Згадуючи Вчителя – Людину, Вченого, Педагога та Лікаря

21.06.2023

У квітні 2023 р. виповнилося 20 років, як пішла з життя Любов Трохимівна Мала – ​Людина з великої літери, мудрий вчитель, фундатор створення Академії медичних наук (АМН) України, жінка з міжнародним визнанням, яка пройшла складні шляхи війни, кавалер багатьох орденів, академік АМН.

Любов Трохимівна Мала народилася 13 січня 1919 р. у с. Копані Оріхівського району Запорізької області в сільській родині Трохима Євдокимовича та Катерини Григорівни Малих. У 30-х рр. ХХ ст., щоб поліпшити матеріальне становище та надати дітям освіту, батьки перевозять сім’ю в місто. Любов Трохимівна пішла на курси для вступників до Харківського медінституту, адже батько дуже хотів, щоб його донька стала лікарем.

Протягом 1933-1938 рр. Л.Т. Мала вчилася на лікувальному факультеті 1-го Харківського медичного інституту. В ці роки там викладали видатні професори Д.Є. Альперн, І.Р. Брауде, І.І. Файншмідт, В.М. Жаботинський, М.М. Харитонов, П.Л. Шупик та інші. В 19 років Любов Трохимівна отримала диплом лікаря. Свій трудовий шлях вона розпочала як лікар амбулаторії та лікарні с. Петровеньки Краснолучанського (Іванівського) району Ворошиловградської (нині Луганської) області (1938-1941 рр.) [3, 5, 16].

Упродовж Другої світової війни та до вересня 1946 р. майбутній академік перебувала в лавах Радянської армії у складі чинних військ Південного, Північнокавказького і Закавказького фронтів як заступник начальника сортувальних евакуаційних госпіталів № 1602 і 3416, помічник начальника фронтового Північнокавказького фронту, помічник начальника лікувального відділу Харківського військового округу. За військово-медичні заслуги вона була нагороджена медалями «За бойові заслуги», «За участь у героїчній обороні Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні». Після Перемоги для Любові Трохимівни стало традицією щороку зустрічатися з однополчанами, особливо теплим було спілкування із сандружинницями Марією і Зінаїдою [10] з евакогоспіталів, у яких вони разом рятували поранених.

З вересня 1946 р. у Харківському медичному інституті (ХМІ, ХДМУ, ХНМУ) Л.Т. Мала пройшла шлях від клінічного ординатора (1946-1949 рр.), асистента (1949-1952 рр.), докторанта (1952-1954 рр.), доцента (1954-1955 рр.) до завіду­вачки кафедри госпітальної терапії (з 1955 р. і до кінця життя).

Учителем і наставником Л.Т. Малої був учень академіка М.Д. Стражеска – ​видатний терапевт із широким діапазоном наукових інтересів (від питань патоґенезу, діагностики та лікування серцево-судинної й ендокринної патології до дослідження функціональних показників серця, створення нових медичних приладів) професор Соломон Якович Штейнберг (1891-1968 рр.). За спогадами Любові Трохимівни, це був талановитий учений, прекрасний та гуманний лікар, а також вимоглива, мудра, справедлива і щира людина. «Я глубоко уважала и искренне любила моего учителя. Можно без преувеличения сказать, что в моей творческой судьбе ему принадлежит большая роль. Истинный учитель проживает две жизни – ​свою жизнь и жизнь своего ученика. У С.Я. Штейнберга было развитым это чувство – ​жить жизнью своих учеников, понимать их, помогать, давать мудрые советы», – ​згадувала згодом академік Л.Т. Мала [20, 21].

У 1950 р. Любов Трохимівна захистила кандидатську дисертацію «Туберкулінодіагностика в клініці внутрішніх хвороб», у 1954 р. – ​докторську «Про зміни серцево-судинної системи при туберкульозі». Наукові праці Л.Т. Малої згодом стали «настільними» для декількох поколінь лікарів і отримали високу оцінку вчених зі світовим ім’ям [13].

