За матеріалами науково-практичної конференції «Мультидисциплінарний підхід до проблемних питань неврології та психіатрії: нові стратегії лікування, актуальні проблеми, клінічні випадки та їх аналіз»

Запалення є ключовою ланкою патофізіології більшості больових синдромів – ​від гострих ушкоджень до хронічних дегенеративних процесів [1]. Тому вибір знеболювального засобу в клінічній практиці поряд із купіюванням болю передбачає ефективний контроль запальної відповіді. Кеторолак – ​представник нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) із потужною аналгезивною та протизапальною активністю, яка за інтенсивністю може наближатися до тієї, що забезпечують кортикостероїди, проте без характерного для останніх спектра небажаних ефектів [2, 3]. Клінічні та експериментальні дослідження показують, що кеторолак знижує рівні прозапальних медіаторів, зокрема простагландинів і глутамату, впливаючи як на периферичну, так і на центральну ланку болю. Завдяки цьому він не лише швидко зменшує інтенсивність болю, а й перешкоджає формуванню та підтриманню запального каскаду. Водночас дані доклінічних моделей свідчать про потенційні хондропротекторні властивості кеторолаку за рахунок пригнічення інтерлейкіну‑1 – ​одного з ключових факторів деградації хряща. Наразі кеторолак доступний у формі таблеток та розчину для ін’єкцій, що дозволяє адаптувати терапію до клінічної ситуації – ​від гострого болю до тривалішого протизапального контролю. У цій статті ми розглянемо особливості протизапальної дії кеторолаку, зокрема в контексті його застосування в ортопедії, ревматології та терапії больових синдромів, а також порівняємо його за ефективністю з альтернативними стратегіями.

Периферичні нейропатії – ​це гетерогенна група захворювань, що супроводжуються порушенням функцій периферичних нервів і нерідко значно впливають на якість життя пацієнтів. Попри різноманіття етіологічних чинників (діабет, інфекції, травми, токсини, дефіцитні стани), на молекулярному рівні більшість нейропатій об’єднує спільна риса – ​метаболічна дезорганізація нейрона та порушення його регенераційної здатності (Hanewinckel R. et al., 2016; Chen X. et al., 2024). У цьому контексті особливу цінність становлять нейротропні вітаміни групи B – ​тіамін (B 1), піридоксин (B 6) і ціанокобаламін (B 12). Їхня роль давно виходить за межі «вітамінної підтримки»: сьогодні ці сполуки розглядаються як активні учасники процесів нейропротекції, відновлення аксонів і формування нейрональних відростків (Baltrusch S., 2021). Нові дослідження зосереджують увагу не лише на клінічних ефектах, а й на тому, як ці вітаміни діють на клітинному рівні. Зокрема, експериментальна робота, нещодавно опублікована в журналі In Vitro Cellular & Developmental Biology, показала переконливі результати щодо стимуляції росту нейрональних відростків під впливом вітамінів B 1, B 6 і B 12, особливо за використання їхньої комбінації (Rayner M.L.D. et al., 2025).

За матеріалами науково-практичної конференції «Втілення наукових здобутків терапевтичної школи Л.Т. Малої у клінічну практику»

Літо 2025 обіцяє стати непростим кліматичним випробуванням, особливо для метеочутливих людей. За прогнозами метеоекспертів, середня температура в Україні цього літа буде на 1-1,5 °C вищою за норму. Крім того, очікується збільшення кількості гроз, опадів і небезпечних атмосферних явищ – ​від граду до локальних смерчів. Уже наприкінці травня спостерігалися різкі перепади температури – ​від прохолоди, зумовленої вторгненням арктичного повітря, до спекотних днів, коли стовпчики термометрів стрімко рухалися шкалою вгору [1, 2]. Такі погодні коливання створюють серйозне навантаження на організм. Метеочутливість – ​це не лише реакція на зміну атмосферного тиску чи дощ, а й відповідь на спеку, особливо за супутніх підвищеної вологості та нестабільних кліматичних чинників [3]. Теплова адаптація є складним фізіологічним процесом, який за певних умов дає збої: виникає тепловий стрес, що негативно проявляється з боку серцево-судинної, нервової, когнітивної систем [4]. Для лікаря важливо вчасно розпізнати ці стани, адже за правильної терапевтичної тактики можна не лише зменшити симптоматику, а й запобігти серйозним ускладненням. У цій статті розглянемо, як саме спека впливає на організм метеочутливої людини і яким має бути комплексний підхід до підтримки таких пацієнтів у літній сезон.

