За матеріалами конференції

Місцеві нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) широко використовуються для лікування спортивних травм, але доказові медичні рекомендації щодо їх стандартизованого та раціонального застосування відсутні. Робоча група з розробки цієї настанови визначила клінічно важливі питання, запросила думку пацієнтів і медичного персоналу та обговорила їх із групою експертів. На основі даних літератури була сформульована «Клінічна настанова із застосування місцевих НПЗП при лікуванні спортивних травм» із дотриманням методів і принципів міжнародних рекомендацій. У кінцевому підсумку було відібрано сім клінічних проблем і сформовано 22 рекомендації, що стосуються статусу, показань, протипоказань, ефективності, комбінованого застосування, використання в особливих групах пацієнтів, побічних реакцій при використанні місцевих НПЗП у лікуванні спортивних травм. Метою цієї настанови є надання доказових рекомендацій лікарям, які працюють в галузі травматології та ортопедії, спортивної медицини, реабілітології, а також іншим спеціалістам із лікування спортивних травм для сприяння більш стандартизованому та раціональному застосуванню місцевих НПЗП.

За матеріалами конгресу судинних хірургів, флебологів та ангіологів України «Сухаревські читання»

Призначення нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) при запальних процесах та больовому синдромі досі залишається актуальним питанням. На сьогодні експерти визначають переваги і недоліки НПЗП в розрізі індивідуального підходу при виборі препарату та дозування, оскільки один з аргументів їх призначення – ​висока ефективність у зниженні болю та запалення. Найбільшу частку нозологій, за яких застосовують НПЗП, складають порушення опорно-рухового апарату. У цьому огляді представлені актуальні рекомендації щодо тактики застосування НПЗП в ортопедії та травматології, які засновані на результатах доказових клінічних досліджень і метааналізів.

Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП), яку раніше називали неалкогольною жировою хворобою печінки, є найпоширенішим патологічним станом у гепатології, оскільки уражає 30‑32% населення світу (Riazi K. et al., 2022; Younossi Z. et al., 2023). МАСХП не лише підвищує смертність, а й чинить значний несприятливий вплив на якість життя пацієнтів (Younossi Z. et al., 2022). МАСХП стає дедалі поширенішою проблемою в усьому світі, що пов’язано з пандемією ожиріння та змінами в способі життя.

Вітамін D – ​потужна біологічна речовина, яка вивчається протягом останніх десятиріч майже у всіх галузях медицини; розуміння ролі вітаміну D у підтримці метаболізму всебічно розширюється і має велику доказову базу. Вітамін D, отриманий з раціону харчування та/або шляхом синтезу у шкірі під впливом ультрафіолету, є біологічно неактивним і потребує перетворення на активні форми. Під дією певних ферментів він метаболізується в печінці до 25-гідроксивітаміну D (25(ОН)D) – ​основної неактивної циркулювальної форми вітаміну D; другий етап метаболізму відбувається в нирках за участю ферменту 1α-гідроксилази (СYР27В1), що перетворює 25(ОН)D на біологічно активний гормон кальцитріол – ​1,25-дигідроксихолекальциферол (1,25(ОН)2D). Будь-яка патологія гепатобіліарної системи, нирок або зниження функції паращитоподібних залоз порушують цей процес. На сьогодні серед населення планети існує дефіцит вітаміну D різного ступеня, який у глобальному сенсі визнано пандемією із багатьма негативними наслідками для здоров’я [1-5].

Сьогодні загальновідомо, що збалансоване й адекватне за калорійністю харчування є повноцінним способом забезпечення організму енергією та харчовими речовинами. Водночас у разі виникнення низки фізіологічних і клінічних ситуацій потреба в харчових речовинах не може бути компенсована лише за рахунок дієти. За таких умов обґрунтованим є застосування дієтичних добавок (ДД), які містять метаболічно активні сполуки.

Щоб перетворити ідеї на комерційно успішні продукти, необхідна колаборація науковців, дослідників, винахідників, підприємців. Лише за умови налагодження стійких партнерських зв’язків між зацікавленими сторонами та їхньої плідної співпраці креативні концепти мають шанс стати реальними проєктами. Об’єднати зусилля науковців і бізнесу, щоб зробити українців здоровішими, вдалося в межах програми Lab2Market MedTech, започаткованої УКРНОІВІ – ​Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій, який підтримує дослідження, розробку, комерціалізацію об’єктів права інтелектуальної власності та трансфер технологій, а також заохочує інвестиції в економіку України та створення робочих місць.

Попри багаторічну історію клінічного застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК), її роль у профілактиці серцево-судинних подій залишається предметом активної дискусії. Особливо це стосується первинної профілактики, де нещодавні рекомендації, зокрема US Preventive Services Task Force (2022) та ESC (2021), звузили показання до призначення препарату через неоптимальний профіль користі в загальній популяції на фоні зростання ризику кровотеч [1, 2].

Основні положення наукової заяви Американської асоціації серця

За матеріалами науково-практичної конференції «Мультидисциплінарний підхід до проблемних питань неврології та психіатрії: нові стратегії лікування, актуальні проблеми, клінічні випадки та їх аналіз»

Запалення є ключовою ланкою патофізіології більшості больових синдромів – ​від гострих ушкоджень до хронічних дегенеративних процесів [1]. Тому вибір знеболювального засобу в клінічній практиці поряд із купіюванням болю передбачає ефективний контроль запальної відповіді. Кеторолак – ​представник нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) із потужною аналгезивною та протизапальною активністю, яка за інтенсивністю може наближатися до тієї, що забезпечують кортикостероїди, проте без характерного для останніх спектра небажаних ефектів [2, 3]. Клінічні та експериментальні дослідження показують, що кеторолак знижує рівні прозапальних медіаторів, зокрема простагландинів і глутамату, впливаючи як на периферичну, так і на центральну ланку болю. Завдяки цьому він не лише швидко зменшує інтенсивність болю, а й перешкоджає формуванню та підтриманню запального каскаду. Водночас дані доклінічних моделей свідчать про потенційні хондропротекторні властивості кеторолаку за рахунок пригнічення інтерлейкіну‑1 – ​одного з ключових факторів деградації хряща. Наразі кеторолак доступний у формі таблеток та розчину для ін’єкцій, що дозволяє адаптувати терапію до клінічної ситуації – ​від гострого болю до тривалішого протизапального контролю. У цій статті ми розглянемо особливості протизапальної дії кеторолаку, зокрема в контексті його застосування в ортопедії, ревматології та терапії больових синдромів, а також порівняємо його за ефективністю з альтернативними стратегіями.