Ефективність комбінації розувастатину та езетимібу в пацієнтів із цукровим діабетом та гіперхолестеринемією
Цукровий діабет (ЦД) та пов’язана із ним гіперхолестеринемія – загальновизнані чинники ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Холестерин (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) є провідним модифікованим фактором ризику атеросклеротичних ССЗ (АССЗ). Статини – препарати першої лінії для зниження рівня ХС та ймовірності кардіоваскулярних подій як у контексті первинної, так і вторинної профілактики. Однак інколи навіть на високоінтенсивній статинотерапії пацієнти із ЦД 2-го типу не досягають цільового рівня ХС ЛПНЩ або не можуть застосовувати препарати даного класу через асоційовані з ними побічні дії. Це підкреслює необхідність залучення додаткових підходів до ліпідзнижувального лікування.
Діацереїн: особливості фармакологічної активності при захворюваннях суглобів
Діацереїн – лікарський засіб повільної дії для симптоматичного лікування остеоартрозу (ОА). В англомовній літературі та експертних настановах із лікування ревматологічних захворювань ця група засобів відома як SYSADOA (symptomatic slow-acting drug in osteoarthritis). Із фармакологічного погляду діацереїн характеризується як нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб (код АТХ М01А Х21), проте він значно відрізняється від інгібіторів циклооксигенази за механізмами дії, не пригнічує синтезу простагландинів, отже, позбавлений типових для нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) гастродуоденальних побічних ефектів. Натомість діацереїн має унікальне поєднання фармакологічних властивостей як протизапальний і знеболювальний засіб, антиоксидант і антиапоптотичний агент [1, 2].
Оновлення клінічних настанов Американської гастроентерологічної асоціації щодо лікування залізодефіцитної анемії
Клінічні рекомендації
22 вересня, 2024
Дефіцит заліза (ДЗ) є найпоширенішим дефіцитом харчування в усьому світі. У Сполучених Штатах від 1 до 4% чоловіків мають ДЗ, а ще 2% – залізодефіцитну анемію (ЗДА). Принаймні 39% жінок у період передменопаузи та 8% жінок у постменопаузі страждають на ЗДА, а загалом від 4 до 17% жінок мають ЗДА.
Яким має бути генеричний метформін для лікування цукрового діабету 2 типу?
За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD, 2023), впродовж останніх десятиліть спостерігається стрімке зростання застосування фармацевтичних препаратів. Така тенденція зумовлена щоразу більшою потребою в ліках для терапії вікових і хронічних захворювань (цукровий діабет (ЦД), артеріальна гіпертензія, дисліпідемія тощо), а також змінами в підходах до лікування. Це чинить економічний тягар на пацієнтів і систему охорони здоров’я всіх країн світу й України зокрема. Країни OECD розглядають генерики та біосиміляри як можливість підвищити ефективність фармацевтичних витрат.
Тіоктова кислота у лікуванні діабетичної полінейропатії: сучасний огляд
Сьогодні цукровий діабет (ЦД) набув масштабів епідемії (Saeedi et al., 2019). За оцінками Міжнародної діабетичної федерації (IDF), у 2019 році 463 млн людей (9,3% населення світу) мали ЦД 1 або 2 типу; водночас смертність через його ускладнення становила 4,2 млн (Saeedi et al., 2019). Очікується,
що захворюваність на ЦД зростатиме і до 2045 року уразить 700 млн людей (Saeedi et al., 2019).
Поряд зі зростанням поширеності ЦД збільшується і тягар пов’язаних із ним ускладнень, зокрема діабетичної полінейропатії, лікування якої потребує особливої уваги.
Клінічні «маски» гіпотиреозу
18-22 червня в рамках освітнього заходу «Школа ендокринолога» професор кафедри ендокринології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, лікар-ендокринолог вищої категорії, доктор медичних наук Вікторія Олександрівна Сергієнко представила доповідь «Клінічні «маски» гіпотиреозу» – синдрому, який здатен тривати роками: пацієнт може звертатися до різних спеціалістів (кардіолога, психолога, гінеколога, ендокринолога), поки буде встановлено правильний діагноз.