У 1962 р. для вирішення фундаментальних завдань кардіології Любов Трохимівна створює на базі кафедри госпітальної терапії наукову кардіологічну лабораторію із профілактики та лікування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу й ішемічної хвороби серця. Дослідження проводяться в тісній співдружності зі Всесоюзним кардіологічним науковим центром АМН СРСР під керівництвом академіка РАМН Є.І. Чазова.

У 60-ті рр. XX ст., коли 1-ше місце за поширеністю та інвалідизувальними наслідками посів туберкульоз, професор Л.Т. Мала займалася складними проблемами фтизіатрії. У фундаментальній монографії «Діагностика та лікування хвороб серця і судин, зумовлених туберкульозом» (1969 р.) вона детально висвітлила проблеми специфічних й неспецифічних уражень усіх ланок серцево-­судинної системи за туберкульозу.

Коли за показниками поширеності та смертності лідирували ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда й артеріальна гіпертензія, пріоритет у наукових дослідженнях Любові Трохимівни був спрямований на боротьбу із захворюваннями системи кровообігу. В цей час основними напрямами наукової діяльності академіка Л.Т. Малої стають терапія і кардіологія. Любов Трохимівна займається вивченням питань щодо особливостей серцево-судинної системи при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі, гострому інфаркті міокарда, серцевій недостатності, а також дослідженням пресорних і депресорних систем нейрогуморальної регуляції організму за захворювань внутрішніх органів [17-23].

З огляду на це в більшості міських лікарень м. Харкова були створені спеціалізовані кардіологічні відділення або відділення для лікування хворих на артеріальну гіпертензію. З ініціативи Л.Т. Малої до структури кардіологічної допомоги населенню м. Харкова запроваджено кардіологічні бригади швидкої допомоги, реабілітаційні відділення в лікарнях, приміський кардіологічний санаторій. У ці роки смертність від гострого інфаркту міокарда в клініках міста була вдвічі меншою, ніж по Україні загалом.

Серед провідних наукових інтересів академіка, крім фтизіатрії та кардіології, слід відзначити питання ревматології, колагенозів, пухлин легень, легеневої ­гіпертензії, набутих вад серця, проблеми гематології, гепатології, нефрології. Її увагу привертали нові перспективні підходи до вивчення терапевтичної патології: математичне моделювання, дослідження на експериментальних тваринах, імуногенетичні та нейрогуморальні маркери, вплив соціальних і психологічних факторів на розвиток захворювань внутрішніх органів, епідеміологічні й популяційні методики їх оцінки, аспекти кардіохірургії.

До останніх днів життя Любов Трохимівна не припиняла лікарської практики, консультувала складних і тяжких хворих у закладах м. Харкова (27-ма міська лікарня, Інститут терапії, кардіоревматологічний диспансер, поліклініка ХМТ), в амбулаторно-поліклінічних відділеннях Оріхівського району Запорізької області. Щоденні обходи хворих із подальшими аналізами клінічних особливостей захворювання були обов’язковими, незважаючи на зай­нятість. Пацієнти дуже чекали на обхід академіка, адже кожен установлений нею діагноз завжди був результатом вдумливого вивчення стану хворого, індивідуальних і особистих особливостей хворого, глибокого знання патоґенезу хвороби.

Безсумнівно, Л.Т. Мала – ​прекрасний лектор, мудрий педагог, фундатор студентського наукового гуртка в ХМІ. Постійна робота Л.Т. Малої з молоддю – ​студентами випускних курсів – ​поєднувалася з організацією процесу навчання у ВНЗ, в субординатурі, інтернатурі: розробкою і створенням робочих програм та планів, організацією Республіканських і Всесоюзних науково-практичних конференцій, виступами.

На кафедрі, очолюваній Л.Т. Малою >40 років, постійно вдосконалювався методичний процес: оновлювалися тематика та зміст лекцій відповідно до сучасних досягнень науки, значна увага приділялася практичній підготовці студентів як під час занять, так і під час чергувань у клініці. Любов Трохимівна завжди ретельно готувала та поновлювала свої доповіді, користувалася повагою і любов’ю студентів, а також викладачів кафедри. Особливо шанували академіка Л.Т. Малу іноземні студенти за високий рівень професіоналізму та доступність у спілкуванні [15, 32].

