Чи є місце болюсному введенню карбапенемів у ВІТ при лікуванні антибіотикорезистентних інфекцій?
Огляд подій
24 серпня, 2024
Принципи раціонального призначення антимікробних препаратів передбачають, що ефективна антибіотикотерапія починається після ідентифікації збудника. Проте, навіть після отримання результатів чутливості та призначення відповідних антибактеріальних засобів, ерадикація збудника не завжди є успішною. Важливою передумовою ефективної антибіотикотерапії є кратність, спосіб уведення та дозування лікарських засобів. 16-17 травня у змішаному форматі пройшов Британо-Український симпозіум «Анестезіологія та інтенсивна терапія – протоколи та практика». Доповідь «Чи є місце болюсному введенню карбапенемів у ВІТ при лікуванні антибіотикорезистентних інфекцій?» представив завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології № 2 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова», доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, доцент кафедри хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, кандидат медичних наук Максим Миколайович Пилипенко.
Спадковий ангіоневротичний набряк – рідкісна причина гострого абдомінального болю в практиці хірурга
Огляд подій
24 серпня, 2024
Ключовими моментами в діагностиці причин абдомінального болю є його характер, аналіз локалізації, динаміки симптомів та даних анамнезу, у тому числі спадкового. Сучасні концепції ведення пацієнтів із больовим синдромом, зокрема при рідкісній та надзвичайно складній для клінічної діагностики патології – спадковому ангіоневротичному набряку (САН), були широко висвітлені на науково-практичній конференції «Мультидисциплінарний підхід у лікуванні хірургічного хворого – вимоги часу», що відбулася в онлайн-форматі 9-10 травня
Діосмін у хірургічній практиці: клінічні переваги та новітні перспективи
Діосмін – сучасний венотонік та ангіопротектор, який широко використовується у складі комплексного лікування венозних захворювань. Його клінічна ефективність підтверджена численними дослідженнями, які демонструють позитивні результати у пацієнтів із різними судинними патологіями. Представляємо до вашої уваги огляд літератури щодо патогенетично та клінічно обґрунтованого застосування діосміну в хірургічній практиці.
Антибіотикорезистентність у ВІТ: долаємо виклик
Думка фахівця
24 серпня, 2024
У квітні відбулася науково-практична конференція «Міждисциплінарний альянс: хірургія та анестезіологія», під час якої провідні спеціалісти цих медичних галузей висвітлили найбільш актуальні проблеми хірургії та анестезіології, розглянули засновані на доказовій медицині сучасні клінічні протоколи. Зокрема, доповідь «Що ми можемо відповісти зростанню антибіотикорезистентних інфекцій у ВІТ» представив завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії клініки «Медичний дім Odrex», доцент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії і медицини невідкладних станів Одеського національного медичного університету, кандидат медичних наук Ігор Олександрович Йовенко
Новітні результати досліджень застосування цефоперазону/сульбактаму у пацієнтів ВІТ
Негоспітальна пневмонія (НП), і зокрема тяжка НП (ТНП), є значною причиною захворюваності та смерті. Незважаючи на розвиток і вдосконалення лікування (Leoni D. et al., 2017), рівень летальності серед пацієнтів із НП залишається високим і коливається від 17% до понад 50% (Phua J. et al., 2016). Одним із важливих аспектів у лікуванні таких пацієнтів є емпіричне призначення оптимальної антибіотикотерапїі з урахуванням можливої етіології НП. Ще однією проблемою, з якою стикаються лікарі відділень інтенсивної терапії (ВІТ), є зростання частоти внутрішньолікарняних інфекцій, спричинених Klebsiella pneumoniae, що продукує β-лактамази розширеного спектра дії. Нещодавно були опублікувані результати багатоцентрових клінічних досліджень, одне з яких порівнювало результати лікування цефоперазоном/сульбактамом та піперациліном/тазобактамом у хворих із ТНП, а інше – оцінювало ефективність і безпеку цефоперазону/сульбактаму у пацієнтів із бактеріємією, спричиненою K. pneumoniae
Анестезіологія та інтенсивна терапія: протоколи та практика
Огляд подій
24 серпня, 2024
Анестезіологія та інтенсивна терапія – ключові напрямки сучасної медицини, без яких неможливо уявити проведення хірургічних втручань і реанімаційних заходів, лікування пацієнтів із тяжкими, загрозливими для життя станами та розвиток суміжних спеціальностей, зокрема трансплантології, інтервенційних методів лікування, малоінвазивних технологій, а також медицини катастроф і наслідків воєнних дій. Вітчизняні фахівці постійно обмінюються досвідом із закордонними колегами, а також запрошують їх до участі в українських науково-практичних конференціях. 16-17 травня у змішаному форматі відбувався черговий Британо-Український симпозіум (БУС‑16) під назвою «Анестезіологія та інтенсивна терапія: протоколи та практика» за участю як українських спеціалістів галузі, так і провідних спікерів із Великої Британії та інших країн. У центрі уваги були теми, присвячені сучасним клінічним настановам і рекомендаціям з анестезіології та перспективним тенденціям інтенсивної терапії
Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія в акушерстві, гінекології та перинатології
Огляд подій
24 серпня, 2024
Створення й впровадження в клінічну практику новітніх антибактеріальних препаратів і методів профілактики гнійно-септичних ускладнень в акушерстві та гінекології не призвели до повного зникнення запальних ускладнень у пацієнтів даного профілю. Інфекційні ускладнення, найважчими з яких є сепсис і септичний шок, продовжують займати одне з провідних місць у структурі як акушерсько-гінекологічної захворюваності, так і материнської смертності
Сучасні аспекти хірургічної профілактики та лікування фантомного больового синдрому
Огляд подій
24 серпня, 2024
Близько 60% (іноді навіть до 70%) військових з ампутованими кінцівками мають фантомний біль або інші прояви хронічного больового синдрому (Дмитрієв Д.В., 2024). Це є протипоказанням для протезування, а також фактором, що значно погіршує якість життя таких пацієнтів. На майстер-класі «Академія хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії від А до Я. Невідкладні стани в торако-абдомінальній хірургії. Анестезіологічний менеджмент термінових хірургічних втручань та хірургії одного дня», який відбувся навесні, професор кафедри хірургії та судинної хірургії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук Сергій Іванович Саволюк представив доповідь «Аспекти хірургічної профілактики та лікування фантомного больового синдрому», тема якої, зважаючи на умови воєнного стану в Україні, є надзвичайно актуальною.
Пероральна регідратація в акушерстві, гінекології та внутрішній медицині
Думка фахівця
23 серпня, 2024
Адекватна гідратація є фундаментальним аспектом підтримання здоров’я жінки протягом усього життя, особливо під час вагітності. Дегідратація, яка може розвиватися внаслідок різноманітних причин, таких як блювання, діарея, підвищена пітливість, гарячка, поліурія тощо, здатна спричиняти серйозні ускладнення як у матері, асоціюючись із підвищеним ризиком прееклампсії, передчасних пологів, так і у плода, призводячи до затримки його росту, порушень неврологічного розвитку та інших несприятливих наслідків.
У рамках онлайн-вебінару «Пероральна регідратація як медичний супровід у клініці акушерства, гінекології та внутрішньої медицини» провідні експерти —
Юлія Володимирівна Давидова, доктор медичних наук, професор, завідувач відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології та етичних проблем у медицині ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України», та Аліса Юріївна Лиманська, кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології та етичних проблем у медицині ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства
НАМН України», лікар-терапевт, кардіолог – представили сучасні стратегії ведення вагітних із дегідратацією.
Печія у вагітних: питання та відповіді
Думка фахівця
23 серпня, 2024
23 квітня відбувся семінар «Печія у вагітних: міфи, реальність та ТОП‑10 способів зменшити печію». Захід було проведено у форматі «питання — відповідь», що дозволило учасникам отримати вичерпну інформацію з даної теми. У семінарі взяли участь Юлія Володимирівна Давидова, доктор медичних наук, професор, завідувач відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології та етичних проблем у медицині ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України», та Аліса Юріївна Лиманська, кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології та етичних проблем у медицині ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України», лікар-терапевт, кардіолог.
Інфекції сечовивідних шляхів: новини EAU2024 року
Огляд подій
23 серпня, 2024
Протягом життя майже 40% жінок мають хоча б один епізод інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ). Остання може виникнути в будь-якому відділі сечовивідної системи. Більшість уражень викликаються бактеріями, що присутні в кишечнику. Одним із найпоширеніших збудників є кишкова паличка (Еscherichia coli). У рамках серії науково-практичних конференцій «Здоров’я жінки від А до Я» сучасні підходи щодо ведення пацієнтів з ІСШ представила завідувачка кафедри нефрології та нирковозамісної терапії Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Стелла Вікторівна Кушніренко в доповіді «Інфекції сечової системи: новини конгресу Європейської асоціації урологів 2024 року»
Історичні аспекти та еволюція лікування пролапсу тазових органів у жінок
Згідно з рекомендаціями Міжнародної урогінекологічної асоціації (International Urogynecological Association, IUGA) та Міжнародного товариства з утримання сечі (International Continence Society, ICS) під пролапсом розуміють випадіння, зміщення донизу або вип’ячування органа чи його частини через природні отвори [17]. Під тазовими органами у жінок розуміють матку й/або різні відділи піхви із прилеглими органами, такими як сечовий міхур, пряма кишка та кишечник.
У статті представлено еволюцію підходів до лікування пролапсу тазових органів у жінок від античних часів до наших днів, історичні постаті акушерів-гінекологів та їхній внесок у вивчення цієї проблеми.
