Шкали оцінки стану неврологічних і нейрохірургічних хворих
Субарахноїдальний крововилив (САК)
САК є частою й тяжкою формою порушення мозкового кровообігу, що зумовлений розривом артеріальної аневризми судин головного мозку. Ведення пацієнтів із САК – актуальна проблема сучасної неврології та нейрохірургії, котра потребує прийняття своєчасних діагностичних рішень і адекватної лікувальної тактики. Здійснення оцінки стану пацієнта відразу після виникнення САК є надзвичайно важливим для прогнозу життя.
Ключовим діагностичним критерієм результату захворювання є тяжкість неврологічних розладів, які спостерігаються на момент первинного огляду. Для оцінки стану пацієнта із САК часто використовують дві оцінювальні шкали – шкалу Ханта – Хесса (W. Hunt і R. Hess) та шкалу Всесвітньої федерації нейрохірургів (World Federation of Neurological Surgeons – WFNS), яка зіставна зі шкалою коми Глазго.
Шкалу Ханта – Хесса було запропоновано в 1968 році (табл. 1). Ступені шкали трактують так:
- 1, 2 ступені – показане негайне оперативне лікування незалежно від того, скільки часу минуло від моменту розвитку САК;
- 3, 4 ступені – основним критерієм у визначенні показань до оперативного лікування є показник динаміки ангіоспазму;
- 5 ступінь – оперативне лікування здійснюють тільки в разі великої гематоми з дислокацією мозку, що загрожує життю пацієнта.
Якщо у хворого наявна супутня патологія, наприклад артеріальна гіпертензія, цукровий діабет (ЦД), атеросклероз, хронічне обструктивне захворювання легень або вазоспазм при ангіографії, то додають іще 1 бал.
У 1974 році E.J. Kosnik модифікував шкалу Ханта – Хесса, виділивши додатково ступінь 1а (табл. 2).
Використання цієї шкали, порівняно з іншими шкалами, забезпечує меншу варіабельність оцінок, проведених різними спеціалістами, для кожного хворого.
У 1988 році експерти WFNS запропонували нову шкалу оцінювання неврологічного стану та його тяжкості при САК (табл. 3).
Здійснюється оцінювання грубого неврологічного дефіциту – афазії, геміпарезу, геміплегії; парези черепних нервів не розглядають як неврологічний дефіцит.
Основний прогностичний критерій шкали WFNS – це рівень свідомості. Наявність або відсутність грубого неврологічного дефіциту розділяє другу та третю стадії САК. Найкращий прогноз у хворих із САК спостерігається при оцінці за шкалою коми Глазго – 15 балів, найнесприятливіший прогноз – 3 бали. При 8 балах і більше пацієнт має добрі шанси на відновлення.
Діабетична полінейропатія
ЦД – одна з найчастіших причин дисметаболічних нейропатій. Із діабетичних нейропатій найчастіше трапляються полінейропатії (ПНП) – приблизно у 8% хворих з уперше виявленим ЦД і майже у 50% хворих після 25 років від початку виникнення захворювання. З них дистальні діабетичні ПНП (ДД ПНП) діагностують із частотою від 3 до 100%, у середньому – 40-60%.
Діабетична ПНП – хвороба, яка характеризується прогресуючою загибеллю нервових волокон, що спричиняє втрату чутливості й розвиток виразок стопи. Вона є одним із найчастіших ускладнень ЦД, призводить до зниження працездатності та становить загрозу життю хворих.
Для визначення наявності й ступеня тяжкості діабетичної ПНП використовують шкалу І.А. Строкова і співавт. (1999) (табл. 4).
Зазначені в таблиці 4 симптоми оцінюють протягом 3 діб. Під час оцінювання враховують рефлекс із двоголового та триголового м’язів плеча, карпорадіальні, колінні й ахіллові рефлекси. Мінімальна сума балів для встановлення діагнозу ДД ПНП – 3 бали.
Хребетно-спинномозкова травма (ХСТ) – механічне пошкодження хребта, ускладнене травмою спинного мозку чи його корінців. Більшість пошкоджень спинного мозку призводять до втрати чутливості нижче місця ураження, здатності рухатися (параліч) або постійної недієздатності.
Під час оцінювання тяжкості пошкодження спинного мозку важливе значення має дослідження його функції. Для оцінки втрати чутливості та збереження рухових функцій використовують шкалу Франкеля (табл. 5), котра дає змогу оцінити функціональний стан потерпілих, які зазнали ХСТ. Шкалу було розроблено ще до Другої світової війни в англійському госпіталі Stoke Mandeville графства Бакінгемшир, і з 1969 року її активно популяризував професор Ганс Людевіг Франкель.Слід зауважити, що нині у світі під час оцінювання ступеня ураження спинного мозку частіше використовують шкалу AIS (Abbreviated Index Severity – скорочена шкала пошкоджень) Американської асоціації пошкодження спинного мозку (American Spinal Injury Association – ASIA).
Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 1 (44), березень 2018 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
М’язово-скелетний біль (МСБ) посідає одне із провідних місць серед причин звернень по медичну допомогу. Саме МСБ супроводжує травматичні ураження та захворювання опорно-рухового апарату, значно обмежуючи рухову активність, працездатність, суттєво знижуючи якість життя [6]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ≈1,7 млрд осіб у світі страждають на МСБ [7]. Водночас майже 50% хворих із хронічним болем змінюють лікаря щонайменше двічі протягом півроку, що яскраво свідчить про незадоволеність якістю лікування. Актуальність проблеми болю є такою високою, що останніми роками спостерігається чітка тенденція виділення менеджменту болю в самостійний розділ клінічної практики, створення практичних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із МСБ....
Серед населення, яке стрімко старішає, зростає поширеність хронічних захворювань, як-от цукровий діабет (ЦД), що є серйозною проблемою для системи охорони здоров’я. Очікується, що до 2030 року поширеність ЦД зросте до 643 млн людей, отже, вдвічі зросте кількість хворих на ЦД із 2011 року. Така швидка та тривожна ескалація здебільшого пов’язана із ЦД 2 типу, який є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань у західному суспільстві й вважається епідемією ХХІ ст., що уражає 1 з 11 людей в Європі. Крім того, за оцінками, 318 млн дорослих мають переддіабет або порушення толерантності до глюкози, що становить популяцію з високим ризиком подальшого розвитку ЦД. На медичну допомогу за ЦД припадає ≈8-12% загальних витрат національної системи охорони здоров’я. Це пов’язано з ускладненнями ЦД, які зумовлюють інвалідність, як-от зміни периферичної (ПНС) і центральної нервової системи (ЦНС): периферична полінейропатія, діабетична ретинопатія (ДР), зниження когнітивних функцій....
Стрес – пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...