Статті

Американська академія педіатрії (American Academy of Pediatrics, AAP) спільно з Північноамериканським товариством фахівців із дитячої гастроентерології, гепатології та харчування (NASPGHAN) опублікувала клінічну настанову з діагностики та ведення сповільненого набирання маси тіла (faltering weight, FW). У документі замінено описовий термін «неспроможність до розвитку» (failure to thrive, FTT), в українській літературі відомий як «затримка фізичного розвитку», новим (нестабільна вага) і вперше запропоновано операційне визначення стану за допомогою антропометричних стандартних відхилень (СВ) замість перцентилів.

Нові дослідження пролили світло на важливу роль метаболічних шляхів, мікробіому, епітеліальних транспортерів та адекватного виведення для регуляції обміну оксалату. Окрім добре відомих утручань (модифікація дієти) потенціал для терапії пов’язаних із порушенням обміну оксалату захворювань мають нові методи лікування, як-от малі інтерферуючі РНК-інгібітори генів, рекомбінантні ферменти та штами бактерій, що розщеплюють оксалат.

У цих рекомендаціях – ​оновлені положення щодо фармакотерапії, викладені в Канадських клінічних настановах із ведення дорослих з ожирінням 2020 року, а також у перегляді рекомендацій щодо фармакотерапії ожиріння 2022 року.

Гіперурикемію (ГУ) тривалий час розглядали переважно крізь призму подагри, однак останніми роками вона дедалі частіше привертає увагу як важливий чинник серцево-судинного та ниркового ризику [1]. Підвищення рівня сечової кислоти (СК) в сироватці крові стає все поширенішим у світі та часто поєднується з артеріальною гіпертензією (АГ), хронічною хворобою нирок (ХХН), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, ожирінням та іншими компонентами метаболічного синдрому [1-3]. Нещодавно міжнародний колектив авторів опублікував оновлений експертний консенсус, присвячений діагностиці й лікуванню пацієнтів із ГУ та високим серцево-судинним ризиком. На відміну від традиційного підходу, зосередженого переважно на профілактиці та лікуванні нападів подагри, у цьому документі ГУ запропоновано розглядати ширше – як потенційно модифікований чинник ризику серцево-судинних і ниркових ускладнень.

Метформін – препарат першої лінії для лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу. В більшості джерел інформації щодо метформіну автори визнають, що його механізм дії не повністю вивчений – зауваження, яке можна застосувати майже до будь-якого препарату. Однак багато відомо про те, що визначає ефективність та безпеку використання метформіну на практиці. Метформін протидіє наслідкам інсулінорезистентності та покращує глікемічний контроль без спричинення явної гіпоглікемії, водночас часто покращуючи контроль маси тіла й ліпідний обмін і знижуючи довгостроковий серцево-судинний ризик. Окрім діабету, метформін продемонстрував користь за інших інсулінорезистентних станів, як-от синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) і гіперглікемія під час вагітності. Крім того, його можливе використання оцінюється в лікуванні хронічного запалення, нейродегенеративних захворювань та деяких видів раку. Метою цього огляду є узагальнення сучасного розуміння механізмів дії метформіну на рівні клітин і тканин, які пояснюють його клінічні ефекти.

Печінка перебуває під постійним метаболічним тиском, зумовленим сучасним способом життя. Надлишкове харчування, низька фізична активність й інші чинники формують хронічне метаболічне навантаження на організм. У цих умовах печінка, ключовий орган метаболічної регуляції, виконує важливу роль у підтриманні метаболічного гомеостазу. Особливої значущості набуває необхідність збереження та підтримання оптимального структурно-функціонального стану гепатоцитів. Якими є метаболічні виклики для печінки та як можна підтримати її функцію за допомогою нутритивної корекції, розглянемо в цій статті в зручному для сприйняття форматі «запитання – відповідь».

16 грудня 2025 року в Києві з онлайн-трансляцією в прямому ефірі відбулася науково-освітня конференція «DiabEyes: від складного до простого», організована Всеукраїнським альянсом офтальмологів. Під час заходу до уваги спеціалістів-офтальмологів, ендокринологів, лікарів загальної практики, присутніх у залі, а також тих, котрі долучилися онлайн, було представлено доповіді провідних спікерів, які допомогли розставити всі крапки над «і» в темі сучасних можливостей ведення пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР). Під час панельної дискусії слухачі мали можливість додати коментарі, поставити свої запитання й отримати відповіді фахівців. Щоб переглянути запис заходу, скористайтеся QR‑кодом:

8-ма міжнародна конференція «Суперечки щодо вітаміну D», що відбулася у вересні 2024 року, зібрала провідних експертів для обговорення багатогранної ролі вітаміну D у здоров’ї людини. Ключові дискусії були зосереджені на клінічних ефектах додаткового прийому вітаміну D, його впливі на функцію м’язів та енергетичний обмін, а також на його ролі в серцево-судинному здоров’ї, розвитку ожиріння й діабету. За результатами всебічної оцінки доклінічних та клінічних даних експертна група сформулювала консенсусні висновки, які цьогоріч опубліковано в журналі Metabolism.

Левотироксин натрію (LT4) в режимі монотерапії є основою лікування гіпотиреозу. Його застосування поступово зростало, досягнувши стабільного стану в останні роки, проте препарат і надалі залишається одним із найчастіше призначуваних лікарських засобів (ЛЗ) у світі [1]. Цей терапевтичний підхід характеризується трьома ключовими особливостями: лікування зазвичай є довічним; препарат має вузький терапевтичний індекс; існує низка чинників, які можуть перешкоджати досягненню терапевтичної мети – ​підтриманню рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у межах референтних значень за відсутності клінічних проявів гіпотиреозу. Таким чином, у реальній клінічній практиці застосування LT4 пов’язане з низкою бар’єрів, які можуть обмежувати ефективність терапії. За даними оцінки рівня ТТГ сироватки крові як маркера тиреоїдного статусу в пацієнтів із первинним гіпотиреозом на тлі терапії LT4, майже в половині випадків лікування є недостатнім або, навпаки, надмірним [2].

Цей консенсусний звіт має на меті надати медичним фахівцям практичні орієнтири щодо виявлення, ведення та профілактики уражень печінки в людей із предіабетом та цукровим діабетом.

Фітотерапія набуває популярності як допоміжний метод лікування ожиріння. Серед рослинних засобів особливу увагу привертає джимнема звичайна. Дослідження показали, що ця рослина здатна зменшувати тягу до солодкого і поліпшувати метаболізм глюкози, що сприяє зниженню маси тіла.

Стрімке зростання поширеності ожиріння та пов’язаних з ним метаболічних розладів змушує наукову спільноту шукати нові шляхи впливу на регуляцію апетиту й енергетичного балансу в організмі [1, 2]. У цьому контексті ключову роль відіграє вісь «кишечник – мозок» – складна система взаємодії, яка дає центральній нервовій системі змогу в режимі реального часу зчитувати нутрієнтні сигнали з просвіту кишки завдяки поєднанню нейрональних і ендокринних механізмів [3, 4].