За матеріалами міждисциплінарної онлайн-дискусії «Стрес. Тривога. Психоемоційне здоров’я»

Протягом трьох днів – ​з 20 по 22 травня – ​Львів став центром медичних інновацій та професійного обміну спеціалістів з усієї України. У ці дні столиця Галичини приймала учасників і гостей 29-ї медичної виставки «ГалМед» та Львівського медичного форму.

Тривожність і безсоння – ​поширені розлади, які уражають ≈4 і 10% населення відповідно. В пацієнтів із цими станами спостерігається порушена мозкова активність, що свідчить про спільні механізми їхнього розвитку. Пропонуємо до уваги читачів огляд статті C. Jiang і співавт. (2025) From the gut to the brain, mechanisms & clinical applications of γ-aminobutyric acid (GABA) on the treatment of anxiety & insomnia, де розкриваються нейронні механізми розвитку тривожності та безсоння, шляхи транспорту ГАМК із кишечнику до мозку, а також потенціал препаратів ГАМК у лікуванні тривожності й безсоння.

За матеріалами Конгресу нейронаук

Патологічною основою подагри є відкладення кристалів моноурату натрію в різних тканинах, зокрема в суглобах, що спричиняє болісні періодичні загострення та порушення функції. Коли концентрація урату перевищує 360 мкмоль/л, ризик утворення та осідання кристалів зростає. Ключем до лікування подагри є тривала уратознижувальна терапія, яка зумовлює розчинення кристалів моноурату натрію та запобігає загостренням подагри. Американська колегія ревматології у настанові з лікування подагри (2020) рекомендує цільовий рівень сечової кислоти в крові <360 мкмоль/л. Наразі основні засоби уратознижувальної терапії – ​фебуксостат і алопуринол, причому фебуксостат дозволяє досягати цільового показника сечової кислоти швидше та в більшої кількості пацієнтів, окрім того, має простіший режим дозування, тому рекомендований у першій лінії терапії подагри Британським інститутом удосконалення клінічної практики (NICE guideline, NG219, 9 June 2022).

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – ВООЗ) – ​це процес, завдяки якому людина набуває імунітету чи втрачає сприйнятливість до інфекційної хвороби, що зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини; це рятує мільйони життів щороку, а також є основою системи первинної медико-санітарної допомоги та беззаперечним правом людини [1]. Високий рівень охоплення вакцинацією має вирішальне значення для контролю та запобігання спалахам інфекційних хвороб [2]. Незважаючи на значний прогрес, у 2023 році в світі налічувалося 14,5 млн дітей, які не отримали жодного щеплення (це т. зв. діти з нульовою дозою) [3].

У статті висвітлено питання хірургічного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) великих розмірів (>80 см3) трансцервікальним доступом (через шийку сечового міхура) шляхом відкритої, лапароскопічної та робот-­асистованої простатектомії. Описані історичні аспекти становлення трансцервікальної простатектомії, особливості відбору хворих для операції, техніка виконання та методики гемостазу ложа простати при відкритій, лапароскопічній та робот-­асистованій трансцервікальній простатектомії, а також власні оригінальні способи. Представлено результати відкритої трансцервікальної простатектомії на стаціонарному та амбулаторному етапах лікування з оцінкою акту сечовипускання до та після хірургічного втручання за допомогою урофлоуметрії.