Перспективи нанотехнологій у лікуванні захворювань та інші актуальні питання клінічної медицини
У травні відбувся Всеукраїнський науковий симпозіум «Актуальні питання клінічної медицини», присвячений Дню науки. Організатор – кафедра фармакології та внутрішньої медицини Харківського національного медичного університету. В конференції взяли участь провідні фахівці різних галузей медицини, які поділилися передовими знаннями в галузі клінічної медицини.
Нові потенційні антикоагулянти на основі інгібіторів фактора згортання XIa
Система гемостазу людини еволюціонувала так, щоб підтримувати кров у рідкому стані у фізіологічних умовах та швидко реагувати на ушкодження судин. Однак за деяких патологічних станів може статися порушення цього процесу, а саме оклюзія судини (утворення непрохідності через тромб), що зумовлює тромбоемболію. Тромбоз виникає як в артеріальних, так і у венозних судинах. Це сприяє розвитку інфаркту, ішемічного інсульту та тромбозу глибоких вен. Тромбоемболічні захворювання – серйозна медична проблема та причина кожної четвертої смерті в світі.
Болючий м’язовий спазм: як допомогти пацієнту?
Біль у попереку (БП) поширений серед населення середнього віку та зазвичай пов’язаний із м’язовим спазмом, який відповідає за виникнення болю, а також за його стійкість. М’язовий спазм – це мимовільне болісне скорочення м’язів, яке порушує функцію та спричиняє м’язовий розлад. Тому для його лікування зазвичай використовують релаксанти скелетних м’язів центральної дії. Іноді їх поєднують із нестероїдними протизапальними засобами. Втім, існує нагальна потреба в нових, кращих ліках для терапії станів, пов’язаних зі спазмом м’язів.
Церебральна хвороба дрібних судин: механізми виникнення, клінічні прояви, діагностика та ведення пацієнтів
Церебральна хвороба дрібних судин (ЦХДС) — це багатогранний цереброваскулярний синдром, який складається із чітких клінічних, невропатологічних та нейровізуалізаційних знахідок. ЦХДС уражає судини головного мозку малого калібру, в т. ч. артеріоли, капіляри, венули, що спричиняє гостре і хронічне (часто прогресувальне) ушкодження білої та сірої речовини головного мозку [40].
Ноги – це шлях до серця: зв’язок між хронічною венозною недостатністю і кардіоваскулярними захворюваннями
Хронічна венозна недостатність (ХВН) належить до спектра захворювань, які пов’язані як зі структурною, так і з функціональною патологією венозної системи. Патофізіологія ХВН відображає складну взаємодію дисфункції венозних клапанів і венозної гіпертензії з подальшими макро- і мікроциркуляторними гемодинамічними та судинними змінами. Незважаючи на панівну раніше точку зору про ізольований розвиток артеріальної та венозної судинної патології, останні дослідження підтверджують гіпотезу, що патофізіологія венозних та артеріальних судинних захворювань має спільні риси та є взаємопов’язаною.
У цьому матеріалі поданий огляд нещодавнього великого популяційного дослідження, метою якого було вивчення взаємозв’язку між венозною патологією та кардіоваскулярними захворюваннями (КВЗ), а також негативного впливу ХВН на клінічний перебіг та частоту загрозливих наслідків КВЗ.
Особливості неоад’ювантної терапії за вторинної глаукоми, спричиненої ретинобластомою
Ретинобластома – рідкісна злоякісна пухлина сітківки ока, яка зустрічається майже винятково в дітей раннього віку (до 2-3 років) і потребує хірургічного лікування. В клінічній практиці може постати таке запитання: чи варто використовувати хіміотерапію до хірургічного лікування? Відповідь під час XI науково-практичної конференції дитячих офтальмологів, офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю «Своє дитинство треба бачити» надала дитячий лікар-офтальмолог вищої категорії, онкоофтальмолог, хірург із реконструктивних й естетичних операцій на повіках (Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ) Леся Олександрівна Лисиця, котра виступила з доповіддю «Глаукома як перший прояв ретинобластоми».
