Статті

Метформін – препарат першої лінії для лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу. В більшості джерел інформації щодо метформіну автори визнають, що його механізм дії не повністю вивчений – зауваження, яке можна застосувати майже до будь-якого препарату. Однак багато відомо про те, що визначає ефективність та безпеку використання метформіну на практиці. Метформін протидіє наслідкам інсулінорезистентності та покращує глікемічний контроль без спричинення явної гіпоглікемії, водночас часто покращуючи контроль маси тіла й ліпідний обмін і знижуючи довгостроковий серцево-судинний ризик. Окрім діабету, метформін продемонстрував користь за інших інсулінорезистентних станів, як-от синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) і гіперглікемія під час вагітності. Крім того, його можливе використання оцінюється в лікуванні хронічного запалення, нейродегенеративних захворювань та деяких видів раку. Метою цього огляду є узагальнення сучасного розуміння механізмів дії метформіну на рівні клітин і тканин, які пояснюють його клінічні ефекти.

Печінка перебуває під постійним метаболічним тиском, зумовленим сучасним способом життя. Надлишкове харчування, низька фізична активність й інші чинники формують хронічне метаболічне навантаження на організм. У цих умовах печінка, ключовий орган метаболічної регуляції, виконує важливу роль у підтриманні метаболічного гомеостазу. Особливої значущості набуває необхідність збереження та підтримання оптимального структурно-функціонального стану гепатоцитів. Якими є метаболічні виклики для печінки та як можна підтримати її функцію за допомогою нутритивної корекції, розглянемо в цій статті в зручному для сприйняття форматі «запитання – відповідь».

16 грудня 2025 року в Києві з онлайн-трансляцією в прямому ефірі відбулася науково-освітня конференція «DiabEyes: від складного до простого», організована Всеукраїнським альянсом офтальмологів. Під час заходу до уваги спеціалістів-офтальмологів, ендокринологів, лікарів загальної практики, присутніх у залі, а також тих, котрі долучилися онлайн, було представлено доповіді провідних спікерів, які допомогли розставити всі крапки над «і» в темі сучасних можливостей ведення пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР). Під час панельної дискусії слухачі мали можливість додати коментарі, поставити свої запитання й отримати відповіді фахівців. Щоб переглянути запис заходу, скористайтеся QR‑кодом:

8-ма міжнародна конференція «Суперечки щодо вітаміну D», що відбулася у вересні 2024 року, зібрала провідних експертів для обговорення багатогранної ролі вітаміну D у здоров’ї людини. Ключові дискусії були зосереджені на клінічних ефектах додаткового прийому вітаміну D, його впливі на функцію м’язів та енергетичний обмін, а також на його ролі в серцево-судинному здоров’ї, розвитку ожиріння й діабету. За результатами всебічної оцінки доклінічних та клінічних даних експертна група сформулювала консенсусні висновки, які цьогоріч опубліковано в журналі Metabolism.

Левотироксин натрію (LT4) в режимі монотерапії є основою лікування гіпотиреозу. Його застосування поступово зростало, досягнувши стабільного стану в останні роки, проте препарат і надалі залишається одним із найчастіше призначуваних лікарських засобів (ЛЗ) у світі [1]. Цей терапевтичний підхід характеризується трьома ключовими особливостями: лікування зазвичай є довічним; препарат має вузький терапевтичний індекс; існує низка чинників, які можуть перешкоджати досягненню терапевтичної мети – ​підтриманню рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у межах референтних значень за відсутності клінічних проявів гіпотиреозу. Таким чином, у реальній клінічній практиці застосування LT4 пов’язане з низкою бар’єрів, які можуть обмежувати ефективність терапії. За даними оцінки рівня ТТГ сироватки крові як маркера тиреоїдного статусу в пацієнтів із первинним гіпотиреозом на тлі терапії LT4, майже в половині випадків лікування є недостатнім або, навпаки, надмірним [2].

Цей консенсусний звіт має на меті надати медичним фахівцям практичні орієнтири щодо виявлення, ведення та профілактики уражень печінки в людей із предіабетом та цукровим діабетом.

Фітотерапія набуває популярності як допоміжний метод лікування ожиріння. Серед рослинних засобів особливу увагу привертає джимнема звичайна. Дослідження показали, що ця рослина здатна зменшувати тягу до солодкого і поліпшувати метаболізм глюкози, що сприяє зниженню маси тіла.

Стрімке зростання поширеності ожиріння та пов’язаних з ним метаболічних розладів змушує наукову спільноту шукати нові шляхи впливу на регуляцію апетиту й енергетичного балансу в організмі [1, 2]. У цьому контексті ключову роль відіграє вісь «кишечник – мозок» – складна система взаємодії, яка дає центральній нервовій системі змогу в режимі реального часу зчитувати нутрієнтні сигнали з просвіту кишки завдяки поєднанню нейрональних і ендокринних механізмів [3, 4].

Дисліпідемії залишаються одним із провідних етіологічних факторів розвитку серцево-судинних захворювань – ​головної причини смертності у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку через ускладнення, пов’язані з атеросклерозом, помирає понад 17 млн осіб, що становить приблизно 32% усіх випадків смерті. У статті акцент зроблено на ключових нововведеннях рекомендацій ESC 2025 та на алгоритмах ведення пацієнтів, які залишаються актуальними для щоденної клінічної практики лікарів загальної практики, ендокринологів і кардіологів.

Протягом тривалого часу сечову кислоту (СК) вважали лише кінцевим продуктом пуринового обміну без суттєвого клінічного значення. Проте останні роки змінили цю парадигму: зростає кількість даних, які пов’язують гіперурикемію з артеріальною гіпертензією (АГ), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, метаболічно асоційованою жировою хворобою печінки (МАЖХП), хронічною хворобою нирок, а також із власне метаболічним синдромом (МС).

Попри колосальні зусилля систем охорони здоров’я, кардіоваскулярні захворювання залишаються основною причиною смерті у світі, щороку забираючи майже 18 мільйонів життів [1]. У структурі серцево-судинного ризику дедалі більшу роль відіграють метаболічні порушення, зокрема цукровий діабет (ЦД), ожиріння, інсулінорезистентність і постковідні ускладнення. За таких умов особливого значення набуває превентивна стратегія, здатна охопити не лише серце та судини, а й ширший спектр взаємопов’язаних метаболічних процесів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) понад століття є основою профілактики ішемічних подій. Нові дані демонструють, що потенціал АСК виходить за межі виключно тромботичних ускладнень: ідеться про роль у метаболічній профілактиці, онкопревенції тощо. У цьому огляді розглянуто нещодавні публікації, які висвітлюють нові докази ефективності низькодозової АСК у різних клінічних контекстах.

Протягом останніх десятиліть у клінічній практиці спостерігається стійка тенденція до збільшення частоти коморбідної патології, що поєднує запальні захворювання кишечника (ЗЗК) і різноманітні метаболічні порушення. Особливу увагу привертає той факт, що ця коморбідність призводить до серйозних уражень печінки, які стають провідним фактором ризику ускладнень та смертності.