Дисменорея є поширеним гінекологічним розладом, що суттєво впливає на якість життя жінок репродуктивного віку. Ключову роль у патогенезі цього стану відіграє активність простагландинів, яку можна назвати простагландиновим штормом (ПШ). Вона і призводить до інтенсивних скорочень міометрія та вираженого больового синдрому (БС). Враховуючи, що механізм ПШ тісно пов’язаний з активністю циклооксигеназ (ЦОГ), сучасні підходи до його корекції фокусуються на застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які пригнічують активність ЦОГ. Більшість НПЗП інгібують обидві ізоформи ПГ, але в основі протизапальної та анальгетичної активності лежить блокада ЦОГ-2, тоді як пригнічення ЦОГ-1 може призводити до розвитку побічних реакцій, принаймні з боку шлунково-кишкового тракту. Це визначає переваги селективних інгібіторів ЦОГ-2, одним з представників яких є німесіл. У рамках майстер-­класу «Аномальні маткові кровотечі у жінок різних вікових груп. Методи діагностики та лікування генітального ендометріозу» лікар гінеколог-­ендокринолог вищої категорії (клініка «Медіком», клініка «Інститут планування сім’ї»), кандидат медичних наук Олена Григорівна Яшина представила доповідь, у якій висвітлила роль німесуліду в корекції ПШ у пацієнток із дисменореєю

Причин жіночого безпліддя існує багато, серед яких порушення овуляції (синдром полікістозних яєчників, гіпоталамічна дисфункція та первинна недостатність яєчників), трубне безпліддя, ендометріоз, а також причини з боку матки та шийки матки (стеноз шийки матки, поліпи та пухлини). Менеджмент цих нозологій передбачає як замісну гормональну терапію, так і хірургічні методи лікування, що іноді викликають побічні ефекти й не сприяють вирішенню, а, навпаки, поглиблюють проблему. Вчені та клініцисти знаходяться в постійному пошуку нових терапевтичних підходів. Серед них — індивідуально спланована терапія стовбуровими клітинами. Актуальність зазначеного напрямку наукових досліджень набирає обертів: із 2020 року стрімко збільшилася кількість публікацій у референтних виданнях щодо вивчення можливості застосування стовбурових клітин для лікування зниженої фертильності.

У рамках майстер-­класу «Здоров’я жінки від А до Я» за темою «Сучасні репродуктивні технології — акушерсько-­гінекологічні та перинатальні аспекти. Методи діагностики та лікування генітального ендометріозу» доцент кафедри акушерства, гінекології, онкогінекології та ендоскопії медичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кандидат медичних наук Ганна Вадимівна Сторчак представила доповідь «Підтримка вагітності у жінок після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Як досягти успіху?», у якій висвітлила ключові проблеми та сучасні підходи до ведення вагітності у жінок після лікування безпліддя методами ДРТ

Репродуктивне здоров’я та ведення вагітності у жінок із ревматичними захворюваннями є актуальною проблемою сучасної медицини. Вагітність у таких пацієнток класифікується як вагітність високого ризику через потенційні ускладнення для матері та плода, включаючи прееклампсію, передчасні пологи та низьку вагу новонароджених. Ключовими факторами ризику виступають активність перебігу ревматичної патології, тяжкість стану, наявність специфічних антитіл та вплив імуносупресивної терапії. Міжнародні рекомендації, розроблені провідними ревматологічними асоціаціями, наголошують на важливості комплексного підходу до планування вагітності, що включає прегравідарну підготовку, оптимізацію лікування основної хвороби та ретельний моніторинг під час гестації. Особливої уваги потребує вибір безпечної фармакотерапії, оскільки багато препаратів, що застосовуються в ревматології, протипоказані під час вагітності. Мультидисциплінарний підхід та індивідуалізація ведення вагітних із ревматичними захворюваннями є ключовою передумовою досягнення сприятливих результатів як для матері, так і для дитини. У рамках майстер-­класу «Case challenge. Чи можлива безпечна вагітність у пацієнток з аутоімунною патологією? Оптимістичний прогноз» провідні експерти галузей ревматології та гінекології поділилися власним досвідом успішного ведення вагітності у пацієнток даного профілю

Точне дозування антибіотиків у педіатрії є критично важливим для ефективного та безпечного лікування. Унікальні фізіологічні особливості дітей підвищують ризик медикаментозних помилок, що може призвести до неефективності терапії або розвитку антибіотикорезистентності.