Академік Л.Т. Мала – ​автор >700 наукових праць, 32 монографій, серед яких найфундаментальнішими є «Рак легень» (1965 р.), «Мікроциркуляція в кардіології» (1977 р.), «Ішемічна хвороба серця в молодих» (1978 р.), «Інфаркт міокарда» (1981 р.), «Лікування хвороб серця і судин» (1982 р.), «Ритми серця» (1993 р.), «Хронічна недостатність кровообігу» (1994 р.), «Серцеві глікозиди» (1996 р.), «Ендотеліальна дисфункція при патології серцево-судинної системи» (2000 р.), «Хронічна серцева недостатність» (2002 р.), «Терапія» (2001 р.), «Внутрішні хвороби» (2002 р.), «Історія медицини» (2003 р.) та інші. За монографії «Інфаркт міокарда» та «Серцеві глікозиди» Л.Т. Мала за життя удостоєна іменних нагород корифеїв вітчизняної медицини – ​двічі премії ім. М.Д. Стражеска (1983 р., 1997 р.), грамотою ім. С.І. Вавилова (1989 р.), почесною медаллю ім. С.П. Боткіна (1984 р.) і двічі премією ім. П.І. Шатілова (1981 р., 1983 р.), почесними відзнаками Президії АМН України (1997 р.). Наукові розробки Л.Т. Малої захищені 25 охоронними документами, патентами й авторськими свідоцтвами [6, 7, 11].

Любов Трохимівна багато уваги приділяла історичним питанням у медицині. Широко відомі її публікації/доповіді про таких науковців, як С.Я. Штейнберг, М.І. Пирогов (як терапевт), М.Д. Стражеско, Г.Ф. Ланг, О.Л. Мясніков, а також про діяльність кафедри ­госпітальної терапії, її ювілейних дат, інформацію щодо світових конгресів і з’їздів, у яких вона брала участь. З нею мали за честь працювати в спільних наукових дослідженнях корифеї харківської та української медичної науки – ​А.М. Утевський, П.А. Каліман, Д.Є. Гейко, М.М. Коренєв, А.Ф. Яковцова, О.О. Шалімов, М.Г. Пушкарь, І.Ф. Паскевич, М.Є. Бачеріков, К.М. Веремєєнко, Г.І. Бурчинський, М.М. Амосов та інші.
Академік Л.Т. Мала неодноразово виступала з науковими доповідями на різних вітчизняних та міжнародних конференціях, з’їздах, конгресах, була учасником численних європейських і міжнародних наукових медичних заходів [5-8]. Роботи та доповіді Л.Т. Малої сприяли не лише розвитку нового напряму медичних досліджень, а й визнанню терапевтичної школи Харківщини як в Україні, так і за її межами [21, 22, 27].

Л.Т. Мала – ​організатор провідної школи терапевтів і кардіологів в Україні. Вона підготувала 36 (34 ХМІ) докторів і 188 (179) кандидатів наук, сумлінно виконувала обов’язки голови Спеціалізованої вченої ради із присудження вчених ступенів (з терапії, кардіології та педіатрії) при медуніверситеті (1972-2003 рр.). Любов Трохимівна часто повторювала здобувачам: «Диссертация – ​скоропортящийся продукт, ее нужно защищать как можно быстрее».

З 1977 р. Л.Т. Мала була беззмінним головою Обласного товариства терапевтів Харківського медичного товариства (ХМТ) [34, 35], багато років – ​заступником голови Українського товариства терапевтів і кардіологів, членом Президії Наукового товариства кардіологів СНД, членом Президії Міжнародної асоціації інтерністів (1977) та кардіологів країн СНД, дійсним членом Міжнародного товариства з кардіоваскулярної фармакотерапії (1993). У 1996 р. академік Л.Т. Мала стала членом Міжнародного товариства гіпертензії (ISH) [4, 12-14].

