Статті

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) щороку забирають життя ≈19,7 млн осіб у всьому світі (WHO, 2022). Останніми роками фактори ризику ССЗ у комплексі з метаболічними розладами та хронічною хворобою нирок (ХХН) розглядаються крізь призму кардіоренометаболічного синдрому (КРМС).

Артеріальна гіпертензія (АГ) є найпоширенішим модифікованим фактором ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) і основною причиною інвалідності та смерті в усьому світі, причому її тягар упродовж останніх кількох десятиліть зростає. В осіб середнього віку ризик розвитку АГ протягом життя становить 80‑90%, зокрема в чоловіків вона виникає раніше, ніж у жінок. Поточні показники обізнаності щодо АГ й терапії в усіх категоріях пацієнтів залишаються вельми низькими. Загальна мета антигіпертензивного лікування полягає у досягненні АТ <130/80 мм рт. ст. для всіх дорослих, з урахуванням додаткових факторів в окремих групах хворих (потребують стаціонарного догляду, мають обмежену прогнозовану тривалість життя, вагітних тощо). Мультидисциплінарний підхід до менеджменту таких пацієнтів є важливим для зменшення перешкод у досягненні контролю АТ. У 2025 р. Американська колегія кардіологів (АСС) та Американська асоціація серця (АНА) розробили оновлену клінічну практичну настанову щодо профілактики, виявлення, оцінки та лікування високого АТ у дорослих. Метою науковців було створення документа на основі сучасних даних стосовно високого АТ, що покликаний допомогти клініцистам у веденні хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Пропонуємо вам ознайомитися із ключовими положеннями цієї настанови.

У когорті майже 100 тис. пацієнтів із гіпертензією лікування небівололом протягом 4,5 року більшою мірою знижувало артеріальний тиск (АТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС), а також пов’язувалося з нижчим ризиком смертності від усіх причин та несприятливих серцево-судинних подій порівняно з карведилолом, бісопрололом й іншими β-блокаторами.

16 грудня 2025 року в Києві з онлайн-трансляцією в прямому ефірі відбулася науково-освітня конференція «DiabEyes: від складного до простого», організована Всеукраїнським альянсом офтальмологів. Під час заходу до уваги спеціалістів-офтальмологів, ендокринологів, лікарів загальної практики, присутніх у залі, а також тих, котрі долучилися онлайн, було представлено доповіді провідних спікерів, які допомогли розставити всі крапки над «і» в темі сучасних можливостей ведення пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР). Під час панельної дискусії слухачі мали можливість додати коментарі, поставити свої запитання й отримати відповіді фахівців. Щоб переглянути запис заходу, скористайтеся QR‑кодом:

У світі, де мультифакторні ризики потребують мультикомпонентних рішень, концепція поліпілу – ​комбінованого препарату з кількох активних речовин, набуває особливого значення. Триномія, як одна із найперспективніших форм кардіоваскулярного поліпілу, поєднує три ключові фармакологічні компоненти, дія яких спрямована на одночасну модифікацію низки факторів серцево-судинного (СС) ризику. Такий підхід не лише відповідає принципам доказової медицини, але й демонструє реальні переваги в популяційному масштабі, як-от зниження смертності, поліпшення прихильності до лікування та оптимізація ресурсів охорони здоров’я. Під час Української ліпідної школи, яка відбулася цьогоріч у жовтні, провідні спеціалісти розглянули сучасні підходи до ведення пацієнтів із дисліпідемією, роль комбінованої терапії у вторинній профілактиці серцево-судинних захворювань (ССЗ), а також перспективи використання кардіоваскулярного поліпілу як інструменту підвищення прихильності до лікування та зниження СС-ризику.

Серцево-судинні хвороби та їхні ускладнення (інфаркт міокарда (ІМ), гострий коронарний синдром (ГКС), ішемічна хвороба серця (ІХС), артеріальна гіпертензія, міокардити й кардіоміопатії, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН), тромбоемболії, мозковий інсульт) залишаються провідними причинами смерті й захворюваності в усьому світі без явної тенденції до зниження, незважаючи на впровадження новітніх технологій і створення нових препаратів [24, 27]. Слід зазначити, що травми воєнного часу, число яких геометрично зростає в Україні, також супроводжуються значним поширенням серцево-судинної патології [7]. Усе це вимагає перебудови та зміни стратегії кардіопрофілактики [8, 29], котру сучасні рекомендації з ведення пацієнтів з гострим і хронічним коронарними синдромами відносять до I рівня доказовості [11], і кардіореабілітації (КР), яка фактично включає вторинну та третинну кардіопрофілактику.

Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається однією з найсерйозніших загроз громадському здоров’ю, незважаючи на активне вдосконалення діагностики та лікування протягом останніх десятиліть. За останні 40 років кількість людей із підвищеним артеріальним тиском (АТ) у світі збільшилася на 90%. За даними ВООЗ, сьогодні понад 1,4 млрд пацієнтів віком від 30 до 79 років живуть із діагнозом АГ. Щороку близько 10,8 млн смертей пов’язують з ускладненнями, спричиненими підвищеним АТ. Отже, АГ залишається ключовим фактором ризику смерті від кардіоваскулярних захворювань у всьому світі, попри значний прогрес у фармакотерапії. У цьому контексті повернення до «класики, перевіреної часом» – ​зокрема інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) раміприлу – ​набуває особливого значення в межах стратегії поліпшення прогнозу в пацієнтів із високим серцево-судинним (СС) ризиком.

Протягом тривалого часу сечову кислоту (СК) вважали лише кінцевим продуктом пуринового обміну без суттєвого клінічного значення. Проте останні роки змінили цю парадигму: зростає кількість даних, які пов’язують гіперурикемію з артеріальною гіпертензією (АГ), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, метаболічно асоційованою жировою хворобою печінки (МАЖХП), хронічною хворобою нирок, а також із власне метаболічним синдромом (МС).

Наявність ≥2 хронічних захворювань – мультиморбідність – є частим явищем серед дорослих у багатьох регіонах світу [1]. Поширеність мультиморбідності значно зростає з віком, а також вища в менш заможних і менш освічених групах [2, 3]. За оцінками, кількість населення віком понад 65 років у світі подвоїться з 8% у 2010 році до 16% у 2050 році [4]. Епідеміологічні дані свідчать, що мультиморбідність значно зростає з віком. У шотландському дослідженні мультиморбідність була поширена у 81,5% осіб віком ≥85 років, середня кількість хвороб становила 3,62 [5].

В журналі AMERICAN JOURNAL OF HYPERTENSION, випуск № 2, 2025 р., опубліковані результати найбільшого на сьогодні обсерваційного дослід­жен­ня серцево-судинних результатів, пов’язаних із застосуванням лерканідипіну, і надає цінну інформацію про його довгострокову ефективність і безпеку в реальних клінічних умовах. Це перше пряме порівняльне довготривале дослід­жен­ня ефективності лерканідипіну та амлодипіну в профілактиці серйозних небажаних серцево-судинних подій (MACE, major adverse cardiovascular events) у пацієнтів із артеріальною гіпертензією.

У 2025 р. провідними фахівцями галузі охорони здоров’я було розроблено серію клінічних пам’яток, що містять корисну інформацію на основі рекомендацій та документів міжнародних наукових спільнот. Ці матеріали покликані забезпечити швидкий і простий доступ до важливих даних для лікарів первинної медичної допомоги та сприяти поліпшенню життя пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги клінічну пам’ятку від K. Fernando, яка містить цікаві оновлення та рекомендації щодо аспектів модифікації способу життя  в осіб з артеріальною гіпертензією (АГ).

Артеріальна гіпертензія (АГ) – ​поширений модифікований фактор ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) і смерті. За статистичними даними, нині АГ діагностується приблизно в кожного четвертого дорослого пацієнта. Нажаль, останніми роками спостерігається тривожна тенденція до зниження рівня терапії та досягнення цільових показників артеріального тиску (АТ) у популяції. Лікування більшості випадків АГ доступне в межах первинної медичної допомоги (ПМД), тому для його поліпшення потрібна пріоритизація ПМД. Із цією метою організація Hypertension Canada впровадила новий підхід до створення клінічних рекомендацій. На додаток до розширеної настанови, у травні 2025 р. було розроблено спеціалізовану версію, орієнтовану саме на лікарів первинної ланки, яка містить прагматичні рекомендації щодо діагностики й лікування АГ у дорослих пацієнтів для ефективного застосування у щоденній практиці. Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад цього документа.