Статини: взаємозв’язок між вартістю та прихильністю
Атеросклероз – це хронічний патологічний стан, що є підґрунтям більшості кардіоваскулярних захворювань. Клінічними проявами атеросклерозу є ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні патології та хвороби периферійних артерій, що спостерігаються в 67% чоловіків та 50% жінок віком понад 40 років (Robinson J. G. et al., 2009).
Діагностика та ведення пацієнтів із синкопальними станами за рекомендаціями ESC 2018
У березні 2018 року опубліковано нові рекомендації Європейського товариства кардіологів (ESC), присвячені діагностиці та веденню синкопальних станів, у розробленні яких брали участь кардіологи, фахівці з внутрішньої медицини, фізіології, неврології, геріатрії та невідкладної допомоги (Brignole M. et al., 2018).
Сучасні погляди на ведення пацієнтів з декомпенсованою серцевою недостатністю
Декомпенсована серцева недостатність (ДСН) – це клінічний синдром, при якому структурні чи функціональні зміни серця призводять до його неспроможності викидати та/або вміщувати кров в умовах фізіологічних рівнів артеріального тиску (АТ), що зумовлює розвиток функціональних обмежень та потребу в негайному терапевтичному втручанні (Bocchi E. A. et al., 2005).
Лікарське самоврядування: європейський досвід і кроки до впровадження в Україні
Система охорони здоров’я України потребує як визначеності державної політики, чіткого бачення бажаного майбутнього, так і стратегії, трансформації. Впровадження нового потребує нових підходів до управління. У цьому сенсі інноваційним для України й водночас традиційним для країн Європейського союзу (ЄС) є лікарське самоврядування. У єдності професійної лікарської спільноти – реальна сила та можливість відповідально й компетентно впливати на процеси, які відбуваються в галузі.
Клинические аспекты выбора диклофенака при болевом синдроме
Боль является наиболее частой и сложной по субъективному восприятию жалобой пациентов. В соответствии с современными представлениями в основе ее патогенеза лежит двустороннее динамическое взаимодействие биологических (нейрофизиологических), психологических, социальных, религиозных и других факторов. В результате формируются индивидуальные характер болевого ощущения и форма реагирования пациента на боль.
Комплексне медикаментозне лікування пацієнтів з остеоартрозом: які можливості маємо сьогодні?
Згідно із сучасним визначенням, остеоартроз (ОА) – це багатофакторне дегенеративне захворювання суглобів, що характеризується деструкцією суглобового хряща, запаленням синовіальної оболонки суглобів і ремоделюванням субхондральної кісткової тканини (Glyn-Jones S. et al., 2015).
Еволюція симптоматичних повільнодіючих препаратів для лікування остеоартрозу: шлях до хондропротекції
Остеоартроз (ОА) є найпоширенішим хронічним захворюванням суглобів, для якого характерні значні структурні пошкодження суглобів, функціональні розлади та біль. У лікуванні ОА найчастіше застосовують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і симптоматичні повільнодіючі засоби (SYSADOA).
Периоперационное применение кеторолака при редукционной маммопластике: существует ли риск формирования гематомы?
В случае обострения опиоидного кризиса хирурги все чаще сосредотачивают усилия на минимизации использования наркотических аналгетиков. Кеторолак обладает доказанной эффективностью в купировании постоперационного болевого синдрома, однако его использование ограничено из-за опасений возникновения послеоперационного кровотечения и образования гематомы.
Неомилювані сполуки авокадо та сої у веденні остеоартриту
Остеоартрит (ОА) – це хронічна хвороба суглобів, що характеризується прогресивним пошкодженням суглобового хряща, ремоделюванням кісткової тканини з утворенням остеофітів і склерозом субхондральної кістки, а також запаленням і фіброзом зв’язок, сухожиль, менісків і капсул.
Инфекции у пациентов с ревматической патологией: что нужно знать ревматологу и врачу общего профиля
Широко известна роль β-гемолитического стрептококка в возникновении ревматических заболеваний (РЗ), в частности острой ревматической лихорадки. В последнее время также обсуждается вклад других инфекционных агентов в инициацию и течение ревматической патологии и в развитие ее осложнений.
Патофизиологическая роль и тактика хирургического лечения скелетных повреждений при сочетанной черепно-мозговой травме
Сочетание черепно-мозговой травмы (ЧМТ) с переломами костей конечностей и таза наиболее распространено в клинической практике и встречается в 40-70% случаев политравмы [1, 2], определяемой как множественная травма с тяжестью повреждений по шкале ISS (Injury Severity Scale) ≥16 баллов [3]. В большинстве случаев скелетные повреждения при политравме требуют оперативного лечения, которое является дополнительной агрессией и оказывает существенное влияние на развитие и тяжесть системного воспалительного ответа, коагулопатии, гипоксии, ацидоза, а также связанного с ними вторичного повреждения внутренних органов.
Топічні нестероїдні протизапальні препарати в лікуванні остеоартриту
Остеоартрит (ОА) є найчастішим показанням для застосування топічних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Топічні лікарські форми НПЗП забезпечують такий самий знеболювальний ефект, як і пероральні, проте асоціюються з меншою системною експозицією і, відповідно, з нижчим ризиком розвитку тяжких побічних ефектів.