Л.Т. Мала була головним редактором Українського терапевтичного журналу (1998-2003 рр.), входила до складу редакційних рад 11 журналів із внутрішньої медицини як в Україні, так і за її межами. Серед них такі поважні видання, як «Кардіологія», «Клінічна фармакологія і терапія», «Журнал АМН України», «Український кардіологічний журнал», «Лікарська справа», «Ліки», «Клінічна фармація», «Харківський медичний журнал», «Вісник фармації».

Заслуги Л.Т. Малої як лікаря і науковця знайшли загальнодержавне визнання. Любов Трохимівна – ​член-кореспондент АМН СРСР (1967 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1968 р.), дійсний член АМН СРСР (1974 р.), лауреат Державної премії СРСР (1980 р.), дійсний член РАМН (1991 р.), дійсний член НАН України (1992 р.), ініціатор заснування АМН України та її дійсний член (1993 р.). Академік Л.Т. Мала удостоєна звання «Герой Соціалістичної Праці» (1979 р.), «Герой України» (1999 р.), нагороджена орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни II ст., Богдана Хмельницького III ступеня, Ярослава Мудрого V ступеня, Орденом Держави і 14 медалями [28]. У 1999 р. Л.Т. Мала була удостоєна звання «Почесний громадянин міста Харкова» (додаток 1) [30].

За роки довгої праці діяльність академіка Л.Т. Малої набула світового значення. Із 6 листопада 1997 р. Любов Трохимівна – ​заступник генерального директора Міжнародного біографічного центру в Європі (Кембридж, Велика Британія). Біографічний інститут (США) в 1996 р. удостоїв академіка Л.Т. Малу звання «Людина року». Міжнародний європейський біографічний центр з 1998 р. вніс її ім’я до видання «2000 видатних вчених XX ст.». Вона нагороджена «Міжнародним культурним дипломом пошани та Президентською Печаткою Пошани за загальний внесок у міжнародне співтовариство людства, професійну майстерність, відданість справі (1997 р.) [28, 30].

Вихована на славних традиціях терапевтичної школи М.Д. Стражеска та Харківської терапевтичної школи, Л.Т. Мала виявилася здатною розвивати новий науковий напрям, який став фундаментом створеної нею терапев­тичної школи [21-23, 25]. Щоб забезпечити вже чинну структуру терапевтичної допомоги в Східному регіоні України єдиним методологічним і організаційним керівництвом, у 1981 р. завдяки наполегливості й організаторським здібностям Л.Т. Малої у м. Харків відкрито філію Київського науково-дослідного інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска. Л.Т. Мала організувала цю установу на базі проблемної кардіологічної лабораторії. Через 5 років він був реорганізований в Інститут терапії, який у 1993 р. увійшов до складу АМН України (зараз має назву ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України»). В інституті, крім уже чинного кардіологічного, відкриваються відділення гастроентерології, пульмонології, нефрології. Академік Л.Т. Мала, хоча і була, за визначенням академіка Є.М. Тарєєва, «кардіологом першого рангу», не обмежувалася дослідженнями в кардіології. Її інтереси охоплювали терапію загалом як базову медичну дисципліну, засновану на принципі цілісності організму.

І в цей час Любов Трохимівна продовжує приділяти значну увагу вихованню наукових кадрів. Її науковий колектив постійно поповнюється молодими талановитими лікарями, кращими випускниками ХМІ та медичних ВНЗ України. Під її керівництвом визначаються перспективи наукових досліджень у різноманітних галузях терапії – ​гастроентерології, кардіології, пульмонології, нефрології [29].

У 1993 р. під егідою Європейського товариства кардіологів (ESC) кафедрою госпітальної терапії та Інститутом терапії проводилися багатоцентрові дослідження із тромболітичної терапії у хворих на гострий інфаркт міокарда, як-от EMIP-FR, BIRD, ZOF‑07, HERO‑2, EXTRACT-TIMI, EPHESUS, EPLA тощо [21-23, 27, 33]. У 2001 р. як результат світового визнання заслуг академіка Л.Т. Малої Ізраїль подарував обладнання для відділення реанімації та інтенсивної терапії Інституту терапії, яке надало змогу значно покращити лікування тяжких хворих.

