Статті

Патологія опорно-рухового апарату в практиці ортопеда-травматолога часто супроводжується не лише болем, а й запаленням, набряком і функціональним обмеженням, що визначає потребу в комплексному симптоматичному підході. До найбільш клінічно значущих станів належать запальні й дегенеративні захворювання суглобів, ураження навколосуглобових м’яких тканин, больові синдроми хребта та травматичні ушкодження. У таких випадках вибір нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) має ґрунтуватися на здатності препарату швидко зменшувати біль і запалення, забезпечувати добовий контроль симптомів, мати прийнятний профіль безпеки та зручний режим прийому. Диклофенак завдяки поєднанню вираженої анальгетичної та протизапальної дії, а також наявності різних системних форм може використовуватися як інструмент поетапної терапії – ​від стартового лікування гострого болю до подальшого амбулаторного ведення.

Консенсусний звіт міждисциплінарної міжнародної робочої групи експертів

За даними досліджень, майже половина дорослих пацієнтів, яким виконувалося хірургічне втручання, відчувають помірний або виражений післяопераційний біль [1]. Систематичний огляд 27 досліджень (n=22 108), проведений Park et al. (2023), показав, що на першу добу після виписки третина пацієнтів відчувають біль від помірного до сильного, а через один-два тижні цей показник сягає більше половини прооперованих (58%) [2].

Рекомендації Товариства прискореного відновлення після хірургічних втручань (ERAS) та Міжнародної асоціації хірургії травми та інтенсивної терапії (IATSIC) Частина 2

Остеоартрит часто вражає кисті, колінні та кульшові суглоби, спричиняючи значний біль і зниження якості життя, особливо в пацієнтів старших вікових груп. У реальних клінічних моделях місцеві та пероральні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) демонструють еквівалентний ефект щодо зниження болю в коліні протягом року лікування, із меншою кількістю побічних ефектів завдяки нижчій системній абсорбції при місцевому застосуванні порівняно з пероральними формами. Крім того, використання місцевих НПЗП при запальних захворюваннях суглобів демонструє до 40% зниження потреби в супутніх пероральних засобах. З огляду на це актуальним є узагальнення сучасних рекомендацій і клінічних доказів щодо ролі топічних неопіоїдних анальгетиків у веденні пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба та суглобів кисті.

Травматичні ушкодження опорно-рухового апарату супроводжуються вираженим больовим синдромом, який потребує своєчасного та ефективного контролю для запобігання ускладненням і поліпшення результатів лікування. Нестероїдні протизапальні препарати займають ключове місце в лікуванні гострого болю завдяки поєднанню анальгетичної та протизапальної дії. Серед них диклофенак залишається одним із найбільш вивчених засобів, що зумовлює його важливу роль у сучасних підходах до аналгезії при травмах. У цьому огляді представлено результати актуальних клінічних досліджень, які визначають місце неопіоїдних анальгетиків, фармакокінетичний профіль і порівняння різних режимів застосування диклофенаку при веденні пацієнтів із гострим кістково-м’язовим болем.

Контроль післяопераційного болю є одним із головних завдань при проведенні хірургічного втручання, оскільки біль впливає не тільки на результат операції, самопочуття та задоволеність пацієнтів медичною допомогою, а й безпосередньо на функціонування серцево-судинної та дихальної систем. У статті розглянуто ефективні та безпечні підходи до знеболення пацієнтів при виконанні лапароскопічних і відкритих операцій у практиці загальної хірургії, що рекомендовані робочою групою PROSPECT із питань лікування болю.

Лікування нестабільних переломів кісток таза характеризується значними технічними й терапевтичними труднощами через високий ризик масивної крововтрати та ушкодження життєво важливих органів. Такі травми часто супроводжуються гемодинамічною нестабільністю, що потребує невідкладної стабілізації стану пацієнта із застосуванням мультидисциплінарного підходу. Додаткове навантаження на операційну бригаду створює деформація тазового кільця, яка ускладнює точну репозицію та потребує високоточного інтраопераційного контролю. Ризик інфекцій, ускладнень із боку сечостатевої системи та нервових структур також суттєво підвищує вимоги до ведення таких пацієнтів. Практичним досвідом вибудування хірургічної стратегії лікування нестабільних переломів кісток таза при закритій бойовій травмі, можливостями та перевагами надання спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги та остаточної хірургічної стабілізації пацієнта при бойовій механічній травмі таза у військовому госпіталі, наближеному до лінії фронту, поділився лейтенант медичної служби, ординатор травматологічного відділення Запорізького військового госпіталю, доцент кафедри травматології та ортопедії Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, кандидат медичних наук Іван Іванович Труфанов.

За матеріалами конференції

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) залишаються основним інструментом у лікуванні як гострого, так і хронічного болю, однак системне застосування цих засобів часто обмежується через потенційні гастроінтестинальні, серцево-судинні та ниркові ризики. З огляду на це постійно зростає інтерес до топічного застосування НПЗП [1]. Цей підхід дає змогу досягти вираженого знеболювального та протизапального ефекту в місці ураження, водночас мінімізуючи системну експозицію й пов’язані з нею побічні ефекти. Відповідно до клінічних рекомендацій (EULAR, OARSI) топічні НПЗП є рекомендованими засобами першої лінії при остеоартриті й м’язово-скелетному болю, особливо в пацієнтів з коморбідністю та хворих старшого віку [2].

За матеріалами конференції

Дедалі більша кількість клінічних звітів демонструють, що ефективне полегшення болю у хворих після хірургічних втручань пов’язане зі зниженням ризику післяопераційних ускладнень, ранньою мобілізацією, скороченням терміну перебування в стаціонарі та зменшенням витрат. Утім результати поточних і попередніх наукових звітів показують, що в менеджменті післяопераційного больового синдрому досі існують проблемні питання. Больовий синдром часто сприймають як неминуче явище після оперативного втручання, однак навіть біль помірної інтенсивності значно впливає на якість життя пацієнтів. У цьому огляді представлено сучасні підходи до знеболення в пацієнтів хірургічного профілю з використанням кеторолаку на основі клінічного досвіду та переваг.