Статті

Шлуночкові екстрасистоли (ШЕС) належать до найпоширеніших порушень серцевого ритму. За відсутності структурного захворювання серця вони часто мають доброякісний перебіг, однак у частини пацієнтів можуть спричиняти серцебиття, перебої в роботі серця, запаморочення, задишку та втомлюваність. У частини пацієнтів ШЕС виходять за межі випадкової електрокардіографічної знахідки, спричиняючи клінічно значущі прояви та потенційно впливаючи на функцію лівого шлуночка (ЛШ). У таких випадках важливим є своєчасне визначення пацієнтів, для яких активна терапевтична тактика може бути клінічно доцільною. Саме правильний відбір пацієнтів є основою ефективного та безпечного лікування ШЕС.

Венозна тромбоемболія (ВТЕ) – поширена патологія, яка піддається лікуванню, проте посідає 3-тє місце серед причин гострих серцево-судинних подій і серцево-судинної смертності у світі [1, 2]. Частота ВТЕ в загальній популяції становить 1-2 випадки на 1000 осіб [3, 4] і зростає з віком [5, 6]. Після розвитку ВТЕ антикоагулянтна терапія необхідна щонайменше протягом 3 міс для профілактики рецидивів тромботичних подій [1, 7].

Серцево-судинні захворювання (ССЗ), до яких належать ішемічна хвороба серця, серцева недостатність (СН), захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні хвороби, є основною причиною смерті в світі. З 1993 по 2019 р. світова поширеність ССЗ майже подвоїлася; очікується, що вона продовжить зростати.

Нові дані дослідження EPIC-CAD

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) щороку забирають життя ≈19,7 млн осіб у всьому світі (WHO, 2022). Останніми роками фактори ризику ССЗ у комплексі з метаболічними розладами та хронічною хворобою нирок (ХХН) розглядаються крізь призму кардіоренометаболічного синдрому (КРМС).

На сьогодні можна констатувати, що оцінка серцево-судинного ризику вже вийшла за межі класичних факторів, як-от артеріальний тиск, холестерин ліпопротеїнів низької щільності чи куріння. У сучасній профілактичній кардіології дедалі більшого значення набувають маркери, які дають змогу точніше виділити пацієнтів з підвищеним резидуальним ризиком і, можливо, краще персоналізувати профілактичну терапію. До таких маркерів належать, зокрема, коронарний кальцій і ліпопротеїн(а) – Lp(a), а також окислені фосфоліпіди на apoB-вмісних ліпопротеїнах (OxPL-apoB).

Ацетилсаліцилова кислота (АСК) уже багато десятиліть відіграє важливу роль у кардіоваскулярній медицині. Водночас сучасний етап її клінічного застосування пов’язаний не так з універсальними рішеннями, як з персоналізацією профілактичних підходів – пошуком категорій пацієнтів, у яких потенційна користь АСК може бути особливо вагомою. Одним з маркерів, що нині опинився в центрі уваги, є ліпопротеїн(а), або Lp(a), – переважно генетично зумовлений незалежний фактор ризику атеросклеротичних серцево-судинних (СС) подій. На цьому тлі значний інтерес викликали нові дані MESA – великого когортного дослідження, спланованого для вивчення субклінічного СС-ураження в осіб без клінічно маніфестованої СС-патології [1]. Отримані результати свідчать: у пацієнтів з підвищеним Lp(a) АСК може мати додатковий профілактичний потенціал щодо кальцифікувальної хвороби аортального клапана.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) щороку уражає >10 млн пацієнтів, що спричиняє >8 млн смертей у всьому світі, причому частота випадків залежить від статі та географічного регіону. Високий рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) є значним фактором ризику утворення атеросклеротичних бляшок, що зумовлюють ІХС, захворювання периферичних артерій та ішемічний інсульт. Основою як первинної, так і вторинної профілактики зниження рівня ХС ЛПНЩ є інгібітори редуктази 3-гідрокси‑3-метилглутарил коензиму А (ГМГ-КоА), або статини, які пригнічують синтез ХС у печінці. Рекомендоване цільове значення ХС ЛПНЩ становить <100 мг/дл для первинної профілактики та 70 мг/дл для вторинної. Якщо пацієнт погано переносить статини чи коли вони не знижують рівня ХС ЛПНЩ до цільових показників, до схеми можна додати препарат другого ряду, наприклад езетиміб – ​інгібітор білка NPC1L1 (Niemann-Pick C1-Like 1), який блокує усмоктування ХС на ворсинчастому епітелії тонкої кишки.

У когорті майже 100 тис. пацієнтів із гіпертензією лікування небівололом протягом 4,5 року більшою мірою знижувало артеріальний тиск (АТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС), а також пов’язувалося з нижчим ризиком смертності від усіх причин та несприятливих серцево-судинних подій порівняно з карведилолом, бісопрололом й іншими β-блокаторами.

16 грудня 2025 року в Києві з онлайн-трансляцією в прямому ефірі відбулася науково-освітня конференція «DiabEyes: від складного до простого», організована Всеукраїнським альянсом офтальмологів. Під час заходу до уваги спеціалістів-офтальмологів, ендокринологів, лікарів загальної практики, присутніх у залі, а також тих, котрі долучилися онлайн, було представлено доповіді провідних спікерів, які допомогли розставити всі крапки над «і» в темі сучасних можливостей ведення пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР). Під час панельної дискусії слухачі мали можливість додати коментарі, поставити свої запитання й отримати відповіді фахівців. Щоб переглянути запис заходу, скористайтеся QR‑кодом:

Ішемічна хвороба серця (ІХС) залишається однією із провідних причин захворюваності та смертності в світі [1, 2]. Стабільна стенокардія напруження є найпоширенішим клінічним проявом ІХС і суттєво впливає на якість життя пацієнтів [3]. Перебіг стенокардії залежить не лише від ступеня ураження коронарних артерій, а й від зовнішніх чинників, серед яких особливу увагу привертають умови навколишнього середовища, зокрема низькі температури повітря [1, 4]. В холодний період року спостерігається підвищення частоти серцево-судинних подій, включаючи загострення стенокардії та розвиток гострих коронарних синдромів [2, 5]. Незважаючи на це, вплив холодової експозиції на перебіг стенокардії у пацієнтів з ІХС залишається недостатньо висвітленим у клінічній практиці [3, 4].