Статті

Основною метою терапії періодонтиту є пригнічення періодонтальних патогенних бактерій (ППБ) у субгінгівальних біоплівках і відновлення здорового мікробіому в тканинах періодонта. Традиційне механічно-хірургічне лікування періодонтиту в частки пацієнтів може недостатньо ефективно впливати на ППБ, що створює умови для подальшого прогресуючого руйнування періодонта [1]. У хворих на періодонтит, у яких після санації періодонтальних кишень / хірургічної редукції зберігається патогенний субгінгівальний мікробіом, додаткова топічна та/або системна антимікробна терапія здатна покращувати результати лікування періодонтиту [1].

Бактеріальний простатит – поширена інфекція, однак на сьогодні його діагностика та лікування залишаються утрудненими. Складність діагностики частково пов’язана з недостатністю високоякісних доказів, які б могли допомогти клініцисту в інтерпретації даних анамнезу пацієнтів, фізикального обстеження та результатів лабораторних досліджень. Лікування є проблематичним через невелику кількість антимікробних препаратів, здатних проникати в передміхурову залозу, зростаючу мікробну резистентність, що обмежує ефективні варіанти терапії, а також через високий ризик рецидивування гострого простатиту (до 10% за 6 місяців) [1]. Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU, 2025) [2] фторхінолони, зокрема ципрофлоксацин, залишаються препаратами першої лінії в емпіричному лікуванні хронічного бактеріального простатиту (рівень доказів 1a) завдяки їхнім сприятливим фармакокінетичним властивостям, високому профілю безпеки та антибактеріальній активності проти грамнегативних патогенів, включаючи Pseudomonas aeruginosa та Chlamydia trachomatis.

За матеріалами міжнародного симпозіуму

Незважаючи на те що Всесвітня організація охорони здоров’я визначає антибіотикорезистентність, або антимікробну резистентність (АМР), як одну із ключових глобальних загроз для людства, із позицій біології цей феномен є цілком логічною та еволюційно обґрунтованою відповіддю бактерій на тривалий і масований вплив ксенобіотиків, у тому числі й антибіотиків.

Гострий риносинусит (ГРС) і гострий тонзиліт (ГТ) є найчастішими захворюваннями людини, особливо в дитячому віці, котрі, крім дискомфорту та зниження якості життя пацієнта, мають велике соціальне й економічне значення. Саме ця група захворювань – одна із провідних причин значної кількості днів пропусків занять у школі серед дітей та візитів до лікаря. ГРС, ГТ у більшості випадків мають вірусне походження, за якого вірусна інфекція запускає запальний каскад у контексті звичайної застуди.

За матеріалами майстер-класу «Алгоритми діагностики та лікування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів»

Інфекції нижніх відділів статевого тракту належать до найпоширеніших патологій серед жінок репродуктивного віку в усьому світі. Вони не лише спричиняють виражену клінічну симптоматику, а й істотно впливають на якість життя та психоемоційний стан жінок. У цьому огляді розглядаються патофізіологічні особливості вульвовагінального кандидозу (ВВК), бактеріального вагінозу (БВ) і коінфекцій грибково-бактеріальної природи, а також традиційні та новітні підходи до лікування. Окрему увагу приділено проблемі резистентності до протигрибкових препаратів, мікробіоті й екосистемі піхви.

За матеріалами майстер-класу «Алгоритми діагностики та лікування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів. Огляд року: передова практика в нефрології та урології»

На сьогодні запальні процеси слизової оболонки порожнини носа різного генезу залишаються актуальною медичною та соціальною проблемою. Спостерігається підвищення випадків стрептококового, стафілококового, кандидозного ураження, а також алергічних форм риніту, що ускладнює вибір ефективної терапевтичної тактики [1, 2, 4].

Інфекційно-запальні ускладнення в стоматологічній практиці та в госпіталізованих пацієнтів залишаються актуальною проблемою сучасної медицини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, >3,5 млрд людей у світі страждають через захворювання порожнини рота, серед яких найчастішими є карієс, пародонтит і втрата зубів [1]. У дослідженнях продемонстровано, що нелікований карієс зустрічається в ≈38% підлітків і до 73% дорослих [2]. У цьому контексті особливого значення набувають методи профілактики, зокрема санація ротової порожнини за допомогою антисептичних розчинів.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) є одними з найпоширеніших інфекційних захворювань, що зустрічаються в загальній клінічній практиці [1, 2], серед яких 80% припадає на неускладнені форми за старої класифікації до 2025 року. Методом першого вибору лікування гострої фази ІСШ традиційно вважалося призначення антибіотиків, однак часте їх використання може зашкодити мікробіому [3] та підвищити ризик розвитку резистентності уропатогенів [4]. Зростання антибіотикорезистентності вимагає пошуку ефективних і безпечних альтернатив, здатних зменшити потребу в антибіотиках та підтримати програму управління антимікробними засобами (antimicrobial stewardship). Тому з 2025 року фітопрепарати з доказовою базою, що поряд з нестероїдними протизапальними засобами можуть бути альтернативою антибіотикам у лікуванні гострих і рецидивуючих ІСШ, виокремлені в новий розділ 3.4.4.1 рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU) з акцентом на доведену ефективність та безпеку фітопрепарату Канефрон® Н (BNO 1045) [5].

Питання рекурентних та рецидивуючих тонзилітів не втрачає своєї актуальності, незважаючи на розвиток нових підходів і методів лікування. Важливим питанням, окрім лікування гострих періодів захворювання, є профілактика виникнення повторних епізодів. У цьому випадку є декілька варіантів: перший – тонзилектомія – хірургічний метод, до якого мають бути чіткі показання, адже як і будь-яке оперативне втручання цей метод асоційований з ризиками ускладнень [3, 8]. Інший варіант – консервативна терапія, спрямована на посилення місцевого імунітету ротової порожнини та відновлення нормального складу мікробіому цієї ділянки [2, 4, 7]. Свою ефективність у цьому випадку демонструють респіраторні пробіотики зі Streptococcus salivarius K12 – бактерією, що є представником облігатної мікрофлори цієї ділянки [5, 6]. Дослідження її позитивного впливу на перебіг тонзилітів дозволить покращити якість життя пацієнтів із такою патологією.