За матеріалами XXV Національного конгресу кардіологів України (24‑27 вересня 2024 року)

Гіпертонічні кризи (ГК) ускладнюють перебіг різноманітних захворювань та підвищують рівень смертності, особливо у пацієнтів із хронічними патологіями. Сьогодні важливою є розробка стратегій ефективного зниження артеріального тиску (АТ) та зменшення небажаних наслідків, спричинених високим АТ. Мистецтво лікування ГК залежить від балансу між позитивним впливом зниження АТ та потенційно негативними ефектами гіпоперфузії органів у хворого. Дієвий тривалий контроль АТ має першочергове значення для запобігання рецидивам ГК і поліпшення загального прогнозу. Представляємо до вашої уваги адаптований переклад статті J.B. Miller et al. «Evaluation and management of hypertensive emergency» (BMJ, 2024; 386: e077205). У публікації розглянуті сучасні докази та рекомендації щодо оцінки й лікування ГК і викликаних ними невідкладних станів.

Ініціація лікування статинами чи комбінацією статину з езетимібом – ​один із найважливіших аспектів гіполіпідемічної терапії (ГЛТ). Важливо зазначити, що у певних групах пацієнтів навіть високоінтенсивної статинотерапії може бути недостатньо для досягнення цільових рівнів холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). У цьому контексті актуальним є запитання: що саме є ефективною популяційною ліпідознижувальною стратегією – ​монотерапія статином чи комбінація статину й езетимібу? Це та інші важливі питання розглянули вітчизняні фахівці під час майстер-класу «Серцево-судинні захворювання і коморбідність – ​погляд експертів різних спеціальностей» у межах Фахової школи, що відбулася цьогоріч у березні в форматах офлайн та онлайн під егідою Всеукраїнської асоціації кардіологів України.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною смерті в усьому світі. У 2019 р. від ССЗ померло 17,9 млн людей, що становить 32% усіх летальних випадків на планеті, з них 85% були зумовлені гострим інфарктом міокарда (ГІМ) та інсультом. Згідно із даними Американської асоціації серця (AHA), гострий коронарний синдром (ГКС) є провідною причиною захворюваності та смертності, на який припадає 50% усіх смертей від ССЗ і понад 2,5 млн госпіталізацій у світі щороку. Однією із рідкісних причин розвитку ГКС є синдром Коуніса (СК). У літературі інформації про нього бракує, та у клінічній практиці йому приділяють незначну увагу, що відбувається через пропущені, нерозпізнані та/або недіагностовані випадки СК. Це складний, недостатньо діагностований та потенційно небезпечний для життя стан, спровокований різними алергенами, зокрема лікарськими засобами, вакцинами тощо.

За матеріалами науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога» (1‑5 жовтня 2024 року)

За матеріалами науково-практичної конференції «Ортопедія майбутнього: регенеративні технології в дії» (19 вересня 2024 року)

У багатьох країнах світу, разом зі зростанням тривалості життя населення, збільшується кількість пацієнтів із серцевою недостатністю (СН). Останніми роками здобуто значні наукові досягнення у розробці нових методів лікування, які поліпшують прогноз для хворих на СН. Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад статті P. Heidenreich та A. Sandhu «Advances in management of heart failure» (BMJ, 2024; 385: e077025), в якій розглянуто зміни у рекомендаціях із діагностики та лікування СН.

Тетрациклінові антибіотики (АБ) чинять активність щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, а також на резистентні мікроорганізми та паразити. Тетрацикліни широко використовуються для лікування поширених бактеріальних інфекцій, захворювань, що передаються статевим шляхом, шкірних інфекцій, включаючи акне, а також атипових респіраторних інфекцій.

Тяжка негоспітальна пневмонія (тНП) пов’язана з високим рівнем захворюваності та смертності. Попри наявні європейські та неєвропейські рекомендації щодо лікування негоспітальної пневмонії (НП), немає конкретних рекомендацій щодо лікування тНП. Європейське респіраторне товариство (ERS), Європейське товариство інтенсивної терапії (ESICM), Європейське товариство клінічної мікробіології та інфекційних хвороб (ESCMID) і Латиноамериканська торакальна асоціація (ALAT) створили цільову групу для розробки перших міжнародних рекомендацій щодо лікування тНП. До складу групи увійшли 18 європейських і чотири неєвропейських експертів, а також два методисти. Було вибрано вісім клінічних питань щодо діагностики та лікування тНП, які було розглянуто в цих рекомендаціях. Систематичний пошук літератури проводили в кількох базах даних. Метааналізи були виконані для синтезу доказів, коли це було можливо. Якість доказів оцінювали за системою GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development and Evaluation). Для визначення сили кожної з рекомендацій використовували спеціальну систему «доказ – ​рішення». Видані Рекомендації стосувалися діагностики, призначення антибіотиків (АБ), органної підтримки, визначення біомаркерів і застосування допоміжної терапії. Рекомендації за або проти конкретних лікувальних заходів надавалися після оцінки достовірності отриманих результатів, важливості досліджуваних кінцевих точок, бажаних і небажаних ефектів лікування, вартості, доцільності, переносимості лікування, ролі в забезпеченні рівності в питаннях охорони здоров’я.

Весною 2024 р. у Валенсії (Іспанія) відбулась одна з найочікуваніших подій для європейської алергологічної спільноти – ​Конгрес Європейської академії алергології та клінічної імунології (European Academy of Allergy & Clinical Immunology, EAACI). Окрім обговорення новітніх підходів до діагностики, профілактики та лікування алергійних захворювань (АЗ) було розглянуто використання ІТ-технологій для вибору персоналізованого підходу до лікування та впровадження концепції One Health, що розглядає здоров’я людей із точки зору взаємозв’язку людей, тварин, рослин і довкілля, у контексті АЗ. Особливу увагу в рамках заходу було приділено очним симптомам алергії.

Пандемія COVID-19 не тільки змінила наше життя, але й вплинула на глобальну циркуляцію мікроорганізмів, особливо тих, що спричинюють ураження респіраторного тракту. У статті розглянуто і проаналізовано історію та сучасний стан епідемічного сезону 2023-2024 рр., аспекти діагностики та прийняття рішень щодо противірусної терапії, лікування грипу, COVID‑19 чи можливих ускладнень.

Хронічною вважають кропив’янку, яка триває більш ніж 6 тиж; її поділяють на два різновиди: індуковану і хронічну спонтанну кропив’янку (ХСК). Індукована кропив’янка часто зумовлена пусковим тригером, переважно фізичним, і зазвичай характеризується інтермітуючим перебігом, але загальна тривалість симптомів може охоплювати багато років. Ангіоневротичний набряк, що в більшості випадків пов’язаний із ХСК, уражає обличчя, кінцівки, зовнішні статеві органи, губи, язик і, рідко, глотку, але в жодному випадку не гортань, тобто ризик розвитку асфіксії зведений до нуля. Патологія тісно пов’язана з аутоімунітетом, найбільш вивченою ланкою якого є є антитіла IgG до IgE-рецептора, що перехресно зв’язують незайняті IgE-рецептори опасистих клітин і базофілів, тим самим активуючи ці клітини і зумовлюючи секрецію гістаміну, лейкотрієнів, цитокінів і хемокінів [1]. Активується комплемент, і вивільнення компонента C5a посилює секрецію опасистих клітин [2]. Існує й інший варіант – коли пацієнти мають IgE-антитіла до великої кількості аутоантигенів, у тому числі до тиреопероксидази та інтерлейкіну-24, хоча досі не з’ясовано, які з них є патогенними [3].