Ведення пацієнтів із гострим риносинуситом на первинній ланці
Риносинусит – один із найпоширеніших діагнозів в амбулаторній практиці.
Це захворювання характеризується рецидивувальним перебігом, тому сімейні лікарі мають дотримуватися суворо регламентованого алгоритму ведення пацієнтів із риносинуситом.
У березні відбувся черговий семінар із безперервного професійного розвитку «Академія сімейного лікаря. Захворювання дихальних шляхів, алергізація та антибіотикорезистентність», у роботі якого взяли участь провідні українські науковці, спеціалісти-практики. Завідувачка кафедри оториноларингології з курсом хірургії голови та шиї Івано-Франківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Іванна Василівна Кошель виступила з доповіддю «Гострі риносинусити (ГР) у практиці сімейного лікаря: алгоритм та зони відповідальності».
Невидимий літній ворог: ефективний спосіб подолання грибкових інфекцій шкіри
Здавна помічено, що інфекційна захворюваність має сезонний характер. Такі сезонні коливання визначав ще Гіппократ, який у книзі «Афоризми» писав, що «кожна хвороба виникає у будь-яку пору року, але деякі з них частіше розвиваються та мають більшу тяжкість у певний сезон». Гіппократ пояснював такий факт впливом факторів навколишнього середовища, в т. ч. сезонними змінами пори року. Думку засновника європейської медицини підтверджено сучасними епідеміологічними даними, які демонструють зростання
захворюваності на грибкові інфекції шкіри (ГІШ) влітку (Sharma B. et al., 2021).
Біластин у разі свербежу, пов’язаного з дерматологічними станами
Свербіж – це поширене неприємне відчуття в шкірі, яке несприятливо впливає на фізичні та психологічні аспекти життя. Свербіж асоціюється з такими дерматологічними хворобами, як контактний дерматит, кропив’янка, пруриго, екзема, а також із низкою системних захворювань. Хоча в розвитку свербежу відіграють роль різні медіатори, головним із них є гістамін, який активує фосфоліпази С та А, що, своєю чергою, стимулює катіонні канали механічно нечутливих волокон С-типу, запускаючи відчуття свербежу.
У зв’язку із цим найбільш призначуваними протисвербіжними препаратами є H1-гістаміноблокатори (Н1-ГБ).
Оцінка ролі повідон-йоду в профілактиці інфекцій місця хірургічного втручання
Інфекції місця хірургічного втручання (ІМХВ) – це післяопераційні інфекції, які виникають протягом 30 днів після хірургічної процедури (чи впродовж 1 року після встановлення постійних імплантатів). Виникнення ІМХВ асоціюється з підвищеним ризиком смерті, частою потребою в повторному втручанні та стаціонарному лікуванні, іншими інфекціями, підвищенням витрат на лікування.
Функціональні гастроінтестинальні розлади та зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози: патофізіологічні взаємозв’язки і роль замісної ферментної терапії
Функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГІР) – група хвороб, яким притаманні хронічні симптоми з боку травного тракту (біль у животі, дисфагія, диспепсія, діарея, закрепи та здуття живота) за відсутності видимого при обстеженнях патологічного стану. В наш час вважається, що ФГІР виникають унаслідок порушень міжорганної комунікації між мозком і кишечником (Fikree A., Byrne P., 2021).
Сучасні особливості антибіотикотерапії: стратегія деескалації
Наприкінці квітня відбувся семінар «Академія хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії від А до Я». У рамках заходу член-кореспондент НАМН України, заслужений лікар України, ректор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Юрій Леонідович Кучин представив доповідь «АБТ: стратегія деескалації», у якій широко висвітлив питання раціональної діагностики й етіотропного лікування тяжких інфекцій та основні принципи стратегії деескалації антимікробної терапії.
