Статті

Ініціатива «Алергійний риніт та його вплив на астму» (ARIA) вперше опублікувала свої настанови у 2001 р., із подальшими оновленнями у 2008, 2010, 2016 та 2020 рр. Нова редакція настанов ARIA (ARIA-EAACI 2024-2025) була схвалена Європейською академією алергології та клінічної імунології (EAACI). Вона спрямована на врахування нових доказових даних та мінливих клінічних потреб.

Сезонний алергічний риніт (САР) є одним із найпоширеніших IgE-опосередкованих алергічних захворювань, клінічні прояви якого зумовлені впливом причинно-значущих сезонних аероалергенів, передусім – ​пилку рослин. Для САР характерна важлива особливість – ​його загострення передбачувані і пов’язані із сезоном пилкування певних рослин. У реальній клінічній практиці більшість пацієнтів звертаються по медичну допомогу або самостійно починають застосування, зокрема, антигістамінних препаратів уже після появи виражених симптомів, зазвичай у період максимального пилкового навантаження. Сучасні уявлення про механізми розвитку алергічного запалення та рекомендації міжнародних експертних настанов свідчать, що своєчасний, а іноді й передсезонний початок фармакотерапії може бути раціональною стратегією щодо поліпшення контролю захворювання і зменшення вираженості і тяжкості сезонних симптомів.

У травні 2026 р., у рамках міжнародного проєкту «Життя без алергії. International», Асоціація алергологів України провела ​Міжнародний міждисциплінарний конгрес «Респіраторні та нереспіраторні алергійні захворювання: складнощі діагностики та лікування». Про комплексний підхід, що поєднує елімінаційні заходи, раціональну фармакотерапію, топічне лікування та АСІТ за показаннями, що, своєю чергою, дає можливість максимально ефективно контролювати перебіг захворювання й поліпшувати якість життя пацієнтів.

Застосування антигістамінних препаратів (АГП) під час вагітності протягом останніх десятиліть істотно змінилося: ринок поступово переорієнтувався з препаратів першого покоління на засоби другого покоління. АГП широко застосовують у період вагітності. Поширеними стали АГП другого покоління, зокрема лоратадин, цетиризин і фексофенадин. Поява новіших препаратів, як-от біластин, є останнім етапом розвитку цього терапевтичного класу. Водночас підходи до їхнього призначення суттєво різняться між системами охорони здоров’я: у деяких регіонах нові антигістамінні препарати застосовують досить обережно.

Оновлення міжнародних рекомендацій щодо лікування будь-якої хвороби завжди привертає увагу фахівців. У сфері алергології одним із найавторитетніших документів уже багато років залишаються рекомендації Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA). У березні 2026 р. представники цієї авторитетної ініціативи спільно з Європейською академією алергії та клінічної імунології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology, EAACI) представили перший за 10 років детальний перегляд настанови із фармакотерапії алергічного риніту (АР) [1]. Оновлена настанова суттєво відрізняється від своїх попередніх версій (ARIA 2010/2016), адже за цей час змінилися не лише підходи до лікування, а й самі принципи розробки клінічних рекомендацій.

Алергічний риніт (АР), що характеризується запаленням слизової оболонки носа внаслідок дії інгаляційних алергенів, розподіляють на сезонний (САР) і цілорічний (ЦАР). Сучасне лікування АР передбачає нефармакологічні та фармакологічні заходи. До останніх належать інтраназальні антигістамінні препарати (інАГП), як-от олопатадин, та інтраназальні кортикостероїди (інКС), як-от мометазону фуроат. Застосування будь-якого із цих препаратів окремо є ефективним і добре переноситься під час лікування САР, проте в нещодавно оновлених настановах надано рекомендації щодо використання спреїв інКС або комбінованих спреїв інАГП/інКС як терапії АР першої лінії.

Алергійний риніт суттєво впливає на якість життя, а також на продуктивність праці та навчання. У статті подано рекомендації ARIA 2024-2025 щодо інтраназальної терапії, яка є одним із наріжних каменів ведення пацієнтів з АР.

За матеріалами науково-практичної конференції «Дніпроалергосаміт 2026. Актуальні питання алергології»

Алергічний риніт (АР) залишається однією з найпоширеніших хронічних патологій, що суттєво впливає на якість життя, працездатність і ризик розвитку супутніх захворювань, зокрема бронхіальної астми (БА). Попри наявність сучасних рекомендацій, включно з ARIA, в клінічній практиці зберігаються труднощі ранньої діагностики, стратифікації тяжкості, контролю симптомів і досягнення довготривалого ефекту терапії.

Алергічний риніт (АР) уражає близько 10-40% населення світу й залишається одним з найпоширеніших станів у практиці алергологів і лікарів загальної практики – сімейної медицини. Міжнародні рекомендації, насамперед ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma), суттєво впорядкували підходи до діагностики та лікування АР завдяки алгоритмам, заснованим на доказах, що стало беззаперечним науковим кроком уперед [1]. Водночас повсякденна клінічна практика свідчить, що реальні пацієнти нерідко виявляються складнішими за будь-які стандартизовані схеми. Такий пацієнтоорієнтований погляд не є новим: він перегукується з гіппократівською традицією вивчати не лише хворобу, а передусім самого хворого, уважно спостерігати за перебігом його стану й не поспішати з висновками, особливо коли клінічні ознаки суперечливі [2]. У цьому матеріалі автори не ставлять під сумнів цінність клінічних настанов. Мета інша – звернути увагу на ті аспекти, яких неможливо повністю навчитися з алгоритмів: індивідуальну клінічну складність, діагностичну невизначеність, варіабельність відповіді на терапію та міжособистісний, комунікативний вимір медичної допомоги.

Про взаємозв’язок алергійного риніту і бронхіальної астми – двох станів, які розглядають у контексті «єдиних дихальних шляхів» у реальній клінічній практиці, вплив лікування та важливу роль АГП ІІ покоління.

За матеріалами міжнародного конгресу «Життя без алергії: інноваційні підходи до специфічної діагностики та терапії алергічних захворювань»