У цей період академік Л.Т. Мала, крім фундаментальних досліджень гострого інфаркту міокарда, серцевої недостатності, зробила вагомий внесок у вивчення питань дисфункції ендотелію, нейрогуморальних, клітинних та імунних механізмів її становлення і прогресування при захворюваннях серцево-судинної системи, ­насамперед ішемічної хвороби серця. Вона тісно співпрацювала з визнаними авторитетами в галузі вивчення дисфункції ендотелію: академіками В.В. Фролькісом, О.О. Мойбенком, О.В. Стефановим, О.В. Коркушком, В.М. Коваленком, І.С. Чекманом і багатьма іншими. Підсумком досліджень академіка Л.Т. Малої у цьому напрямі стала монографія «Ендотеліальна дисфункція за патології серцево-судинної системи» (2000 р.), їй було присуджено Державну премію (посмертно) за цикл наукових праць «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-­судинну систему як основи патогенетичного лікування її захворювань» (2003 р.) [7, 17].

Академік Л.Т. Мала зробила безсумнівний внесок у вивчення гемодинамічних, нейрогуморальних, клітинних та імунних механізмів становлення і прогресування гіпертонічної хвороби. Проблема артеріальної гіпертонії привертала увагу Любові Трохимівни своєрідністю клініко-­патогенетичних форм, різноманіттям механізмів нейрогуморальної регуляції, різними ускладненнями, можливостями профілактики на рівні популяції. ­Академік Л.Т. Мала співпрацювала з визнаними авторитетами щодо цього питання – ​академіками та професорами Е.М. Тарєєвим, А.Л. М’ясниковим, Є.І. Чазовим, І.К. Шхвацабая, М.С. Кушаковським, Є.Є. Гогіним, В.О. Алмазовим, Г.Г. Арабидзе, Р.Г. Огановим, О.М. Бритовим, А.З. Цфасманом, О.Д. Візиром, О.І. Грицюком, М.С. Заноздрою, Д.Ф. Чеботарьовим, М.К. Фуркало, О.В. Коркушком, Є.М. Нейком, Г.В. Дзяком, В.З. Нетяженком, В.М. Коваленком, Ю.М. Сіренком, Є.П. Свищенко, О.І. Дядиком [4]. У 80-90-ті рр. ХХ ст. під керівництвом Л.Т. Малої у співдружності з науковцями інших наукових установ в Україні виконувалися міжнародні кооперативні програми «Багатофакторна профілактика ішемічної хвороби серця», «Інтегрована профілактика основних неінфекційних захворювань», міжнародна програма CINDI-Україна, «Тривала медикаментозна терапія хворих на коронарну хворобу серця й артеріальну гіпертонію», «Епідеміологія серцево-­судинних захворювань та їхніх факторів ризику в різних регіонах країни», «Контроль артеріальної гіпертонії у популяції різних регіонів країни», «Значення поширеності та зв’язку атерогенних дисліпідемій із захворюваннями серця і судин серед дорослого та дитячого населення», комплексна програма «Кардіологія».

Серед величезного творчого доробку Л.Т. Малої лише щодо артеріальної гіпертензії видаються 3 монографії, 7 методичних рекомендацій, 8 збірників наукових праць, опубліковано >100 статей у журналах, захищено 9 докторських і 23 кандидатських дисертацій. Академік також була ініціатором створення та виконання Національної програми профілактики і лікування АГ в Україні (1999‑2012 рр.).

За часів керівництва академіком Л.Т. Малою в Інституті створено чудовий зимовий сад і музей портретів та наукових робіт її попередників – ​відомих терапевтів. Любов Трохимівна з великою повагою ставилася до своїх попередників і вчителів-корифеїв вітчизняної терапевтичної школи. У своїх планах і звершеннях вона завжди намагалася бути гідним послідовником мудрих вчителів – ​представників української терапевтичної науки, лікарів із великої літери: М.Д. Стражеска, Ф.Г. Яновського, П.І. Шатілова, І.М. Оболенського, Д.Ф. Лямбля, С.Г. Якушевича, К.М. Георгіївського, В.М. Коган-Ясного, С.Я. Штейнберга тощо. Створений музей став не лише пам’яттю про Великого Лікаря, а й свідченням того, що життя, присвячене служінню людині, завжди залишає слід у серцях людей і в пам’яті поколінь [9].

