Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) являють собою надзвичайно актуальну проблему для практичної медицини, оскільки дана нозологія характеризується значною поширеністю. З нею стикаються у своїй клінічній практиці лікарі різних спеціальностей, зокрема урологи, гінекологи, терапевти, сімейні лікарі та анестезіологи. ІСШ можуть виступати як самостійне захворювання або бути коморбідними станами, ускладнюючи перебіг основної патології (наприклад, при цукровому діабеті, вагініті, аднекситі, аденомі передміхурової залози тощо). Для лікування та профілактики рецидивуючих ІСШ (рІСШ) рекомендовано проведення антимікробної терапії, однак протягом останніх десятиліть спостерігається швидке зростання резистентності збудників ІСШ до антибактеріальних препаратів. Це вимагає перегляду існуючих протоколів лікування та імплементації дієвих протимікробних стратегій для профілактики ІСШ. Клінічно доведена ефективність, високий профіль безпеки, а також відсутність ризику формування мікробної резистентності при застосуванні пробіотичних штамів Lactobacillus, D-манози та екстракту журавлини стали підґрунтям для внесення їх до переліку дієвих антимікробних засобів, рекомендованих Європейською асоціацією урології (EAU) для профілактики ІСШ.

15-17 червня відбулася одна з наймасштабніших подій у науково-­медичній галузі, присвячена 30‑річчю заснування Національної академії медичних наук України – конгрес Асоціації урологів України. Упродовж декількох насичених днів експерти й спеціалісти презентували новітні досягнення в урології, зокрема ділилися досвідом виконання радикальної простатектомії, надавали рекомендації з медикаментозного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози та еректильної дисфункції. Цілий ряд доповідей було присвячено проблемі онкологічних захворювань сечостатевих шляхів, у тому  числі пухлин нирки, сечового міхура та раку передміхурової залози. Також були розглянуті вкрай актуальні питання ведення хворих із нефролітіазом, представлені результати клінічної ефективності різноманітних методик інтраренальної хірургії.

У статті представлено основні напрями профілактики рецидивів раку передміхурової залози у схемі терапії порятунку та перспективи таргетної радіоізотопної терапії у пацієнтів цього профілю. Крім того, розглянуто сучасні можливості лікування хронічного калькульозного простатиту, післяопераційних ректоуринарних нориць, а також роль антихолінергічного навантаження у розвитку декомпенсації сечового міхура.

17-18 червня у м. Києві за сприяння Асоціації урологів України, ДУ «Інститут урології НАМН України», Національної академії медичних наук України відбувся конгрес Асоціації урологів України. На заході були висвітлені питання сучасного підходу до лікування захворювань сечовивідної системи, а саме переваги інтраренальної хірургії при лікуванні сечокам’яної хвороби, переваги симультанного підходу у веденні поєднаної хірургічної патології, позитивні ефекти метаболізм-коригуючої та антихолінестеразної терапії при лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози, застосування мірабегрону та тамсулозину в комплексному лікуванні симптомів нижніх сечовивідних шляхів.

Інфекційно-запальні ураження органів сечовидільної системи відносяться до складних за перебігом та ускладненнями патологічних станів, що мають значну поширеність і тенденцію до зростання показників захворюваності. У рамках онлайн-трансляції конгресу Асоціації урологів України, який пройшов 10-12 вересня на базі ДУ «Інститут урології НАМН України», було розглянуто сучасні досягнення в лікуванні урологічної патології, ускладненої коморбідними станами.

Загострення хронічного пієлонефриту (ХП) – ​одне з найбільш поширених та серйозних захворювань у вагітних, яке належить до основних причин неакушерської допологової госпіталізації [4, 6]. Симптоматика загострення ХП подібна до клініки гострого пієлонефриту (ГП), однак вона менш виражена порівняно з ГП [6, 7]. Для перебігу захворювання характерні періодичні загострення.

У 2016 р. в Україні зареєстровано 15 523 вперше виявлені пацієнти з сечокам’яною хворобою (СКХ),  що складає 145,9 на 100 тис населення. У структурі урологічної патології СКХ посідає друге місце після неспецифічних запальних захворювань [1, 2, 4-6, 9, 10]. У 2015 р. із каменями нирок та сечоводів на обліку перебувало 261 908 хворих (на 5,0% більше, ніж впродовж 10 попередніх років), а в 2016 р. – 264 770 [2].

Цистит – инфекционно-воспалительный процесс в стенке мочевого пузыря, локализованный в основном в слизистой оболочке. Обычно он сопровождается инфекцией нижних мочевыводящих путей (ИНМП) [1]. Цистит – это неприятное заболевание, но он никогда не приводит к необратимым изменениям в мочевом пузыре или к летальному исходу [2]. Типичными признаками цистита являются обременительные частые позывы к мочеиспусканию.