Статті

Стандарт медичної допомоги

У травні в Києві відбулася X Науково-практична конференція з міжнародною участю «Advances in Neurology – Досягнення в неврології 2026». Загалом конференція об’єднала понад 500 фахівців у галузі неврології. У межах конференції професор психіатрії Університету Сієни (Італія) Андреа Фаджоліні представив доповідь «Лікування депресії і тривоги. Кейс для тразодону». У центрі доповіді була практична клінічна ситуація: депресивний настрій у поєднанні з тривогою, внутрішнім напруженням, дратівливістю, збудженням і порушенням сну. У цьому контексті професор Фаджоліні висвітлив підходи до застосування Триттіко, зокрема особливості використання пролонгованої форми, а саме застосування Триттіко для монотерапії депресії, вибір оптимального дозування і схем титрування.

Депресія є гетерогенним розладом із великою кількістю можливих симптомів, але у більшості клінічних дослі­джень її досі розглядають як відносно однорідний стан. Тому науковці дедалі більше уваги приділяють вивченню не лише її загальної тяжкості, а й особливостей перебігу, окремих симптомів та їхніх взаємозв’язків. У вторинному аналізі даних дослі­дження PANDA G. G. Piazza et al. оцінили вплив селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) сертраліну на окремі прояви депресії та тривожності, а також на кореляції між ними. Отриманим результатам присвячена публікація «The effect of sertraline on networks of mood and anxiety symptoms: secondary analysis of the PANDA randomized controlled trial» (Nature Mental Health, 2025, Vol. 3: 1417‑1424).

Стрес – природна адаптаційна реакція, що допомагає організму мобілізувати ресурси у відповідь на загрозу, невизначеність або підвищені вимоги середовища. Проте за умови тривалого психоемоційного напруження ця реакція поступово втрачає захисний характер. Хронічний стрес перетворюється на стійкий зсув регуляторних систем, у якому центральна нервова система (ЦНС), автономна нервова система, сон, емоційна реактивність і загальні адаптаційні резерви функціонують у режимі постійного перенапруження [1, 4, 7].

Психосоматичні захворювання залишаються однією з провідних медико-соціальних проблем сучасної медицини. Вони безпосередньо стосуються практики лікарів різних спеціальностей: кардіологів, гастроентерологів, пульмонологів, ендокринологів, неврологів, психіатрів, а також лікарів-інтерністів і сімейних лікарів. За різними даними, поширеність психосоматичних розладів у популяції становить 15-50%, а серед пацієнтів первинної медичної допомоги – 30-57% [6, 24, 37]. В умовах повномасштабної війни в Україні ця проблема набула особливої актуальності, оскільки значна частина населення зазнає впливу тривалого хронічного стресу.

«Я не можу спати» – саме так сьогодні часто звучить перше прохання про допомогу від українських військових, які повертаються з фронту. За цими словами можуть стояти хронічна тривога, виснаження, втрата відчуття безпеки та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Пошуку нових підходів до роботи з травмою був присвячений міжнародний симпозіум «Навігація травми та відновлення: медицина, суспільство та культура в час війни», який відбувся в Австрії за участі українських та австрійських фахівців.

Сучасне визначення кардіоваскулярного прогнозу здається чітким і передбачуваним: у клінічній практиці орієнтуються на добре відомі параметри – рівень артеріального тиску, ліпідний профіль, фракцію викиду лівого шлуночка, ступінь стенозу коронарних артерій. Утім, існує фактор, який тривалий час залишався поза увагою, але здатний суттєво змінювати перебіг серцево-судинних захворювань (ССЗ) та їхні наслідки: тривога і депресія.

За матеріалами майстер-класу «Хронічний больовий синдром та його ускладнення, вплив стресу, депресії, тривожних станів»

Символами сучасного життя давно стали смартфон, комп’ютер і постійна онлайн-присутність. Проте поряд із технологіями в повсякденність майже непомітно увійшли ще дві характерні ознаки епохи: тривога та порушення сну. За даними останніх епідеміологічних досліджень, із проблемами сну протягом життя стикається значна частка дорослого населення, а через безсоння в світі страждає 12-16% населення [2, 10], при цьому поодинокі порушення сну (труднощі засинання, часті нічні пробудження, відчуття неякісного сну) реєструють ще частіше, що підкреслює стійку тенденцію до зростання в загальній популяції.

Протягом останніх років, коли щоденний стрес, соціально-економічна невизначеність, нескінченні зміни повсякденного життя стали звичною буденністю, щоразу більше українців мають справу із тривожністю, пригніченістю та дедалі частішими депресивними переживаннями. Невблаганна статистика констатує: майже 25% населення центральних районів країни скаржаться на постійну тривогу, 34% має ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) [20]. У світі також спостерігають схожу динаміку: ≈⅓ населення земної кулі протягом свого життя скаржиться на тривожні чи депресивні симптоми [1], а глобальна поширеність тривожності становить 25,8% [8].

A. Sicras-Mainar et al. провели дослі­дження, в якому ретроспективно проаналізували 4860 електронних медичних записів пацієнтів із периферичним нейропатичним болем (пНБ) або генералізованим тривожним розладом (ГТР), яким вперше призначили оригінальний прегабалін (Лірика) та генерик. З-поміж усіх показників було, зокрема, оцінено прихильність до терапії, використання ресурсів охорони здоров’я і витрати хворих на препарати. Отримані результати опубліковані у виданні Expert Review of Pharmacoeconomics and Outcomes Research (2019; 19 (1): 45‑57).

Поширеність генералізованого тривожного розладу (ГТР) останнім часом зросла. ГТР часто недостатньо діагностується, що призводить до негативних наслідків для пацієнтів, системи охорони здоров’я та суспільства. Економічний тягар і погіршення якості життя, пов’язані з ГТР, підкреслюють важливість ранньої діагностики й ефективного лікування. Прегабалін показав себе як перспективний засіб для зменшення проявів тривожності, але все ж є потреба в детальнішому вивченні його ефективності, зокрема, порівняно з іншими препаратами. N. Cardoner et al. виконали метааналіз даних дослі­джень із метою оцінити ефективність, безпеку та оптимальне дозування прегабаліну для лікування ГТР. Пропонуємо вам ознайомитися з отриманими результатами, розміщеними у виданні Frontiers in Pharmacology (2025; 16: 1483770).