Любов Трохимівна – ​це, безумовно, й люди, з якими вона спілкувалася. «Кого люблю, о тех забочусь», – ​часто зазначала вона в бесідах. Учні академіка Л.Т. Малої стали відомими вченими, організаторами та керівниками медичної науки і практичної охорони здоров’я, директорами наукових установ. Вони завідують кафедрами в Харківському, Запорізькому, Сумському, Тернопільському, Ашгабатському, Ташкентському, Луганському, Алма-Атинському, Кишинівському й інших медичних інститутах. Серед аспірантів і клінічних ординаторів кафедри, якою завідувала Л.Т. Мала, були лікарі з Німеччини, Ірану, Палестини, Лаосу, Ємену, Лівану, Сирії, В’єтнаму, Колумбії, Непалу, Йорданії та інших країн.

У згадках про Вчителя перед нами постає дійова особа та свідок величезної епохи, особистість державного масштабу [1, 2]. За спогадами учнів, Л.Т. Мала – ​класичний професор старої школи з вільним володінням педагогічними прийомами, прекрасним знанням етики, деонтології, латини, а також із доброзичливістю, зацікавленістю в долях молодих колег, стимуляцією в них здорової конкуренції та ініціативності. Любов Трохимівна була вимогливим і суворим Учителем, але ніколи не нянькою, що нав’язувала свої думки, не терпіла неуваги до хворого, запізнень на роботу, приходила на службу раніше за інших, багато хто бачив її розсудливість, але небагато – ​душевність, адже вона не всіх пускала в свій внутрішній світ. «Честь мундира и здоровье больного – ​вещи несовместимые», – ​казала вона.

Л.Т. Малій були притаманні безмежна відданість своїй справі, жага знань, постійне спілкування з різними людьми, гостинність, скромність у побуті, любов до Батьків і Вчителів, дбайливе ставлення до рідних, близьких, прагнення допомогти землякам, простим людям, висока вимогливість до себе та співробітників, колосальна працездатність, прагнення до пізнання, здатність обирати перспективний напрям діяльності, висока загальна ерудиція, чуття і безпомилковість у встановленні діагнозу, відкритість, бажання, а також уміння співпереживати, готовність допомогти, майстерність у спілкуванні з людьми, талант лектора й оратора, крім того, природний розум, висока освіченість, наукове чуття, проникливість, воля до перемоги, наполегливість, внутрішня організованість, точність, жвавість характеру, широкий світогляд, емоційність, почуття такту і гумору. Вона ніколи не соромилася вчитися в інших, вбирати життєву мудрість, а манерою спілкування підкорювала, приваблювала, чарувала різноманітних людей. Л.Т. Мала була дбайливою донькою, тепло згадувала своїх батьків, завжди відвідувала місце їхнього поховання в рідному Оріхівському районі Запорізької області, який зараз, на жаль, потерпає від обстрілів окупантів. Згадуючи вогняні дороги Другої світової війни, Любов Трохимівна повторювала: «Я мрію, щоб прийдешні покоління жили мирно, дружно і щасливо. Хочу сподіватися, що це обов’язково буде».

Любов Трохимівна мала високий рівень культури. Вона знала напам’ять великі фрагменти прози та поезії, цитувала їх точно і завжди влучно, була добре обізнана щодо історії Стародавнього світу, любила читати, слухати романси, українські народні пісні, добре розбиралася в класичній музиці, літературі, живописі, часто відвідувала концерти, виставки, кінофестивалі, любила прогулянки містом, дбайливо ставилася до дітей співробітників [1, 2].