Вплив фенофібрату на прогресування діабетичної ретинопатії
Клінічне дослідження
22 вересня, 2024
Діабетична ретинопатія (ДР) – поширене ускладнення цукрового діабету (ЦД) та основна причина втрати зору (Steinmetz et al., 2020). Її прогресування до стадії проліферативної ретинопатії спричиняє крововилив у склоподібне тіло, відшарування сітківки, розвиток неоваскулярної глаукоми, а це зумовлює втрату зору. Для діабетичної макулопатії характерні ексудати, мікроаневризми та/або крововиливи, що спричиняють макулярний набряк і погіршують зір. Способи лікування ДР (інтравітреальні, лазерні ін’єкції в сітківку – дорогі, потребують професійних навичок і досвіду) часто пов’язані з ятрогенним ризиком, а іноді навіть можуть бути неефективними (Wells et al., 2016). Саме тому існує потреба в ефективних, економічно доступних, простих методах лікування, дієвих на ранніх стадіях захворювання.
Патогенетичне лікування діабетичної кардіальної автономної нейропатії: фокус на нуклеотиди
Епідемія цукрового діабету (ЦД) продовжує стрімко розповсюджуватися в світі. Міжнародна діабетична федерація (International Diabetic Federation, IDF) прогнозує лише збільшення поширеності ЦД: протягом подальших 20 років кількість хворих зросте на 12,2%, тобто до 2045 року вона становитиме 783,2 млн осіб [14]. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною смерті та появи ЦД; провідну роль мають асоційовані із ЦД мікросудинні ускладнення [2]. Виникнення одного з таких ускладнень (діабетичної кардіальної автономної нейропатії – КАН) зумовлене дисфункцією серцево-судинної автономної нервової системи та є дуже притаманним хворим на ЦД [13].
Захворювання щитоподібної залози та менопауза: рекомендації EMAS
Клінічні рекомендації
22 вересня, 2024
Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) часто трапляються в жінок у пізньому репродуктивному віці, що збільшує ймовірність їх виникнення одночасно з менопаузою. Ці два стани можуть мати схожі симптоми, що ускладнює діагностику та може призводити до затримки в установленні діагнозу. Така ситуація підкреслює важливість розроблення рекомендацій для ведення жінок із цими супутніми захворюваннями. Європейське товариство менопаузи й андропаузи (EMAS) розробило перший консенсус щодо ведення захворювань ЩЗ під час менопаузи. Це має підвищити обізнаність медичних працівників і допомогти в прийнятті клінічних рішень з урахуванням особливостей вікової групи.
Отомікоз: сучасні можливості оптимізації лікування
Отомікоз – поширена поверхнева грибкова інфекція, яка уражає зовнішній слуховий прохід (ЗСП). Захворювання може перебігати в гострій, підгострій або хронічній формі. Зазвичай отомікоз є однобічним процесом, а двобічне ураження характерне для пацієнтів з ослабленим імунітетом. Серед хворих з ознаками та симптомами інфекційно-запального процесу ЗСП поширеність отомікозу варіює від 9 до 30% (Agarwal P. et al., 2017; Bojanović M. et al., 2023). Вважають, що гриби є вторинними збудниками інфекції ЗСП, на які припадає третина випадків зовнішнього отиту, а решта належить грамнегативним паличкам (Ismail H.K., 1962).
Інноваційні рішення у фітотерапії гострого бронхіту
Загалом визнається, що розмежувати гострий кашель, спричинений гострим бронхітом та/або ГРІ, практично неможливо: «Поширеність кашлю, зумовленого ГРІ, перевищує 83% протягом перших двох діб захворювання, й оскільки застуда та гострий бронхіт мають багато спільних симптомів, то клінічно диференціювати гострий і хронічний бронхіт і застуду складно, а подекуди взагалі неможливо» (Braman S.S., 2006). Ця клінічна проблема добре відома та визнається не тільки в рекомендаціях, а й у клінічних публікаціях (Albert R.H., 2010) і звітах рандомізованих клінічних досліджень (РКД) (Fischer J., Dethlefsen U., 2013).
Щеплення проти COVID-19