Статті

Останніми роками в гастроентерології відбулося чимало концептуальних змін, однак саме публікація Римських критеріїв V стала подією, на яку клініцисти чекали особливо. Після майже 10-річної паузи від публікації Римських критеріїв IV (2016) експерти Rome Foundation представили оновлений документ – Римські критерії V, у якому переглянуто ключові погляди щодо розладів взаємодії кишечнику та мозку (РВКМ), а також представлено декілька нових нозологій і діагностичних критеріїв. Розглянемо ключові зміни в Римських критеріях V та їхні відмінності від попередньої версії.

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) на сьогодні є найпоширенішим захворюванням печінки в світі; за даними досліджень, на неї страждають 20-30% населення планети. Дослідження показали, що НАЖХП може не тільки прогресувати до цирозу та навіть раку печінки, а й тісно корелює з підвищеним ризиком серйозних позапечінкових захворювань, як-от серцево-судинні захворювання (ССЗ) та метаболічний синдром (МС). Пацієнти з НАЖХП удвічі частіше помирають через ССЗ, ніж від захворювань печінки. Саме тому нещодавно було запропоновано перейменувати НАЖХП на жирову хворобу печінки, асоційовану з метаболічною дисфункцією (MAFLD, МАЖХП). Для діагностики MAFLD більше не потрібно виключати інші етіології ураження печінки, як-от надмірне вживання алкоголю, інфікування вірусом гепатиту й автоімунні захворювання печінки. Для діагностики MAFLD необхідна метаболічна дисфункція [1-4].

Функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГІР), які в сучасній термінології розглядають у межах концепції розладів взаємодії «кишечник – головний мозок», належать до найпоширеніших причин хронічного абдомінального болю, дискомфорту, здуття та порушень випорожнення в клінічній практиці [1]. До цього спектра належать, зокрема, синдром подразненого кишечника (СПК), а також функціональні біліарні розлади (ФБР), включно з розладами жовчного міхура та сфінктера Одді. Нові Римські критерії V (публікація повної версії очікується в травні – червні 2026 р.) ще раз підкреслюють актуальність цієї концепції та подальший розвиток клінічних підходів до ведення ФГІР [2, 3]. Саме ці стани формують значну частку повторних звернень пацієнтів, знижують якість життя й потребують терапії, спрямованої на контроль провідних симптомів.

Актуальність досліджень диспепсіії зумовлена загальносвітовою поширеністю у межах 40% функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГІР), зокрема функціональної диспепсії (ФД). Внаслідок неоднакової інтерпретації та виразності симптомів, діагностичних критеріїв, впливу факторів навколишнього середовища, локальної поширеності органічних гастроентерологічних захворювань поширеність диспепсії в різних популяціях сильно варіює. За оцінками дослідників, у цих хворих спостерігається низька якість життя, гірша за аналогічний показник в осіб із застійною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу чи ревматоїдним артритом [21, 23, 25].

Синдром подразненого кишечника (СПК) є одним із найпоширеніших функціональних розладів шлунково-кишкового тракту, що охоплює близько 10% популяції. Патофізіологічна складність захворювання і широкий спектр симптомів зумовлюють необхідність регулярного оновлення клінічних рекомендацій. У 2025 р. було опубліковано оновлений Сеульський консенсус, що визначає сучасні методи діагностики і лікування СПК. Чільне місце серед медикаментозних підходів у новому документі належить спазмолітикам – класу препаратів, ефективність якого підтверджена метааналізом 26 РКД за участі 2811 пацієнтів. Згідно з настановами, спазмолітики – засоби першої лінії медикаментозної терапії для всіх підтипів СПК. Зокрема, до переліку препаратів із доведеною ефективністю увійшов отилонію бромід (Спазмомен®).

Понад третина населення у світі регулярно відчуває шлунково-кишковий дискомфорт – біль у животі, здуття, нудоту, відрижку, відчуття важкості після їди, зміни частоти випорожнень (Sperber et al., 2021). У понад 50% таких випадків навіть після повного обстеження не вдається виявити органічну патологію (Moniruzzaman et al., 2025). Зазначені симптоми традиційно класифікують як функціональні або, за сучасною термінологією (Римські критерії V), як прояви розладів взаємодії «головний мозок – кишечник» (Schmulson & Drossman, 2017).

На думку пацієнтів, функціональна диспепсія (ФД) є одним із найпарадоксальніших захворювань. Людина може щодня страждати через здуття та нудоту, відчувати тяжкість після споживання їжі та раннє насичення, абдомінальний біль і при цьому отримувати «нормальні» результати лабораторно-інструментальних досліджень. Така невідповідність між власними відчуттями та висновками обстежень провокує накопичення тривоги і появу переконання, що «щось точно пропустили». Отже, пацієнт змушений повторно звертатися до лікаря, проходити нові обстеження, а його якість життя та працездатність продовжують знижуватися.

24-26 вересня 2025 р. у Львові, в готелі «Дністер», відбувся XVI Український гастроентерологічний тиждень під назвою «Новітні досягнення сучасної гастроентерології та гепатології» – один із найбільших професійних форумів вітчизняної медичної спільноти. Захід, організований Українською гастроентерологічною асоціацією та Національним університетом охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, зібрав авторитетних українських та міжнародних фахівців.

Проблематика поєднання декількох патологічних станів у гастроентерології набуває дедалі більшої актуальності. Множинні функціональні гастроінтестинальні розлади, які сьогодні частіше називають розладами взаємодії кишечник – мозок, характеризуються більш вираженою тяжкістю симптомів, підвищеною соматизацією, депресією та тривожністю.

Функціональні розлади кишечника посідають провідне місце серед патологій гастроентерологічного профілю, водночас синдром подразненого кишечника (СПК) становить особливу проблему і з медичного, і з соціального погляду. Поширеність цього захворювання і далі зростає, що спонукає до пошуку нових підходів у діагностиці та лікуванні.

Функціональні шлунково-кишкові розлади (ШКР) мають складну природу. Серед функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) найчастіше зустрічаються функціональна диспепсія (ФД) і синдром подразненого кишечнику (СПК), які часто поєднуються (overlap-синдром). У більшості випадків пацієнти із ФД і СПК мають синдром надмірного бактеріального росту (СНБР), що свідчить про зміну різноманітності, функції та колоніальної щільності кишкових мікроорганізмів, тобто порушення кишкового мікробіому. У статті розглянуто роль олії м’яти перцевої у формі кишковорозчинних капсул у лікуванні СНБР у пацієнтів із симптомами ФД і СПК, а також наведено докази її ефективності в комплексній терапії пацієнтів із overlap-синдромом ФД та СПК.

Інфекція Helicobacter pylori (H. pylori) вражає приблизно половину світової популяції і є глобально поширеним патогеном, що асоціюється не лише з гастроінтестинальними захворюваннями, такими як хронічний атрофічний гастрит, функціональна диспепсія та пептична виразка, але також із розвитком і прогресуванням різноманітних позакишкових патологій.