Серед її улюблених фраз можна виокремити такі: «Мы не гении, но, безусловно, люди серьезные, работающие качественно», «Я работаю с людьми, которых очень люблю. Преданность моего коллектива делает меня счастливой. Без него я просто не смогла бы прожить. Ведь это моя семья», «Силы жить и работать мне дает любовь к ­избранной специальности, сознание того, что моя жизнь и работа проходят во благо Человечества, безграничная жажда познания, высокая ответственность, а также исключительно доброе отношение ко мне тех, кого я искренне люблю, кто мне помогает в трудные дни моей жизни», «Главное – ​быть хорошим врачом; если хотя бы одна мать не потеряет сына или один отец или муж вернется в семью после болезни, мы работаем не напрасно».

Любов Мала хотіла та вміла робити добро і досягла успіху в цьому, як ніхто інший, прагнула примножити зроблене своїми попередниками, турбувалася, щоб її продовження було не менш вагомим. Їй були притаманні самоіронія, об’єктивна оцінка себе, здатність посміятися над власною персоною для науки учням. Вона цінувала та відчувала швидкоплинність часу, прагнула з розумом його використовувати, поспішала робити добро. Їй присвячували книжки, поетичні збірки. Життя академіка Л.Т. Малої та її школи згадується в >350 популярних ­публікацій.

Ще в 2001 р. академік Л.Т. Мала зазначила: «Я впевнена, що на непростому шляху життя і творчості поколінням лікарів XXI ст. факелом надії та гарантом звершень будуть чудові представники, творці медицини попередніх десятиліть…», «Я мечтаю, чтобы грядущие поколения жили мирно, дружно и счастливо. Хочу надеяться, что это обязательно будет».

За життя Любов Трохимівна Мала набула всенародного визнання, а після смерті – ​скорботу через її відхід [2, 25]. Вона казала: «Я хочу, чтобы последний день моей жизни был последним моим днем работы». Померла академік Л.Т. Мала 14 квітня 2003 р. після тяжкої нетривалої хвороби на 85-му році життя. Її поховано на алеї Героїв на 2-му кладовищі в м. Харків, де в 2004 р. установили бронзовий бюст великому терапевту.

Меморіальні пам’ятні дошки академіку Л.Т. Малій (1919-2003 рр.) установлено на фасаді її дітища – ​Національного інституту терапії, а також на фасаді її alma mater – ​ХНМУ [19]. Теплі спогади про Л.Т. Малу в різні роки написали А.Я. Циганенко, Г.Д. Фадєєнко, О.Я. Бабак, І.Д. Рачинський, І.І. Князькова, Ж.М. Перцева, М.С. Ларьків [1-3, 5, 10, 12, 18, 25-27, 31]. У 2013 р. до 10-річчя з дня смерті Л.Т. Малої вийшла прекрасна книга спогадів «Мала Любов Трохимівна. Учні про Вчителя». В річниці від дня народження Л.Т. Малої професійні журнали Національного інституту терапії ім. Л.Т. Малої, ХНМУ, товариства терапевтів ХМТ – ​«Український терапевтичний журнал», «Сучасна гастроентерологія», «Клінічна та експериментальна медицина», медичне видання Medicus amicus – ​публікували статті й спогади про Великого Вчителя і Наставника [2, 5, 13, 31]. Ім’я академіка Л.Т. Малої носять Національний інститут терапії НАМН України та проспект, на якому він знаходиться, кафедра внутрішньої медицини № 2, клінічної імунології й алергології ХНМУ. Із 2004 р. традицією стало проведення щорічних терапевтичних читань пам’яті Л.Т. Малої.

У 2019 р. медична та наукова громадськість широко відсвяткувала 100-річний ювілей із дня народження видатної харків’янки зі світовою відомістю низкою заходів: надруковано Ювілейну пам’ятну книгу про Л.Т. Малу і спогади її учнів, споруджено пам’ятник Академіку в зимовому саду Інституту, відкрито меморіальну дошку на будинку, де вона мешкала, засновано Пам’ятну медаль Л.Т. Малої, випущено марку зі спеціальним гасінням, кращі науковці отримують Академічну премію ім. Л.Т. Малої з терапії, проведено низку виступів на радіо, телебаченні, опубліковано статті про діяльність Л.Т. Малої у фахових журналах, медичній періодиці, календарях, Вікіпедії, проведено Дні терапевта, круглі столи та вечір пам’яті в музеї відомих харків’ян ім. К.І. Шульженко, встановлено бюст Академіку роботи харківського митця Катіба Мамедова перед входом до зимового саду.

