Статті

Міжхребцева грижа є однією з найпоширеніших причин звернення пацієнтів із болем у спині. Водночас сучасні наукові дослідження та клінічний досвід свідчать, що її виявлення на магнітно-резонансній томографії (МРТ) не завжди є показанням до оперативного втручання. У статті розглянуто сучасні підходи до діагностики та консервативного лікування міжхребцевих гриж, роль біомеханічних порушень у формуванні больового синдрому, можливості природної резорбції грижі, а також клінічні ситуації, коли хірургічне лікування є необхідним. Особливу увагу приділено комплексній клінічній оцінці пацієнта, яка має визначальне значення для вибору оптимальної лікувальної тактики

Внутрішньочеревні спайки залишаються досить поширеними серед ускладнень абдомінальної хірургії. Їхнє формування зумовлене дисбалансом між про- та протизапальними процесами, що спостерігаються після ушкодження очеревини. Унаслідок запальної реакції утворюються фібринові ексудати, які за умови порушення природного фібринолізу формуються в щільні колагенові відкладення та перетворюються на постійні зрощення. Такі спайки можуть стати причиною хронічного абдомінального болю, жіночого безпліддя, ускладнень при повторних операціях та є провідним чинником розвитку кишкової непрохідності. Висока поширеність і тяжкі клінічні наслідки формують значний медичний та соціально-економічний тягар, що актуалізує потребу в удосконаленні профілактичних стратегій на основі результатів експериментальних досліджень, спрямованих на вивчення механізмів адгезіогенезу та можливостей фармакологічної модифікації цього процесу.

Хронічний біль у попереку залишається однією з найпоширеніших і водночас найскладніших проблем сучасної медицини. За даними літератури, цей біль хоча б раз у житті виникає у 60-80% дорослих, а в частини пацієнтів триває понад 12 тиж і набуває хронічного характеру [1, 2]. Хронічний біль у попереку є однією з провідних причин інвалідизації, зниження якості життя, втрати працездатності та суттєвого економічного навантаження як для пацієнта, так і для системи охорони здоров’я [3, 4].

18 березня конференція під такою назвою об’єднала студії у чотирьох містах України та численну онлайн-аудиторію для знайомства з новим лікарським засобом класу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Перший і єдиний в Україні локсопрофен під назвою Реліква виведений на ринок відомим виробником – компанією «Др. Редді’с Лабораторіз». Мультидисциплінарність проблеми болю, лихоманки та запалення визначила фахове різноманіття учасників заходу: лікарі загальної практики і сімейної медицини, неврологи, отоларингологи, хірурги, травматологи. На зустрічі розглянуто історію розробки, особливості механізму дії, клінічні переваги, аспекти безпеки та сучасні позиції локсопрофену в терапії гострих і хронічних станів, які потребують знеболення й протизапальної терапії.

За матеріалами медичного форуму Ukraine Neuro Global – 2026

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) традиційно посідають центральне місце в терапії больових і запальних станів. Утім, у пацієнтів старшого віку застосування цих засобів потребує зваженого підходу. Вікові зміни фармакокінетики та фармакодинаміки, зниження ниркового кліренсу, зміни печінкового метаболізму, супутні серцево-судинні, метаболічні й ниркові захворювання, а також часта поліпрагмазія можуть підвищувати ризик небажаних явищ. Найбільшу клінічну увагу традиційно привертають гастроінтестинальні, печінкові, ниркові та серцево-судинні аспекти безпеки НПЗП.

Міофасціальний больовий синдром (МБС) – це рецидивуючий або хронічний стан опорно-рухового апарату, що характеризується локалізованим болем і чутливістю в певних ділянках м’язів та фасцій, пов’язаний з наявністю болючих вузликів, відомих як міофасціальні тригерні точки (МТТ). МТТ можуть бути активними чи латентними. Активні МТТ спричиняють спонтанний біль, тоді як латентні – клінічно безсимптомні та стають болючими лише при пальпації або вколюванні [1].

Гострий біль є поширеним явищем після хірургічного втручання та часто супроводжує травми або захворювання опорно-рухового апарату. Застосування опіоїдів обмежене проблемами безпеки, вузьким терапевтичним вікном і потенційним ризиком зловживання, тому потреба пацієнтів у знеболенні залишається незадоволеною. Європейські експерти рекомендують мультимодальний підхід, який насамперед передбачає застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). У пошуках оптимальних стратегій лікування помірного й сильного гострого післяопераційного, м’язово-скелетного і травматичного болю Viscusi та співавт. (2024) проаналізували базу наявних публікацій і визначили ключові європейські рекомендації щодо оптимальної аналгезії [1].

У новому дослідженні було оцінено потенціал деяких нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) щодо модуляції ацетилхолінестерази (АХЕ) – ключового ферменту, що пов’язує запалення, метаболічну дисфункцію та дегенеративні захворювання. Серед оцінених молекул німесулід виявив найвищу афінність до АХЕ, що відкриває нові шляхи для клінічного вивчення цього механізму та може пояснювати високу ефективність німесуліду при лікуванні болю і запалення в пацієнтів із коморбідними захворюваннями.

За матеріалами конференції

Біль у попереку – один з найпоширеніших клінічних синдромів у сучасній медичній практиці. Хоча в суспільній свідомості він часто сприймається як несерйозна проблема, насправді йдеться про стан з потужними соціальними й економічними наслідками, зокрема значними витратами на охорону здоров’я та втратами робочого часу [1-3]. Етіологія поперекового болю є багатофакторною. Для забезпечення коректної тактики лікування вкрай важливо виявити першопричину, спираючись на ретельний збір анамнезу, фізикальне обстеження та, за потреби, результати візуалізаційних досліджень [4]. У більшості випадків лікування передбачає багатодисциплінарний підхід [5]. Залежно від клінічної ситуації та наявності червоних або жовтих прапорців (відповідно до актуальних настанов [6]) можуть застосовуватися нефармакологічні, фармакологічні, мінімально інвазивні або хірургічні методи.