Статті

Шлуночкові екстрасистоли (ШЕС) належать до найпоширеніших порушень серцевого ритму. За відсутності структурного захворювання серця вони часто мають доброякісний перебіг, однак у частини пацієнтів можуть спричиняти серцебиття, перебої в роботі серця, запаморочення, задишку та втомлюваність. У частини пацієнтів ШЕС виходять за межі випадкової електрокардіографічної знахідки, спричиняючи клінічно значущі прояви та потенційно впливаючи на функцію лівого шлуночка (ЛШ). У таких випадках важливим є своєчасне визначення пацієнтів, для яких активна терапевтична тактика може бути клінічно доцільною. Саме правильний відбір пацієнтів є основою ефективного та безпечного лікування ШЕС.

У межах симпозіуму «Психосоматика та соматичні розлади: нова ера терапії», що відбувся 19 березня 2026 р., к.мед.н., доцентка кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова Дар’я Вікторівна Діденко виступила із доповіддю, присвяченою функціональним синусовим порушенням при соматоформній дисфункції. Лекторка розглянула сучасні уявлення про механізми регуляції синусового вузла, особливості розвитку функціональних порушень ритму на тлі вегетативної дисфункції, підходи до діагностики та лікування, а також представила клінічні випадки, що ілюструють практичні аспекти ведення таких пацієнтів.

Нові дані дослідження EPIC-CAD

Серцево-судинні хвороби та їхні ускладнення (інфаркт міокарда (ІМ), гострий коронарний синдром (ГКС), ішемічна хвороба серця (ІХС), артеріальна гіпертензія, міокардити й кардіоміопатії, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН), тромбоемболії, мозковий інсульт) залишаються провідними причинами смерті й захворюваності в усьому світі без явної тенденції до зниження, незважаючи на впровадження новітніх технологій і створення нових препаратів [24, 27]. Слід зазначити, що травми воєнного часу, число яких геометрично зростає в Україні, також супроводжуються значним поширенням серцево-судинної патології [7]. Усе це вимагає перебудови та зміни стратегії кардіопрофілактики [8, 29], котру сучасні рекомендації з ведення пацієнтів з гострим і хронічним коронарними синдромами відносять до I рівня доказовості [11], і кардіореабілітації (КР), яка фактично включає вторинну та третинну кардіопрофілактику.

Пароксизмальна шлуночкова тахікардія (ПШТ) – небезпечне серцеве порушення, що призводить до неправильного ритму серця і характеризується раптовими аномально швидкими нападами серцебиття, небезпечними для дитини, а також може бути клінічним проявом серцевого захворювання. Крім того, ПШТ знижує ефективність роботи серця, що може спричинити втрату свідомості, тому потрібне подальше ретельне обстеження дитини. Цей стандарт розроблений для раннього виявлення ПШТ у дітей, проведення своєчасної діагностики і лікування.

Коморбідність залишається однією із ключових проблем сучасної медицини, особливо у кардіології. Супутні захворювання в осіб із порушеннями ритму серця, наприклад артеріальна гіпертензія (АГ), ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність (СН), обтяжують перебіг основної патології, знижують ефективність і безпеку терапії, підвищують ризик ускладнень. Своєю чергою наявність фібриляції передсердь (ФП) у коморбідних пацієнтів може спричинити погіршення їхнього загального стану, декомпенсацію супутніх хвороб та збільшення ймовірності госпіталізацій і смерті. Антиаритмічна терапія потребує індивідуального підходу та врахування всіх коморбідних патологій. Антиаритмічний препарат (ААП) ІС класу етацизин демонструє ефективність і сприятливий профіль безпеки у ретельно відібраних пацієнтів із мінімальними структурними змінами серця. Завдяки добрій переносимості та можливості комплексного впливу, етацизин є важливим елементом персоналізованої терапії у коморбідних хворих із порушеннями ритму. На прикладі клінічних випадків розглянемо переваги застосування етацизину в пацієнтів з аритміями та різними супутніми захворюваннями.

Фібриляція передсердь (ФП) – ​найпоширеніша стійка серцева аритмія, пов’язана з підвищеним ризиком інсульту та системних емболій. Глобальна поширеність ФП оцінювалася в 0,7% у 2019 році; в Європі показники сягають від 1 до 3%. Більшість випадків ФП класифікуються як неклапанна ФП (НФП), тобто ФП, що виникає у пацієнтів без ревматичного мітрального стенозу, заміни клапана серця або реконструкції мітрального клапана. Антикоагулянтна терапія знижує ризик ішемічного інсульту та інших системних емболічних подій при НФП.

Фібриляція передсердь (ФП) залишається найпоширенішою аритмією у світі та однією з основних причин інсульту, серцевої недостатності й раптової смерті. Нещодавно Європейське товариство кардіологів (ESC) / Європейська асоціація кардіоторакальної хірургії (EACTS) опублікували оновлені рекомендації щодо лікування ФП [1].

Тіазидні діуретики широко застосовуються в лікуванні гіпертонічної хвороби та затримки рідини різної етіології. Такі препарати також часто використовують для лікування гіперкальціурійного нефролітіазу, оскільки за рахунок посилення реабсорбції кальцію в ниркових канальцях вони можуть зменшувати гіперкальціурію [1]. Частим і потенційно серйозним ускладненням застосування тіазидних діуретиків є гіпокаліємія, яка, за даними різних досліджень, виникає приблизно в половини хворих.

Фібриляція передсердь (ФП) є досить поширеним станом серед пацієнтів з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями (АССЗ). Вибір оптимальної антитромботичної терапії для такої категорії хворих є складним завданням (Capodanno et al., 2019; Angiolillo et al., 2021). Пацієнти із ФП потребують пероральних антикоагулянтів для запобігання інсульту чи системній емболії, тоді як для попередження ішемічних подій у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) показана антитромбоцитарна терапія. Водночас комбіноване застосування антиагрегантної та антикоагулянтної терапії у пацієнтів із ФП і супутньою ІХС підвищує ризик кровотечі (Dewilde et al., 2013; van Rein et al., 2019). Пропонуємо до уваги читачів адаптований переклад статті Min Soo Cho та співавт. Edoxaban Antithrombotic Therapy for Atrial Fibrillation and Stable Coronary Artery Disease, опублікованої у журналі The New England Journal of Medicine 1 вересня.

15-17 травня на базі ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» в комбінованому форматі відбулася XIV Науково-практична конференція Всеукраїнської асоціації аритмологів України з міжнародною участю. Програма заходу була розрахована не лише на кардіологів та електрофізіологів, а й на лікарів інших спеціальностей (сімейних лікарів, терапевтів, неврологів тощо). Метою таких щорічних конференцій є підвищення обізнаності лікарів щодо сучасних можливостей діагностики та лікування порушень ритму серця, особливостей ведення хворих із коморбідною патологією.