Статті

Сучасна кардіологія все більше орієнтується на мультимодальні терапевтичні підходи, що впливають на різні ланки патогенезу серцево-судинних захворювань (ССЗ). У цьому контексті особливу увагу привертає сірководень (H2S) – ​ендогенний газотрансмітер із виразними вазопротективними, антиоксидантними та метаболічними ефектами. Останні дані відкривають перспективи використання H2S-орієнтованих стратегій у клінічній практиці.

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) щороку забирають життя ≈19,7 млн осіб у всьому світі (WHO, 2022). Останніми роками фактори ризику ССЗ у комплексі з метаболічними розладами та хронічною хворобою нирок (ХХН) розглядаються крізь призму кардіоренометаболічного синдрому (КРМС).

У 2025 р. провідними фахівцями у галузі охорони здоров’я було розроблено серію клінічних пам’яток, що містять корисну інформацію на основі рекомендацій та документів міжнародних наукових спільнот. Ці матеріали покликані забезпечити швидкий і простий доступ до важливих даних для лікарів первинної медичної допомоги та сприяти поліпшенню життя пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги огляд P. Campbell et al., що містить цікаві оновлення та рекомендації щодо діагностики й лікування пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) зі збереженою фракцією викиду в межах первинної медичної допомоги.

Восени 2025 р. у межах XXVI Національного конгресу кардіологів України відбувся науково-практичний симпозіум «Модуляція енергетичної гнучкості як покращення базової терапії коморбідних пацієнтів», який об’єднав провідних фахівців у галузях кардіо- та нейрометаболізму. Експерти представили сучасні підходи до патогенетичного лікування, акцентуючи на ролі енергетичної гнучкості як ключового механізму підтримки клітинного гомеостазу в умовах хронічної ішемії, ендотеліальної дисфункції та метаболічного стресу.

Серцева недостатність (СН) залишається однією з найактуальніших проблем сучасної кардіології, що визначає високий рівень захворюваності, інвалідизації та смертності серед пацієнтів у всьому світі. Попри значний прогрес у фармакотерапії, потреба у лікарських засобах, здатних одночасно впливати на прогноз та якість життя, залишається високою. Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ‑2) довели свою ефективність у пацієнтів із СН незалежно від фракції викиду (ФВ), а також продемонстрували потенційні переваги в осіб із супутньою фібриляцією передсердь (ФП). Під час цьогорічного XXVІ Національного конгресу кардіологів України провідні спеціалісти у галузі кардіології детально зупинилися на ефектах іНЗКТГ‑2 у пацієнтів із СН, зокрема в поєднанні з аритміями, підкреслюючи ключову роль препаратів у сучасному веденні таких хворих.

Первинна ланка медичної допомоги відіграє важливу роль у профілактиці серцево-судинних захворювань (ССЗ) як для пацієнтів у межах первинної, так і вторинної профілактики. У 2025 р. провідними фахівцями у галузі охорони здоров’я було розроблено серію клінічних пам’яток на основі настанов та документів міжнародних наукових спільнот, що покликані забезпечити швидкий і простий доступ до важливої інформації для лікарів первинної ланки та сприяти поліпшенню життя пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги огляд N. Lakhani та K. Fernando, який містить корисні відомості, ключові принципи та рекомендації щодо контролю ліпідів у межах первинної та вторинної профілактики ССЗ.

За матеріалами ІХ Національного конгресу ревматологів України з міжнародною участю «Нові можливості в ревматології: від теорії до практики»

Серцево-судинні хвороби та їхні ускладнення (інфаркт міокарда (ІМ), гострий коронарний синдром (ГКС), ішемічна хвороба серця (ІХС), артеріальна гіпертензія, міокардити й кардіоміопатії, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН), тромбоемболії, мозковий інсульт) залишаються провідними причинами смерті й захворюваності в усьому світі без явної тенденції до зниження, незважаючи на впровадження новітніх технологій і створення нових препаратів [24, 27]. Слід зазначити, що травми воєнного часу, число яких геометрично зростає в Україні, також супроводжуються значним поширенням серцево-судинної патології [7]. Усе це вимагає перебудови та зміни стратегії кардіопрофілактики [8, 29], котру сучасні рекомендації з ведення пацієнтів з гострим і хронічним коронарними синдромами відносять до I рівня доказовості [11], і кардіореабілітації (КР), яка фактично включає вторинну та третинну кардіопрофілактику.

За матеріалами майстер-класу «Алгоритми діагностики та лікування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів»

Метформін – пероральний цукрознижувальний препарат, що походить з рослини Galega officinalis, – уже понад пів століття є основою лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Завдяки високій ефективності в зниженні рівня глюкози, сприятливому профілю переносимості та безпеки, низькій вартості й доступності метформін у настановах Американської діабетичної асоціації (ADA) та Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) залишається препаратом першої лінії на всіх стадіях захворювання [5]. При ЦД 2 типу метформін призначають як у монотерапії, так і в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами. Крім того, метформін застосовують для профілактики ЦД у пацієнтів з переддіабетом і як ад’ювант у разі ЦД 1 типу при інсулінорезистентності [5, 32-40].

Петльові діуретики – основа терапії серцевої недостатності (СН), оскільки вони сприяють зменшенню застійних явищ шляхом зниження реабсорбції NaCl і виведення надлишку рідини з організму. Торасемід – це петльовий діуретик нового покоління, переваги якого в лікуванні СН доведені в численних клінічних дослідженнях. У цій статті висвітлено результати систематичних оглядів, у яких була проаналізована ефективність торасеміду у пацієнтів із СН, у т. ч. порівняно з іншими петльовими діуретиками, зокрема фуросемідом.

Як відомо, стенокардія належить до одного з найчастіших клінічних проявів хронічних коронарних синдромів (ХКС). Основними цілями лікування ХКС є полегшення симптомів, покращення якості життя та запобігання несприятливим серцево-судинним подіям. Отже, покращується як безпосереднє самопочуття пацієнта, так і його довгостроковий серцево-судинний прогноз. Що стосується смертності, інфаркту міокарда (ІМ) та інших серйозних несприятливих серцево-судинних подій, декілька досліджень і метааналізів [1, 2] однозначно показали, що в пацієнтів зі стабільною стенокардією немає переваги інтервенційної терапії порівняно з медикаментозним лікуванням [3]. Крім того, лікар має брати до уваги, що коронарографія проводиться лише в тому випадку, коли пацієнт підтвердив згоду на інвазивне втручання при виявленні показань до нього за результатами дослідження. Саме тому сьогодні пацієнтам зі стабільною нетяжкою стенокардією рекомендується розпочинати обстеження з неінвазивних діагностичних методів. Після підтвердження діагнозу призначається медикаментозна терапія, а якщо стенокардія зберігається, то лікар має розглянути можливість інвазивного лікування [3].