Російська воєнна агресія значно вплинула на різноманітні складові мирного життя, докорінно зруйнувавши відчуття безпеки та спричинивши виникнення потужного стресу, психологічні наслідки якого небезпечні як для дітей, так і для дорослих. Пережитий травматичний досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) – крайньої реакції організму на дію сильного стресового чинника.

У пацієнток з ранніми стадіями раку грудної залози (РГЗ) та позитивною експресією гормональних рецепторів (HR+) ад’ювантна ендокринна терапія, яка проводиться протягом 5-10 років після встановлення діагнозу, демонструє значне зниження ризику рецидиву та смертності. Однак ця терапевтична перевага супроводжується низкою коротко- та довгострокових побічних ефектів, які можуть суттєво впливати на якість життя (ЯЖ) пацієнток та їхню прихильність до лікування.

Міністерство охорони здоров’я України розробило проєкт наказу «Про забезпечення скринінгу і ранньої діагностики окремих видів раку та моніторингу стану здоров’я пацієнтів з груп ризику і з передпухлинною патологією». Цей документ спрямований на покращення профілактики, ранньої діагностики та лікування злоякісних новоутворень, зокрема раку шийки матки (РШМ).

За результатами проспективного дослідження Papilobs

Смертність від інфекційних ускладнень пацієнтів з онкологічними та онкогематологічними захворюваннями в сучасних умовах може сягати від 10-30% при інтенсивній хіміотерапії до 50% при трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК). Відповідно адекватні профілактика та лікування ускладнень можуть покращити кінцевий результат лікування таких пацієнтів. Ефективна взаємодія учасників процесу вважається найкращою практикою профілактики та лікування інфекційних ускладнень, а також неодмінною умовою скоординованої допомоги.

Гіперплазія ендометрія (ГЕ) є поширеним гінекологічним захворюванням, що характеризується надмірною проліферацією ендометріальної тканини. Ця патологія найчастіше вражає жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального віку й може призводити до аномальних маткових кровотеч і підвищеного ризику розвитку раку ендометрія. У рамках пленуму ГО «Асоціація акушерів-­гінекологів України» та науково-­практичної конференції з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія, репродуктологія: сьогодення та перспективи», що відбулися 3-4 жовтня в м. Ужгороді, завідувач кафедри акушерства і гінекології Дніпровського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор Валентин Олександрович Потапов представив доповідь «Ефективні стратегії лікування гіперплазії ендометрія без атипії: від теорії до практики», у якій акцентував увагу на ролі агоністів гонадотропін-­рилізинг-гормону (ГнРГ) у лікуванні резистентних форм ГЕ.У рамках пленуму ГО «Асоціація акушерів-­гінекологів України» та науково-­практичної конференції з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія, репродуктологія: сьогодення та перспективи», що відбулися 3-4 жовтня в м. Ужгороді, завідувач кафедри акушерства і гінекології Дніпровського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор Валентин Олександрович Потапов представив доповідь «Ефективні стратегії лікування гіперплазії ендометрія без атипії: від теорії до практики», у якій акцентував увагу на ролі агоністів гонадотропін-­рилізинг-гормону (ГнРГ) у лікуванні резистентних форм ГЕ. Ключові слова: гіперплазія ендометрія, атипія, агоністи гонадотропін-­рилізинг-гормону, прогестагени, молекулярні маркери, протеїн Ki‑67, гозерелін, Золадекс.