Статті

Остеоартрит часто вражає кисті, колінні та кульшові суглоби, спричиняючи значний біль і зниження якості життя, особливо в пацієнтів старших вікових груп. У реальних клінічних моделях місцеві та пероральні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) демонструють еквівалентний ефект щодо зниження болю в коліні протягом року лікування, із меншою кількістю побічних ефектів завдяки нижчій системній абсорбції при місцевому застосуванні порівняно з пероральними формами. Крім того, використання місцевих НПЗП при запальних захворюваннях суглобів демонструє до 40% зниження потреби в супутніх пероральних засобах. З огляду на це актуальним є узагальнення сучасних рекомендацій і клінічних доказів щодо ролі топічних неопіоїдних анальгетиків у веденні пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба та суглобів кисті.

Ревматологія сьогодні перебуває у стані динамічного розвитку, коли наукові відкриття, клінічні дослі­дження та оновлені рекомендації формують сучасні стандарти ведення пацієнтів. Минулий рік став особливо багатим на ключові події, які визначають майбутнє спеціальності: від появи нових терапевтичних стратегій та біологічних препаратів до перегляду класифікаційних критеріїв і впрова­дження інноваційних технологій у діагностику та лікування. Під час заходу «Ревматологічний калейдоскоп 2025» провідні експертки Єлизавета Давидівна Єгудіна, д.мед.н., професорка, керівниця навчального центру Інституту ревматології, лікарка-ревматологиня Клініки сучасної ревматології (м. Київ), та Світлана Анатоліївна Трипілка, к.мед.н., доцентка, ревматологиня вищої кваліфікаційної категорії Медичного центру здоров’я (м. Харків), розглянули головні новини у цій галузі, зосередившись на змінах, що відбулися протягом останнього року, та проаналізували їх окремо для кожної нозології з позицій сучасних рекомендацій і результатів актуальних дослі­джень.

Системний червоний вовчак (СЧВ) – ​хронічне системне автоімунне захворювання невідомої етіології, яке розвивається за наявності генетичних порушень у регуляції імунної системи та під впливом факторів навколишнього середовища. Як наслідок, відбувається гіперпродукція органонеспецифічних автоантитіл до різних компонентів клітинного ядра із розвитком імунозапального пошкод­жен­ня тканин і внутрішніх органів [1].

Гіперурикемія – хронічний метаболічний розлад, зумовлений порушенням метаболізму пуринів, яке спричиняє підвищення рівня сечової кислоти (СК). До факторів ризику гіперурикемії належать вживання продуктів із високим вмістом пуринів, алкоголю та фруктози, а також такі захворювання, як артеріальна гіпертензія, гіпотиреоз і ожиріння. Епідеміологічні дослідження показали, що поширеність гіперурикемії в Європі та США становить ≈20%.

За матеріалами навчального циклу «Академія сімейного лікаря»

За матеріалами ІХ Національного конгресу ревматологів України з міжнародною участю «Нові можливості в ревматології: від теорії до практики»

За матеріалами ІХ Національного конгресу ревматологів України з міжнародною участю «Нові можливості в ревматології: від теорії до практики»

Остеоартрит (ОА) – хронічна прогресувальна гетерогенна хвороба, яка спричиняє поступове погіршення структури і функції суглобового хряща, насамперед в осіб середнього та літнього віку. ОА асоціюється із хронічним болем, ушкодженням хряща, синовіальним запаленням, субхондральним ремоделюванням кістки й утворенням остеофітів, що зумовлює значне зниження рухомості суглобів, м’язову слабкість та зменшення активної участі пацієнта в соціальному житті.

Робоча група Французького товариства ревматології (FSR) у 2024 році оновила настанову щодо ведення пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА). Рекомендації базуються на версії документа від Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (EULAR) за 2023 р., систематичних оглядах літератури й додаткових тем щодо ризику розвитку РА (пре-РА) та інтерстиційного захворювання легень (ІЗЛ), пов’язаного з РА (РA-IЗЛ). Рекомендації насамперед призначені для ревматологів, але також можуть бути корисними для лікарів будь-якого фаху, працівників, які надають допомогу хворим на РА, а також для самих пацієнтів. Положення настанови викладені у статті B. Fautrel et al. «2024 update of the recommendations of the French Society of Rheumatology for the diagnosis and management of patients with rheumatoid arthritis», опублікованій у журналі Joint Bone Spine (2024; 91 (6): 105790). Представляємо до вашої уваги адаптований переклад рекомендацій.

Рекомендації Європейської антиревматичної ліги (EULAR) 2023 р. щодо лікування псоріатичного артриту (ПсА) були вперше представлені в червні 2023 р. на Європейському конгресі ревматологів в Мілані (Італія). Офіційна публікація настанови відбулася в березні 2024 р. Метою оновлення рекомендацій щодо терапії ПсА було висвітлення нових механізмів дії препаратів та даних стосовно ефективності й безпеки вже наявних лікарських засобів. Положення, що були розроблені на основі систематичного огляду літератури та консенсусної думки міжнародних експертів, включають сім основних принципів і 11 рекомендацій щодо фармакотерапії ПсА. У документі наведені стратегії лікування нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), біологічними засобами та інгібіторами янус-кінази (іJAK) залежно від форми захворювання. Зокрема, запропоноване використання практичного підходу до ведення пацієнтів із ПсА з огляду на супутні патології, як-от запальні захворювання кишечника (ЗЗК) та увеїт. Представляємо до вашої уваги огляд ключових положень настанови.