Статті - Сторінка 94

Вертеброгенні больові синдроми посідають одне із провідних місць у всіх країнах світу як за поширеністю, так і за кількістю днів непрацездатності. Найчастішою формою вертеброгенних больових синдромів є дискогенні радикулопатії, що характеризуються больовими, моторними та вегетативними порушеннями, зумовленими ураженням корінців спинного мозку. Через складність патогенезу і розвиток структурних змін у здавлених корінцях (на кшталт аксонопатії та мієлінопатії) традиційні методи консервативного лікування не завжди є достатньо ефективними, що потребує застосування певних активних компонентів, що діють на рівні периферичних нервів і корінців, сприяють їхній фізіологічній регенерації. Із цією метою дедалі частіше застосовуються препарати, що містять піримідинові нуклеотиди (ПН). Ефективність нейротропної фармакотерапії у комплексі з фізіотерапією вивчали в пацієнтів із вертеброгенними радикулопатіями (ВР) С.Г. Гусейнова та співавт. в умовах НДІ медичної реабілітації Міністерства охорони здоров’я Республіки Азербайджан.

За матеріалами майстер-класу «Дискусія: розбір клінічних випадків, відповіді на питання»

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2024 року № 1265

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) вже давно є важливою складовою сучасної медицини, проте питання вибору та правильного застосування цих засобів залишаються актуальними як для лікарів, так і для пацієнтів. Різноманітність препаратів у цій групі, особливості їхніх механізмів дії, профілі ефективності та безпеки вимагають не лише індивідуального підходу, а й глибокого розуміння специфіки застосування в різних клінічних ситуаціях. Особливо це стосується лікування гострих і хронічних запальних процесів, післяопераційного знеболення та контролю запалення в педіатричних пацієнтів.

За матеріалами науково-практичної конференції «Інфекційні та паразитарні хвороби: сучасні проблеми, особливості діагностики та лікування»

Центральне місце в патогенезі ревматологічних хвороб посідають розлади функціонування імунної системи. Зокрема, нещодавно було запропоновано термін inflammaging (запалення + старіння), який описує стійке запалення низької інтенсивності, спричинене тривалим контактом із різноманітними антигенами довкілля. З огляду на збільшення тривалості життя населення світу за рахунок покращення медичної допомоги кількість осіб літнього віку та мультиморбідних пацієнтів із хронічними хворобами, в т. ч. ревматологічними, зростає (Tekeoglu S., 2024). Незважаючи на значну кількість фармакологічних препаратів ревматологічного спрямування, дотепер існує потреба в безпечному хворобомодифікувальному засобі, здатному сповільнювати прогресування уражень хрящів і суглобів.

Національний форум за міжнародної участі «Жінки в медицині: професійний ріст та лідерство» став історичною подією для медичної спільноти України, вперше об’єднавши на одному майданчику представників і представниць різних медичних спеціальностей, науковців і науковиць, урядовців і урядовиць, громадських діячів і діячок для обговорення питань гендерної рівності в медицині.

Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) посідає перше місце в структурі злоякісної патології дитячого віку. Всебічна діагностика (цитоморфологічна, імуноцитологічна, генетична), застосування ризик-адаптованих стратегій лікування із дотриманням відповідних доз та часової інтенсивності лікування, профілактика і надання адекватної допомоги у разі розвитку ускладнень сприяють досягненню тривалої безрецидивної виживаності пацієнтів на рівні не менше ніж 85%.

3 жовтня 2024 р. в онлайн-форматі відбулась науково-практична конференція за міжнародної участі «Quality of LIFE. Вимір якості життя».

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) – найпоширеніший дефіцит харчування в усьому світі, що вражає приблизно кожну шосту людину [1, 2]. Особливо це стосується країн із низьким і середнім рівнем доходу, де ЗДА є основною причиною інвалідності (приблизно 30%). Так, у Південній Кореї, за даними Національного огляду стану здоров’я та харчування (National Health and Nutrition Examination Survey) за 2010 р., поширеність ЗДА у чоловіків становила 0,7%, у жінок – 8,0%, а у жінок дітородного віку – 11,5% [3-5].

У 2024 р. Національний інститут охорони здоров’я і досконалості медичної допомоги Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (NICE) випустив оновлений гайдлайн стосовно ідентифікації та менеджменту генетичного ризику раку яєчників (РЯ). Документ надає детальні рекомендації для медичних працівників щодо виявлення пацієнтів із патогенетичним варіантом гена (ПВГ), асоційованого з РЯ, їхнього генетичного тестування та подальшого ведення.