україні цієї патології. Удосконалення фармакотерапії порушень моторики ШКТ та широке впровадження сучасних лікарських засобів у клінічну практику є на сьогодні важливим завданням внутрішньої медицини.

Сучасні підходи до лікування кислотозалежних захворювань ґрунтуються на даних доказової медицини, отриманих під час проведення багатоцентрових клінічних досліджень. Крім того, важливу інформаційну цінність можуть мати результати, що повідомляються пацієнтами. У вересні відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «ХV Український гастроентерологічний тиждень», у якій взяли участь провідні українські та іноземні фахівці з гастроентерології, гепатології, а також інших галузей клінічної медицини. Під час конференції висвітлювалися актуальні питання діагностики та лікування захворювань органів травлення.

Helicobacter pylori є однією з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у світі, яка асоційована з численними гастроентерологічними захворюваннями, такими як хронічний гастрит, пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, та підвищеним ризиком розвитку онкологічних захворювань. Особливо важливою є асоціація H. pylori з раком шлунка. Ерадикаційна терапія, спрямована на видалення інфекції H. pylori, є ключовим фактором у запобіганні розвитку асоційованих захворювань, але ефективність стандартних схем терапії в останні десятиріччя зменшується, особливо через зростання резистентності до антибіотиків.

12 травня за підтримки Міністерства охорони здоров’я України, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ) відбувся симпозіум «Менеджмент болю та стресових розладів», у програмі якого було представлено широкий спектр доповідей, присвячених контролю болю і стресу. Особливий інтерес мав виступ доцента кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кандидата медичних наук Олександри Олексіївни Клекот «НПЗП і гастробезпека: міф чи реальність?».