Статті

У Києві 5-7 червня 2026 р. відбулася науково-практична конференція RadOnc.UA 2.0 «Сучасні досягнення радіаційної онкології» за підтримки Європейського товариства радіотерапії та онкології (ESTRO). В межах секції реабілітації та супровідної терапії Олена Володимирівна Барабанчик, кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішньої медицини ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ імені Тараса Шевченка, представила доповідь «Ведення пацієнтів із колітом та проктитом: погляд гастроентеролога», у якій на прикладі клінічного випадку розглянула діагностику і лікування радіаційного проктиту як ускладнення променевої терапії.

Харчовий продукт для спеціальних медичних цілей – це спеціально розроблений та виготовлений продукт для годування пацієнтів (серед них і дітей грудного та раннього віку), який потрібно споживати за призначенням лікаря та/або під його наглядом. Він призначений для часткової або повної заміни звичайного раціону харчування пацієнтів з обмеженою, ослабленою або порушеною здатністю приймати, перетравлювати, засвоювати звичайні харчові продукти або певні поживні речовини, що містяться в них, або їх метаболіти.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала першу клінічну настанову щодо фармакологічного лікування ожиріння в дорослих, яке ґрунтується на застосуванні агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 (ГПП‑1) та подвійних агоністів рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП)/ГПП‑1. Документ розроблено за методологією GRADE із залученням експертів Групи з розроблення настанов (GDG), що послуговуються систематичними оглядами ефективності, дієвості та безпеки лікарських засобів і швидким якісним синтезом наукових даних.

Велика та щоразу більша кількість доказів підтверджує, що споживання певних видів поживних речовин, специфічних груп продуктів харчування або дотримання загальних моделей харчування позитивно впливає на здоров’я і сприяє профілактиці поширених неінфекційних захворювань. Більше споживання корисних для здоров’я продуктів та обмежене вживання нездорових варіантів є невід’ємними складовими харчових звичок певних регіональних дієт, як-от середземноморська дієта, або були розроблені як складові моделей харчування, спрямованих на зниження ризику захворювань, як-от дієтичні підходи до зупинення гіпертензії (DASH) чи середземноморська дієта DASH Intervention for Neurodegenerative Delay (MIND) [1].

Пацієнтка, 67 років, скаржиться, що «їжа втратила смак». Кава здається гіркою, м’ясо має «металевий присмак», а улюблені страви більше не приносять задоволення. Вона пов’язує це з віком і не згадує про проблему під час консультації, доки лікар цілеспрямовано не уточнює деталі. І лише при перегляді терапії з’ясовується: протягом останніх місяців до лікування були додані новий антигіпертензивний препарат, статин і метформін.

У цій статті розглянуто сучасні уявлення про ФБР на основі розділу РК V «Розлади жовчного міхура і сфінктера Одді» з акцентом на типовий біліарний біль, ДРЖМ, біліарний і панкреатичний РСО та місце патогенетично обґрунтованої спазмолітичної терапії в комплексному веденні таких пацієнтів.

Останніми роками в гастроентерології відбулося чимало концептуальних змін, однак саме публікація Римських критеріїв V стала подією, на яку клініцисти чекали особливо. Після майже 10-річної паузи від публікації Римських критеріїв IV (2016) експерти Rome Foundation представили оновлений документ – Римські критерії V, у якому переглянуто ключові погляди щодо розладів взаємодії кишечнику та мозку (РВКМ), а також представлено декілька нових нозологій і діагностичних критеріїв. Розглянемо ключові зміни в Римських критеріях V та їхні відмінності від попередньої версії.

Пацієнтам у критично тяжкому стані, які лікуються у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ), властивий високий ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (ШКК) через стресові виразки. Для профілактики цих кровотеч застосовують кислотосупресивні препарати (Krag M. et al., 2026).

Синдром подразненого кишечнику (СПК) – це поширене функціональне захворювання, яке потребує комплексного підходу до діагностики та лікування. В сучасних настановах наголошено на принципі «позитивного діагнозу»

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) на сьогодні є найпоширенішим захворюванням печінки в світі; за даними досліджень, на неї страждають 20-30% населення планети. Дослідження показали, що НАЖХП може не тільки прогресувати до цирозу та навіть раку печінки, а й тісно корелює з підвищеним ризиком серйозних позапечінкових захворювань, як-от серцево-судинні захворювання (ССЗ) та метаболічний синдром (МС). Пацієнти з НАЖХП удвічі частіше помирають через ССЗ, ніж від захворювань печінки. Саме тому нещодавно було запропоновано перейменувати НАЖХП на жирову хворобу печінки, асоційовану з метаболічною дисфункцією (MAFLD, МАЖХП). Для діагностики MAFLD більше не потрібно виключати інші етіології ураження печінки, як-от надмірне вживання алкоголю, інфікування вірусом гепатиту й автоімунні захворювання печінки. Для діагностики MAFLD необхідна метаболічна дисфункція [1-4].

Загальносвітова поширеність метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП) неухильно зростала протягом останніх десятиліть і наразі оцінюється на рівні ≈38%. Поширеність МАСХП є вищою в осіб з ожирінням (75%), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу (69%) та дисліпідемією (20-80%). Метаболічно-асоційований стеатогепатит (МАСГ) – тяжча форма МАСХП, яка потенційно прогресує до вираженого фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми, – також становить значну клінічну й економічну проблему в усьому світі. Пацієнтам із МАСХП (особливо з МАСГ і фіброзом печінки) властивий підвищений ризик розвитку ЦД 2 типу, серцево-судинних захворювань, хронічної хвороби нирок та деяких позапечінкових онкологічних захворювань.

Екзокринна панкреатична недостатність (ЕПН) – це загальний термін, що описує наслідки недостатньої концентрації активних панкреатичних ферментів у просвіті дванадцятипалої кишки після прийому їжі. Основна етіологія ЕПН має вирішальний вплив на клінічний маршрут пацієнта, цілі лікування та прогноз. Водночас ЕПН сама собою пов’язана зі зниженням якості життя, довготривалими наслідками для здоров’я і навіть підвищеною смертністю. В цьому огляді узагальнено сучасні підходи до діагностики та лікування пацієнтів з ЕПН на підставі нещодавно оновлених європейських рекомендацій, а також досліджень та систематичних оглядів останніх років [1, 2].