У 2020 р. Інститут, що має її ім’я, відсвяткував 40-річчя та випустив пам’ятну монографію «Крізь призму часу 1980-2020 рр.».
ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» став не лише пам’яттю про Великого Лікаря, а й свідченням того, що життя, присвячене служінню людині, завжди залишає слід у серцях і пам’яті поколінь. Співробітники установи згадують яскравий творчий шлях видатного вченого, зберігають і продовжують традиції Л.Т. Малої у своїх наукових дослідженнях, розвивають лікувальну та освітню діяльність.

Нині ми віддаємо данину Любові Трохимівні Малій як берегині та славному продовжувачу традицій вітчизняної терапевтичної школи, видатній особистості XX ст., котра мала дар наукового передбачення, колосальну працездатність, низку рис справжнього педагога й організатора охорони здоров’я. Згадуємо про неї за покликом серця. Вченому, Лікарю, Учителю і Людині – ​світла пам’ять…

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (545), 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

03.05.2024 Терапія та сімейна медицина Вітчизняні поліпіл-препарати: ефективне, зручне та доступне лікування для українських пацієнтів

Поліпіл (polypill) – ​фіксована комбінація декількох препаратів в одній капсулі, що має вирішити одразу декілька терапевтичних завдань і водночас спростити режим прийому ліків. Найчастіше поліпіли використовують для лікування та профілактики серцево-судинних захворювань, при цьому вони спрямовані на такі ключові модифіковані фактори ризику, як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія та посилена агрегація тромбоцитів. Нині терапевтичні стратегії на основі фіксованих комбінацій препаратів є надзвичайно актуальними, оскільки, незважаючи на наявність ефективних лікарських препаратів, контроль кардіоваскулярного ризику залишається недостатнім насамперед через низьку прихильність та обмежений доступ до лікування. ...

02.05.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Сучасний стан проблеми COVID‑19 у світі і в Україні

Збудник COVID‑19, SARS-CoV‑2, з яким людство вперше стикнулося у 2019 р., поширився по всьому світу, заразивши мільйони людей. Сьогодні, через тягар війни та економічної нестабільності, тема COVID‑19 не сприймається так гостро, як ще кілька років тому, хоча насправді вона не втратила своєї актуальності. Саме сучасному стану проблеми COVID‑19 у світі та в Україні була присвячена доповідь директора ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», академіка Національної академії медичних наук України, члена-кореспондента НАН України, віце-президента НАМН України, президента Асоціації ендокринологів України, професора Миколи Дмитровича Тронька під час першого у 2024 р. засідання науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога», яке відбулося 20-24 лютого. ...

02.05.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Профілактика йододефіциту: історія

Йод є необхідним для життя ссавців компонентом гормонів щитоподібної залози (ЩЗ). В огляді йдеться про важливі наукові відкриття і досягнення в галузі харчування, пов’язані з профілактикою йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) у США і в усьому світі, з акцентом на минуле століття (рис. 1). Огляд присвячено сторіччю заснування Американської тиреоїдної асоціації (ATA). ...

01.05.2024 Терапія та сімейна медицина Можливості застосування біорегуляційного підходу в кардіології

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) (ішемічна хвороба серця [ІХС], захворювання судин головного мозку, ревматична хвороба серця та інші) протягом багатьох десятиліть є основною причиною смертності населення у світі. Перебіг цих захворювань ускладнюється перенесеною корона вірусною хворобою (COVID‑19). Нині ця проблема є особливо актуальною в Україні в умовах повномасштабного вторгнення рф, оскільки вплив хронічного стресу призводить до зростання захворюваності на ССЗ. У такій ситуації поряд із «протокольною терапією» слід приділити увагу застосуванню біорегуляційного підходу, спрямованого на відновлення саморегуляції, імунного статусу, гармонізації функціонування всіх органів і систем людини. ...