Статті - Сторінка 57

За матеріалами майстер-класу «Терапевтичні горизонти – 25»

Медикаментозна алергія (МА) охоплює спектр імунологічно опосередкованих реакцій гіперчутливості з різними механізмами та клінічними проявами. Цей тип побічної реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ) суттєво погіршує якість життя пацієнтів зі спричиненням заміни препарату альтернативними лікарськими засобами з непов’язаною хімічною структурою, що ускладнює терапію основного захворювання. У цьому огляді описані ключові механізми та фактори ризику МА, а також стратегії діагностики і відповідного лікування найпоширеніших проявів алергії, спричинених лікарськими засобами.

Фібриляція передсердь (ФП) залишається найпоширенішою аритмією у світі та однією з основних причин інсульту, серцевої недостатності й раптової смерті. Нещодавно Європейське товариство кардіологів (ESC) / Європейська асоціація кардіоторакальної хірургії (EACTS) опублікували оновлені рекомендації щодо лікування ФП [1].

Чи правда, що німесулід заборонено в Європі та США? Ні, німесулід продається в >50 країнах світу, включаючи Австрію, Італію, Угорщину, Чехію, Португалію, Грецію, Болгарію та Польщу серед країн ЄС (Franchi et al., 2015). У Франції його було виключено з переліку ліків, на які відшкодовуються витрати, у 2011 році – ​з економічних причин, а не вилучено з міркувань безпеки (Європейська агенція лікарських засобів (EMA), 2012). Німесулід ніколи не був зареєстрований і не продавався у Сполучених Штатах, тому не міг бути там заборонений.

Акне (acne vulgaris) – ​поширене захворювання шкіри, яке уражає ≈85% підлітків, однак може виникати в будь-якій віковій групі та зберігатися в дорослому віці.

Рясні менструальні кровотечі (РМК) є доволі поширеним симптомом серед жінок репродуктивного віку та основною причиною розвитку дефіциту заліза (ДЗ) і його найтяжчого прояву – залізодефіцитної анемії (ЗДА).

Фібриляція передсердь (ФП) є одним із найпоширеніших видів аритмії. Вона спричиняє навантаження на систему охорони здоров’я в усьому світі, що продовжує зростати.

У сучасному світі, де психічні розлади набувають масштабів глобальної епідемії, традиційні методи лікування часто виявляються недостатніми. На цьому тлі зростає інтерес до психіатрії способу життя — ​міждисциплінарного підходу, що інтегрує здорові звички у повсякденне життя пацієнтів. Цей напрям нині активно розвивається завдяки ініціативам таких організацій, як LifePsych Society, пропонуючи нові можливості для профілактики і лікування психічних розладів.

Первинний васкуліт центральної нервової системи (ПВ-ЦНС) – ​це рідкісне, часто неправильно діагностоване захворювання, яке вражає головний та спинний мозок. Воно характеризується різноманітними неврологічними симптомами, зокрема осередковими неврологічними дефіцитами, головним болем та зниженими когнітивними функціями. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті C. Salvarani et al. «Primary central nervous system vasculitis» (New England Journal of Medicine, 2024), в якій представлені методи діагностики, зокрема диференційної, та лікування ПВ-ЦНС. Раннє розпізнавання ПВ-ЦНС є важливим завданням, оскільки лікування глюкокортикостероїдами із/без використання цитотоксичних препаратів ефективне у багатьох пацієнтів і може запобігати серйозним наслідкам.

Мігрень є другим за поширеністю захворюванням у світі та однією із провідних причин інвалідизації, що спричиняє значний економічний тягар. Сучасний підхід до лікування мігрені включає застосування профілактичних препаратів, що часто супрово­джується побічними ефектами (ПЕ). Це погіршує прихильність пацієнтів до терапії та призводить до частих випадків її припинення. S. Naghdi et al. виконали систематичний огляд останніх даних щодо найчастіших ПЕ, зокрема серйозних (СПЕ), які можуть виникати на тлі використання найвідоміших ліків за мігрені. Результати роботи розміщені у статті «Adverse and serious adverse events incidence of pharmacological interventions for managing chronic and episodic migraine in adults: a systematic review» (BMJ Neurology Open, 2024; 6: e000616). Пропонуємо до вашої уваги короткий виклад цієї публікації.

Актуальність проблеми тривожно-депресивних розладів (ТДР) у загальній медичній практиці в Україні є надзвичайно високою. Згідно із даними МОЗ України, лише за перші дев’ять місяців 2024 р. до фахівців первинної ланки зі скаргами на психічне здоров’я звернулися 353  049 пацієнтів, що більш ніж утричі перевищує торішні показники. Близько 70% звернень цього періоду стосувалися тривожності, депресії та проблем зі сном [1]. За оцінками експертів МОЗ України, прогнозована потреба у допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини становить 27 млн звернень. Водночас близько 3‑4 млн українців матимуть певний розлад психічного здоров’я помірної або тяжкої форми [2].